Рішення

від 21.10.2024 по справі 910/6690/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2024справа №910/6690/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/6690/24

за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області Денисенко Віти Василівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код 40477150)

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) та

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Вимірювальна Техніка» (пров. Чайкіної Лізи, буд. 17, м. Харків, 61052; ідентифікаційний код 35477760)

про визнання недійсним договору від 25.04.2016 №53-123-11-16-02444 та стягнення 408 000 грн,

за участю представників:

прокуратури - Кузьміної К.Г. (посвідчення від 01.03.2023 №070183);

позивача - не з`явився;

відповідача-1 - Берестовенко О.М. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; в режимі відеоконференції з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом»);

відповідача-2 - Кучер Ю.Ю. (ордер від 29.07.2024 серія АР №1189795; в режимі відеоконференції з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом»).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області Денисенко Віта Василівна (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (далі - Держаудитслужба) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Компанія) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Вимірювальна Техніка» (далі - Товариство), в якому просить суд:

- визнати недійсним договір на постачання товару від 25.04.2016 №53-123-11-16-02444 (далі - Договір), укладений Відокремленим підрозділом «Южно-Українська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Підрозділ) та Товариством;

- стягнути з Товариства на користь Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Компанії (далі - Філія) 408 000 грн, а з Філії одержані нею за рішенням суду 408 000 грн стягнути в дохід держави.

Позов мотивований тим, що:

- Підрозділом 22.03.2016 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення спрощеної/допорогової закупівлі щодо ДК 021:2015: 38423000-6 - обладнання для вимірювання тиску ДК 016:2010:26.51.5 - прилади для контролювання інших фізичних характеристик (19 штук), очікувана вартість 365 871 грн без ПДВ, оголошення №UA-2016-03-22-000021-a;

- тендерні пропозиції з метою участі у спрощеній/допороговій закупівлі подано трьома суб`єктами господарювання, а саме Товариством, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Профі-Строй» (далі - ТОВ «Компанія «Профі-Строй») та Приватним акціонерним товариством «Манометр-Харьков» (далі - ПрАТ «Манометр-Харьков»), що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій;

- остаточна тендерна пропозиція Товариства становила 340 000 грн, без ПДВ, яка і стала найбільш вигідною;

- розгляд тендерної пропозиції відбувся 06.04.2016, що підтверджується повідомленням №UA-2016-03-22-000021-a про переможця електронних торгів;

- 25.04.2016 за результатами проведених торгів Підрозділом і Товариством було укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити датчики тиску «Сафір» у кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у специфікації №1 (додаток №1 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору; рік виготовлення товару - не раніше 2015 року;

- за інформацією Філії від 04.04.2024 №23-0030.06/7119-вих за надання послуг, визначених Договором, на користь Товариства перераховано 408 000 грн, що підтверджується довідкою від 14.03.2024 №32 про взаємні розрахунки Філії та Товариства, копією видаткової накладної від 10.06.2016 №РН-0000210 та копією прибуткового ордеру від 13.06.2016 №16-2879;

- рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК) від 14.05.2019 №53-р/к у справі №2/01-15-19 (далі - рішення №53-р/к) визнано, зокрема, що ПрАТ «Манометр-Харьков» і Товариство вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів із закупівлі щодо ДК 021:2015: 38423000-6 - Обладнання для вимірювання тиску ДК 016:2010: 26.51.5 - Прилади для контролювання інших фізичних характеристик (19 штук), проведених Відокремленим підрозділом за допомогою електронних закупівель «Prozorro» (оголошення №UA- 2016-03-22-000021-a); за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення №53-р/к, накладено штраф на Товариство у сумі 40 000 грн (пункт 3 рішення №53-р/к);

- вказане рішення ні ПрАТ «Манометр-Харьков», ані Товариством в судовому порядку не оскаржувалося; крім того, 13.06.2019 Товариством добровільно сплачено штраф у сумі 40 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 13.06.2019 №485;

- узгоджений характер дій Товариства вказує як на усвідомлення ним їх протиправності (порушення цими діями правил здійснення господарської діяльності), так і на передбачуваність і бажання настання наслідків від них (усунення конкуренції з метою протиправного отримання права на укладення договору); вольова спрямованість антиконкурентних узгоджених дій вказаного суб`єкта господарювання свідчить про їх умисність;

- на думку Прокуратури, дії Товариства спрямовані на завідомо суперечну інтересам держави і суспільства мету одержання права на укладення договору на постачання товарів не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі, а тому в діях Товариства вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства;

- придбання Підрозділом товарів, вказаних у специфікації №1 (додаток №1 до Договору), відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості;

- поведінка Товариства під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель, а тому Договір підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Товариства на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 та частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- враховуючи наявність умислу лише у Товариства як сторони оспорюваного договору, одержані Товариством кошти у сумі 408 000 грн за таким правочином повинні бути повернуті Філії як іншій стороні Договору, а отримані останньою за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави.

2. Стислий виклад заперечень Компанії

20.06.2024 Компанія подала суду відзив на позов, в якому вказала таке:

- на момент розгляду тендерної пропозиції Товариства замовник (Підрозділ) не мав жодних законних підстав для відмови учаснику в участі у процедурі закупівлі чи відхилення тендерної пропозиції останнього, що свідчать про відсутність в діях замовника порушень норм Закону України «Про публічні закупівлі» та порушень самої процедури торгів, що виключає вину останнього чи його причетність до антиконкурентних узгоджених дій; Договір було виконано сторонами вчасно, зауважень не було;

- при виконанні Договору порушень взятих на себе зобов`язань сторонами не допущено; постачання товару виконана в повному обсязі, в обумовлені Договором строки, заборгованість за поставлений товар відсутня; фактів порушення прав підприємства при виконанні згаданого Договору немає;

- на момент вчинення Філії одностороннього правочину, який полягає в прийнятті рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі, Філія не порушила жодного з обмежень передбачених статтею 203 ЦК України;

- Прокуратурою не доведено належними та допустимими доказами, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного Договору за результатами закупівлі, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства;

- лише сам факт вчинення Товариством порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Відділенням АМК у рішенні №53-р/к, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (частина третя статті 228 ЦК України);

- оскільки тендерна пропозиція Товариства була нижчою за пропозицію інших учасників, то останнє було визначено переможцем закупівлі та з ним укладено Договір;

- матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника Філії за менші кошти; Прокуратурою не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника Філії цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що товар за Договором, укладеним за результатами спірних відкритих торгів, було поставлено із завищенням цін;

- Прокуратурою не доведено належними та допустимими доказами у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного Договору за результатами закупівлі, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства;

- Прокуратурою не зазначено найголовнішої норми права, яка регулює недійсність договору про закупівлю, - статтю 43 Закону «Про публічні закупівлі», яка так і називається «Недійсність договору про закупівлю»;

- помилковою є точка зору Прокуратури, що, прийняття Відділенням АМК рішення №53-р/к автоматично призводять до недійсності Договору, укладеного ще у 2016 році.

3. Стислий виклад відповіді Прокуратури на відзив Компанії

Прокуратура 02.07.2024 подала суду відповідь на відзив Компанії, в якій заперечила проти доводів відзиву, оскільки:

- узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції;

- прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог;

- оголошуючи проведення спірних відкритих торгів, Філія мала на меті не просто придбати товари для підприємства, а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників відповідної закупівлі;

- через вчинення ПрАТ «Манометр-Харьков» і Товариством антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів;

- вказані дії учасників закупівлі спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору на закупівлю обладнання не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, та навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі;

- Товариство при участі у зазначеній процедурі закупівлі мало на меті уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах, що підтверджується рішенням №53-р/к;

- у діях Товариства вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, шляхом усунення конкуренції під час проведення Філією зазначеного тендера.

4. Стислий виклад заперечень Товариства

29.07.2024 Товариство подало суду відзив на позов, в якому зазначило, що: підстави для кваліфікації Договору як нікчемного згідно з частиною третьою статті 228 ЦК України відсутні; лише сам факт вчинення Товариством і ПрАТ «Манометр-Харьков» порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням №53-р/к, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (частина третя статті 228 ЦК України); Товариством понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції; Прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що товар за Договором про закупівлю був поставлений за завищенням цін або того, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів; умови оспорюваного Договору були виконані його сторонами у повному обсязі у 2016 році, що не заперечується жодною із сторін спору; у матеріалах справи відсутні докази невідповідності кількості, вартості або якості поставленого Товариством товару, наявності інших порушень при виконанні умов Договору про закупівлю; Прокурором не доведено належними та допустимими доказами у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору поставки, укладеного за результатами відкритих торгів №UA-2016-12-01-001190-c, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства; Прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами відповідність Договору поставки ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

5. Стислий виклад відповіді Прокуратури на відзив Товариства

Прокуратура 06.08.2024 подала суду відповідь на відзив, в якій вказала про те, що: Прокурором при обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що договір про закупівлю товарів, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасниками, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства на підставі статей 203, 215, 228 ЦК України, оскільки порушує правові та економічні засади суспільних відносин у сфері публічних закупівель; жодних посилань позовна заява Прокурора у вказаній справі на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не містить; пред`явлення позову зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання послуги за рахунок коштів юридичної особи публічного права за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості; наслідком цього стало нівелювання основної мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів державного підприємства; представник відповідача-2 вказує, що у законодавстві відсутні визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства», законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ані критеріїв чи способів їх визначення; відсутність законодавчо визначеного поняття «інтереси держави» не є перешкодою для встановлення його наявності в кожному конкретному випадку прокурором, а також судом при розгляді справи та винесенні рішення; застосування до Товариства адміністративно-господарських санкцій не впливає на можливість застосувати наслідки недійсності правочинів, а тому доводи представника Товариства про понесення покарання за вказане порушення шляхом сплати штрафу, накладеного рішенням №53-р/к, не заслуговують на увагу.

6. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.07.2024.

Компанія 20.06.2024 подала суду заяву про застосування позовної давності, в якій зазначила, що звернення 28.05.2024 позивача із позовом до відповідачів про визнання недійсним Договору та стягнення з Товариства на користь Філії 408 000 грн, а з Філії одержані нею за рішенням суду кошти у сумі 408 000 грн стягнути в дохід держави, здійснено із пропущенням строків позовної давності, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (до реорганізації - Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України) 28.06.2024 на виконання вимог ухвали від 06.06.2024 подало суду копію рішення №53-р/к (у паперовому вигляді) та клопотання про здійснення розгляду даної справи у закритому судовому засіданні.

У підготовчому засіданні 08.07.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання Відділення АМК про здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні та повідомлено представників учасників справи про те, що у разі зазначення в рішенні суду інформації, яка буде стосуватися рішення №53-р/к та містити конфіденційну інформацію, то доступ в Єдиному державному реєстрі судових рішень до такого рішення буде обмежено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 19.08.2024.

Товариство 09.08.2024 подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення ним витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 підготовче засідання відкладено на 09.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2024.

Представник Держаудитслужби у судове засідання 21.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставлення 14.09.2024 до електронного кабінету Держаудитслужби ухвали від 09.09.2024.

Представник Прокуратури у судовому засіданні 21.10.2024 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Компанії оголосила вступне слово та заперечила проти задоволення позовних вимог.

Представник Товариства оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників Прокуратури, Компанії та Товариства, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209 і 210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники Прокуратури, Компанії та Товариства виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.10.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Опрацюванням опублікованих у електронній системі публічних закупівель на вебпорталі «prozorro.gov.ua» відомостей Прокуратурою встановлено, що Підрозділом 22.03.2016 в електронній системі закупівель було опубліковано оголошення про проведення спрощеної/допорогової закупівлі щодо ДК 021:2015: 38423000-6 - обладнання для вимірювання тиску ДК 016:2010:26.51.5 - прилади для контролювання інших фізичних характеристик (19 штук), очікувана вартість 365 871 грн без ПДВ, оголошення UA-2016-03-22-000021-a, доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA- UA-2016-03-22-000021-a.

Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 365 871 грн.

Розмір мінімального кроку пониження ціни: 5 000 грн.

Місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 55000, Україна, Миколаївська, Южноукраїнськ, промзона Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 19.05.2016 по 14.06.2016.

Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 31.03.2016 о 07:00 год.

Дата та час розкриття тендерних пропозицій: 04.04.2016 о 16:11 год.

Дата та час проведення електронного аукціону: 04.04.2016 о 15:44 год.

Тендерні пропозиції з метою участі у спрощеної/допорогової закупівлі подано трьома суб`єктами господарювання Товариством, ТОВ «Компанія «Профі-Строй» та ПрАТ «Манометр-Харьков», що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.

Первинна тендерна пропозиція Товариства становила 365 871 грн без ПДВ, ТОВ «Компанія «Профі-Строй» - 345 000 грн без ПДВ, а ПрАТ «Манометр-Харьков» - 365 700 грн.

Остаточна тендерна пропозиція Товариства становила 340 000 грн без ПДВ, ТОВ «Компанія «Профі-Строй» - 345 000 грн без ПДВ, а ПрАТ «Манометр-Харьков» - 365 700 грн.

Враховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція Товариства, електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій, та у подальшому визнана переможною.

Розгляд тендерної пропозиції відбувся 06.04.2016, що підтверджується повідомленням про переможця електронних торгів UA-2016-03-22-000021-a.

У зв`язку з викладеним електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

25.04.2016 Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Підрозділу (покупець) і Товариством (постачальник) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити датчики тиску «Сафір» у кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у специфікації №1 (додаток №1 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору; рік виготовлення товару - не раніше 2015 року (пункт 1.1 Договору);

- загальна вартість товару складає разом 340 000 грн, крім того ПДВ 20% - 68 000 грн, всього з ПДВ - 408 000 грн (пункт 2.1 Договору);

- за Договором оплата відбувається протягом 45 днів після постачання товару згідно із специфікацією №1 (додаток №1 до Договору) (пункт 2.2 Договору);

- після підписання Договору сума Договору (ціна товару) зміні не підлягає (пункт 2.3 Договору);

- обсяг закупівлі товару може бути зменшений залежно від реального фінансування видатків (пункт 2.4 Договору);

- ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 2.5 Договору);

- постачання здійснюється з 20.05.2016 по 15.06.2016 автотранспортом постачальника з обов`язковою присутністю його представника, на умовах DDP, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство», відповідно до Правил Інкотермс-2000; термін постачання може бути змінений за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди (пункт 3.1 Договору);

- датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (пункт 3.3 Договору);

- приймання товару за кількістю і якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (пункт 5.1 Договору);

- постачальник несе повну відповідальність за некомплектну поставку товару; у випадку поставки некомплектного товару, постачальник зобов`язаний протягом 30 днів здійснити допоставку; покупець не несе ніяких витрат пов`язаних з допоставкою некомплектного товару (пункт 5.2 Договору);

- Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати реєстрації в Державному підприємстві «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (пункт 12.1 Договору);

- дія терміну Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 12.1 Договору, та закінчується 31.12.2016 (пункт 12.2 Договору).

На виконання умов Договору Товариством 10.06.2016 було поставлено Підрозділу товар на загальну суму 408 000 грн, а Підрозділом прийнято такий товар без будь-яких зауважень, що підтверджується підписаною наведеними юридичними особами видатковою накладною від 10.06.2016 №РН-0000210.

15.07.2016 Підрозділом було перераховано Товариству 408000 грн, що підтверджується випискою з рахунку Підрозділу.

Рішенням №53-р/к:

- визнано, що ПрАТ «Манометр-Харків» та Товариство вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у торгах на закупівлю «Перетворювачі тиску», проведених Підрозділом (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» - UA-2016-03-22-000021-a) (пункт 1 резолютивної частини рішення №53-р/к);

- за порушення, вказане у пункті 1 резолютивної частини рішення №53-р/к, накладено на ПрАТ «Манометр-Харків» штраф у сумі 40 000 грн (пункт 2 резолютивної частини рішення №53-р/к);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення №53-р/к, накласти на Товариство штраф у сумі 40 000 грн (пункт 3 резолютивної частини рішення №53-р/к).

Згідно з рішенням №53-р/к факти, які у своїй сукупності свідчать про те, що ПрАТ «Манометр-Харків» і Товариство під час участі у зазначених торгах були обізнані щодо участі кожного з них у цій процедурі закупівлі, є такими:

- пов`язаність ПрАТ «Манометр-Харків» і Товариства;

- місцезнаходження ПрАТ «Манометр-Харків» і Товариства за однією адресою;

- спільне використання точки доступу до мережі Інтернет;

- спільне використання засобів зв`язку;

- синхронність дій ПрАТ «Манометр-Харків» і Товариства у часі;

- здійснення зв`язку між ПрАТ «Манометр-Харків» і Товариством;

- господарські відносини між ПрАТ «Манометр-Харків» і Товариством;

- пропонування ПрАТ «Манометр-Харків» і Товариством на торгах продукції виробником якої є один з відповідачів;

- взаємозалежність між ціновими пропозиціями ПрАТ «Манометр-Харків» і Товариства;

- не здійснення одним з відповідачів зниження своєї цінової пропозиції за наявності економічної можливості.

Отже, з огляду на викладене, Відділення АМК у рішенні №53-р/к дійшов висновку про те, що узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ПрАТ «Манометр-Харків» і Товариство усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Товариством штраф, накладений рішенням було оплачено 13.06.2019, що підтверджується платіжним дорученням від 13.06.2019 №485 на суму 40 000 грн.

Прокуратура запитом від 15.04.2024 №53/5-2580вих-24 звернулася до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області та запитом від 15.04.2024 №53/5-2581вих-24 - до Держаудитслужби, в яких інформувала про встановлені рішенням Відділення АМК №53-р/к обставини з метою надання їм належної оцінки та самостійному зверненню з позовом до суду про визнання недійсним Договору як такого, що укладений з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також одночасним застосуванням наслідків недійсного правочину.

Листом від 17.04.2024 №151425-17/734-2024 Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області надало відповідь Прокуратурі, в якій зазначила таке:

- державний фінансовий контроль за дотриманням законодавства про закупівлі здійснюється органами Держаудитслужби виключно до замовників; з інформації, оприлюдненої в електронній системі закупівель, не вбачається, що замовник (Підрозділ) допустив порушення законодавства у сфері закупівель, а саме пункту 3 частини першої статті 17 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (в редакції, чинній на момент проведення закупівлі) в частині відмови в участі у процедурі закупівлі учасникам ПрАТ «Манометр-Харків» та Товариству з підстави, що суб`єкт господарювання (учасник або учасник попередньої кваліфікації) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів); вказані суб`єкти притягнуті до відповідальності 14.05.2019, тому під час закупівлі UA-2016-03-22-000021-а замовник не мав правових підстав відмовити в участі у процедурі закупівлі ПрАТ «Манометр-Харків» та Товариству; відтак у органу державного фінансового контролю в даному випадку відсутнє право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсним договору, укладеного за результатами процедури закупівлі UA-2016-03-22-000021-а;

- при цьому, як зазначено в листі Прокуратури, антиконкурентні узгоджені дії ПрАТ «Манометр-Харків» та Товариства підтверджуються рішенням №53-р/к; здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» належить до повноважень органів Антимонопольного комітету України; у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження згідно з пунктом 15 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; отже, у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції юридичними чи фізичними особами позови до суду з метою захисту інтересів держави подають Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України, що визначено статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Частиною першою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зокрема, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами першою - п`ятою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 208 ГК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно з частиною третьою статті 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Статтею 7 ГК України передбачено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 зі справи №922/1391/18 зазначив, що «здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків».

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм частини третьої статті 228 ЦК України викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 зі справи №910/1421/16, від 15.02.2018 зі справи №911/1023/17, від 17.04.2018 зі справи №910/1424/16, від 31.05.2018 зі справи №911/639/17, від 09.07.2019 зі справи №911/1113/18, від 10.06.2021 зі справи №910/114/19, від 15.12.2021 зі справи №910/6271/17 і від 13.01.2022 зі справи №908/3736/15.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з частиною другою статті 4 Закон України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Статтею 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За твердженням Прокуратури, Договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Доказом того, що оспорюваний Договір є таким, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - Товариства, на думку Прокуратури, є рішення Відділення АМК №53р/к, яким визнано, що ПрАТ «Манометр-Харків» та Товариство вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у торгах на закупівлю «Перетворювачі тиску», проведених Підрозділом (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» - UA-2016-03-22-000021-a).

Рішення №53р/к у судовому порядку Товариством не оскаржувалося.

Водночас сам лише факт вчинення вказаними Товариством порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням Відділення АМК №53р/к, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (частина третя статті 228 ЦК України).

Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

У вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.

Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, пунктів 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи (стаття 51, частина друга статті 52).

Суд встановив, що за порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішенням Відділення АМК №53р/к на Товариство було накладено штраф у сумі 40 000 грн. Отже, Товариство понесло відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частинами першою і другою статтею 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Положення Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням.

Відтак Прокуратура, у разі завдання, на її думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання Договору, не позбавлена можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Водночас судом враховано, що у відкритих торгах UA-2016-03-22-000021-a. брали участь три суб`єкта господарювання: Товариство, ТОВ «Компанія «Профі-Строй» та ПрАТ «Манометр-Харьков», первинна тендерна пропозиція яких відповідно становила 365 871 грн без ПДВ, 345 000 грн без ПДВ і 365 700 грн, а остаточна тендерна пропозиція - 340 000 грн без ПДВ, 345 000 грн без ПДВ і 365 700 грн.

При цьому тендерна пропозиція Товариства (340 000 грн без ПДВ) була нижчою за очікувану замовником вартість предмета закупівлі (365 871 грн без ПДВ).

Поряд з цим, матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника (Підрозділу) за менші кошти.

Прокуратурою не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника (Підрозділу) цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що товар за Договором, укладеним за результатами спірних відкритих торгів, було поставлено із завищенням цін, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів.

Крім того, судом враховано, що умови Договору були виконані його сторонами у повному обсязі, зокрема, Підрозділом перераховано Товариству грошові кошти у сумі 408 000 грн.

ВИСНОВКИ

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України та підстав для застосування наслідків недійсного правочину.

Під час вирішення даного спору суд також враховано висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (головуючий суддя Чумак Ю.Я., судді Бенедисюк І.М., Васьковський О.В., Вронська Г.О., Дроботова Т.Б., Кібенко О.Р., Малашенкова Т. М., Пєсков В.Г., Рогач Л.І.), викладені у постанові від 15.03.2024 зі справи №904/192/22.

Зокрема, у вказаній постанові об`єднана палата погодилась з висновком судів попередніх інстанцій в тій частині, що застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину на користь позивача (Міністерства) при застосуванні запропонованої прокурором процесуальної конструкції, коли грошові кошти стягуються з відповідача-2 на користь відповідача-1, є помилковим, оскільки не відповідає положенням ГПК України, позаяк для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені кошти повинні повертатися (стягуватися) саме на користь держави.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Дійсно, двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Однак згідно з частинами першою, третьою і четвертою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 зі справи №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 зі справи №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 зі справи №127/93/17-ц, від 12.12.2018 зі справ №570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 зі справи №910/7122/17).

У контексті заявлених прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь Підприємства (відповідача-1) колегія суддів звернула також увагу на викладені в пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 висновки про те, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо ж повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати інший ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог (схожий за змістом висновок викладено в пункті 8.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Об`єднана палата наголосила, що чинним законодавством, а саме абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається звернення прокурора в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу, який не є стороною оспорюваного правочину (заінтересована особа), з позовом про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) шляхом стягнення грошових коштів на користь підприємства як сторони правочину, яке (підприємство) не є суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, але прокурором визначено одним із відповідачів у справі, оскільки в такому випадку прокурор фактично звертається до суду не в інтересах держави, а в інтересах суб`єкта господарювання поза відносинами представництва, що не відповідає висновку про заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 зі справи №911/2169/20, від 23.11.2021 зі справи №359/3337/16-ц, від 21.06.2023 зі справи №905/1907/21.

При цьому задоволення позовної вимоги про визнання недійсним правочину не є ефективним способом захисту, здатним призвести до реального відновлення порушених прав та інтересів держави без додаткового звернення до суду з новим позовом (позовами).

Враховуючи зазначені висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 зі справи №904/192/22, суд вважає, що за таких підстав повернення спірної суми коштів Філії (відповідачу-1) не відновлює права держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (визначеного прокуратурою позивачем), а в межах заявлених позовних вимог не вбачається можливості застосування судом іншого ефективного способу захисту порушених прав держави.

Відтак, у зв`язку з обранням Прокуратурою загалом неефективного способу захисту інтересів держави, який не призведе до поновлення її порушених прав, наявна самостійна підстава для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на Миколаївську обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області Денисенко Віти Василівни (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код 40477150) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Вимірювальна Техніка» (пров. Чайкіної Лізи, буд. 17, м. Харків, 61052; ідентифікаційний код 35477760) про визнання недійсним договору від 25.04.2016 №53-123-11-16-02444 та стягнення 408 000 грн.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на Миколаївську обласну прокуратуру (вул. Спаська, буд. 28, м. Миколаїв, 54001; ідентифікаційний код 02910048).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.10.2024.

Суддя Оксана Марченко