Ухвала

від 29.10.2024 по справі 911/2882/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2882/24

Суддя Господарського суду Київської області Янюк О. С. перевіривши матеріали

заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

УСТАНОВИЛА:

1. 23.10.2024 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» до Господарського суду Київської області (далі суд) звернулася ОСОБА_2 (далі представниця), діюча в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , заявниця), із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність (вх. № 3876).

2. Перевіривши подану заяву суд вважає її такою, що не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) з наступних підстав.

2.1. Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», зокрема, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб із 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00грн.

Таким чином, загальна сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого, яка повинна бути авансована заявницею, становить 45 420,00грн (3 028,00*5*3= 45 420,00).

Водночас, абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, зокрема, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про неплатоспроможність може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої КУзПБ винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений КУзПБ.

За таких обставин, законодавцем надано особі право під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подати: або докази авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому розмірі; або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим. При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена у порядку визначеному Цивільним кодексом України (далі ЦК України) із дотриманням умов, визначених КУзПБ.

Так, до матеріалів заяви долучено скан-копію договору про оплату основної винагороди та відшкодування витрат арбітражному керуючому від 21.10.204 28.08.2024 № 10 (далі Договір), укладений між заявницею та арбітражним керуючим Бігданом Олексієм Антоновичем (свідоцтво № 1106 від 11.06.2013), у п. 1.1. якого сторони узгодили що даним Договором погоджуються умови щодо оплати основної винагороди та відшкодування витрат арбітражному керуючому за виконання обов`язків керуючого реструктуризацією відповідно до п. 1-6 прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зазначене у сукупності із абз. 7 п. 16 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд дійшов висновку, що законодавцем надано право особі подати відповідну угоду лише в частині виплати арбітражному керуючому грошової винагороди, у зв`язку з чим, сторони вказаного договору не можуть відступити від положень КУзПБ в силу їх імперативності у цій частині та, як наслідок, вирішувати у своїй угоді питання щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Статтею 6 ЦК України визначено, зокрема, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи ч.ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Так, у п. 2.2. Договору сторони обумовили, що оплата послуг з виконання повноважень керуючого реструктуризацією протягом трьох місяців, відстрочується до моменту реалізації майна боржника. У разі відсутності майна у боржника, зазначений строк вираховується з моменту його (арбітражного керуючого) призначенням керуючим реалізацією майна.

Тобто, у даному випадку винагорода арбітражного керуючого залежить від обставин, які фактично можуть не настати, адже погашення боргів та реалізація майна не є обов`язковими процедурами (на відміну від процедури реструктуризації). Таким чином, умовами Договору позбавлено арбітражного керуючого гарантованої зі сторони держави оплати праці, що не відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до ч.ч. 2, 4, 7 ст. 43 Конституції України.

За таких обставин, долучений до заяви ОСОБА_1 . Договір не може братися судом до уваги.

Ураховуючи зазначене, у заявниці наявне зобов`язання виконати п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ та надати докази, які підтверджують авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 45 420,00 грн, або надати угоду, умови якої не суперечитимуть положенням КУзПБ.

2.2. Згідно із п.14 ч.3 ст.116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених ст.115 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється КУзПБ, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.

Так, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність представницею заявниці долучено скан копії паспорта ОСОБА_1 , її чоловіка ОСОБА_3 , їх карток платників податків, свідоцтво про шлюб останніх, трудової книжки заявниці.

Частиною 5 ст. 91 ГПК України встановлено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Електронна копія оригіналу паперового документа (фотокопія) - візуальне подання паперового документа в електронній формі, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа, відповідність оригіналу та правовий статус якого засвідчено кваліфікованою електронною печаткою установи (п.п. 8 п. 6 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55).

Ураховуючи зазначене, відповідність копій вище перелічених документів заявниці оригіналам таких документів повинна підтверджуватися підписом особи, в якої ці документи знаходяться.

Проте, із доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність копій вбачається, що такі документи не засвідчені особисто ані заявницею ані її чоловіком, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 91 ГПК України.

Крім того, копія картки платника податків ОСОБА_1 має нечитабельний вигляд, а тому зі змісту вказаного документа неможливо отримати необхідну інформацію.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Частиною 3 ст. 37 КУзПБ передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог КУзПБ.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).

Ураховуючи те, що представницею заявниці подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 КУзПБ, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати заявниці час для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 174, 234-235 ГПК України, ст.ст. 2, 30, 37, 113, 116 КУзПБ, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 від 23.10.2024 (вх. № 3876) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність - залишити без руху.

2. Запропонувати заявниці протягом десяти днів з дня отримання нею цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст. 116 КУзПБ та надати:

докази, які підтверджують авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 45 420,00грн на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (реквізити депозитного рахунку суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки (депозитний) - UA578201720355269002000014298; установа банку - ДКСУ місто Київ) або укладену у встановленому КУзПБ з урахуванням ЦК України угоду з обраним арбітражним керуючим;

копії паспорта, трудової книжки (усі сторінки), картки платника податків (читабельну) заявниці, засвідчені в установленому порядку;

копії паспорта ОСОБА_3 та картки платника податків, засвідчені в установленому порядку;

копію свідоцтва про шлюб, засвідчену в установленому порядку.

3. У разі невиконання заявницею п. 2 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

Відповідно до ч. 2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 29.10.2024 та окремо від рішення оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, яка подається у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 29.10.2024.