Рішення

від 28.10.2024 по справі 911/2003/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. Справа № 911/2003/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянув матеріали справи

за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Грін.Буд

до ОСОБА_1

про стягнення 433959,13 грн,

за відсутності представників сторін, у зв`язку з їх неявкою

СУТЬ СПОРУ:

Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Грін.Буд (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області через підсистему Електронний суд із позовною заявою від 29.07.2024 до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 433959,13 грн, з яких: 345723,96 грн інфляційні втрати та 88235,17 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати, сплаченої в рамках договору поставки № 21-02/18 від 21.02.2018, обов`язок повернення якої встановлений рішенням суду у справі № 911/450/19.

Господарський суд Київської області ухвалою від 05.08.2024 вказану позовну заяву залишив без руху та постановив усунути виявлені недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому законом порядку в розмірі 5207,51 грн.

Поряд з цим ухвалою суду від 05.08.2024 зобов`язано Центр надання адміністративних послуг Вишгородської районної державної адміністрації у п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати Господарському суду Київської області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), так як відповідачем у даній справі є фізична особа.

Згідно Відповіді № 722413 від 05.08.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» зареєстроване місце проживання відповідача - Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, просп. Шевченка, 6.

Через підсистему Електронний суд 06.08.2024 від представниці Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Грін.Буд надійшла заява від 05.08.2024 про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2024 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.09.2024 об 10:50.

Через підсистему Електронний суд 03.09.2024 позивачем подано клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, яке судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 09.09.2024 не з`явився, однак в прохальній частині позовної заяви просив дану справу розглянути за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання 09.09.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, проте станом на момент проведення судового засідання у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем ухвали Господарського суду Київської області від 12.08.2024.

Ухвалою суду від 09.09.2024 підготовче засідання було відкладено на 23.09.2024.

Відповідач у судове засідання 23.09.2024 та 07.10.2024 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Суд зауважує, що поштове відправлення про направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачеві було повернуто на адресу суду 25.09.2024 разом із довідкою відділення поштового зв`язку від 17.09.2024 про повернення кореспонденції із формулюванням за закінченням терміну зберігання.

Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання ухвалою від 12.08.2024 та про наявність спору, який вирішується господарським судом.

Ухвалою суду від 07.10.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.10.2024.

В судове засідання 28.10.2024 представники сторін не з`явились.

Згідно ст. 202 ГПК України, суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК та ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповіді державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

В ході розгляду справи, Господарським судом Київської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Суд зазначає, що неявка учасників справи, які є належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За вказаних обставин, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву у строк, встановлений ст. 165 ГПК України, зважаючи, що останній неодноразово повідомлений про час та місце розгляду справи, суд на підставі ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суд Київської області у справі №911/450/19 від 14.05.2019 року позов Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Грін.Буд" задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Щербака Тараса Васильовича - 564591,70 грн боргу, 76289,49 грн пені, 28163,41 грн втрат від інфляції, 6357,46 грн 3% річних, а також 10131,03 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

На виконання вищезазначеного рішення 12.06.2019 видано відповідний наказ, який в подальшому пред`явлений до виконання.

Постановою 09.08.2019 «Про відкриття виконавчого провадження» № 59758130, відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення.

В межах господарської справи № 911/450/19 була розглянута скарга Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Грін.Буд" від 11.10.2021 на дії Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в особі державного виконавця Ємельянової Ірини Олександрівни, яка задоволена частково відповідно до ухвали суду від 17.01.2022. Пунктом 5 резолютивної частини ухвали вирішено скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 59758130 від 22.03.2021, винесену Вишгородським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в особі державного виконавця Ємельянової Ірини Олександрівни.

Згідно Витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження за номером ВП 59758130, станом на 05.06.2024 статус виконавчого провадження - примусове виконання.

Тобто на момент подання позову у справі № 911/2003/24, рішення у справі № 911/450/24 не виконано.

Звертаючись до суду з позовом в межах даної справи, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції та 3% річних понесені ним, у зв`язку з несплатою стягнутої за рішенням суду №911/450/19 заборгованості в розмірі 56459,70 грн за період з 15.05.2019 (наступного дня після винесення рішення) по 29.07.2024 (по дату фактичного подання позову), які складають 345723,96 грн інфляційних втрат, 88235,17 грн 3% річних.

Суд вказує на те, що оскільки сума фінансових санкцій стягується на підставі рішення у справі №911/450/19, яке набрало законної сили та в якому була встановлена вина відповідача, суд не надає додаткову правову оцінку ані правовідносинам сторін, що склались, ані правомірності винесеного рішення, оскільки зазначені обставини вже були предметом дослідження позову у справі №911/450/19, а тому в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують додаткового доказування.

При цьому, суд вважає за необхідне надати правову оцінку статусу відповідача у даній справі.

Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних здійснюється на основний борг відповідача в рамках існування між сторонами господарських відносин на підставі договору поставки № 21-02/18 від 21 лютого 2018 року.

Так, 21.02.2018 між Фізичною особою-підприємцем Щербаком Тарасом Васильовичем (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом Другий будівельний 6 (покупець), укладено договір поставки № 21-02/18, відповідно до п.п. 2.1., 2.2. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 2.2. цього договору, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються специфікацією, що є додатком № 1 до цього договору.

23 липня 2018 року між Житлово-будівельним кооперативом «Другий будівельний 6» (первісний кредитор) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Грін.Буд» (новий кредитор) укладено договір № 1, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого первісний кредитор повністю відступив, а новий кредитор повністю прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за договором поставки № 21-02/18 від 21 лютого 2018 року, укладеним між первісним кредитором та Фізичною особою-підприємцем Щербаком Тарасом Васильовичем (боржник). За цим договором новий кредитор одержав право вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором у сумі 564 591,70 гривня.

Отже, за вищезазначеним договором до позивача перейшли права та обов`язки покупця за договором поставки № 21-02/18 від 21 лютого 2018 року.

Як вбачається з вищезазначених договорів, на відповідні відносини поширюються норми господарського законодавства, в тому числі процесуального.

В свою чергу, з відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається те, що підприємницька діяльність ОСОБА_1 є припиненою, про що 28 грудня 2020 року до відповідного реєстру внесено запис за № 2003340060001007054.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Великої палати Верховного суду України від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19).

Таким чином, зважаючи, що спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності фізичної особи підприємця згідно укладеного між сторонами договору поставки № 21-02/18 від 21 лютого 2018 року, нарахування та пред`явлення до стягнення інфляційних втрат та 3% річних з фізичної особи ОСОБА_1 , як фізичної особи, у зв`язку з втратою останнім статусу особи-підприємця, є правомірним та обґрунтованим чинним законодавством.

За таких обставин, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

З матеріалів справи слідує, що після винесення рішення в господарській справі № 911/450/19 відповідач добровільно суму боргу 564591,70 грн не оплатив. Не була стягнута вказана сума в примусовому порядку також і в рамках виконавчого провадження № 59758130.

Таким чином, після винесення рішення у справі № 911/450/19 від 14.05.2019 сума основного боргу за Договором поставки № 21-02/18 від 21.02.2018 в розмірі 564591,70 грн боржником не оплачена.

Згідно поданого розрахунку позивача інфляційні втрати та 3% річних нараховані останнім на суму боргу 564591,70 грн за загальний період з 15.05.2019 (наступний день після винесення судового рішення) по 29.07.2024 (день подачі позову до суду) та складають 345723,96 грн та 88235,17 грн відповідно.

Судом було перевірено правильність нарахування за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», а також періоди визначені позивачем та встановлено, що інфляційні втрати за період з 15.05.2019 по 29.07.2024 складають 345323,38 грн, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню; 3% річних за період з 15.05.2019 по 29.07.2024 складають 88235,17 грн та підлягають задоволенню повністю.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; сума до стягнення судового збору з відповідача становить 5202,70 грн.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.

Так, звертаючись до господарського суду із позовною заявою, позивач у позовній заяві вказав, що орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу складає 20000,00 грн.

В клопотанні про стягнення судових витрат, поданому до суду 03.09.2024 позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги. В обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивачем були надані Договір про надання правничої допомоги від 04.06.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «Савченко груп» та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Грін.Буд», Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12.08.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 12.08.2024, довідка про оплату винагороди виконавцю АО «Савченко груп» № 17-07/24-02 від 17.07.2024, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ХМ № 000021 від 11.11.2015 та Ордер Серії ВО № 1078655 від 05.06.2024.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Так, 04.06.2024 між Адвокатським об`єднанням «Савченко Груп» (виконавець) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Грін.Буд» (замовник) був укладений Договір про надання правничої допомоги (Договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника надати послуги та виконувати роботи (послуги), а замовник прийняти вказані послуги та оплатити їх на умовах та у строки, зазначені в цьому договорі.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору замовнику надає виконавцю увесь комплект документів/копій документів, що стосується предмету цього Договору та усю необхідну для виконання обов`язків виконавця та відому йому інформацію. Виконавець здійснює надання послуг у відповідності до ГПК України, ЦК України, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та інших чинних нормативно-правових актів України.

Безпосереднє надання послуг за цим Договором здійснюється адвокатами адвокатського об`єднання «Савченко Груп» (п.2.5). Згідно наданого ордеру представництво інтересів позивача доручено Савченко Оксані Володимирівні, яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ХМ № 000021 від 11.11.2015.

Підтвердженням факту надання послуг виконавцем є складання між сторонами відповідного акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) п.2.5, 2.6 Договору.

Згідно п. 3.1 Договору вартість послуг виконавця за цим Договором становить 15000,00 грн, які замовник сплачує на користь виконавця до 20.07.2024 року.

Умовами п. 6.1 Договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами власних зобов`язань, які визначені договором.

В детальному описі робіт, виконаних виконавцем та здійснених ним витрат від 12.08.2024, підписаного між замовником та виконавцем міститься перелік робіт, який також продубльований в Акті від 12.08.2024.

12.08.2024 між Адвокатським об`єднанням «Савченко Груп» (виконавець) та ОК «ЖБК «Грін.Буд» (замовник) підписаний Акт, за яким між сторонами погоджено, що виконавцем були проведені, а замовником прийняті послуги згідно із умов Договору.

Згідно п. 2 Акту, перелік та вартість послуг, які надані виконавцем замовнику, є наступними:

- надання консультацій з питань, що пов`язані із невиконанням грошового зобов`язання. Вивчення документів, наданих замовником 1 година витраченого часу вартістю 1000,00 грн всього 1000, 00 грн;

- пошук актуальної судової практики, пов`язаної із пред`явленням позовної заяви про стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань. Формування правової позиції щодо подання позовної заяви про стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань 1 година витраченого часу вартістю 1000,00 грн всього 1000, 00 грн;

- складання тексту позовної заяви про стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань - 4 години витраченого часу вартістю 3000,00 грн всього 12000, 00 грн;

- формування примірнику позовної заяви для відповідача, подання позовної заяви до суду - 1 година витраченого часу вартістю 1000,00 грн всього 1000, 00 грн;

Всього 7 годин витраченого часу на виконання робіт (надання послуг) в загальній вартості 15000,00 грн.

Як вказано в п. 3 Акту, за виконану роботу замовник сплатив виконавцю винагороду в розмірі 15000,00 грн.

Крім того, довідкою № 17-07/24-02 від 17.07.2024 АО «Савченко Груп» підтверджується факт оплати замовником ОК «Житлово-будівельний кооператив «Грін.Буд» винагороди виконавцю в грошовій формі в розмірі 15000,00 грн.

Суд відзначає, що за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

За таких обставин, наданих ОК «Житлово-будівельний кооператив «Грін.Буд» доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі в заявленій до стягнення сумі в розмірі 15000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача, понесені на правову допомогу адвоката в розмірі 15000,00 грн покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 14986,16 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Грін.Буд" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Паркова, буд 35/1, кв. 1, код ЄДРПОУ 40042973) 345323 (триста сорок п`ять тисяч триста двадцять три) грн 38 коп. інфляційних втрат, 88235 (вісімдесят вісім тисяч двісті тридцять п`ять) грн 17 коп. 3% річних, 5202 (п`ять тисяч двісті дві) грн 70 коп. судового збору та 14986 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) грн 16 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 29.10.2024 року

Суддя О.В. Щоткін