Ухвала

від 29.10.2024 по справі 917/1067/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

29.10.2024 Справа № 917/1067/24

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Білій І.М., розглянувши заяву представника позивача б/н від 17.10.2024 (вх.№13820 від 17.10.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №917/1067/24

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорновола, 2б, вул. Чорновола, 2 б, м. Полтава, 36003, код ЄДРПОУ 41248723

про призначення ліквідатора

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Суть справи: ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорновола 2б» (відповідач, ОСББ) про призначення ліквідатора.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.10.2024 року позов задоволено повністю.

17.10.2024 року до суду від представника позивача, надійшла заява б/н від 17.10.2024 (вх.№13820 від 17.10.2024) про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою заявник просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18.10.2024 для розгляду заяви призначено судове засідання на 29.10.2024.

У призначене на 29.10.2024 судове засідання представники сторін не прибули, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідач заперечень щодо розміру заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу не надав.

Відповідно частин 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі, суд визнав за можливе розглянути заяву представника позивача за відсутності представників сторін.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, суд встановив.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Згідно зі статтею 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.10.2024 у цій справі позов задоволено в повному обсязі з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Матеріали справи свідчать про те, що правова допомога Мірошниченку Є.О. у цій справі надавалась адвокатом Бойченком В.М., який діяв на підставі ордеру, серія ВІ №1236881 від 12.08.2024.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У позовній заяві позивачем зазначено, що він очікує понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Із заявою про розподіл витрат на правничу допомогу в розмірі 17500,00 грн представник позивача звернувся до суду 17.10.2024 (після закінчення судового засідання та оголошення вступної та резолютивної частини рішення у справі), тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення. До заяви на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги б/н від 05.06.2024; копію акту наданих правових послуг без дати та номеру на суму 17 500,00 грн, які укладені між адвокатом Бойченком В.П. та Мірошниченком Є.О.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 12.03.2019 у справі №911/3715/17, подання заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу є підставою для надання стороні можливості надавати докази щодо обсягу наданих послуг та їх вартості протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення у справі.

Аналогічна позиція висловлена Касаційним господарським судом у постанові від 11.06.2018 у справі №922/2709/17.

Згідно з ч.2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За загальним правилом, питання розподілу між сторонами судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (п. 5 ч. 1 ст. 237, п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України).

Водночас, ч.1 ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Така норма кореспондується з ч.8 ст. 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 922/4022/20, від 27.06.2023 у справі №907/568/22.

У постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21, від 29.06.2022 у справі №161/5317/18 зазначено, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22), Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №917/527/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (чи його представником), до закінчення судових дебатів у справі № 917/1067/24 не подано доказів в підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом цієї справи, як і не зроблено заяви (в тому числі в усному порядку) відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України та ч.1 ст.221 ГПК України про те, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Одночасно судом звертається увага, що відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Як свідчить рішення по справі №917/ 1067/24 від 17.10.2024 року (повний текст складений та підписаний 25.10.2024) судом було вирішене питання про розподіл судових витрат.

Так, суд у рішенні констатував, що у позовній заяві позивачем не вказано, яким чином було визначено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, чи буде надана відповідна правова допомога саме адвокатом та яким саме; чи є вказана сума гонораром адвоката у фіксованому розмірі, або вона складається з вартості окремих послуг; не зазначено перелік послуг адвоката, які мають бути надані по справі, вартість години роботи адвоката, кількість годин, які орієнтовно будуть витрачені адвокатом на надання певної послуги; в позовній заяві відсутнє посилання на договір, укладений з адвокатом, і такий договір не додавався до позовної заяви; саме по собі зазначення позивачем у позові про те, що очікуваний розмір витрат на правову допомогу складає 5 000 грн, не є розрахунком суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в розумінні ч. 1 ст. 124 ГПК України.

В зв`язку з викладеним, суд у рішенні 17.10.2024 року відмовив позивачу у стягненні витрат на правову допомогу адвоката з підстав, зазначених судом.

Оскільки питання про розподіл судових витрат було вирішене судом при прийнятті рішення по справі, підстави для винесення додаткового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, подана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 86, 123, 124, 126, 129, 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви представника позивача б/н від 17.10.2024 (вх. №13820 від 17.10.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №917/1067/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 254-257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду.

Суддя І.І. Пушко