Ухвала

від 24.10.2024 по справі 13/221-04

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.10.2024м. СумиСправа № 13/221-04

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця Ярема Сергія Васильовича на бездіяльність державного виконавця по справі № 13/221-04

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасний дім

до відповідача: Фізичної особи підприємця Яреми Сергія Васильовича

про стягнення заборгованості в розмірі 20 268 грн 65 коп.

За участю представників сторін:

від позивача (стягувача) не прибув,

від відповідача (скаржника) не прибув,

від ВДВС не прибув

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.07.2004 у справі № 13/221-04 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємця Яреми Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасний дім (м. Суми, вул. Горького, 25, код 30321245) 20 268 грн. 65 коп боргу, 202 грн. 68 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. 00 коп. судових витрат.

10.10.2024 Фізичною особою підприємцем Яремою Сергієм Васильовичем надано до суду Скаргу від 10.10.2024 (вх. № 4489 від 10.10.2024) на бездіяльність державного виконавця. Відповідно до поданої скарги скаржник просить суд:

- Визнати бездіяльність державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який не скасував постанову серія АА №951467 від 23.11.2004 про арешт майна боржника та оголошення на заборони його відчуження - незаконною.

- Зобов`язати Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову серія АА №951467 від 23.11.2004 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка була винесена державним виконавцем Івашиною В.В. Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції з примусового виконання наказу від 12.07.2004, виданого Господарським судом Сумської області про стягнення з приватного підприємця Ярем Сергія Васильовича (РНОКГІП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ Сучасний дім боргу в сумі 20589,33 грн., виконавчого збору 2058, якою накладено арешт на квартиру за адресою : АДРЕСА_2 та зобов`язати вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження.

Ухвалою суду від 16.10.2024 прийнято скаргу до розгляду; призначено розгляд скарги на 24.10.2024, 11:20.

23.10.2024 Зарічним відділом державної виконавчої служби у місті Суми східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано до суду через систему «Електронний Суд» відзив на подано скаргу (вх. 3246 від 23.10.2024). відповідно до змісту якого останні просить відмовити у задоволенні скарги, а також просить скаргу розглядати без участі державного виконавця.

В судове засідання 24.10.2024 представники сторін та ДВС не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця Ярема Сергія Васильовича на бездіяльність державного виконавця, суд приходить до наступних висновків:

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що йому - ОСОБА_1 (надалі - ФОП Ярем С.В. або Заявник/Скаржник), разом з ОСОБА_2 (мати Заявника) та ОСОБА_3 (батько Заявника) на праві приватної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 10.02.1997 року, виданого Сумським міським виконавчим комітетом, що підтверджується Довідкою, виданою Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 10.11.2021.

19.08.2020 помер один із співвласників зазначеної вище квартири ОСОБА_3 (батько Заявника), що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 , виданим Сумським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 21.08.2020, а згодом - 08.05.2021, і ОСОБА_2 (мати Заявника), що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 , виданим Сумським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 08.05.2021.

З метою оформлення спадщини, а у подальшому - укладення Договору дарування, Заявник звернувся до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Сергія Ситника, натомість приватний нотаріус повідомив про те , що згідно з інформацією з Єдиного держаного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 накладено арешт, а саме: «Тип обтяження - заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження - 1506712, яке накладено на підставі постанови АА 951467, 23.11.2004, Зарічний ВДВС Сумського міського УЮ, об`єкт обтяження - квартира, все майно, за адресою: АДРЕСА_3 .

З метою з`ясування причин накладення арешту на майно Скаржник 11.06.2020 звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми).

На дане звернення ОСОБА_1 було повідомлено про те, що згідно з інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, дійсно наявний запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою АА 951467 від 23.11.2004.

По виконавчим провадженням ОСОБА_1 у 2008, 2011 та 2015 роках винесено постанови про повернення/закінчення виконавчих проваджень.

Додатково повідомлено про те, що згідно перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень, на виконанні у відділах державної виконавчої служби Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) станом на 22.06.2020 виконавчі провадження, де заявник є боржником, не перебувають та зареєстрованими не значаться. Втім, у державного виконавця, з огляду на зміст ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні правові підстави для зняття арешту з майна боржника, а тому даний арешт може бути знятий за рішенням суду.

У відповідь на адвокатський запит, листом за № 16/17269 від 23.02.2021 Зарічним відділом державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) представнику заявника - адвокату Юшкевич Є.Ю. було надано копію постанови серія АА №951467 державного виконавця Іваниши В.В. від 23.11.2014 про арешт майна боржника та заборони на його відчуження.

У відповідь на адвокатський запит від 01.03.2021 представника скаржника листом № 7390/7039-26-21 від 16.03.2021 за підписом в.о. заступника начальника Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) було повідомлено про те, що органу державної виконавчої служби не можливо встановити на виконання якого рішення суду накладено запитуваний арешт, а саме обтяження за № 1506712, оскільки станом на 16.03.2021 матеріали виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт, на виконанні не перебувають, та в архіві відсутні.

Окрім того, було повідомлено про те, що відповідно до Правил введення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями (до 07.06.2017 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби) термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки.

Згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, де є стороною ОСОБА_1 , на виконанні в територіальних підрозділах Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) не зареєстровано.

Так і не вирішивши питання щодо зняття арешту з належного Скаржнику нерухомого майна, останній звернувся до Зарічного районного суду міста Суми з позовом до Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області про скасування заборони на нерухоме майно.

Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 19.07.2021 у справі № 59/4429/20 було закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області про скасування заборони на нерухоме майно, мотивуючи таке рішення тим, що заявлені позивачем вимоги не можуть розглядатись у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути і відповідачем, так як його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником у виконавчому провадженні.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі № 480/8808/23 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії посилаючись на те, що скарга не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, усі рішення, дії чи бездіяльність виконавця в межах даного виконавчого провадження повинні бути оскаржені до Господарського суду Сумської області за правилами, передбаченими нормами господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частиною першої статті 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За таких обставин, скарга на бездіяльність державного виконавця підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до п 9.8 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затв. Наказ Міністерства юстиції України 25.12.2008 N 2274/5 (чинним до дати введення АСВП) строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів (завершених виконавчих проваджень) становлять 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню.

Згідно з абз. 2 п. 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що знищенню підлягають лише ті виконавчі провадження, які були завершені на момент їх включення в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містить Цивільний кодекс України.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувана є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Як вбачається з постанови серія АА №951467 від 23.11.2004 про арешт майна боржника та оголошення на заборони його відчуження, виконавче провадження відкрито з виконання судового наказу, виданого 12.07.2004 Господарським судом Сумської області.

Частинами 1, 3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Частина 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що відносно скаржника - ОСОБА_1 відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження, що підтверджено органом ДВС відповідями на запит Позивача, інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного державного реєстру боржників, арешт майна скаржника суперечить вимогам Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та Цивільного кодексу України, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. З цих же підстав є незаконна і бездіяльність державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який за відсутності відкритих виконавчих проваджень так і не зняв арешт з майна.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги Фізичної особи-підприємця Ярема Сергія Васильовича у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити скаргу Фізичної особи-підприємця Ярема Сергія Васильовича від 10.10.2024 (вх. № 4489 від 10.10.2024) на бездіяльність державного виконавця по справі № 13/221-04

2. Визнати бездіяльність державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який не скасував постанову серія АА №951467 від 23.11.2004 про арешт майна боржника та оголошення на заборони його відчуження - незаконною.

3. Зобов`язати Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанову серія АА №951467 від 23.11.2004 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка була винесена державним виконавцем Івашиною В.В. Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції з примусового виконання наказу від 12.07.2004, виданого Господарським судом Сумської області про стягнення з приватного підприємця Ярем Сергія Васильовича (РНОКГІП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ Сучасний дім боргу в сумі 20589,33 грн., виконавчого збору 2058, якою накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та зобов`язати вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 254-259 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 29.10.2024.

СуддяС.В. Заєць