Рішення

від 21.10.2024 по справі 921/447/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/447/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув справу

за позовом Керівника Бережанської окружної прокуратури, вул. Пирогова, 5а, м.Бережани, Тернопільська область, 47501, в інтересах держави

в особі Залозецької селищної ради, вул. Шевченка 64, смт. Залізці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47234

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601 в особі Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Європейська, 26, м. Кременець, Тернопільська область, 47002

про стягнення 29126,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища

за участю представників:

прокурора: Куліковська Л.Б., довіреність №12-12вих-24 від 05.01.2024;

позивача: не прибув;

відповідача: Василишин К.В., ордер №1083909 від 08.08.2024.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів

Суть справи: Керівник Бережанської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Залозецької селищної ради про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 29126,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. При цьому, у позовній заяві зазначено двох відповідачів: 1. Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" та 2. Філію "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення Державним підприємством "Тернопільське лісове господарство", правонаступником якого є Філія "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вимог законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, а саме незаконна рубка невстановленими особами 2 дерев породи "дуб звичайний" та пошкодження до ступеня припинення росту 2 дерев породи "граб" в кварталі 28 виділу 1 Мшанецького лісництва, внаслідок чого заподіяно шкоду державним інтересам в розмірі 29 126,00 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2024 суд прийняв позовну заяву Керівника Бережанської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Залозецької селищної ради до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 08 серпня 2024 року о 09:05 год.

01.08.2024, через систему "Електронний суд", від Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надійшов відзив на позов б/н від 31.07.2024 (вх. №6104) згідно з яким остання просить суд заявлені позовні вимоги залишити без задоволення. Вважає, що Бережанською окружною прокуратурою у позовній заяві не висловлено ґрунтовних аргументів та не наведено конкретних фактів, чому вжиті постійним лісокористувачем заходи з охорони лісової ділянки є недостатніми та можуть вважатись бездіяльністю, тобто спричинили незаконну порубку. Звертає увагу суду, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Таким чином, одним з основних питань, що підлягає з`ясуванню в межах цієї справи є питання чи мала місце в діях працівників державного підприємства недбалість, наслідком чого якої стала незаконна порубка.

При цьому, звертає увагу суду на те, що кримінальне провадження №112021211070000093 щодо порубки дерев у кварталі 28 виділі 1 Мшанецького лісництва на території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський", розпочато саме за зверненням постійного лісокористувача, посадовими особами якого в ході здійснення заходів, спрямованих на охорону лісів, виявлено факт незаконної порубки.

Під охорону ДП "Тернопільське лісове господарство" передано ділянку площею 534 га (5 340 000 кв.м), що є значним обсягом лісового масиву, який підлягає охороні, навіть без врахування інших лісових ділянок які перебували у сфері охорони Мшанецького лісництва. Вважає, що в діях посадових осіб ДП "Тернопільське лісове господарство" відсутня протиправна бездіяльність, оскільки працівники державного підприємства просто фізично не могли постійно перебувати у кварталі 28 виділі 1 Мшанецького лісництва на території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський", з метою запобігання незаконних порубок дерев, через наявність інших територій, охорона яких також є предметом діяльності вказаних осіб.

Також, відповідач просить врахувати, що під час проведення інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/120-24/1767-ФХЕД від 15.02.2024, в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12021211070000093 від 01.08.2021 експерт не був уповноважений надавати відповіді на запитання, що стосуються визначення розміру шкоди, оскільки такі питання не є об`єктом інженерно-технічної експертизи, виходять за сферу знань експерта та останній не отримував кваліфікацію спеціальності, яка дозволяє проводити обрахунок розміру шкоди (економічна, товарознавча експертиза тощо).

02.08.2024 через систему "Електронний суд" від Бережанської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 51/1-3187ВИХ-24 від 02.08.2024 (вх. 6152), у якій прокурор навів свої аргументи та міркування щодо наведених відповідачем у відзиві на позов заперечень.

У підготовчому засіданні 08.08.2024, враховуючи усне клопотання прокурора про необхідність подання письмових пояснень щодо суб`єктного складу сторін, визначеного у позовній заяві №52/1-2859 ВИХ-24 від 12.07.2024, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, та відповідно належного вирішення судом завдань підготовчого провадження, суд дійшов висновку про доцільність продовження строку підготовчого провадження відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України, та відклав підготовче засідання на 23 вересня 2024 року об 11:00 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України про що учасників справи належним чином повідомлено.

15.08.2024 через систему "Електронний суд" від Тернопільської обласної прокуратури надійшло клопотання б/н від 14.08.2024 (вх. № 6497) про уточнення складу сторін, у якому заявник просить суд виключити із складу сторін справи відповідача 2 філію Кременецьке лісове господарство державного спеціалізованого підприємства "Ліси України" та вірним відповідачем у справі №921/447/24 вважати - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, 9А м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії Кременецьке лісове господарство (вул. Європейська, 26, м. Кременець, 47002, код ЄДРПОУ 45113760). В обґрунтування наведеного зауважує, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ ДСГП "Ліси України" (код 44768034) є юридичною особою, державну реєстрацію створення якої проведено 26.10.2022. На сторінці 14 витягу з ЄДРПОУ містяться відомості про наявність відокремленого підрозділу юридичної особи філія Кременецьке лісове господарство ДСГП "Ліси України" код ЄДРПОУ ВП: 45113760). З Положення про філію Кременецьке лісове господарство ДСГПП "Ліси України", затвердженого наказом Генерального директора від 16.12.2022 №90, вбачається, що остання є відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи (п. п. 1,1, 3.1, 3.2 та 10.5.6 Положення).

Додатково зазначає, що при перевірці відомостей про наявність кабінету в ЄСІТС системи "Електронний суд" прокурором було встановлено, що філія та державне підприємство мають два окремі зареєстровані електронні кабінети в системі ЄСІТС.

При формуванні позовної заяви в системі ЄСІТС підсистеми "Електронний суд" в автоматичному режимі за допомогою програмних засобів, враховуючи відсутність технічної можливості зазначення філії як відокремленого структурного підрозділу при заповненні реквізитів щодо відповідача ДСГП "Ліси України" та з метою дотримання вищенаведених вимог та норм ст. ст. 162, 164 ГПК України щодо надіслання всім учасникам справи копії позовної заяви та долучених до неї документів, прокурором зазначено філію Кременецьке лісове господарство як відповідача-2, хоча фактично відповідач у вказаній справі лише один юридична особа в особі свого відокремленого структурного підрозділу, а саме - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство".

У підготовчому засіданні 23.09.2024 судом розглянуто і задоволено клопотання Тернопільської обласної прокуратури б/н від 14.08.2024 (вх. №6497 від 15.08.2024) щодо уточнення складу сторін та визначено, що вірним відповідачем у справі №921/447/24 є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, 9А м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Кременецьке лісове господарство" (вул. Європейська, 26, м. Кременець, 47002, Україна, код ЄДРПОУ 45113760) без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

Також, з`ясувавши, що у представників прокуратури та відповідача відсутні інші заяви чи клопотання, які підлягають вирішенню на стадії підготовчого провадження, у підготовчому засіданні 23.09.2024 суд, у відповідності до ст.185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21 жовтня 2024 року о 10:00 год. без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що присутні прокурор та представник відповідача повідомлені під розписку, позивачу - надіслано відповідну ухвалу.

У призначене на 21 жовтня 2024 року судове засідання для розгляду справи по суті прибула представниця Тернопільської обласної прокуратури та повністю підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Представник позивача участі уповноваженого представника в засіданні не забезпечив, жодних заяв, клопотань від Залозецької селищної ради суду до суду не надходило.

Присутній у судовому засіданні 21.10.2024 представник відповідача щодо заявлених вимог заперечив, з підстав викладених також у відзиві на позов, та просить відмовити у задоволенні позову.

21 жовтня 2024 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи прокурора та заперечення представника відповідача, судом встановлено наступне.

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.10.2023 щодо кримінального провадження №12021211070000093, 31.07.2021 о 09:51 у ВП №2 (м. Зборів) від помічника лісничого Мшанецького лісництва Максимлюка А.П. надійшло повідомлення про те, що в період з 29.07.2021 по 31.07.2021 невідома особа, перебуваючи в квадраті 28, виділу 1, Мшанецького лісництва на території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський" незаконно зрубала два дерева породи "дуб звичайний".

Надалі, старшим лейтенантом поліції ВП №2 (м. Зборів) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області під час здійснення огляду місця події за участю представника ДП "Тернопільське лісове господарство" у кварталі 28 виділу 1 Мшанецького лісництва виявлено два зрізи дерев породи "дуб звичайний" та 2 зрізи дерев породи "граб" до ступеня припинення росту, про що останнім складено відповідний протокол огляду місця події від 31.07.2021.

01.08.2021 СВ Відділу поліції №2 (м. Зборів) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за вищезгаданим фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №112021211070000093 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України.

Надалі, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, за дорученням слідчого ВП №2 (м.Зборів) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, проведено обстеження факту незаконної порубки дерев Мшанецького лісництва на території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський".

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №1/1/-1-05-3795 від 30.09.2021, обстеженням кварталу 28 виділу 1 лісових насаджень Мшанецького лісництва ДП "Тернопільське лісове господарство" в межах території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський" встановлено незаконну порубку дерев породи дуб та пошкодження до ступеня припинення росту 2 дерев породи граб, про що уповноваженими особами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області складено польову перелікову відомість та відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", проведено розрахунок розміру шкоди, внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі 28 виділі 1 лісових насаджень Мшанецького лісництва ДП "Тернопільське лісове господарство" на території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський", яким визначено, що розмір заподіяної шкоди становить 29126 грн.

Вказані розрахунок та Польова перелікова відомість пнів незаконно зрізаних дерев та дерев пошкоджених до ступеня припинення росту скеровані до СВ ВП №2 (м. Зборів) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області.

Як вказується у позовній заяві, рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 30.06.1986 №198 "Про затвердження переліку державних загальнозоологічних заказників місцевого значення" створено загальнозоологічний заказник місцевого значення "Мильно-Бліхівський" площею 3488 га, який є об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення.

Територію загальнозоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський" площею 534 га, в межах кварталів 18-30 Мшанецького лісництва, лісового урочища "Мильно", "Бліх", "Вертелка" відповідно до охоронного зобов`язання №07-40 від 04.08.2011 передано під охорону ДП "Тернопільське лісове господарство".

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" встановлено, що 28.09.2022 внесено відомості щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації та зазначено, що правонаступником є ДП "Кременецьке лісове господарство".

Згідно з інформацією, що міститься у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.07.2024, правонаступником ДП "Кременецьке лісове господарство" є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

Згідно з даними геопорталу "Ліси України" квартал 28 виділ 1 Мшанецького лісництва філії "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" знаходиться на території Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області.

Як зазначає прокурор, лісова ділянка, на якій зафіксовано незаконну порубку, перебуває у межах земельної ділянки із кадастровим номером 6122685700:01:001:2325, на яку у відповідності до вимог законодавства 28.07.2022 оформлено право постійного користування за ДСГП "Ліси України".

З наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав №326781660 від 23.03.2023 вбачається, що 28.07.2022 державним реєстратором внесено запис №47484276 до про реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку із кадастровим номером 6122685700:01:001:2325, площею 222,2605 га за Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України".

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.02.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 6122685700:01:001:2325, площею 222,2605 га розташована: Тернопільська область, Тернопільський район, за межами населеного пункту с. Мильне та території Залозецької селищної ради; категорія земель землі лісогосподарського призначення; вид обмеження - заказники.

Таким чином, як стверджує прокурор, внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача ДП "Тернопільське лісове господарство", правонаступником якого є філія "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України", а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача, що є порушенням ст.ст. 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, розташованій у кварталі 28 виділі 1 Мшанецького лісництва на території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський", спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Відтак, оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, постійний лісокористувач - у кварталі 28 виділі 1 лісових насаджень ДП "Тернопільське лісове господарство", правонаступником якого є філія "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України", має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.

Оскільки шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу залишається невідшкодованою, прокурор просить стягнути таку з відповідача в сумі 29 126 грн.

При цьому, також зазначає, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі 28 виділі 1 лісових насаджень Мшанецького лісництва ДП "Тернопільське лісове господарство" на території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський", підтверджується розрахунком, складеним Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, та висновком експерта Тернопільського науково-дослідного експертного-криміналістичного центру від 15.02.2024 №СЕ-19/120-24/1767-ФХЕД, складеним за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні від 01.08.2021 за № 12021211070000093.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі №921/31/18.

Згідно висновку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема: повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

У ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 29 ч. 3 п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Як встановлено Бережанською окружною прокуратурою, територія кварталу 28 виділу 1 Мшанецького лісництва філії "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" (у межах якого виявлено факт незаконної порубки деревини) перебуває у адміністративно-територіальних межах Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області.

До позовної заяви прокурором долучені докази листування з позивачем з приводу отримання інформації стосовно вжиття заходів щодо стягнення збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а також з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави (листи №52/1-2579ВИХ-24 від 25.06.2024, №52/1-2811ВИХ-24 від 09.07.2024).

У відповідь на звернення прокуратури (лист №52/1-2579ВИХ-24 від 25.06.2024) Залозецька селищна рада листом №669 від 04.07.2024 повідомила, що в період з 03 липня 2021 року по червень 2024 року грошові кошти за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки у Мшанецькому лісництві на території загального зоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський", не надходили і заходи стягнення цих коштів ними не вживалися. Також, у зазначеному листі Залозецька селищна рада просила Бережанську окружну прокуратуру представляти її інтереси в суді та надала реквізити для відшкодування збитків.

Отже, всупереч покладених законодавством повноважень, Залозецька селищна рада у передбаченому законом порядку не вжила належних, своєчасних та ефективних заходів щодо стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев.

Враховуючи вищевикладене, а також нездійснення відповідним органом повноважень щодо захисту інтересів територіальної громади у сфері охорони та захисту лісів, його бездіяльність, суд вважає достатньо обґрунтованою зі сторони прокурора наявність підстав для представництва в суді інтересів держави відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом звернення до суду в інтересах держави з позовною заявою про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 29126,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Щодо вимоги про стягнення збитків.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають навколишнє природне середовище як сукупність природних і природносоціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 1 Лісового кодексу України визначено, що ліс це тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Як вказує прокурор у позовній заяві, рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 30.06.1986 №198 "Про затвердження переліку державних загальнозоологічних заказників місцевого значення" створено загальнозоологічний заказник місцевого значення "Мильно-Бліхівський" площею 3488 га, який є об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд" заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Статтею 26 вказаного Закону визначено, що на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до охоронного зобов`язання №07-40 від 04.08.2011 територію загальнозоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський" площею 534 га, в межах кварталів 18-30 Мшанецького лісництва, лісового урочища "Мильно", "Бліх", "Вертелка" передано під охорону ДП "Тернопільське лісове господарство".

Прокуратурою з`ясовано, що ДП "Тернопільське лісове господарство" код ЄДРПОУ 00993024 згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів від 27.09.2021 №525 припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП "Кременецьке лісове господарство" (п. 1 наказу). Згідно з пунктом 7 вказаного наказу ДП "Кременецьке лісове господарство" ЄДРПОУ 00993047 є правонаступником прав і обов`язків ДП "Тернопільське лісове господарство".

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" встановлено, що 28.09.2022 внесено відомості щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації та зазначено, що правонаступником є ДП "Кременецьке лісове господарство".

Згідно з ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" прийнято рішення про утворення державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом злиття спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, з подальшим перетворенням державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Згідно Статуту ДСГП "Ліси України" (нова редакція, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 08.03.2024 №38, ДСГП "Ліси України" (далі Підприємство) засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Пунктами 3.1, 3.2.2 вказаного Статуту передбачено, що Підприємство створено, зокрема з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісів. Одним із основних завдань Підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Згідно п. 4.11 Статуту, утворені Підприємством філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи діють на підставі положень про них, затверджених Генеральним директором Підприємства, та мають поточний рахунок, печатку та штампи із своїм найменуванням, вести первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також подавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.

Згідно долученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.07.2024, ДСГП "Ліси України" є правонаступником, зокрема, Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00993047); однією з філій підприємства є філія "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства (код ЄДРПОУ ВП: 45113760).

Відповідно до Положення про філію "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України", затвердженого наказом "ДСГП "Ліси України" від 16.12.2022 №90, філія "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" (далі Філія) є відокремленим підрозділом ДСГП "Ліси України" (далі Підприємства), який не має статусу юридичної особи, діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Згідно з 2.1. Положення, Філія створена з метою одержання Підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів, ведення мисливського господарства, як спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству.

Предметом діяльності Філії є, зокрема, відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; вжиття заходів у порядку та в межах визначених законодавством щодо запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів (п.п. 2.2.1-2.2.4. Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, на якій було зафіксовано незаконну порубку лісових насаджень (а саме 2 дерев породи "дуб звичайний" та пошкодження до ступеня припинення росту 2 дерев породи "граб") розташована в кварталі 28 виділі 1 лісових насаджень Мшанецького лісництва в межах території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський", яка перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України".

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

У відповідності до ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 ЛК України, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 86 та ст. 90 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Статтями 93, 90 ЛК України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (у тому числі через бездіяльність).

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, слід зазначити, що забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, а в даному випадку ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство".

Обов`язок щодо збереження лісових насаджень передбачений також установчими документами ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство".

Так, у відповідності до положень Статуту підприємство створене, зокрема, з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (п. 3.1 Статуту).

Відповідно до п.3.2 Статуту, основними напрямками статутної діяльності підприємства є: відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно з пунктом "е" ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі №906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та підтримано Верховним Судом у справі №914/669/22 від 18.05.2023.

У п. 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах №№909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами

Згідно зі статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). У даному випадку бездіяльність відповідача полягає невжитті всіх можливих і достатніх заходів з охорони лісу, оскільки факт незаконної порубки третіми особами не заперечується та не спростовано.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. У даному випадку відповідачем не дотримано вимоги ЛК України щодо забезпечення охорони лісу від незаконних порубок, внаслідок чого завдано збитки навколишньому природному середовищу, та державі, як власнику лісових ресурсів.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

В даному випадку порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснювало ДП "Тернопільське лісове господарство", правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство".

Факт незаконної порубки 2 дерев породи "дуб звичайний" та 2 дерев породи "граб" в кварталі 28 виділу 1 Мшанецького лісництва ДП "Тернопільське лісове господарство" свідчить, що останнім відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев не здійснено (здійснено не належним чином).

Враховуючи, що територія лісу, на якій здійснено порубку належала до відповідальності ДП "Тернопільське лісове господарство", саме ним неналежно виконано обов`язок відносно охорони дерев.

Факт незаконної рубки лісу та наявність у ДП "Тернопільське лісове господарство" обов`язків щодо його охорони (лісу), про що відмічено раніше, свідчить про неналежне виконання останнім, як лісокористувачем таких обов`язків. Неналежні/недостатні заходи щодо охорони лісу (свідченням чого є наявність зрубаних дерев) свідчать також і про бездіяльність відповідача (наявність вини), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

Достатність відповідних заходів була б досягнута при відсутності факту незаконної порубки.

Звернення ДП "Тернопільське лісове господарство" до правоохоронних органів вже по факту здійснених незаконних дій свідчить про намагання підприємства встановити обставини незаконної діяльності за допомогою правоохоронних органів, в той час як обов`язок лісокористувача - не допустити такої незаконної діяльності.

За таких обставин, ДП "Тернопільське лісове господарство" як постійним лісокористувачем та особою, що має здійснювати лісову охорону, на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства не забезпечено охорону і збереження лісів, внаслідок чого допущено незаконну рубку на підвідомчій території, а тому саме відповідач, як правонаступник ДП "Тернопільське лісове господарство", має відшкодувати шкоду, заподіяну лісу (навколишньому природному середовищу) внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства.

Вищенаведене свідчить про наявність складу цивільного правопорушення та наявність підстав для відшкодування ДП "Тернопільське лісове господарство", правонаступником якого є ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство" шкоди, завданої діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.

Суд враховує, що уповноваженими особами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", проведено розрахунок розміру шкоди, внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі 28 виділі 1 лісових насаджень Мшанецького лісництва ДП "Тернопільське лісове господарство" на території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський", яка становить 29126 гривень.

Додатково, в підтвердження вказаної суми шкоди, до позовної заяви долучено Висновок судової інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/120-24/1767-ФХЕД від 15.02.2024, проведеної у межах кримінального провадження №12021211070000093 від 01.08.2021.

Щодо заперечень відповідача про те, що зазначений висновок експерта не може вважатись належним доказом, то суд відзначає, що такий висновок не є єдиним доказом, що підтверджує розмір завданих збитків внаслідок незаконної порубки дерев. При цьому, судом береться до уваги розрахунок розміру шкоди, здійснений Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", який є належним та достатнім доказом розміру заподіяних збитків і відповідачем не оспорюється.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Дослідивши всі докази в сукупності, суд вважає, що ДП "Тернопільське лісове господарство" як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши факт незаконної порубки лісу, та заподіявши цим самим шкоду лісовому фонду України в розмірі 29126,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", як правонаступник ДП "Тернопільське лісове господарство", на даний час є постійним лісокористувачем земельної ділянки на території Мшанецького лісництва в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення "Мильно-Бліхівський", на якій встановлено незаконну порубку дерев, а тому організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, враховуючи норми чинного законодавства, покладається саме на зазначене підприємство.

При цьому, за змістом наведених норм природоохоронного законодавства, за порушення лісового законодавства цивільно-правову відповідальність несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок (вказана позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17).

Слід також зауважити, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. Підставою позову у даній справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях (бездіяльності) ДП "Тернопільське лісове господарство" (правонаступником якого є ДСГП "Ліси України" в особі Філії "Кременецьке лісове господарство"), яке, як лісокористувач, не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку дерев.

В свою чергу, відповідач не надав суду доказів, які б спростували зазначені обставини щодо бездіяльності ДП "Тернопільське лісове господарство". Між бездіяльністю підприємства та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутності вини останнього суду не доведено.

Не можуть свідчити про відсутність вини дії, вчинені ДП "Тернопільське лісове господарство" внаслідок виявлення незаконної вирубки лісів, оскільки законом покладено на лісокористувача, в тому числі, і обов`язок вжиття заходів для недопущення/охорони лісу від незаконної вирубки, проте не лише вчинення усіх можливих дій з метою виявлення правопорушника.

За даних обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача, як правонаступника ДП "Тернопільське лісове господарство", відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави, а тому позовні вимоги Бережанської окружної прокуратури про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 29 126,00 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, суд задовольняє в повному обсязі.

При цьому, суд враховує висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судові витрати.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Тернопільською обласною прокуратурою при зверненні із цією позовною заявою до Господарського суду Тернопільської області сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, згідно платіжної інструкції №1239 (внутрішній номер 356711709) від 10.07.2024.

Відповідно до ч.2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, оскільки позовну заяву про стягнення 29126,00 грн збитків подано в електронній формі через систему "Електронний суд", до сплати підлягав судовий збір в розмірі 2422,40 грн (3028*0,8).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки судом задоволено позов щодо стягнення з відповідача 29126,00 грн збитків, витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн покладаються на відповідача.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Проте, за відсутності відповідного клопотання Тернопільської обласної прокуратури, питання щодо повернення з Державного бюджету України судового збору надміру сплаченого при поданні позову, судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 13, 20, 53, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Європейська, 26, м. Кременець, Тернопільська область, 47002, код ЄДРПОУ 45113760) в користь держави в особі Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (вул. Шевченка 64, смт. Залізці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47234, код ЄДРПОУ 04396437): 29 126 (двадцять дев`ять тисяч сто двадцять шість) грн 00 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, які перерахувати на рахунок: UA488999980333109331000019721 ГУК у Тернопільській області (ТГ селище Залізці), код отримувача 24062100, код ЄДРПОУ 37977599, казначейство України (ЕАП), призначення платежу: шкода за порушення вимог природоохоронного законодавства.

3. Стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Європейська, 26, м. Кременець, Тернопільська область, 47002, код ЄДРПОУ 45113760) на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Відповідні накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29.10.2024.

Суддя Н.В. Охотницька