Постанова

від 24.10.2024 по справі 144/1823/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/1823/21

Провадження № 22-ц/801/2098/2024

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондарук О. П.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокуСправа № 144/1823/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Медвецького С. К.,

з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач фермерське господарство «Оленчука Володимира Леонтійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 14 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Бондарук О. П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Оленчука Володимира Леонтійовича» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації прав оренди та їх припинення,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Фермерського господарства «Оленчука Володимира Леонтійовича» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації прав оренди та їх припинення. Зазначав, що він є власникомземельних ділянокз кадастровими номерами 0523783900:01:000:0129 та 0523783900:01:000:0126 на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області. Восени 2021 року ОСОБА_3 дізнався, що між ним та ФГ Олянчука В.Л. 23.11.2020 року без його відома, було укладено договори оренди вказаних ділянок, яких він не підписував, на підставі яких ФГ Олянчука В.Л. 02.12.2020 року зареєструвало за собою речові права оренди .Враховуючи те, що зазначені договори ОСОБА_3 не підписував, тобто, було відсутнє його волевиявлення на їх укладання, умови оренди він не погоджував, як передбачено ЦКУкраїни та ЗУ «Про оренду землі»,вважає свої права порушеними, як власника земельних ділянок, порушеними і такими,що підлягають захисту у відповідності до ст. 16 ЦК України та ст. 55 Конституції України. Просив суд усунути йому перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0523783900:01:000:0126 шляхом скасування та припинення речового права - права оренди земельної ділянки, яке належить ФГ Олянчука Володимира Леонтійовича, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено запис № 39594153 від 02.12.2020 року; усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0523783900:01:000:0129 шляхом скасування та припинення речового права - права оренди земельної ділянки, яке належить Фермерському господарству ОСОБА_4 , про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено запис № 39594451 від 02.12.2020 року.

Ухвалою суду від 11.021.2023 року провадження у даній справі зупинено у зв`язку із смертю позивача ОСОБА_3 до залучення у справу правонаступника.

22.06.2023 року ухвалою Теплицького районного суду провадження у справі поновлено, до участі в справі в якості правонаступника позивача залучено ОСОБА_1 .

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 14 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати,а у справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що суд безпідставно призначив у справі третю повторну експертизу, за результатами якої експерт підготував завідомо неправдивий висновок, оскільки в його розпорядженні були відсутні дані про вживанням померлим ОСОБА_3 будь-яких лікарських препаратів; не врахував покази свідків, які свідчили про аргументованість позовних вимог та спростували висновки експерта.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду.

Заслухавши доповідача,осіб,що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 14 серпня 2024 року вищевказаним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯА № 806249 ,являвся власником земельної ділянки, площею 2,6661 га, кадастровий № 0523783900010000126 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області (т. 1 а.с. 10).

Також згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯА №324652 він являвся власником і земельної ділянки, площею 3,0337 га, кадастровий №0523783900010000129 з цільовим призначенням- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області (т. 1 а.с. 14).

23.11.2020 року між ОСОБА_3 та ФГ «Олянчук Володимир Леонтійович» було укладено договори оренди вищевказаних ділянок строком на 15 років (т. 1 а.с. 8 -9, 12-13).

З інформаційної довідки Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17.12.2021 року вбачається, що Теплицькою РДА Вінницької області 02.12.2020 року щодо земельних ділянок з кадастровими №№0523783900:01:000:0126, 0523783900:01:000:0129 було зареєстровано право їх оренди за ФГ « ОСОБА_4 ». Номери записів 39594153, 39594451 (т. 1 а.с. 11, 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (т. 1 а.с. 158).

Згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідчених 16.06.2023 року приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Кусюк О.А.,спадкоємцем належних померлому земельних ділянок з кадастровими №№0523783900:01:000:0129, 0523783900:01:000:0126 став ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 167,169).

Згідно висновку експертів за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи № 1679/1680/22-21 від 17 травня 2022 року, підпис в графі «Підписи сторін Орендодавець» у договорі оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523783900:01:000:0126 від 23.11.2020 року, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів самим ОСОБА_3 ; підпис в графі «Підписи сторін Орендодавець» у договорі оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523783900:01:000:0129 від 23.11.2020 року, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів самим ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 58-63).

Згідно висновку експерта за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи від 14.10.2022 року №СЕ-19/102-22/13398-ПЧ підпис в графі «Підписи сторін Орендодавець» у договорі оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523783900:01:000:0126 від 23.11.2020 року, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису ОСОБА_3 . Підпис в графі «Підписи сторін Орендодавець» у договорі оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523783900:01:000:0129 від 23.11.2020 року, виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 100-113).

Згідно висновку повторної комісійноїсудової почеркознавчоїекспертизи №141/1/24 від 30.05.2024, підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Підписи сторін Орендодавець» у договорі оренди землі від 23 листопада 2020 року, укладеному між ОСОБА_3 та Фермерським Господарством « ОСОБА_4 » (кадастровий номер земельної ділянки 0523783900:01:000:0126), виконаний ОСОБА_3 , зразки підпису якого надано в якості порівняльного матеріалу (група 2).

Підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Підписи сторін Орендодавець» у договорі оренди землі від 23 листопада 2020 року, укладеному між ОСОБА_3 та Фермерським Господарством « ОСОБА_4 » (кадастровий номер земельної ділянки 0523783900:01:000:0129), виконаний ОСОБА_3 , зразки підпису якого надано в якості порівняльного матеріалу (група 2) (т. 2 а.с. 38-47).

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що з врахуванням показань свідків, висновку експертизи №141/1/24 за результатами проведення повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 30.05.2024 року, твердження сторони позивача про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на укладення спірних договорів оренди не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно призначив у справі повторну комісійну експертизу , не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч.1-3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина другастатті 207 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За загальним правилом,висновок експерта є одним із видів доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, висновок судового експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється в сукупності зіншими доказами, зібраними у справі, відповідно до внутрішніх переконань, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.111ЦПК України комісійнаекспертиза проводитьсяне меншяк двомаекспертами одногонапряму знань. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності.

Статтею 113 ЦПК України визначено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Суперечності та сумніви у висновкусудової експертизи суд має можливість усунути шляхом допиту експерта (експертів), який дав висновок, а у разі необхідності - призначити повторну або додаткову судову експертизу.

Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

Із матеріалів справи вбачається, що з`ясування спірного питання підписання ОСОБА_3 договорів оренди землі було проведено дві експертизи, що мають протилежні висновки..

Таким чином, у суду були усі передбачені законом підстави для визнання попередніх експертних висновків неповними або неясними, у зв`язку з чим призначення ще однієї повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи для визначення дійсності проставлення останнім підпису, у даному випадку є обґрунтованим та доцільним.

Чинним законодавством передбачено, що висновок експерта не має наперед встановленого значення, йому не надається перевага перед іншими доказами, він, як і всі інші докази, оцінюється суддею за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що експериментальні зразки підпису відібрані у порядку, визначеномуу науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року, .

Експертами під час проведення повторної комісійної експертизи застосовані методи та методики проведення експертиз.

Почеркознавча експертиза - комплекс заходів, що спрямовані на встановлення належності почерку рукопису й підпису конкретній людині. Зазвичай застосовується для визначення справжності підпису або виявлення фальсифікації документа.

Основні завдання, перелік питань, вирішуваних експертизою, а також порядок проведення почеркознавчої експертизи визначено главою 1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень).

У пунктах 1.3 та 1.4 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень встановлено, що для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла)експерта), повинен(на) надатиекспертувільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.Вільними зразкамиє рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах інепов`язані з їх обставинами;умовно-вільнимиє зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так інепов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла)експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла)експерта), має пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла)експерта), зобов`язаний (зобов`язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи.

У разі неможливості пред`явити зазначені зразки (смерть виконавця, від`їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).

Відповідно до методики проведення експертиз об`єкти, що надходять на дослідження, поділяються на дві групи:

- об`єкти, що ідентифікують (досліджуваний (спірний) об`єкт);

- об`єкти, за допомогою яких ідентифікують (зразки почерку, підпису). Зразки почерку (підпису) поділяються на: вільні - тексти (підписи), виконані особою самостійно, власноручно, до виникнення кримінальної (цивільної) справи інеу зв`язку зі справою, за якою проводиться експертиза, коли виконавецьнеприпускав, що вони можуть бути використані як порівняльний матеріал при проведенні експертизи; умовно-вільні - тексти (підписи), виконані особою після порушення кримінальної (цивільної) справи, переважно пов`язані з даною справою, аленеспеціально для експертизи (наприклад, пояснення у справі, власноручно написані показання, скарги тощо); експериментальні - тексти (підписи), що виконуються особою під диктування (для текстів) чи самостійно у присутності особи, яка здійснює відібрання порівняльних зразків спеціально для експертизи; такі зразки поділяються на: звичайні - для відбору якихнестворюються спеціальні умови; спеціальні - для відбору яких штучно створюються умови, максимально наближені до умов виконання рукопису, що підлягає дослідженню.

Матеріали для порівняння в почеркознавчій експертизі - це зразки почерку (підпису) ймовірного виконавця рукопису, що досліджується, в різних документах, які надані на експертизу.

Інформація, яку несуть зразки для порівняльного дослідження об`єктивна, відображає існуючі зв`язки,неє речовими доказами, але мають самостійне значення виступаючи об`єктами, які повинні сприяти дослідженню почерку особи, для встановлення обставин, які мають значення для провадження.

До основних вимог, які необхідно виконувати при підборі порівняльного матеріалу - зразків, належать достатність та достовірність.

Достатність - з точки зору якості та кількості. 3іставлюваність матеріалів для порівняння в почеркознавчій експертизі - якість зразків почерку (підпису) ймовірного виконавця рукопису, який досліджується, що полягає у відповідності порівняльного матеріалу рукопису, що надійшов на дослідження, за мовою, видом документа, його змістом, часом та умовами виконання. Співставлення зразків є необхідною передумовою проведення глибокого та всебічного порівняльного дослідження в процесі ідентифікації. Достатня кількість зразків означає такий їхній обсяг, який би забезпечував можливість повного та всебічного співставлення усіх ознак, які містяться у рукописі (підписі).

Достовірність матеріалів для порівняння в почеркознавчій експертизі - безперечність походження рукописів від осіб, в якості зразків почерку (підпису) яких вони направлені на експертизу. Забезпечується слідчим або судом шляхом здійснення установленої законом процедури, яка дозволяє переконатися у безперечній належності зразків почерку певній особі.

Достовірність вільних і в ряді випадків умовно-вільних зразків забезпечується шляхом пред`явлення відповідних рукописів особам, від імені яких вони значаться або належність яким припускається; достовірність експериментальних зразків - виконанням відповідних рукописів конкретною особою в присутності слідчого або суду. У випадку сумнівуекспертав достовірності зразків останні повертаються органу, яким було призначено експертизу, для з`ясування їх походження. Під належною якістю зразків розуміється їхня порівнянність із досліджуваним об`єктом по ряду своїх характеристик. А саме: зразки повинні бути виконані тією ж мовою, що і досліджуваний документ, тому що інша мова передбачає іншу писемність із своєрідною будовою букв; розрив у часі виконання зразків та досліджуваного документа був мінімальним; вільні зразки за своїм змістом і цільовим призначенням належали до того ж виду документів, що і досліджуваний документ.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні доказинемають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи викладене та оцінивши висновки експертиз у сукупності з іншими доказами- показами свідків, матеріалами справи ,колегія суддів вважає,що суд здійснив належну оцінку доказів на предмет їх належності і допустимості, встановив обставини, які повністю спростовують твердження позивача про не підписання спірних договорів оренди ОСОБА_3 тадійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував покази свідків, які відрізняються від висновків експертів , також не заслуговують на увагу.

Факт непідписання договорів ОСОБА_5 , який на час розгляду справи помер, можливо довести, або спростувати виключно за допомогою спеціальних знань шляхом проведення почеркознавчої експертизи. Отже, єдиним належним доказом є саме висновок експерта, у іншій спосіб підтвердити або спростувати волю померлої особи на вчинення правочинів неможливо.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України",

№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційні скарги не містять.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 14 серпня 2024 року залишити без змін.

Судовівитрати,понесені узв`язку зпереглядом справиу судіапеляційної інстанціїзалишити за ОСОБА_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: Л. О. Голота

С. К. Медвецький