Постанова

від 24.10.2024 по справі 127/2551/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2551/23

Провадження № 22-ц/801/1978/2024

Провадження № 22-ц/801/2102/2024

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокуСправа № 127/2551/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Оніщука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства зобмеженою відповідальністю«Будівельне управліннямеханізації» провідшкодування шкоди,заподіяної внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,за апеляційнимискаргами представника ОСОБА_1 адвоката КорченюкаА.В.на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Гуменюка К. П. від 24 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 серпня 2024 року,

встановив:

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду цим позовом, за яким просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» (далі ТОВ «Будівельне управління механізації») заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) матеріальну шкоду у розмірі 121 131 грн 05 к.

Покликався на те, що 7 вересня 2022 року о 19 год. 45 хв. в м. Вінниці по вул. Київській, 149, внаслідок зіткнення із транспортним засобом «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 зазнав технічних пошкоджень його автомобіль «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Як зазначено у схемі ДТП, що мала місце 27 вересня 2022 року, складеній інспектором взводу №1 роти №3 БУПП у Вінницькій області ДПП лейтенантом поліції Дзодом О. О., транспортний засіб «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ТОВ «Будівельне управління механізації».

Постановою Вінницького міського суд Вінницької області від 08 листопада 2022 року у справі № 127/22176/22 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн 00 к. за те, що 27 вересня 2022 року о 19 год. 45 хв. в м. Вінниці по вул. Київській, 149, керуючи транспортним засобом «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який стояв попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_2 порушив вимоги пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху (далі ПДР).

Внаслідок пошкодження автомобіля «Volkswagen Polo» ОСОБА_1 був змушений скористатися послугами евакуації транспортного засобу, що підтверджується Актом наданих послуг №44 та Розрахунковою квитанцією від 28 вересня 2022 року. Вартість зазначених послуг становила 2500 грн 00 к.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі ТДВ СК «Альфа-Гарант»), поліс № 209349257.

28 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про ДТП та направив заяву про страхове відшкодування.

Висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження від 18 жовтня 2022 року № ЕД-19/102-22/15263-АВ встановлено, що:

1.Ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 в технічно-справному стані, станом на 27 вересня 2022 року становила 294192 грн 00 к.

2.Вартість відновлюваного ремонту без урахування фізичного зносу транспортного засобу «Volkswagen Polo», білого кольору, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 в результаті ДТП, яка сталась 27 вересня 2022 року в м. Вінниці, на момент проведення дослідження, а саме 18 жовтня 2022 року, становила 192498 грн 35 к.

26 грудня 2022 року від ТДВ СК «Альфа-Гарант» на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти у сумі 75000 грн 00 к. страхового відшкодування.

Отже вартість відновлювального ремонту становить 192 498,35 грн. З урахуванням виплаченої ТДВ СК «Альфа-Гарант» суми страхового відшкодування, у розмірі 75 000 грн 00 к., сума невідшкодованої частини матеріального збитку становить 117 498 грн 35 к., а тому загальний розмір завданих збитків з урахуванням витрат на евакуацію автомобіля в сумі 2 500 грн 00 к. та проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 1132 грн 68 к. становить 121 131 грн 05 к.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2600 грн 00 к. у відшкодування франшизи. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати у справі.

Рішення суду першої інстанції із посиланням на правові висновки, що містяться у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року (справа № 569/13697/15-ц),10 червня 2020 року (справа №333/2096/17), 13 грудня 2023 року (справа № 759/28079/21)мотивовано тим, що позивач узгодив з ТДВ СК «Альфа-Гарант» розмір страхового відшкодування в сумі 75 000 грн 00 к., після чого страховик виплатив йому узгоджену суму.

В підписаній позивачем угоді зазначено, що вона складена у відповідності до вимог пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», а отже узгоджена сума страхового відшкодування є остаточною та перегляду, оскарженню не підлягає. Після сплати узгодженої суми всі зобов`язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими.

Тобто за змістом вказаного узгодження позивач, діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування ТДВ СК «Альфа-Гарант» в сумі 75 000 грн 00 к. та правовими наслідками такої виплати.

Різниці між погодженою позивачем та страховиком сумою страхового відшкодування та визначеним експертом більшим, ніж погоджений, розміром збитків, який згідно з позицією позивача має лягти на відповідача, бути не може, тому що наведена різниця (в сукупності) складається з тих же елементів, що й погоджений позивачем розміром збитків, однак в більшому розмірі. За наведеними експертом складовими матеріального збитку в збільшеному ніж погоджений розмірі, відповідно до закону, відповідальність несе саме страховик (окрім відповідного відсотку коефіцієнту фізичного зносу), а тому пред`явлення позивачем вимог на ці складові до відповідача, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки не перевищує ліміту відповідальності страховика.

Таким чином суд констатував, що за наведеними складовими (окрім фізичного зносу, стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів»), матеріальну відповідальність міг би нести страховик, якби з ним не було узгоджено в порядку статті 36.2 наведеного вище Закону суми страхового відшкодування.

Додатковим рішенням цього ж суду від 20 серпня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Будівельне управління механізації» 15000 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Корченюка А. В. про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Додаткове рішення суд мотивував тим, що у задоволенні позову в частині вимог до ТОВ «Будівельне управління механізації» було відмовлено, витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 15000 грн 00 к. понесені ТОВ «Будівельне управління механізації» фактично, а ця сума є обґрунтованою.

Залишаючи без розгляду заяву адвоката Корченюка А. В. про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції вказав на те, що рішення у справі було ухвалено 24 липня 2024 року, представник позивача адвокат Корченюк А. В. був присутнім у засіданні, у якому це рішення ухвалено, але заяву про стягнення витрат на правничу допомогу подав 01 серпня 2024 року, тобто з пропущенням установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку для подання доказів понесених судових витрат.

В апеляційних скаргах представник ОСОБА_1 адвокат Корченюк А. В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні та додатковому рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції в частині, якою у позові відмовлено, скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позову, додаткове рішення скасувати та постановити нове судове рішення про стягнення судових витрат, понесених у справі ОСОБА_1 , в тому числі на правничу допомогу адвоката солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Будівельне управління механізації» .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на ті ж обставини, що й у позовній заяві. Звертав увагу на те, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги, що при узгоджені суми страхового відшкодування не було враховано, що сума страхового відшкодування не відповідає реальним збиткам потерпілої в ДТП особи, тому що при її визначенні вираховується коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу. Натомість для ремонту автомобіля необхідні нові запчастини. Відповідно суд не врахував позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) та страховим відшкодуванням.

Суд не звернув увагу на зазначення у схемі ДТП про власника автомобіля «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме ТОВ «Будівельне управління механізації», не оцінив на предмет достовірності надані ним накази про зупинення простою, зупинення трудових відносин та збереження автомобільної техніки на час воєнного стану від 24 березня 2022 року, з огляду на вжиття позивачем заходів щодо з`ясування питання про правову основу використання ОСОБА_2 належного ТОВ «Будівельне управління механізації» автомобіля, а тому прийшов до помилкового висновку, що ТОВ «Будівельне управління механізації» не має нести відповідальності завдану внаслідок ДТП шкоду.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення обґрунтовував тим, що суд першої інстанції помилково залишив без розгляду його заяву про стягнення судових витрат, мотивуючи пропущенням установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку для подання доказів понесених судових витрат, тому що копію вступної та резолютивної частини рішення суду йому відразу після засідання 24 липня 2024 року вручено не було. Відповідно підготувати обґрунтовану заяву про ухвалення додаткового рішення до отримання тексту основного рішення у справі 01 серпня 2024 року він не міг. Суд проігнорував його клопотання про відкладення судового засідання, не давши можливості представити свою позицію безпосередньо під час розгляду відповідних заяв.

Представник ТОВ «Будівельне управління механізації» адвокат Мазур О. В. та ОСОБА_2 подали відзиви на апеляційні скарги, за яким просили залишити їх без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін, як такі, що ухвалені з дотриманням норм процесуального права, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на їх підставі правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг апеляційний суд прийшов до висновку, що вони задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 27 вересня 2022 року о 19 год. 45 хв в м. Вінниці по вул. Київській, 149, керуючи транспортним засобом «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом, марки «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який стояв попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн 00 к. (ця постанова у справі відсутня, але вона є у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень: ttps://reyestr.court.gov.ua/Review/107254516).

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Будівельне управління механізації», як власника транспортного засобу «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», що підтверджується Полісом № 209349257 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становив 130 000 грн 00 к., франшиза 2 600 грн 00 к. (Т. 1 а. с. 123).

ОСОБА_2 працював у ТОВ «Будівельне управління механізації» на посаді водія. В умовах воєнного стану ТОВ «Будівельне управління механізації» наказом від 24 березня 2022 року № 42-к призупинено дію трудових договорів до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше припинення або скасування воєнного стану (Т. 1 а. с. 54). Наказом від 24 березня 2022 року № 44-к за ОСОБА_4 (водій) закріплено та доручено збереження транспортного засобу «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , з дозволом його використання в межах Київської, Житомирської та Вінницької областей (Т.1 а. с. 55).

У зв`язку із настанням страхового випадку позивач ОСОБА_1 , як потерпілий, звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про страхове відшкодування (Т.1 а. с. 124, 125).

20 грудня 2022 року між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 була досягнута домовленість щодо укладення угоди про розмір страхового відшкодування, за змістом якої сума страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 27 вересня 2022 року, визнається з урахуванням франшизи в розмірі 75 000 грн 00 к. та буде виплачена на реквізити, вказані в заяві про страхове відшкодування (Т.1 а. с. 126).

26 грудня 2022 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснило страхову виплату на рахунок ОСОБА_1 в розмірі 75 000 грн 00 к., що підтверджується платіжною інструкцією від 26 грудня 2022 року (Т.1 а. с. 129).

Положеннями частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно допункту 1частини другоїстатті 1188ЦК Українишкода,завдана внаслідоквзаємодії кількохджерел підвищеноїнебезпеки,відшкодовується назагальних підставах,а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6Закону № 1961-IV).

Страхова сумаце грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування(пункт 9.1 статті 9Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом пункту 36.2 статті 36Закону № 1961-IVстраховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 04липня 2018року усправі №755/18006/15-ц(провадження№ 14-176цс18)сформульовано висновок,про те,щовідшкодування шкодиособою,відповідальність якоїзастрахована задоговором обов`язковогострахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів,можливе заумови,що згідноз цимдоговором абоЗаконом№ 1961-IVустраховика невиник обов`язокз виплатистрахового відшкодування,чи розмірзавданої шкодиперевищує лімітвідповідальності страховика.В останньомувипадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону№ 1961-IV).

За встановленими у цій справі обставинами потерпіла особа та страховик визначили розмір страхового відшкодування шляхом укладення двостороннього договору про врегулювання страхового випадку, тому експертиза (оцінка) для визначення розміру шкоди до здійснення страхового відшкодування не проводилася.

Такі дії потерпілої особи та страховика відповідають положенням пункту 36.2 статті 36Закону № 1961-IV, в силу якої, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Оскільки рactanonobligannisigentesintequasinita(договори не зобов`язують нікого, крім осіб, які в них беруть участь), тому домовленістю між двома сторонами не може бути збільшено обсяг відповідальності третьої особи, не сторони такого договору.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.

Таким чином, якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішені спору, за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає встановленню:

загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи;

розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог Закону№ 1961-IV;

чи покриває ліміт відповідальності, встановлений договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобіврозмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.

Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 та ТДВ СК «Альфа-Гарант» узгодили між собою розмір страхового відшкодування відповідно до пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-ІV, а не визначали розмір оціненої шкоди у порядку, встановленому пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV, то підстав для покладення відповідальності за заподіяну шкоду на заподіювача шкоди немає.

Крім того апеляційний суд звертає увагу, що з пояснень представника позивача адвоката Корченюка А. В. видно, що перед зверненням до суду та реалізацією автомобіля ОСОБА_1 власними силами його відремонтував, але доказів щодо вартості ремонтних робіт та закуплених запчастин у справі немає.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів такого захисту (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

У статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

За змістом цих норм у деліктному зобов`язані установленню підлягають реальні збитки, тобто втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц, провадження № 14-27цс21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Положення статей 76, 102 113 ЦПК України визначають висновки експертів як один із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Статтею 110 ЦПК України установлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до висновку експерта № 7414/23-21 від 02 січня 2024 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи:

1.Ринкова вартість автомобіля Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2 в технічно-справному стані, станом на 27 вересня 2022 року становила 243 346 грн 65 к.

2.Вартість відновлюваного ремонту без урахування фізичного зносу транспортного засобу Volkswagen Polo, білого кольору, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становила 216555 грн 34 к.

3. Вартість відновлюваного ремонту з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу Volkswagen Polo, білого кольору, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становила 105420 грн 50 к.

Ця вартість (відновлюваного ремонту без урахування фізичного зносу) могла би бути врахована судом за умови, що на час розгляду справи автомобіль залишався б не відремонтованим (відновленим) (втрати, яких особа мусить понести для відновлення свого майна), натомість у випадку відновлення автомобіля належними доказами розміру майнової шкоди, завданої позивачу є саме його реальні витрати, які він поніс на відновлювальний ремонт автомобіля + втрата його товарної вартості, яка у будь-якому випадку відбувається внаслідок ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля.

Оскільки зазначений вище висновок експерта не містить інформації щодо розміру реально понесених на відновлення автомобіля коштів та розміру втрати ним товарної вартості, то апеляційний суд звертає увагу, що він не є належним доказом реальних збитків, понесених ОСОБА_1 на відновлення автомобіля, відповідно позовні вимоги в частині відшкодування різниці між реальною вартістю відновлення автомобіля та сплаченого страхового відшкодування є недоведеними.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заподіяної внаслідок ДТП шкоди, суд першої інстанції правильно виснував, що за змістом статті 1172 ЦК України відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Відповідно установивши, що ОСОБА_2 під час керування автомобілем «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконував трудових обов`язків водія ТОВ «Будівельне управління механізації», а використовував його на момент ДТП у власних цілях на відповідній правовій основі (відповідно до наказу від 24 березня 2022 року № 44-к, яким йому доручено збереження транспортного засобу «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , та дозволено його використання межах Київської, Житомирської та Вінницької областей), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідальність за завдану внаслідок ДТП шкоду має нести її винуватець ОСОБА_2 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо додаткового рішення Вінницького міського суду від 20 серпня 2024 року, яким вирішено питання про судові витрати у справі, то мотиви апеляційної скарги в частині задоволення заяви представника ТОВ «Будівельне управління механізації» адвоката Мазура О. В. про ухвалення додаткового рішення зводяться до незгоди із рішенням суду по суті позовних вимог, відповідно оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції по суті позову немає, то й немає підставі для скасування додаткового рішення у цій частині.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги представника позивача адвоката Корченюка А. В. щодо безпідставності залишення судом першої інстанції його заяви про ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 126 ЦПК України установлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальний закон (абз. 2 частини восьмої статті 141 ЦПК України) імперативно пов`язує процесуальний строк на подання доказів щодо розміру понесених стороною судових витрат саме з ухваленням судового рішення, а не з врученням його копії учаснику справи.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене).

Як видно з матеріалів справи скорочене судове рішення (вступна і резолютивна його частини) було проголошене в судовому засіданні 24 липня 2024 року, отже саме з наступного дня після цієї дати розпочався перебіг п`ятиденного строку на подання доказів щодо розміру понесених сторонами судових витрат, який закінчився 29 липня 2024 року, а із заявою про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 адвокат Корченюк А. В. звернувся лише 01 серпня 2024 року.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Поважними причинами пропущення процесуального строку є об`єктивні, тобто такі, що не залежали від волі конкретного учасника справи, перешкоди у вчиненні відповідної процесуальної дії.

Очевидно, що відсутність самого тексту проголошеного судом рішення жодним чином не перешкоджала позивачу чи його представнику подати докази вже понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості через відсутність тексту рішення обґрунтованого подання заяви про відшкодування судових витрат на увагу не заслуговують, тому що така зава має бути зроблена до закінчення судових дебатів (абз. 2 частини восьмої статті 141 ЦПК України), а вимог щодо її форми та змісту закон взагалі не встановлює.

Керуючись статтями 367, 368, 374,375,381 383 ЦПКУкраїни апеляційний суд

постановив:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Корченюка А. В. залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 серпня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

(Повний текст судового рішення виготовлено 29 жовтня 2024 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

В. В. Оніщук