Постанова

від 24.10.2024 по справі 930/3102/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 930/3102/23

Провадження № 22-ц/801/2236/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С.М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокуСправа № 930/3102/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Копаничук С. Г.,

суддів: Матківської М. В., Оніщука В. В.,

за участі секретаря судового засідання Кашпрук М. Г.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач: ОСОБА_4 ,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю «Віхра»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_4 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Науменка С. М., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі третьої особи без самостійних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Віхра», про розірвання договору оренди землі,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 ,за участі третьої особи без самостійних вимог товаристваз обмеженоювідповідальністю «Віхра»,про розірваннядоговору орендиземлі.Зазначали,що вони після ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,успадкували його майно та є співвласниками земельної ділянки, кадастровий номер0523086400:03:001:0205,загальною площею7,0907га,для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,що розташована натериторії Райгородської сільськоїради Немирівського районуВінницької області.Вказаназемельна ділянкаперебуває уоренді згіднодоговору оренди землівід 10.04.2009,за якиморендодавцем є ОСОБА_5 ,орендарем - ОСОБА_4 ,тазареєстрований реєстраційноюслужбою Немирівськогорайонного управлінняюстиції Вінницькоїобласті. Відповідач ОСОБА_4 передав вказануземельну ділянкув суборенду та уклав договір суборенди від 15.11.2013 з ТОВ «Віхра». Згідно п. 33 договору оренди, правом орендаря є право самостійно господарювати на землі. Вважають, що відповідачем було порушено умови договору щодо самостійного користування землею ,а також було порушено законодавство щодо отримання згоди від власника/ власників для передачі ділянки у суборенду. Відповідно до п. 40 договору оренди землі від 10.04.2009, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Таким чином, сторони договору оренди за взаємною згодою погодили можливість його розірвання у разі зміни власника земельної ділянки, що перебуває в оренді. Позивачі змінили попереднього власника земельної ділянки в порядку спадкування, перехід права власності на яку відбувся у відповідно до вимог чинного законодавства. На підставі викладеного, просили суд розірвати договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 0523086400:03:001:0205.), що укладений 10.04.2009 та зареєстрований 06.12.2013 у реєстраційній службі Немирівського районного управління юстиції Вінницької області за № 8751077.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2024 року позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 0523086400:03:001:0205.), що укладений 10.04.2009 та зареєстрований у Реєстраційній службі Немирівського районного управління юстиції Вінницької області від 06.12.2013 за № 8751077.

Додатковим рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 10.09.2024 року оскаржуване рішення доповнено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу 57000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити . Зазначає, що позивачі не зверталися безпосередньо до ОСОБА_4 із пропозицією розірвати договір, тому їх вимоги є передчасними. Крім цього вважає, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки суб`єктивне право позивачів з боку відповідача не порушено, тому обраний ними спосіб захисту порушеного права шляхом подання позову до суду , є неефективним.

У апеляційній скарзі на додаткове рішення цього ж суду , посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить додаткове рішення скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову та здійснити розподіл судових витрат. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував заяву відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також те, що адвокат уклав з позивачами три різні договори на правничу допомогу, хоча справа фактично одна і процесуальні дії представником здійснювалися одні для усіх позивачів.

У відзиві на апеляційні скарги представник відповідача вважає доводи апеляційних скарг надуманими, а рішення суду законними та обґрунтованими.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи ,рішення суду з межах доводів апеляційних скарг, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадахверховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цимКодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду від 10 липня 2024 року відповідає.

Судом встановлено,що земельна ділянка, кадастровий номер 0523086400:03:001:0205 , загальною площею 7,0907 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області була передана в оренду ОСОБА_4 , що підтверджується договором оренди землі від 10.04.2009, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

В свою чергу ОСОБА_4 вказана земельна ділянка на підставі договору суборенди земельної ділянки від 15.11.2013 передана в суборенду ТОВ «Віхра».

Договір оренди землі від 10.04.2009, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був зареєстрований у Реєстраційній службі Немирівського районного управління юстиції Вінницької області від 06.12.2013 за № 8751077.

Пунктом 39 договору оренди землі визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається .

Згідно п. 40 вказаного договору оренди землі укладеного ОСОБА_4 з Гудзь ОА. передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину № № 873, 874, 875, виданих 04.06.2019 приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Вінницької області Люлько Л.М., у спільній частковій власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка загальною площею 7,0907 га, розташована на території Вінницької області, Немирівського району, Райгородської сільської ради, кадастровий номер 0523086400:03:001:0205 та цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку вони отримали у спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору оренди, суд виходив з того, що факт переходу права власності на орендовану земельну ділянку до інших осіб є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору, оскільки при укладенні договору оренди землі сторони погодили такі підстави щодо його розірвання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційноїскарги проте,що позивачі не звертались до ОСОБА_4 з пропозицією розірвати договір оренди землі, тому їх звернення до суду є передчасним, не заслуговують на увагу.

Право особи на звернення до суду для розірвання договору (чи внесення змін у договір) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення), і не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони (див. постанова ВП ВС від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17). Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо моменту виникнення підстав для захисту права сторони договору на внесення змін або розірвання такого договору в судовому порядку, визначивши, що право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає визначеним статтею 16 ЦК України способам захисту і не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони щодо внесення змін або розірвання такого договору. Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожним праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

Так, відповідно до положень ст.30 ЗУ «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідноч. 5 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 626, ч.1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1,2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, необхідно виходити з того, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставинпереходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Згідно з останніми договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Враховуючи, що при укладенні спірного договору оренди землі від 10 квітня 2009 року, сторони погодили у пункті 40 таку підставу його розірвання, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, тому цей договір підлягає розірванню, оскільки до позивачів перейшло право власності на орендовану земельну ділянку і вони вимагають розірвання цього договору.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що позивачами обрано належний спосіб захисту порушеного права, який передбачений ст. 16 ЦК України та відповідає змісту правовідносин, що склались між сторонами і погодженим сторонами умовам договору оренди землі. Доводи апеляційної скарги про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права є безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду у справі від 10 вересня 2024 року, то колегія вважає їх обгрунтованими.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й струмування від подання безпідставних позовів.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачам, колегія суддів враховує наступне.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

У даному випадку колегія суддів враховує, що у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 Верховний Суд дійшов висновків ,що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивачів - адвокатом Овчаренко Я.О. будо надано суду копію договору про надання правової допомоги від 06.10.2023, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Овчаренко Я.О.; додаткову угоду №2 від 15.11.2023 до договору про надання правової допомоги б/н від 06.10.2023; акт прийому-передачі наданої правової допомоги , за яким вартість професійної правової допомоги з урахування гонорару успіху складає 11000 грн; копію рахунку від 12.07.2024 на оплату наданих послуг/робіт відповідно до договору про надання правової допомоги; договір про надання правової допомоги від 06.10.2023, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Овчаренко Я.О.; додаткову угоду № 1 від 15.11.2023 до договору про надання правової допомоги б/н від 06.10.2023; акт прийому-передачі наданої правової допомоги № 1 від 12.07.2024, за яким, вартість професійної правової допомоги з урахування гонорару успіху складає 11000 грн; копію рахунку від 12.07.2024 на оплату наданих послуг/робіт відповідно до договору про надання правової допомоги; копію договору про надання правової допомоги від 06.10.2023, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Овчаренко Я.О.; копію додаткової угоди № 1 від 15.11.2023 до договору про надання правової допомоги; акт прийому-передачі наданої правової допомоги № 1 від 12.07.2024, відповідно до якого, вартість професійної правової допомоги з урахування гонорару успіху складає 35000 грн; копію рахунку від 12.07.2024 на оплату наданих послуг/робіт відповідно до договору про надання правової допомоги. Відповідно до вказаних доказів, загальна сума понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу адвоката Овчаренко Я.О. по справі становить57000 грн.

Враховуючи складність справи щодо суті спірних правовідносин та його правового регулювання, суть спору (розірвання договору оренди з підстав передбачених умовами цього є договору), вчинення одночасно абсолютно однакових дій по обсягу наданих правником послуг для усіх позивачів, обізнаність адвоката з матеріалами справи, незначну складність цієї справи та наявність сформованої судової практики у цій категорії справ, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що співмірним, розумним, виходячи з конкретних обставин справи, а також необхідним розміром таких витрат в суді апеляційної інстанції, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи, є сума у 25000 грн.

Колегія суддів вважає, що суд невірно розцінив наявні докази надання правничої допомоги і її вартості у співвідношенні до реального обсягу дій по її наданню, і незначної складності справи ,а також майнового стану сторін, не дотримався принципу розумності та співмірності судових витрат і дійшов хибного висновку про таку співмірність, відшкодувавши їх повністю .Відтак, ухвалене судом додаткове рішення підлягає зміні в частині розміру витрат на правничу допомогу з 57000 грн до 25000 грн, що буде відповідати обставинам справи, що відповідатиме критерію реальності (дійсність та необхідність) судових витрат, принципами справедливості, пропорційності та верховенством права.

Інші доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції постановлено рішення без всебічного, повного дослідження доказів наданих сторонами - не являються підставою для скасування рішення суду, оскільки згідно ст. 89 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду першої інстанції, який у рішенні оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський судз правлюдини вказав,що пункт1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїхрішень,але цене можесприйматись яквимога надаватидетальну відповідьна коженаргумент.Межі цьогообов`язкуможуть бутирізними,залежно відхарактеру рішення.Крім того,необхідно братидо уваги,між іншим,різноманітність аргументів,які сторонаможе представитив суд,та відмінності,які існуютьу державах-учасницях,з оглядуна положеннязаконодавства,традиції,юридичні висновки,викладення таформулювання рішень.Таким чином,питання,чи виконавсуд свійобов`язокщодо поданняобґрунтування,що випливаєзі статті6Конвенції,може бутивизначено тількиу світліконкретних обставинсправи (Пронінапроти України,№ 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішенняпідлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2024 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на додаткове рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2024 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2024 року змінити.

Замість суми «57000 грн.» вказати суму «25000 грн»

В іншій частині додаткове рішення суду залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за ОСОБА_4 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: М. В. Матківська

В. В. Оніщук