Рішення

від 23.10.2024 по справі 335/5067/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/5067/23 2/335/126/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Капто Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ.» про стягнення грошової заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі36612,64 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено індивідуальний договір про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії № 72229291 з листопада 2021, що є публічним договором приєднання.

Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, а приміщення відповідача оснащено розподільним приладом обліку; зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії (приладів-розподілювачів теплової енергії здійснюється щомісяця споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань (п. 23 Договору).

Відповідно до «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затвердженні Рішенням Виконавчого комітету ЗМР від 11.10.2021 № 374 (зі змінами)

Відповідач своєчасно у повному обсязі не сплачував надані йому у нежитлове приміщення № 3, загальною площею 94,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , послугу з постачання теплової енергії з урахуванням абонентського обслуговування послуги постачання теплової енергії та умовно-постійної частини тарифу згідно Методики № НОМЕР_1 , у зв`язку з чим за період з листопада 2021 по березень 2023 у нього утворилась заборгованість у розмірі 36612,64 грн., що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2023 року позовну заявуКонцерну «Міські теплові мережі» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

14.07.2023 через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_1 подано відзив, відповідно до якого, останній позов не визнає у повному обсязі. На обґрунтування зазначив, що йому на праві приватної власності належить приміщення АДРЕСА_2 . Проте, починаючи з жовтня 2016 року, вказане приміщення ним було передано в оренду іншій юридичній особі - ТОВ «ЗТЛ.», яке його використовує до цього часу. Останнім на звернення відповідача надано відповідь, що товариством у жовтні 2016 року було укладено прямий договір купівлі-продажу теплової енергії № 202148 від 10.10.2016. Крім того, як вбачається з відповіді, в подальшому, після набрання чинності наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 Про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та на вимогу Закону України «Про житлово-комунальні послуг» з листопада 2021 ТОВ «ЗТЛ.» було укладено договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання та присвоєно номер 72211291 від 01.11.2021. Більш того, орендарем приміщення на початку 2023 року було проведено звірку взаємних розрахунків, про що сторонами складено відповідний акт, з якого вбачається, що нарахування за постачання теплової енергії з листопада 2021 по грудень 2022 здійснювалось саме товариству з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ.», яке як вбачається з відповіді станом на цей час продовжує споживати теплову енергію, знімати показання засобів вимірювальної техніки вузла розподільного обліку теплової енергії за вказаною адресою і подавати їх до Концерну «МТМ», отримувати відповідні рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії. Таким чином, враховуючи те, що відповідач не є споживачем послуг з постачання теплової енергії просив відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.

Крім того, 24.01.2024 через систему „Електронний суд від представника позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких, нежитлове приміщення, яке належить відповідачу знаходиться в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . На підставі проведених інвентаризаційних заходів, Концерном «МТМ» 09.03.2023 було сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якого встановлено, що власником приміщення АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , з цих підстав з останнім було переукладено типовий індивідуальний договір № 72229291 як з власником приміщення. На підставі вищевикладеного, з березня 2023, з метою упорядкування договірних відносин, нарахування були проведені наступним чином: З договору № 72211291 ТОВ «ЗТЛ.» з 01.11.2021 було знято нарахування в розмірі 33 782,78 грн. та з 01.11.2021 здійснено нарахування по договору № 72229291 ОСОБА_1 . Представником позивача, на підтвердження зняття нарахувань з договору № 72211291 та нарахування по договору № 72229291 надано рахунок за березень 2023 та акт приймання-передачі послуг.

Ухвалою від 25.01.2024 залучено до участі в даній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ.».

На адресу суду 18.03.2024 надійшли пояснення третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ.», в особі директора ОСОБА_2 , відповідно до який пояснив, що товариство з 2016 було орендарем нежитлового приміщення АДРЕСА_3 на підставі договорів оренди від 01.10.2016, від 01.10.2019 та від 28.12.2021, укладених з орендодавцем ОСОБА_1 . Пунктом 3.2. договорів оренди, були встановлені обов`язки орендаря укласти прямі договори з постачальниками комунальних послуг. На виконання вказаних вимог, ТОВ «ЗТЛ.» ще з 2016 було укладено прямі договори з постачальниками комунальних послуг, в тому числі і договір купівлі-продажу теплової енергії № 202148 від 10.10.2016 з Концерном «МТМ». В подальшому, на вимогу Закону України «Про житлово-комунальні послуги», товариство «ЗТЛ.» приєдналося до публічного договору про постачання Концерном «MTM» теплової енергії № 72211291 від 01.11.2021. Таким чином, товариство «ЗТЛ.» з жовтня 2016 по листопад 2023 на підставі вищенаведених договорів було споживачем теплової енергії, яка постачалась Концерном до не житлового приміщення № 3, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . З урахуванням викладеного, просив врахувати вищевикладені аргументи та відмовити у позові Концерну «МТМ», оскільки правовідносини з постачання теплової енергії за вказаною адресою існували саме між ТОВ «ЗТЛ.» та Концерном «МТМ».

Ухвалою від 13.05.2024 залучено до участі в цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення грошової заборгованості за договором, в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ.»

Представник позивача надав заяву, в якій просив суд розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Демченко Н.М. надано заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ТОВ «ЗТЛ.» у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином рекомендованим листом із повідомленням за адресою місця знаходження юридичної особи, причини неявки у судове засідання не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи та ухвалити рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 4 ст.223, ч. 2 ст.247, ч. 1 ст.280 ЦПК України.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 21.01.2009 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».

Основною метою діяльності концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, призначеної для централізованого опалення, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьоїстатті 7 цього Законуобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними».

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить 1/1 частка власності нежитлового приміщення № НОМЕР_2 , загальною площею 94,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.03.2023 року (а/с. 6-7).

Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, а також Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарстіва України № 315 від 22.11.2018 про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

02.10.2021 на виконання вимог Закону позивачем на офіційному сайті розміщено індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об`єктами нерухомого майна, відповідно до ч. 8 ст. 14 Закону, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

На підставі викладеного, станом на 01 листопада 2021 року розміщений на сайті Концерну «Міські теплові мережі» Типовий індивідуальний договір № 72229291 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір), за адресою: АДРЕСА_1 , у нежитлове приміщення № 3, між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 та з 01 листопада 2021 року є укладеним.

Судом встановлено, що 28.12.2021 року укладено Договір оренди нерухомого майна № Б/28/12/2021 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «ЗТЛ.» (Орендар), згідно з умов якого Орендодавець передав Орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення № 3, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 94,9 кв.м. Орендар зобов`язався укласти індивідуальний договір з Концерном «Міські теплові мережі» про надання послуг з постачання теплової енергії (п. 3.2.) (а/с. 32).

Об`єкт нерухомості, що є предметом Договору, передано Орендарю на підставі Акту приймання-передачі нежилого приміщення від 01.01.2022 року (а/с. 34).

Разом з тим, «ЗТЛ.» було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 202148 від 10.10.2016 з Концерном «МТМ». В подальшому, на вимогу Закону України «Про житлово-комунальні послуги», товариство «ЗТЛ.» приєдналося до публічного договору про постачання Концерном «MTM» теплової енергії № 72211291 від 01.11.2021.

Згідно з розрахунком основного боргу за договором № 72229291, долученим позивачем до позову, відповідачу ОСОБА_1 , як власнику приміщення, нараховано заборгованість за надані послуги за адресою: АДРЕСА_5 , за період з 01.11.2021 року по 31.03.2023 року на загальну суму 36612,64 гривень (а/с. 10).

Крім того, в поясненнях ТОВ «ЗТЛ.», зазначало, що після приєднання товариства з листопада 2021 до публічного договору № 72211291 та під час здійснення за ним відповідних договірних взаємовідносин, між ТОВ «ЗТЛ.» та Концерном «МТМ» неодноразово виникали спори щодо неправомірних з боку позивача нарахувань за постачання теплової енергії. З цього приводу, товариство «ЗТЛ.», як споживач, у відповідності до вимог ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» направляло на адресу Концерну «МТМ» акти претензії щодо порушення останнім умов надання послуг з постачання теплової енергії. На претензії товариства, Концерном «МТМ» були надані відповіді від 18.03.2022 № 1801-5/42-2057, від 20.04.2022 № 2001-2/422307 та від 02.05.2022 № 2098-1/42-2238, що також підтверджує факт того, що між Концерном «МТМ» та ТОВ «ЗТЛ» укладено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 72211291 від 01.11.2021 до нежитлового приміщення № 3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно положень Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем є: споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правила).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Обов`язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. п. 5, 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі споживач) індивідуальний або колективний споживач.

Згідно з ч. ч. 2-5, 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.

Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 13 розділу «Порядок надання послуги» Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21 серпня 2019 № 830, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

У разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється.

При цьому обов`язок орендаря нерухомого майна оплачувати комунальні послуги та витрати на утримання цього майна незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг (хоча умова щодо цього узгоджена сторонами в пункт 2.2. Договору оренди) випливає також з положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (статті 9, 21), відповідно до яких споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними; факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до пункту 11 Договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що споживачем послуг Концерну «Міські теплові мережі», наданих до нежитлового приміщення № 3, загальною площею 94,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , є ТОВ «ЗТЛ.», які надавалися Концерном на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії № 202148 від 10.10.2016, а в подальшому договору про постачання теплової енергії № 72211291 від 01.11.2021.

Разом з тим, з копії акту від 01.01.2023 звіряння взаємних розрахунків за договором № 72211291 від 01.11.2021, вбачається, що нарахування за постачання теплової енергії з листопада 2021 по грудень 2022 здійснювалось саме ТОВ «ЗТЛ.».

Неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не є зобов`язаною за позовною вимогою особою, отже є неналежним відповідачем у справі, оскільки в ході розгляду справи встановлено особу, яка має виконати вимогу позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі», які заявлено до неналежного відповідача ОСОБА_1 , не підлягають задоволенню.

Крім того, приймаючи до уваги, що відповідач ТОВ «ЗТЛ.» підтвердив, що був споживачем теплової енергії за період з жовтня 2016 по листопад 2023, яка постачалася Концерном „МТМ, при цьому, позивачем на підтвердження своїх вимог надано відповідні докази, які відповідачем також не спростовано, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ТОВ «ЗТЛ.» на користь позивача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, які надавалися у нежитлове приміщення № 3, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за період з листопада 2021 по березень 2023, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ТОВ «ЗТЛ.» на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223 ч. 4, 263-265, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.322, 509, 526, 610, 611, 625 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення грошової заборгованості за договором - залишити без задоволення.

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ.» про стягнення грошової заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ.» на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по березень 2023 за договором № 72229291 у розмірі 36 612 (тридцять шість тисяч шістсот дванадцять) гривень 64 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ.»на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 23 жовтня 2024 року

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ 40392574, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 5.

Суддя Н.І. Рибалко