Справа № 466/12703/23
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2024 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Ковальчука О.І.
за участю секретаря Хомляк О.П.
представника позивача, адвоката Орел Л.В.
представника відповідача 1 ОСОБА_1
представника відповідача 2 Білого О.П.
справа №466/12703/23
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про зняття арешту з майна
встановив:
в провадженні Шевченківського районного суду м.Львова знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про зняття арешту з майна.
На адресу суду поступило клопотання представника відповідача Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
В підготовчому судовому засіданні представник відповідача Міністерства юстиції України Семен І.Р. підтримав клопотання про закриття провадження у справі.
Представник позивача в підготовчому судовому засіданні щодо клопотання представника відповідача Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України заперечила, підтримавши письмові заперечення, долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Білий О.П. в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання про закриття провадження у справі, крім того підтримав письмовий відзив на позовну заяву.
Заслухавши думку представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що провадженням по справі слід закрити з наступних мотивів.
Так, як вбачається з позовної заяви представника позивача ОСОБА_3 , остання просить скасувати арешт з нерухомого майна ОСОБА_4 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника №16375 від 10.04.2012 Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції м. Севастополя, державним виконавцем Гросс К.В., зареєстрований 11.04.2012 року за №12385176 Кримською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.10.2023 вбачається, що постановою державного виконавця Гросс К.В. про арешт майна боржника №16375 від 10.04.2012 Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції м. Севастополя, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_5 , реєстраційний номер обтяження №12385176.
Частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Положеннями частин першої ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України регламентовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Оскільки позивач ОСОБА_4 була боржником у виконавчому провадженні, суд приходить висновку про те, що вона не може пред`являти позов про скасування арешту майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду.
У постанові від 01 грудня 2021 року у справі №201/6486/20, предметом розгляду якої було зняття арешту, накладеного на майно позивача, як боржника в межах виконавчого провадження (яке на час подачі позову було завершене та знищене) Верховний суд зазначив, що суди зробили правильний висновок про відмову у відкритті провадження у справі за вимогами про зняття арешту з майна, оскільки законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 зроблено висновок, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
У постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №234/18525/19 та від 20 жовтня 2021 року у справі № 236/789/21 вказано, що в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Вказане також підтверджується також правовою позицію Верховного Суду у постанові від 27.03.2024 року у справі №303/6292/20.
З врахуванням вищевикладеного, позивач не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Крім того, позивач не є власником майна, який не був боржником у виконавчому проваджені та вважає, що майно на яке накладене арешт належить йому а не боржникові, то його посилання на право пред`являти саме цивільний позов на підставі ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» як власника майна є безпідставним.
Таким чином, питання зняття арешту з майна, не пов`язане зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, а тому такі вимоги слід розглядати за правилами розділу VIІ Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з п.2 ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають вирішенню в порядку позовного провадження, у зв`язку з чим провадження у цивільній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Керуючись ст. ст.200, 255, 353, 447 ЦПК України, суд
постановив:
клопотання представника відповідача Міністерства юстиції України задовольнити.
цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про зняття арешту з майна - провадженням закрити.
Роз`яснити позивачу право на звернення до суду зі скаргою на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця відповідно до правил розділу VII ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя О. І. Ковальчук
Суд | Шевченківський районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 29.10.2024 |
Оприлюднено | 31.10.2024 |
Номер документу | 122644715 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису) |
Цивільне
Шевченківський районний суд м.Львова
Ковальчук О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні