Рішення

від 29.10.2024 по справі 120/1857/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 жовтня 2024 р. Справа № 120/1857/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСМАРТ ГРУП" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСМАРТ ГРУП" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000028/2 від 09.02.2024 та Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000137 від 09.02.2024.

Ухвалою від 21.02.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що в процесі митного оформлення було встановлено, що в договорі від 15.11.2023 №15.11, в п. 4.1 зазначено, що продавець зобов`язується відвантажити товар після отримання 100% передплати та доставити товар в термін до 20 днів, після отримання остаточної оплати. Проте, до митного оформлення разом із ЕМД було надано лише платіжне доручення від 22.11.2023 №1, в той час коли згідно товаросупровідних документів товар був завантажений в транспортний засіб 30.01.2024, тобто існує обґрунтований сумнів в тому, що згідно платіжного доручення від 22.11.2023 №1 була перерахована лише частина вартості задекларованого товару. Також зауважив, що згідно рахунку фактури від 15.11.2023 №FM230120 завантаження товару відбувалося безкоштовно, проте в довідці про вартість транспортування 02.02.2024 № 86 зазначено, що вартість завантаження включено у вартість транспортування.

Ухвалою від 04.03.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи в судовому засіданні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 15.11.2023 між ТОВ «ТЕХНОСМАРТ ГРУП» (Покупець) та Frimach Machinery B.V. (Нідерланди) (Продавець) було укладено Контракт №15.11.

Згідно умов контракту, Продавець зобов`язується поставити Покупцеві запасні частини або обладнання згідно з рахунком-фактурою FM230120, що є невід`ємною частиною Контракту. Виробником обладнання є Amada GmbH. Країна виробника - Німеччина. (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 Контракту, Покупець зобов`язується оплатити обладнання у відповідності до умов Контракту.

Згідно із п. 2.2 Контракту Покупець організовую та сплачує транспортування. Продавець зобов`язується забезпечити і оплатити завантаження обладнання в автотранспорт, а також оформити всі необхідні транспортні документи.

У відповідності до п. 4.1 Контракту Продавець зобов`язується відвантажити обладнання відповідно до рахунку-фактури FM230120 після отримання 100% передоплати за обладнання. Термін поставки обладнання після передоплати - 20 днів.

З метою здійснення митного оформлення товару, поставленого за Контрактом №15.11, позивачем була подана до Вінницької митниці електронна митна декларація №24UA401020006757U1 разом із необхідним для митного оформлення пакетом документів (контракт; рахунок-фактура (інвойс); документ про оплату; митна декларація країни відправлення, документи про перевезення, висновок ТПП з підтвердженням ціни).

При цьому, в митній декларації №24UA401020006757U1 митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною Договору.

Разом із тим за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000028/2 від 09.02.2024.

Також відповідачем сформовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000137 від 09.02.2024.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, 15.11.2023 між ТОВ «ТЕХНОСМАРТ ГРУП» (Покупець) та Frimach Machinery B.V. (Нідерланди) (Продавець) було укладено Контракт №15.11.

Згідно умов контракту, Продавець зобов`язується поставити Покупцеві запасні частини або обладнання згідно з рахунком-фактурою FM230120, що є невід`ємною частиною Контракту. Виробником обладнання є Amada GmbH. Країна виробника - Німеччина. (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 Контракту, Покупець зобов`язується оплатити обладнання у відповідності до умов Контракту.

Згідно із п. 2.2 Контракту, Покупець організовую та сплачує транспортування. Продавець зобов`язується забезпечити і оплатити завантаження обладнання в автотранспорт, а також оформити всі необхідні транспортні документи.

У відповідності до п. 4.1 Контракту, Продавець зобов`язується відвантажити обладнання відповідно до рахунку-фактури FM230120 після отримання 100% передоплати за обладнання. Термін поставки обладнання після передоплати - 20 днів.

З метою здійснення митного оформлення товару, поставленого за Контрактом №15.11, позивачем була подана до Вінницької митниці електронна митна декларація №24UA401020006757U1 разом із необхідним для митного оформлення пакетом документів, зокрема:

- контракт №15.11 від 15.11.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) №FM230120;

- документ про оплату №1 від 22.11.2023;

- митна декларація країни відправлення №24NL15XZYB5R75CDA8;

- довідка про транспортні витрати №86 від 02.02.2024;

- висновок ТПП №0009 від 07.02.2024.

При цьому в митній декларації №24UA401020006757U1 митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною Договору.

Разом із тим, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000028/2 від 09.02.2024.

Також відповідачем сформовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000137 від 09.02.2024.

При цьому, як видно зі змісту рішення №UA401000/2024/000028/2 від 09.02.2024, підставою для коригування митної вартості товарів стали наступні обставини:

1) в договорі від 15.11.2023 №15.11, в п. 4.1 зазначено, що продавець зобов`язується відвантажити товар після отримання 100% передплати та доставити товар в термін до 20 днів, після отримання остаточної оплати. Проте, до митного оформлення разом із ЕМД було надано лише платіжне доручення від 22.11.2023 №1 в той час коли згідно товаросупровідних документів товар був завантажений в транспортний засіб 30.01.2024, тобто існує обґрунтований сумнів в тому, що згідно платіжного доручення від 22.11.2023 №1, була перерахована лише частина вартості задекларованого товару;

2) згідно рахунку-фактури від 15.11.2023 №FM230120 завантаження товару відбувалося безкоштовно, проте в довідці про вартість транспортування 02.02.2024 №86, зазначено, що вартість завантаження включено у вартість транспортування.

Надаючи оцінку виявленим митним органом розбіжностям, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з приводу сумнівів відповідача в тому, що згідно платіжного доручення від 22.11.2023 №1 була перерахована лише частина вартості задекларованого товару, то варто зазначити, що згідно платіжного доручення від 22.11.2023 №1 здійснено оплату за товар в сумі 8950 Євро, що повністю відповідає вартості товару, що визначена у самому Контракті №15.11. Відповідна вартість товару також відповідає тій, що визначена в інвойсі №FM230120.

При цьому, будь-яких доказів, які б давали підстави стверджувати про те, що згідно платіжного доручення від 22.11.2023 №1 була перерахована лише частина вартості задекларованого товару матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Сам лише факт відвантаження продавцем товару із порушенням строків, які були обумовлені в Контракті №15.11, на переконання суду, не може слугувати підставою для коригування митної вартості задекларованого товару.

Стосовно посилань відповідача на те, що згідно рахунку фактури від 15.11.2023 №FM230120 завантаження товару відбувалося безкоштовно, проте в довідці про вартість транспортування 02.02.2024 №86 зазначено, що вартість завантаження включено у вартість транспортування, варто зазначити наступне.

Так, дійсно, у відповідності із п. 2.2 Контракту, Покупець організовую та сплачує транспортування. Продавець зобов`язується забезпечити і оплатити завантаження обладнання в автотранспорт, а також оформити всі необхідні транспортні документи.

Представник позивача, заперечуючи твердження відповідача (в цій частині) зазначив, що довідка про транспортні витрати №86 від 02.02.2024 не містить згадки про те, що вартість завантаження вантажу входить до загальної вартості транспортних витрат.

При цьому, дійсно, долучена представником позивача довідка про транспорті витрати №86 від 02.02.2024, видана ТОВ "УМК", не містить згадки про те, що вартість завантаження входить до загальної вартості транспортних витрат.

Поряд із цим, представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучено копію ще однієї довідки ТОВ "УМК" про транспортні витрати №86 від 02.02.2024 зміст якої, є ідентичний тому, що відображений у довідці, наданій представником позивача. Проте, надана представником відповідача копія довідки ТОВ "УМК" №86 від 02.02.2024 дійсно містить згадку про те, що вартість завантаження вантажу входить до загальної вартості транспортних витрат.

До того ж, обидві довідки підписані головним бухгалтером ТОВ "УМК" Антоном Журбою та засвідченні печаткою.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що ТОВ "ТЕХНОСМАРТ ГРУП" з метою митного оформлення товару подало одну довідку про транспортні витрати №86 від 02.02.2024, яка долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву, а до матеріалів даного позову представником позивача було долучено уже іншу довідку ТОВ "УМК" №86 від 02.02.2024 (без згадки про завантаження вантажу).

З огляду на викладене, суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати не містить згадки про те, що вартість завантаження входить до загальної вартості транспортних витрат.

Попри це, відповідні обставини, з огляду на те, що завантаження вантажу було безкоштовним, на переконання суду, не дають підстави для висновку про те, що ТОВ "ТЕХНОСМАРТ ГРУП" було занижено митну вартість товару.

Враховуючи вище викладене, посилання відповідача на відповідні обставини, як на підставу для коригування митної вартості товару, судом оцінюються критично.

Суд також враховує, що в оскаржуваному рішенні також міститься посилання митного органу на перелік документів, визначених у наказі Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Разом із тим, відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив, яку саме норму даного Наказу було не дотримано чи/або порушено позивачем під час декларування.

З урахуванням вище викладеного, за наявності усіх визначених ч. 2 ст. 53 МК України документів, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а також беручи до уваги факт відсутності у відповідних документах (визначених саме ч. 2 ст. 53 МК України) розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для коригування заявленої позивачем митної вартості товарів за МД №24UA401020006757U1.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000028/2 від 09.02.2024 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки на час прийняття картки відмови в прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000137 були відсутні підстави, передбачені ч. 6 статті 54 МК України, зазначене рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3028 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000028/2 від 09.02.2024 та Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000137 від 09.02.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСМАРТ ГРУП" сплачений судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСМАРТ ГРУП» (вул. Дмитра Майбороди, 7, кв. 96, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44460050)

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544)

Повний текст рішення складено 29.10.2024.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна