Ухвала

від 28.10.2024 по справі 200/6929/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про продовження процесуального строку

28 жовтня 2024 року Справа №200/6929/24

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка

Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, буд. 19)

про визнання протиправними дій, скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Довженка Валерія Івановича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до якого просив суд:

-визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо накладення 11.06.2024 р. арешту на всі грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронній гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів;

-скасувати постанову заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйова В.В. про арешт коштів боржника від 11.06.2024 року по примусовому виконанні виконавчого листа № 200/382/19-а, виданого 23.05.2019 Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 94937,77 грн (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень сімдесят сім копійок), а також військового збору у розмірі 9 036,26 грн (дев`ять тисяч тридцять шість гривень двадцять шість копійок).

07 жовтня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом: надання заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску; надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати.

Постановляючи означену ухвалу суд виходив з того, що позивач звернулась до суду з адміністративним позовом 03.10.2024 року за допомогою засобів програмного забезпечення ЄСІТС Електронний суд, водночас, на підтвердження доводів позовної заяви позивач надала до суду скріншоти з мобільного застосунку інтернет-банкінгу АТ ПриватБанк, зокрема сповіщення датованого 14 червня 2024 року, згідно якого картку позивача заблоковано, крім того означене повідомлення містить дані щодо органу ДВС, яким накладено арешт на кошти та номер виконавчого провадження, відтак з 14 червня 2024 року позивачу достеменно стало відомо про ймовірне порушення її прав оскаржуваною постановою.

Приписами ч. 5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач звернулась до суду поза межами строку, встановленого Законом України Про виконавче провадження та нею не додано до позову заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

Щодо сплати судового збору, суд критично оцінив доводи сторони позивача відносно того, що кошти на арештованому рахунку є єдиним засобом існування позивача, оскільки арешт на рахунок позивача накладено у червні 2024 року, а про порушення її прав з її слів вона дізналась намагаючись зняти готівку у жовтні 2024 року, тобто таким чином позивач не користувалась банківським рахунком близько 4 місяців. Водночас, позивач не надала до суду доказів наявності статусу одинокої матері дитини з інвалідністю (витяг з ДРАЦС, свідоцтво про народження, довідка МСЕК тощо).

Також суд, покликаючись на висновки Верховного Суду зазначив, що для застосування приписів ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» слід ураховувати майновий стан сторони, що є оціночним поняттям і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Аналогічна позиція була виснувана Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2019 у справі №9901/166/19.

Виходячи з системного аналізу приписів, і процесуального закону, і Закону №3674-VI, ці норми пов`язують можливість відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору із сукупністю підстав, одна з яких є обов`язковою це майновий стан позивача.

Представником позивача доказів майнового стану позивача, який не дозволяє йому сплатити судовий збір, наявності статусу одинокої матері дитини з інвалідністю (витяг з ДРАЦС, свідоцтво про народження, довідка МСЕК тощо), суду не надано.

23 жовтня 2024 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про продовження процесуального строку, у якому представник позивача просив суд:

-продовжити позивачці строк для усунення недоліків, встановлених ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2024р.;

-відстрочити позивачці сплату судового збору за подання позовної заяви до розгляду її по суті;

-поновити позивачці строк на подання її позовної заяви.

В обґрунтування клопотання представник позивача зазначив, що зазначена в скріншотах з мобільного застосунку інтернет-банкінгу АТ «ПриватБанк» дата про блокування її банківського рахунку від 14.06.2024р., не є датою про те, коли їй достеменно стало відомо про ймовірне порушення її прав оскаржуваної постанови, оскільки позивачка не користувалася цим застосунком, а тому тривалий час нічого не знала про надходження на застосунок такого повідомлення і навіть не підозрювала про те, що повідомлення про блокування рахунку надіслане на цей застосунок ще 14.06.2024р. Поряд з викладеним, копію оскаржуваної постанови позивачка у встановленому законом порядку не отримувала, а тому не знала і не могла знати про те, в рамках якого саме виконавчого провадження і на виконання якого саме рішення на її банківський рахунок було накладено арешт. Ця обставина сама по собі також перешкоджала в обізнаності позивачки щодо порушення її прав з боку державного виконавця. Перелічені обставини, на думку позивачки, є поважною причиною для пропуску нею строку на подання її позовної заяви і є підставою для поновлення їй строку.

Також представник позивача зазначив, що позивач звернулась до державного виконавця із заявою про добровільне скасування оскаржуваної постанови, на яку вона по цей час ніякої відповіді не отримала, водночас вона сподівається, що з боку державного виконавця вона отримає письмову відповідь впродовж строків, встановлених судом для усунення недоліків її позовної заяви, яка має суттєве значення для належного виконання ухвали суду, тому нею був пропущений строк на усунення недоліків позовної заяви в викладеній вище частині, і тому вона вважає, що даний строк може бути судом продовжений.

Також представник позивача зазначив, що встановлений судом факт того, що вона близько 4 місяців не користувалась арештованим рахунком є доказом не на користь того, що вона має інших дохід, а на користь того, що в неї відсутня можливості користуватися цим рахунком близько 4 місяців, що, в свою чергу, позбавляє позивачку можливості сплатити судовий збір.

Також представник позивача зазначив, що аналогічний спір вже був предметом судового розгляду у справі № 200/1572/21-а та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2021р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови про арешт майна від 02.07.2020 року, задоволено частково: визнано протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЕДРПОУ 34908779, щодо відмови в скасуванні арешту на рахунок позивачки, який відкрито в Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк». Скасовано постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 від 02.07.2020 року ВП № 62082809.

Сторона позивача зазначає, що позивач є інвалідом 3 групи безстроково згідно з посвідченням від 03.11.2008 року та довідкою МСЕК серія 10ААВ N 430858 від 01.07.2015 року та згідно трудової книжки звільнена з ПАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" 10.01.2018 року за власним бажанням по уходу за дитиною інвалідом. Син позивачки є інвалідом з дитинства згідно з посвідченням.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2021р. про відкриття провадження в адміністративній справі № 200/1572/21-а встановлено, що відкриті в АТ «КБ «ПриватБанк» рахунки на ім`я позивачки є єдиним засобом для її існування, а тому, сам по собі факт накладення на них арешту вже є підставою для відстрочення сплати судового збору в сумі 908 грн. за подання адміністративного позову. З того часу позивачка не припинила здійснювати догляд за дитиною інвалідом, а дитина позивачки не перестала бути дитиною інвалідом.

Сторона позивача вважає, що встановлені в судових рішеннях обставини в адміністративній справі № 200/1572/21-а про майновий стан позивачки, а також про її сімейний стан, які впливають на вирішення питання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати, повинні враховуватися судом і у цій справі, і не потребують додаткового доказування будь-якими іншими документами.

28 жовтня 2024 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, до якого представник позивача долучив докази на підтвердження статусу одинокої матері, інвалідності позивача та її сина.

Надавши ґрунтовну оцінку доводам клопотання сторони позивача суд зазначає наступне.

Щодо строку звернення до суду з позовною заявою.

Верховний Суд в постанові від 22.12.2021 року по справі № 200/17683/21 зазначив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

В постанові від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Водночас колегія суддів зазначила, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Водночас, у постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 140/9165/23 Верховний Суд, покликаючись на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 та постанови Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14919/22, звернув увагу на можливість позивача реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду самостійно або через представника, шляхом надсилання документів засобами поштового зв`язку, на офіційну електронну адресу суду, через особистий кабінет у системі «Електронний суд» або будь-якими іншими дистанційними засобами зв`язку, при цьому, неможливість вчинення таких дій потребує доказового обґрунтування.

Верховний Суд з-поміж іншого звернув увагу на те, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.

Ураховуючи викладене, суд критично сприймає доводи клопотання відносно того, що позивач дізналась про арешт коштів у жовтні 2024 року, оскільки не користувалась мобільним застосунком.

Викладене тільки підтверджує висновки суду про те, що позивач не користувалась арештованим рахунком, та не цікавилась обігом котів на цьому рахунку.

Небажання позивача цікавитись своїм фінансовим станом не є поважною обставиною та підставою для поновлення строку звернення до суду з позовною заявою.

Водночас, адміністративне оскарження спірної постанови не перешкоджає її оскарженню у судовому порядку, поряд із цим, із заявою щодо скасування спірної постанови позивач звернулась після винесення судом ухвали про залишення адміністративного позову без руху 07.10.2024 року.

Відтак, доводи клопотання щодо поновлення пропущеного строку суд вважає необґрунтованими, а клопотання в частині поновлення строку звернення до суду з позовною заявою таким, що задоволенню не підлягає.

Щодо доводів клопотання відносно сплати судового збору.

Доводи сторони позивача про те, що вона не користувалась арештованим рахунком через те, що у неї була відсутня така можливість через його арешт, а тому вона не може сплатити судовий збір, вступають у пряму суперечність із її доводами відносно того, що про арешт рахунку вона дізналась лише у жовтні 2024 року.

При цьому постає питання, за рахунок яких коштів здійснюється фінансування життєдіяльності позивача таких як житло, харчування, лікування тощо у період з червня по жовтень 2024 року.

Щодо доводів сторони позивача відносно того, що у справі № 200/1572/21-а встановлено, що позивач має статус особи з інвалідністю 3 групи безстроково, а син позивача має статус особи з інвалідністю з дитинства, суд зазначає, що ці факти дійсно встановлені рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/1572/21-а від 04 березня 2024 року та підтверджуються наданими представником позивача доказами.

Водночас, як вже зазначав суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 07.10.2024 року, засади сплати судового збору встановлені Законом України Про судовий збір №3674-VI (далі Закон №3674-VI).

Згідно частини 1 статті 3 цього Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (стаття 2 Закону).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону №3674-VI, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону №3674-VI, розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України Про судовий збір, де вказано, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом із тим, статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09 листопада 2023 року № 3460-IX передбачено, що з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень.

Відповідно до відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, за подання адміністративного збору у цій справі підлягає судовий збір у розмірі 968,96 грн (3028,00 грн х 0,4 х 0,8).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній участині першійцієї статті.

У постанові від 14 березня 2024 року у справі № 215/2025/22 Верховний Суд зазначив, що наведений перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.

Слід відзначити, що зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх сплати є правом, а не обов`язком суду і можливе лише за наявності для цього вичерпного переліку умов, визначених Законом.

Суд, звертає увагу на ту обставину, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, слід ураховувати майновий стан сторони, що є оціночним поняттям і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Аналогічна позиція була виснувана Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2019 у справі №9901/166/19.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, і процесуальний закон, і Закон №3674-VI, пов`язують можливість відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору із сукупністю підстав, одна з яких є обов`язковою це майновий стан позивача.

Представником позивача доказів майнового стану позивача, який не дозволяє йому сплатити судовий збір, не надано.

Відтак, Закон №3674-VI не надає пільг щодо сплати судового збору особам з інвалідністю 3 групи, водночас, надає суду право, за умови підтвердження скрутного майнового стану, відстрочити, розстрочити, зменшити сплати судовий збір або звільнити від його сплати: одиноку матір, які має дитину з інвалідністю; дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; членів малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; або якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Отже, на підтвердження доводів клопотання про відстрочення сплати судового збору на підтвердження доводів відносно майнового стану позивачу необхідно надати до довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік, довідку ДПС про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, про що зазначав суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 07.10.2024 року.

При цьому, суд відхиляє доводи сторони позивача відносно того, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2021р. про відкриття провадження в адміністративній справі № 200/1572/21-а встановлено, що відкриті в АТ «КБ «ПриватБанк» рахунки на ім`я позивачки є єдиним засобом для її існування, а тому, сам по собі факт накладення на них арешту вже є підставою для відстрочення сплати судового збору, і не потребують додаткового доказування будь-якими іншими документами, оскільки майновий стан фізичної особи не є сталим, а є динамічним та залежить від низки факторів, а тому підстави для відстрочення судового збору констатовані судом станом саме на 16.02.2021 року, та не є актуальними станом на 2024 рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відтак, для застосування приписів цієї норми необхідне безпосереднє волевиявлення позивача або таке питання вирішується на розсуд суду.

Відповідне клопотання про продовження процесуального строку від сторони позивача до суду надійшло.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача шляхом продовження строку на усунення недоліків в межах строків, визначених ст. 169 КАС України, надавши позивачу 10 днів на усунення недоліків позовної заяви.

Розгляд клопотання в частині відстрочення сплати судового збору слід відкласти до закінчення додаткового строку на усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 121, 160, 161, 169, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача про: продовження строку для усунення недоліків, встановлених ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2024р.; відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до розгляду по суті; поновлення позивачу строку на подання її позовної заяви задовольнити частково.

Продовжити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на строк не більше 10 днів.

Розгляд клопотання в частині відстрочення сплати судового збору відкласти до закінчення додаткового строку на усунення недоліків позовної заяви.

У задоволенні клопотання в частині поновлення строку звернення до суду з позовною заявою відмовити.

Запропонувати позивачу надати:

-заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску;

-довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік;

-довідку ДПС про доходи за попередній календарний рік.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко