Рішення

від 09.12.2024 по справі 200/6929/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року Справа№200/6929/24

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, буд. 19)

про визнання протиправними дій, скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Довженка Валерія Івановича, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до якого просила суд:

-визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо накладення 11.06.2024 р. арешту на всі грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронній гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів;

-скасувати постанову заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйова В.В. про арешт коштів боржника від 11.06.2024 року по примусовому виконанні виконавчого листа № 200/382/19-а, виданого 23.05.2019 Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 94937,77 грн (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень сімдесят сім копійок), а також військового збору у розмірі 9 036,26 грн (дев`ять тисяч тридцять шість гривень двадцять шість копійок).

07 жовтня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом: надання заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску; надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати.

23 жовтня 2024 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про продовження процесуального строку, у якому представник позивача просив суд: продовжити позивачці строк для усунення недоліків, встановлених ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2024р.;відстрочити позивачці сплату судового збору за подання позовної заяви до розгляду її по суті; поновити позивачці строк на подання її позовної заяви.

28 жовтня 2024 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, до якого представник позивача долучив докази на підтвердження статусу одинокої матері, інвалідності позивача та її сина.

28 жовтня 2024 року ухвалою суду про продовження процесуального строку клопотання представника позивача про: продовження строку для усунення недоліків, встановлених ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2024р.; відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до розгляду по суті; поновлення позивачу строку на подання її позовної заяви задоволено частково: продовжити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на строк не більше 10 днів; розгляд клопотання в частині відстрочення сплати судового збору відкласти до закінчення додаткового строку на усунення недоліків позовної заяви; у задоволенні клопотання в частині поновлення строку звернення до суду з позовною заявою відмовлено; запропоновано позивачу надати: заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску; довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік; довідку ДПС про доходи за попередній календарний рік.

08 листопада 2024 року від представника позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, у якій позовні вимоги викладено наступним чином:

-визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 34908779, щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 № 579 від 30.10.2024р. про скасування арешту;

-визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 34908779, щодо накладення 11.06.2024р. арешту на всі грошові кошти/ електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронній гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів;

-скасувати постанову заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйова В.В. про арешт коштів боржника від 11.06.2024 року по примусовому виконанні виконавчого листа № 200/382/19-а, виданого 23.05.2019 Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 94937,77 грн (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень сімдесят сім копійок), а також військового збору у розмірі 9 036,26 грн. (дев`ять тисяч тридцять шість гривень двадцять шість копійок).

13 листопада 2024 року ухвалою суду в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено; продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на строк не більше 10 днів; розгляд клопотання в частині відстрочення сплати судового збору відкладено до закінчення додаткового строку на усунення недоліків позовної заяви; запропоновано позивачу надати:заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску; довідку ДПС про доходи за попередній календарний рік.

26 листопада 2024 року від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою

02 грудня 2024 року ухвалою суду клопотання представника позивача про поновлення позивачу строку звернення до суду з позовною заявою задоволено, поновлено позивачу строк звернення до суду з позовною заявою; клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви або відстрочення його сплати до закінчення судового розгляду по суті задоволено шляхом відстрочення позивачу сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 05 грудня 2024 року об 11 год 00 хв, витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 62082809.

04 грудня 2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, а також витребувана судом копія матеріалів виконавчого провадження ВП № 74965055.

05 грудня 2024 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 місце проживання: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування адміністративного позову сторона позивача зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 р. по справі № 200/382/19-а за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до ОСОБА_1 було стягнуто з неї в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 94 937,77 грн. (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень сімдесят сім копійок), а також військового збору у розмірі 9 036,26 грн. (дев`ять тисяч тридцять шість гривень двадцять шість копійок).

22.05.2020 року Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрив виконавче провадження з виконання зазначеного рішення суду.

Сторона позивача вказує на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2020 р. було змінено порядок виконання рішення суду по справі № 200/382/19-а шляхом стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 94 937,77 грн. (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень сімдесят сім копійок), а також військового збору у розмірі 9 036, 26 грн. (дев`ять тисяч тридцять шість гривень двадцять шість копійок) щомісячними платежами не більш як 20 відсотків розміру пенсії ОСОБА_1 .

Постановою заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйова В.В. про арешт коштів боржника від 11.06.2024 року було накладено арешт на грошові кошти боржника.

Сторона позивача вказує на те, що оскарження арешту грошових коштів боржника вже було предметом судового оскарження в адміністративній справі № 200/1572/21-а, за наслідком чого визнано протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо відмови в скасуванні арешту на рахунок позивачки, який відкрито в Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» та скасовано постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 від 02.07.2020 року ВП № 62082809.

Покликаючись на положення частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сторона позивача зазначає, що з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Сторона позивача вважає, що станом на час накладення арешту на грошові кошти позивачки державному виконавцю було відомо про те що рахунок боржника відкритий у АТ «ПРИВАТБАНК» має спеціальний режим використання, а тому з моменту отримання державним виконавцем документального підтвердження, що цей рахунок боржника має спеціальний режим використання, відповідачем після зняття такого арешту знову арешт було накладено.

Сторона позивача вказує на те, що арешт пенсійних коштів особи, після вирахування з неї сум відрахування за судовим рішенням, позбавляє її джерел до існування та порушує її право на соціальний захист.

Відповідач, Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 34908779, місце реєстрації, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Грецька, будинок 19, організаційно-правова форма: орган виконавчої влади.

Відповідно до ст. 46 КАС України, ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач є суб`єктом владних повноважень, на якого покладено виконання рішень судів та інших органів.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні відділу перебуває виконавче провадження № 62082809 з примусового виконання виконавчого листа № 200/382/19-а, виданого 23.05.2019 Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 94937,77 грн (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень сімдесят сім копійок), а також військового збору у розмірі 9 036,26 грн. (дев`ять тисяч тридцять шість гривень двадцять шість копійок), яке відкрито постановою державного виконавця від 22.05.2020.

Відповідач зазначає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/1572/21-а 04.03.2021 та ухвала по справі № 200/382/19-а від 09.10.2020 згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження в матеріалах виконавчого провадження № 62082809 станом на 11.06.2024 були відсутні у зв`язку з тим, що фактичне переміщення виконавчих проваджень здійснено не було з причин військової агресії рф після 24 лютого 2022 року на території міста Маріуполь, яке тимчасово окуповане російською федерацією, та усі виконавчі провадження, у тому числі передані до архіву, акти утилізації виконавчих проваджень, реєстраційні журнали, тощо, залишені на тимчасово окупованій території, і відповідно, станом на теперішній час скановані копії документів, створених та/або таких, що надійшли до відділу до 24.02.2022 додати до АСВП є нездійсненим, державний виконавець мав можливість додати рішення № 200/1572/21-а від 04.03.2021 та ухвалу № 200/382/19-а від 09.10.2020 до матеріалів виконавчого провадження лише після надходження звернення ОСОБА_2 30.10 2024 на підставі відомостей, які розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Вказані судові акти 30.10.2024 долучені до матеріалів виконавчого провадження № 62082809 та прийняті до уваги.

При цьому, відповідач зазначає, що ухвала Донецького окружного адміністративного суду № 200/382/19-а від 09.10.2020 про встановлення порядку виконання рішення шляхом стягнення щомісячними платежами не більш як 20 відсотків розмірі пенсії ОСОБА_1 виконувалась лише на протязі 5 місяців у примусовому порядку на підставі постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09.12.2020, проте дію вказаної постанови припинено Законом України «Про внесення зміни до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 2129-ІХ від 15.03.2022.

Водночас, відповідач вказує на те, що боржником в порушення вимог статті 129-1 Конституції України, ухвала Донецького окружного адміністративного суду № 200/382/19-а від 09.10.2020 жодного разу виконана не була.

При здійсненні виконавчого провадження № 62082809 встановлено що боржник має відкриті рахунки в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .

Покликаючись на приписи абзацу 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач зазначив, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18- 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідач зазначає, що згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, з позиції відповідача, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону).

Також відповідач зазначає, що чинним законодавством України не передбачено відкриття фізичними особами рахунків зі спеціальним режимом їх використання для отримання пенсійних виплат.

З установлених державним виконавцем обставин та відсутністю будь-яких доказів в матеріалах виконавчого провадження вбачається, що рахунки боржника в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточними рахунками боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних видаткових операцій боржника. Зазначені рахунки не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Поряд із цим, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на яке нормами статті 52 Закону покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунки № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 виконало, що свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Відтак, на думку відповідача, наведене свідчить про відсутність підстав для зняття арешту з коштів боржника, накладеного постановою від 11.06.2024 та про законність цієї постанови.

Дослідивши надані сторонами докази, матеріали виконавчого провадження ВП № 62082809, суд установив наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 200/382/19-а, яке набрало законної сили 16 травня 2019 року, адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 94 937,77 грн (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень сімдесят сім копійок), а також військового збору у розмірі 9 036,26 грн (дев`ять тисяч тридцять шість гривень двадцять шість копійок).

23 травня 2019 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 200/382/19-а, про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 94 937,77 грн (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень сімдесят сім копійок), а також військового збору у розмірі 9 036,26 грн (дев`ять тисяч тридцять шість гривень двадцять шість копійок).

22.05.2020 року постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шастало Анастасією Олександрівною відкрито виконавче провадження ВП № 62082809 з примусового виконання виконавчого листа № 200/382/19-а, виданого 23.05.2019 року Донецького окружного адміністративного суду.

02.07.2020 року постановою заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Воробйова Владислава Володимировича про арешт коштів боржника ВП № 62082809 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів Реєстраційний номер виконавчого провадження: 62082809 боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

09 жовтня 2020 року ухвалою суду змінено порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 200/382/19-а та встановлено порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року по справі № 200/382/19-а шляхом стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 94 937, 77 грн (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень сімдесят сім копійок), а також військового збору у розмірі 9 036,26 грн (дев`ять тисяч тридцять шість гривень двадцять шість копійок) щомісячними платежами не більш як 20 відсотків розміру пенсії ОСОБА_1 .

09 грудня 2020 року постановою заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Воробйова Владислава Володимировича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 62082809 установлено, що боржник отримує пенсію в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України, та постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 104274,03 грн.

04 березня 2021 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/1572/21-а визнано протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харьків), код ЕДРПОУ 34908779, щодо відмови в скасуванні арешту на рахунок позивачки ІВАN НОМЕР_7 , який відкрито в Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» та скасовано постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 від 02.07.2020 року ВП № 62082809.

29.10.2021 року постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гладкоскок Ольги Олексіївни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 62082809 установлено, що боржник отримує дохід у Управління ПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області, та постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 114571,43 грн.

11.06.2024 року постановою заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйова Владислава Володимировича про арешт коштів боржника ВП № 62082809 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 112200,43 гривня (UAH).

07.10.2024 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про скасування постанови про арешт коштів боржника від 11.06.2024 року.

30.10.2024 року відповідачем за вихідним номером № 22.19-31/36966/2024 представнику позивача надано відповідь щодо відмови у задоволенні порушеного питання із зазначенням обґрунтування наведеного у позовній заяві та роз`яснено порядок оскарження рішень та дій виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обставини спірних правовідносин підтверджуються відповідачем, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно приписів ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон України № 1404-VIII), визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одними з принципів, на яких базується виконавче провадження це співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Статтею 5 Закону України № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 18 Закону України № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Поряд із цим, приписами ч. 3 ст. 18 Закону України № 1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

[…] 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; […]

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; […]

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; […]

21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; […]

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 56 Закону України № 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Статтею 48 Закону України № 1404-VIII визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Відтак, згідно із приписами ч.ч. 1-2, 4 вказаної норми, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 15-1Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 19-1Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1Закону України "Про теплопостачання",статті 18-1Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України"Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 52 Закону України № 1404-VIII визначено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця, відповідно до приписів ч.ч 1, 3 якої виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд не встановив наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця, поряд із цим, за змістом рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 200/382/19-а вбачається, що несплата позивачем податкового боргу пов`язана з анулюванням кредитної заборгованості позивача за кредитним договором, а не у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до п/п 12 п. 3, п. 4-1 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162 (чинної на теперішній час), поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Поточні рахунки із спеціальним режимом використання відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України № 1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до ч.ч. 2-3, 5 ст. 59 Закону України № 1404-VIII, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченомупунктами 10,15частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Виходячи з системного аналізу приписів Закону України № 1404-VIII щодо заборони накладення арешту на рахунки зі спеціальним режимом використання, суд дійшов висновку, що саме на банк, іншу фінансову установу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, покладено обов`язок повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Вказане кореспондує обов`язку виконавця зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1ст. 34 цього Закону.

Аналогічні висновки погоджено постановою Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20.

Ураховуючи викладене, суд вважає слушними доводи відповідача відносно того, що оскаржувана позивачем постанова про арешт коштів прийнята банком до виконання, повідомлення від банку до органу ДВС відносно спеціального режиму використання арештованих рахунків позивача не надходило, а отже це свідчить про те, що означені рахунки є поточними та такими, щодо яких не встановлено спеціального режиму використання.

Поряд із цим, Велика Палата Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 виснувала, що «арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому.Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахункаху відповідності достатті 18Закону № 1404-VIIIта розділуІнструкції. […].

Державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту.[…].

Частиною другоюстатті 48 Закону № 1404-VIIIвстановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, щозакономможуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом».

Відтак, суд звертає увагу, що виходячи із текстуального аналізу норм ст. 52 Закону № 1404-VIII, арешт накладається саме на кошти, що перебувають на рахунку, який може бути зі спеціальним режимом використання, спеціальним або іншим рахунком, на якому розміщено кошти звернення стягнення, на які заборонено законом.

Поряд із цим, слід відокремлювати правову природу коштів, розмішених на рахунках із спеціальним режимом використання, та коштів, на які законом заборонено звертати стягнення, та які розміщені на інших поточних рахунках.

У першому випадку обов`язок щодо повідомлення виконавця про спеціальний режим використання рахунку, на якому розміщено грошові кошти, покладено на банківську (фінансову) установу, а у другому статус грошових коштів підлягає з`ясуванню виконавцем.

Статтею 72 Закону № 1404-VIII визначено, що на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно доЗакону України"Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника.

Поряд із цим, відповідно до п.п. 9, 10 ч. 1 ст. 73 Закону № 1404-VIII, стягнення не може бути звернено на такі виплати: […] допомогу на дітей одиноким матерям; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; […].

Дослідивши надану стороною позивача виписку з арештованого рахунку НОМЕР_3 , відкритого позивачем в АТ «Приватбанк» (договір SAMDNFF000117491894 від 05.11.2013), за період 01.01.202427.09.2024 суд установив, що на означений рахунок систематично та періодично зараховуються кошти із цільовим зарахуванням - коментар до платежу: Finansuvannia sots.dopomohy vid MSP/PFU tsentralizovana skhema 43809/59148395 Zarakhuvannia hroshovoi dopomohy zh.PKMU №215/07.03.22.

Постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 р. № 215 «Про особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану» регламентує нарахування та виплату грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану на території адміністративно-територіальних одиниць, де структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення)/органи Пенсійного фонду України не мають можливості забезпечити підготовку виплатних документів та проведення фінансування.

Виходячи з текстуального аналізу відповіді відповідача № 22.19-31/36966/2024 від 30.10.2024 року, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у знятті арешту з рахунків, відповідач керувався тим, що арештовані рахунки не є рахунками зі спеціальним режимом використання, проте, як вбачається, призначення грошових коштів, що надходять на ці рахунки, у розрізі приписів ст.ст. 72, 73 Закону № 1404-VIII позивачем не з`ясовувалось.

Водночас, у постанові 21 червня 2023 року у справі № 177/618/20 Верховний Суд підтримав позицію суду апеляційної інстанції щодо протиправності звернення стягнення на грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги.

Поряд із цим, відповідно до ст. 378 КАС України, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, судом установлено, що ухвалою суду від 09 жовтня 2020 року змінено порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 200/382/19-а та встановлено порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року по справі № 200/382/19-а шляхом стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 94 937, 77 грн (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень сімдесят сім копійок), а також військового збору у розмірі 9 036,26 грн (дев`ять тисяч тридцять шість гривень двадцять шість копійок) щомісячними платежами не більш як 20 відсотків розміру пенсії ОСОБА_1 .

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача, про те, що йому не було відомо про існування означеної ухвали, оскільки у матеріалах виконавчого провадження міститься копія постанови про зняття арешту з коштів ВП № 62082809 від 07.04.2021 року, у якій у якості підстави зазначено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду арешт на кошти на рахунках боржника скасовано.

Водночас, однією з підстав скасування арешту коштів у рішенні Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/1572/21-а 04.03.2021 визначено саме встановлення судом способу та порядку виконання рішення суду.

Відтак, відповідач не виявив належної зацікавленості щодо підстав скасування попереднього арешту грошових коштів боржника.

Поряд із цим, відповідно до п. 10-2 Розділу XIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону № 1404-VIII, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX: […] припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації); […].

Також, зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Положення, передбачені абзацомдвадцять другимцього пункту, не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

Забороняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).

Слід також урахувати, що Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 року у справі №905/2368/15 погодив із висновки судів попередніх інстанцій щодо помилковості позиції виконавчої служби про заборону відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішення суду внаслідок реєстрації боржника на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Виходячи з системного аналізу викладених норм та їх тлумачення Верховним Судом, у спірних правовідносинах суд дійшов висновку, що з 26.03.2022 року дати набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження» від 15 березня 2022 року № 2129-IX, яким Розділ XIII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, яким припинено звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації), виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі у справі № 200/382/19-а у встановленому ухвалою суду від 09 жовтня 2020 року порядку є неможливим.

Водночас, це не нівелює обов`язок виконавчої служби щодо вжиття передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупередженого, ефективного, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій, оскільки виконання рішень суд означеної категорії не підлягає зупиненню, заборона на вчинення виконавчих дій відсутня.

Однак, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №803/3805/15 вказав на те, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим, при цьому судове рішення не може бути змінено по суті.

Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Вказане кореспондує висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 826/8279/16.

Поряд з цим, розглядаючи справу №6-1829цс15 Верховний Суду України у постанові від 25 листопада 2015 зазначив, що спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 1 ЦК.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Також у справі №21-506а14 Верховного Суду України у постанові від 24 листопада 2014 наголосив, що як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Зі змісту ухвали суду про встановлення способу та порядку виконання рішення у справі № 200/382/19-а суд встановив, що вона вмотивованаскрутним матеріальним становищем позивача, яке виникло внаслідок повного стягнення її пенсії та соціальної допомоги її дитини, суд урахував, що позивач є не лише пенсіонером за інвалідністю, а й матір`ю дитини з інвалідністю, який, в свою чергу, потребує особливого догляду та додаткового захисту.

У постанові від 16 жовтня 2023 року у справі № 560/3312/22 Верховний Суд посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, звернув увагу на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема, „юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачності ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов`язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття „виправданого (леґітимного) очікування"]" [Доповідь про правовладдя, ухвалена Європейською Комісією „За демократію через право" (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), перше речення § 46, § 48]; принцип правомірних (легітимних) очікувань, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що „органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань" [спеціальне Дослідження Венеційської Комісії „Мірило правовладдя", CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61].

У позивача у зв`язку зі зміною судом способу та порядку виконання рішення суду виникли легітимні очікування щодо вжиття державним виконавцем конкретних заходів скерованих на виконання рішення суду та можливості користування соціальними виплатами, які надходять на її рахунки у банківських установах.

Відтак, спосіб та порядок виконання рішення суду у справі визначено ухвалою суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 200/382/19-а, отже у держаного виконавця були відсутні підстави для вжиття заходів примусового виконання рішення, які виходять за межі порядку та способу визначеного судом у цій ухвалі, зокрема, звернення стягнення на кошти на рахунку боржника.

Відповідно до приписів вищезазначеної ст. 378 КАС України, питання про зміну способу та порядку виконання рішення суду може бути ініційоване стягувачем або державним виконавцем.

Відтак, суд утверджуючи принцип обов`язковості виконання судових рішень констатує неможливість подальшого виконання рішення суду у порядку та у спосіб встановлений ухвалою суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 200/382/19-а, що є підставою для звернення виконавця до суду із клопотанням про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, а не вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішення, які хоч і передбачені Законом № 1404-VIII, проте виходять за межі способу та порядку, визначеного судом.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 № 579 від 30.10.2024р. про скасування арешту, а також щодо накладення арешту на грошові кошти позивача, суд дійшов висновку, що вони вчинені без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без з дотримання принципу рівності перед законом та без урахування принципу пропорційності, зокрема із дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а отже такі дії є протиправними.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйова В.В. про арешт коштів боржника від 11.06.2024 року та її скасування.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, позовна заява підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту свого порушеного права.

Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви або відстрочення його сплати до закінчення судового розгляду по суті задоволено шляхом відстрочення позивачу сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.

Позовні вимоги щодо визнання протиправною відмови у знятті арешту та скасування постанови про арешт коштів є похідними від позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо накладення арешту на кошти, а відтак при зверненні до суду з позовною заявою позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн (3028 грн х 0,4 х 0,8).

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ураховуючи викладене, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь Державного бюджету України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, буд. 19, ЄДРПОУ 34908779), про визнання протиправними дій, скасування постанови.

Визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 № 579 від 30.10.2024р. про скасування арешту.

Визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо накладення 11.06.2024р. арешту на всі грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронній гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйова В.В. про арешт коштів боржника від 11.06.2024 року ВП № 62082809.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (Дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 09 грудня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко