Ухвала

від 28.10.2024 по справі 200/7501/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

28 жовтня 2024 року Справа №200/7501/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Лазарєв В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 31.01.2018 по 13.03.2020, та неврахування заробітної плати за періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 31.01.2018 по 13.03.2020 для обчислення пенсії на час її призначення; 2) зобов`язати провести перерахунок пенсії з 11.03.2020 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 31.01.2018 по 13.03.2020 та врахуванням для обчислення пенсії заробітної плати за періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 31.01.2018 по 13.03.2020, а також проведенням оптимізації шляхом виключення з розрахунку найбільш несприятливих періодів у межах 10 відсотків тривалості страхового стажу, та провести доплату з урахуванням сплаченої пенсії; 3) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.07.2024 №057250002303 про відмову у перерахунку пенсії; 4) зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок пенсії на підставі заяви від 17.07.2024 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 11.03.2020 по 31.12.2020, до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.01.2021 по 17.07.2024 на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» згідно з частиною 4 статті 42 Закону №1058 виходячи із заробітної плати, з якої обчислена пенсія, з урахуванням вимог у пункті 1 предмету позову, та провести доплату з урахуванням сплаченої пенсії.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску

Вивчивши подані матеріали, суддя дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить зобов`язати Головне управління в Донецькій області провести перерахунок пенсії з 11.03.2020 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 31.01.2018 по 13.03.2020 та врахуванням для обчислення пенсії заробітної плати за періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 31.01.2018 по 13.03.2020, а також проведенням оптимізації шляхом виключення з розрахунку найбільш несприятливих періодів у межах 10 відсотків тривалості страхового стажу, та провести доплату з урахуванням сплаченої пенсії.

З відповідним позовом ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду 25.10.2024 року. Тобто, позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом.

Так, з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

В силу приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 16 квітня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справах: «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року по справі №17-рп/2011 також визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вже зазначалось судом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли вона дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, у зв`язку з цим посилання на необізнаність з чинним законодавством не є підставою для поновлення строку.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Винятком з цього правила був би випадок звернення позивачем без зайвих зволікань, в розумний строк після опублікування вищевказаного рішення суду до уповноваженого органу із заявою про надання позивачу відповідної інформації щодо перерахунку пенсії.

Відповідно, у такому випадку позивач вважався б таким, що дізнався про порушення своїх прав після отриманні відповіді на свою заяву, чи після закінчення встановлених Законом України «Про звернення громадян» строку надання відповіді на таку заяву.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19, від 09 червня 2022 року у справі № 1140/2132/18.

При цьому суддя враховує, що чинним законодавством не надано правового визначення поняттю «розумний строк», однак зазначає, що такий не повинен перевищувати строку звернення до суду з відповідною позовною заявою, яким у спірних правовідносинах є шість місяців.

В той же час, як вбачається з позовної заяви та з доданих до неї документів, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо розрахунку пенсії на час її призначення та зазначення періодів страхового стажу, за які враховано заробіток при обчисленні пенсії лише 02.05.2024 року, тобто значно більше ніж через шість місяців з моменту призначення пенсії (11.03.2020 року).

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що пенсійні виплати є періодичними, щомісячними платежами, які отримує безпосередньо, особа, якій вони призначені, а тому позивач, якщо вважав протиправними обмеження пенсії максимальним розміром та не нарахування індексації пенсійного забезпечення, мав реальну можливість та повинен був дізнаватися про порушення своїх прав.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 193/142/17(2-а/193/10/17), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Разом з цим, жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.

Суд критично ставиться до посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 лютого 2020 року у справі №1840/3344/18, від 7 лютого 2019 року у справі №295/6531/17, оскільки при вирішенні питання пропуску строку звернення до суду враховано саме правову позицію висловлену Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19, від 09 червня 2022 року у справі № 1140/2132/18.

Окрім того, спори у вказаних справах виникли з пенсійних правовідносин, у яких спеціальним законодавством встановлені певні особливості, а саме: перерахунок пенсій, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (частина третя статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»); нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (частина друга статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Суд звертає увагу, що за змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», строк давності не застосовується лише щодо нарахованої пенсії. Разом з цим, в позовній заяві та доданих до неї документах відсутні відомості про нарахування спірних пенсійних виплат відповідачем.

Згідно частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI зі змінами та доповненнями(далі Закон № 3674) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру: 1) визнання протиправними дії Головного управління в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 31.01.2018 по 13.03.2020, та неврахування заробітної плати за періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 31.01.2018 по 13.03.2020 для обчислення пенсії на час її призначення; зобов`язання провести перерахунок пенсії з 11.03.2020 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 31.01.2018 по 13.03.2020 та врахуванням для обчислення пенсії заробітної плати за періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 31.01.2018 по 13.03.2020, а також проведенням оптимізації шляхом виключення з розрахунку найбільш несприятливих періодів у межах 10 відсотків тривалості страхового стажу, та провести доплату з урахуванням сплаченої пенсії; 2) визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.07.2024 №057250002303 про відмову

у перерахунку пенсії; зобов`язанння ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок пенсії на підставі заяви від 17.07.2024 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 11.03.2020 по 31.12.2020, до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.01.2021 по 17.07.2024 на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» згідно з частиною 4 статті 42 Закону №1058 виходячи із заробітної плати, з якої обчислена пенсія, з урахуванням вимог у пункті 1 предмету позову, та провести доплату з урахуванням сплаченої пенсії.

Згідно частини 3 статті 4 Закону № 3674 при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви з трьома вимогами немайнового характеру складає 1937,92 грн.

У порушення вказаних норм позивачем до позовної заяви додано документ про сплату судового збору на суму 968,96 грн.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати позивачу необхідно надати до суду документ про сплату судового збору на суму 968,96 грн. (реквізити сплати: р/р UA308999980313111206084005658, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37967785, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу за подання адміністративного позову: «Судовий збір за позовом (найменування позивача), Донецький окружний адміністративний суд»).

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків, шляхом надання: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, документу про сплату судового збору на суму 968,96 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху і встановити строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надання:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку;

- документу про сплату судового збору на загальну суму 968,96 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Лазарєв