Рішення

від 24.10.2024 по справі 240/7772/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/7772/23

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-497-17У від 16.09.2021, видану ГУ ДПС у Житомирській області про стягнення недоїмки (штрафу) у розмірі 8961,62 грн станом на 08.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження вона дізналась про існування вимоги про стягнення з неї боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі вимоги, виданої ГУ ДПС у Житомирській області про стягнення недоїмки (штрафу) у розмірі 8961,62 грн станом на 08.11.2021. Позивач не погоджується з вказаною вимогою, посилається на перебування на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області, як особа, яка отримує пенсію за віком, крім того, перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012, отже з цієї дати має право на звільнення від сплати єдиного внеску.

Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

02.06.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрована, як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець 28.01.1998. З 01.04.2017 по даний час перебуває на спрощеній системі оподаткування 1 група. Відповідно до Указу Президента України від 24.12.2012 №726/2012 «Про деякі заходи оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», функцію з адміністрування єдиного соціального внеску було покладено на Міністерство доходів і зборів з 01.10.2013 (Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 №67 «Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів», відновлено діяльність Державної податкової служби). До цього періоду, повноваження, щодо адміністрування єдиного соціального внеску належали Пенсійному фонду України. Крім того, відповідач вказав, що платникам єдиного внеску, які до 30.09.2013 обліковувались у Пенсійному фонді, з 01.10.2013 не потрібно було проходити процедуру взяття на облік в органах доходів і зборів. Крім того, переплата (борг) із єдиного соціального внеску, які обліковувались на рахунках Пенсійного фонду України до 01.10.2013 автоматично перейшли на рахунки Міністерства доходів і зборів України згідно з актами приймання-передачі даних. Отже на даний час, у інтегрованій картці платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність», яка ведеться за ФОП ОСОБА_1 , обліковується заборгованість на загальну суму 8961,62грн, яку було передано до податкового органу з Пенсійного фонду України.

Відповідач також зазначає, що незалежно від обраної системи оподаткування ФОП зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхуванню (далі - ЄСВ). Рішення про припинення підприємницької діяльності щодо позивача не приймалось, з огляду на вказане позивач була зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки вказаний обов`язок ОСОБА_1 не був виконаний, за нею утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування та сформовані податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) (а.с.33-35).

14.06.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до змісту якої позивач проти доводів відзиву заперечує, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.51-53).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - відмовлено.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у березні 2023 року поштовим зв`язком простою кореспонденцією позивач отримала виклик державного виконавця №29609 від 26.12.2022 про з`явлення до Малинського ВДВС з питання сплати боргу. Підставою примусового стягнення вказано вимогу №Ф-497-17У від 16.09.2021 (а.с.12).

16.03.2023 у Малинському ВДВС при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, позивач виявила постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68620603 від 15.02.2022, вимогу №Ф-497-17У, видану ГУ ДПС у Житомирській області від 16.09.2021, лист ГУ ДПС у Житомирській області від 23.11.2021 №8844/5/06-30-13-01 про відкриття виконавчого провадження, копії яких цього ж дня були видані позивачу державним виконавцем, що підтверджується штампом з підписом посадової особи та датою 16.03.2023 (а.с.14-16).

На думку позивача, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2021 №Ф-497-17У є протиправною та підлягає скасуванню з тих підстав, що перебуває обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області, як особа, яка отримує пенсію за віком, крім того, перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012, отже з цієї дати має право на звільнення від сплати єдиного внеску. Також посилається на те, що відповідачем не підтверджено існування заборгованості зі сплати ЄСВ жодним належним доказом.

Вважаючи податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 цього Закону недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи підприємці, у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI).

Також платниками єдиного внеску, як зазначено у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу третього частини 8 статті 9 Закону №2464-VI у редакції, яка діяла до 31 грудня 2017 року, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому, у редакції статті 9, яка діє з 1 січня 2018 року встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності в незалежності від отримання доходу від такої діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно частини 3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону №2464-VI передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

За правилами частини 14 статті 25 згаданого Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо необґрунтованості прийняття спірної вимоги з огляду на те, що позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС України, як фізична особа-підприємець з 28.01.1998, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 від 28.01.1998 та з 01.01.2012 знаходиться на спрощеній системі оподаткування згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 від 30.05.2012 та витягом з реєстру платників єдиного податку №1906133400077 від 09.09.2019 (а.с.10-11, на звороті а.с.11).

Після досягнення 50 річного віку зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно із Законами України «Про пенсійне забезпечення» (ст.12) та «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ст.55) ОСОБА_1 була призначена та виплачується пенсія за віком (довічно), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 12.08.2008 та посвідченням громадянки, яка постійно проживає або працює на території зони посиленого радіологічного контролю серії НОМЕР_4 (категорія 4) від 06.05.2009 (дублікат замість В-1 №116665) та довідкою про виплату пенсії (а.с.8-9).

Згідно із Законом України від 07.07.2011 №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» статтю 4 Закону №2464-VI було доповнено частиною 4 такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування». Зазначені зміни набрали чинності з 06.08.2011.

Позивач обрала спрощену систему оподаткування з 01.01.2012, що підтверджено свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 , отже з цієї дати має право на звільнення від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є пенсіонером за віком.

Порядок та процедура добровільної сплати єдиного внеску регулюється ст.10 Закону №2464-VI (на час виникнення правовідносин) та передбачає подання особою до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідної заяви в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного страхування та укладенням договору про добровільну участь протягом строку, визначеного в договорі, але не менше одного року.

Однак із заявою ні до органів Пенсійного фонду України, ні до Державної податкової служби України в Житомирській області не зверталася і договір про добровільну участь зі сплати єдиного внеску не укладала, отже, у позивача відсутній обов`язок щодо сплати ЄСВ з 01.01.2012 по даний час.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що недоїмка ОСОБА_1 щодо сплати єдиного соціального внеску була прийнята відповідачем від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області без перевірки правомірності проведених нарахувань.

Під час розгляду даної справи, доказів щодо правомірності нарахування та необхідності сплати ЄСВ у період від початку набуття ОСОБА_1 статусу пенсіонера та до моменту прийняття спірної вимоги від 16.09.2021, ГУ ДПС у Житомирській області не надано, зокрема не доведено того, що станом на 08.11.2021 за позивачем існує заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 6960,48 грн, штрафу 401,03 грн, пені 1600,11 грн, всього на суму 8961,62 грн.

У матеріалах справи відсутні: обґрунтований розрахунок заборгованості із зазначенням періоду виникнення заборгованості, щомісячних нарахувань, а також пояснення правових підстави для нарахування заборгованості з 01.01.2012 (перехід позивача на спрощену систему оподаткування) до 16.09.2021 (дата винесення спірної податкової вимоги).

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної вимоги, отже наявні правові підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправною та скасування вимоги.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2021 №Ф-497-17У, видану ГУ ДПС у Житомирській області про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки (штрафу) у розмірі 8961,62 грн станом на 08.11.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

24.10.24