Рішення

від 24.10.2024 по справі 240/19152/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/19152/24

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ (м.Київ) про визнання протиправним та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Катерини Понамарьової від 30.08.2024 ВП №72776447 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн;

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Катерини Понамарьової від 30.08.2024 ВП №72776447 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач, управління, Пенсійний фонд) обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що різниця щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги становить 11 566 грн, яка підлягає нарахуванню та виплаті на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 у справі №240/26186/22 ОСОБА_1 . Пояснив, що кошти нараховані ОСОБА_1 та направлені до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, для можливої організації виплати недоодержаної грошової допомоги (лист № 0600-0504-6/47876 від 18.04.2024). При цьому пояснює, що дії Головного управління щодо виплати грошової допомоги у 2022 році полягали в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному постановою Кабінету Міністрів України №540 від 07.05.2022 в розмірі до відомостей на виплату пенсій за червень 2022 року. У той час, вважає, що уповноваженим органом здійснювати виплату грошової допомоги, невиплаченої станом на 01.07.2022, визначено місцевий орган соціального захисту населення за місцем проживання одержувача.

Ухвалою суду від 10.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, враховуючи положення ст.287 КАС України.

15.10.2024 від представниці Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (далі - відповідач, відділ) надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови рішення суду залишилося невиконаним без поважних причин. Пояснила, що згідно з неодноразовими зверненнями стягувача та при здійсненні перевірки виконання рішення суду боржником, державним виконавцем встановлено, що вказане рішення в частині виплати заборгованості не виконано. Вказана сума заборгованості не включена до реєстру судових рішень, фінансування, яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ) обов`язок ведення та заповнення якої (повнота та коректність) покладено на територіальні органи Пенсійного фонду України. Просила розглядати справу без її участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне вказати наступне.

На виконання рішення суду прийнятого у справі №240/26186/22 Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який стягувачем пред`явлено до виконання, державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП №72776447, про що 18.09.2022 винесено постанову.

У відповідь на отриману постанову державного виконавця Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №0600-0504-8/107126 від 09.10.2023 повідомило про вжиті заходи щодо повного та неухильного виконання судового рішення в межах і спосіб визначений чинним законодавством. Наголосило про наявність обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення у порядку та у спосіб визначений його резолютивної частини. При цьому, звернуло увагу суду на той факт, що відповідно до пунктів 2, 5 Порядку №540 Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах, бюджетних призначень і спрямовуються Пенсійному фонду України та регіональним органам соціального захисту населення.

У межах виконавчого провадження державнийвиконавець винесла постанову про накладення штрафу від 30.08.2024 та надіслала до управління вимогу виконавця №99799 від 07.11.2023 якою встановила 3-ти денний строк з дня отримання такої вимоги для виконання рішення суду або надання письмового пояснення про причини його невиконання.

Управління на отриману вимогу надіслало державному виконавцю лист від 09.11.2023, ідентичний попередньому.

Не погоджуючись із винесеною постановою державного виконавця представник управління звернулося із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За змістом ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з частинами першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 цього ж Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Тобто даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому саме причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Також обов`язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Аналіз викладеного, дає підстави для висновку, щовиконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Проаналізувавши вищевикладені норми, суд вважає за необхідне вказати, що підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.

Предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови державного виконавця про накладення штрафу на позивача від 30.08.2024 у ВП № 72776447.

Так, в процесі судового розгляду справи встановлено, що управліннямздійснено донарахування коштів, що підлягають виплаті ОСОБА_1 на виконання рішення суду прийнятого у справі №240/26486/22. Як пояснив представник управління, різниця розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня становить 11 566 грн, однак дії органів Пенсійного фонду щодо виплати грошової допомоги у 2022 році підлягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою №540 розмірі шляхом включення до відомостей на виплату пенсії за червень 2022 року. В обґрунтування своєї позиції додатково зазначив, що головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої програми є Мінсоцполітики на рахунок якого Пенсійним фондом повертаються невиплачені суми грошової допомоги, а повноваження на вчинення дій, не передбачених вимогами постанови №540 органам Пенсійного фонду не надано.

Таким чином, за твердженнями позивача, дії Пенсійного фонду з приводу виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня вичерпали свою дію під час її нарахування та виплати в пенсію за червень 2022 року. Докази нарахування необхідної різниці розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня матеріали справи не містять.

При цьому, суд не погоджується із такою позицією позивача та вважає, що рішення №240/26486/22 Пенсійним фондом не виконане за відсутності поважних підстав.

У даному випадку, Пенсійний орган, як орган державної влади, зобов`язаний у повному обсязі виконувати судові рішення, що набрали законної сили, зокрема і рішення №240/26486/22, оскільки під час його прийняття судом перевірялися необхідні обставини, в тому числі і щодо належного органу, який уповноважений здійснювати нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік.

З аналізу вищевикладених вимог законодавства вбачається, що постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення.

Між тим, слід врахувати, що Пенсійний фонд не заперечує факт невиконання рішення суду, що набрало законної сили, в частині виплати нарахованих пенсіонеру коштів, розміром 11 566,00 грн, а лише обмежився лише поясненнями, що головним розпорядником коштів на виплату вказаної грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої програми є Мінсоцполітики на рахунок якого Пенсійним фондом повертаються невиплачені суми грошової допомоги, а повноваження на вчинення дій, не передбачених вимогами Постанови №540 органам Пенсійного фонду не надано.

Проаналізувавши встановлені обставини справи у разі наявності підстав, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, Пенсійний орган мав право звернутись до суду із заявою про встановлення або зміни способу або порядку виконання відповідного рішення суду.

У даному випадку, наявна самостійно встановлена суб`єктом владних повноважень неможливість виконати судове рішення, що набрало законної сили, що не є поважною підставою для його невиконання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що саме Пенсійний орган, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести належними доказами факт відсутності у нього коштів для виплати заборгованості перед пенсіонером, розміром 11 566,00 грн.

У свою чергу суд вважає, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №560/594/20 наголосив, що накладення штрафу за невиконання рішення суду жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, однак, без наявності об`єктивних підстав не може нівелювати Закон №1404-VIIІ.

Так, у названій справі Верховний Суд наголосив на важливості встановлення під час розгляду справи обставин щодо того, чи відсутнє у територіального органу Пенсійного фонду України відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат (стосовно щомісячного довічного грошового утримання судді), а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача.

Суд не погоджується з позицією позивача, щодо невиконання рішення суду без поважних підстав, оскільки відсутні підстави стверджувати про таке. Фактично, залишилась невиконаною лише частина цього рішення, щодо здійснення виплати нарахованої суми.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.

За встановлених під час розгляду спірних відносин обставин, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не допущено бездіяльності у межах виконавчого провадження ВП №72776447 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/26186/22, оскільки ним вжито всі передбачені законодавством заходи забезпечення його примусового виконання.

Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир,10003. ЄДРПОУ: 13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (майдан Соборний, 1, м. Житомир,10014. ЄДРПОУ: 43316784) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 24 жовтня 2024 р.

24.10.24