Рішення

від 28.10.2024 по справі 240/10407/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/10407/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрансойл» до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтрансойл» (далі позивач, ТОВ «Київтрансойл») звернулося у Житомирський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 25 січня 2024 року №0018100712, №0018080712, №0018090712 та від 10 травня 2024 року №0117650712.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень податкового законодавства, відтак не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Позивач зазначає, що висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських взаємовідносин із контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер груп Україна» (далі ТОВ «Лідер груп Україна»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай-Трейд» (далі ТОВ «Скай-Трейд»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Окстей союз» (далі ТОВ «Окстей союз»), а також Приватним підприємством «Міцний» (далі ПП Міцний») та Приватним підприємством «Ткалич тракс» (далі ПП «Ткалич тракс») ґрунтуються виключно на припущенні про відсутність матеріальних та трудових ресурсів у цих суб`єкта, на інформації, отриманій з податкових баз даних і у порядку податкового контролю, та при ігноруванні належно оформлених документальних доказів, які підтверджують процес придбання товарів та послуг. Також зауважує, що факт реального виконання договірних відносин підтверджується документальним оформленням експорту товарів, придбаних у зазначених контрагентів.

Окрім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності із протиправним характером його контрагентів. Таким чином відповідач, на переконання позивача, порушив принцип індивідуальної відповідальності, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Ухвалою суду від 03 червня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

За результатами розгляду клопотання позивача ухвалою суду від 07 червня 2024 року вирішено проводити підготовче засідання в режимі відеоконференції.

21 червня 2024 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зауважує, що у ході перевірки встановлено неможливість контрагентів позивача ТОВ Лідер Груп Україна», ТОВ «Скай-Трейд» та ТОВ «Окстей союз» реалізувати товар, що виступав предметом договорів купівлі продажу (поставки) між позивачем та названими контрагентами, з огляду на те, що у всіх постачальників контрагентів позивача відсутні матеріальні та трудові ресурси для цього. Наведене, на переконання контролюючого органу, свідчить про відсутність реально вчинених господарських операцій та здійснення контрагентами позивача безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з постачання продукції позивачу. Такі дії обумовили завищення позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та мали наслідком заниження грошових зобов`язань з податків на прибуток та додану вартість. Додатково зауважує, що позивачем були укладені договори щодо придбання послуг з перевезення сої від ТОВ «Лідер Груп Україна». З огляду на встановлення під час перевірки відсутності реального виконання договору між позивачем та названим контрагентом, а також транспортних засобів у перевізників, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального виконання таких договорів та, як наслідок завищення витрат. Акцентує увагу, що положення договору постановки, укладеного між позивачем та ТОВ «Лідер Груп України», передбачали обов`язок саме продавця здійснити доставку товару. Наведене обумовило висновок про використання придбаних послуг по перевезенню товару не у господарській діяльності та, як наслідок, невиконання позивачем обов`язку по складанню податкових накладних з податку на додану вартість на суму вартості перевезення товару, що і мало наслідком накладення штрафних санкцій.

З огляду на надходження від представників сторін клопотань про оголошення у підготовчому засіданні перерви, протокольними ухвалами від 25 червня, 30 липня та 27 серпня 2024 року було оголошено перерви та надано представникам сторін час для подання суду додаткових доказів на обґрунтування викладеної ними у документах по суті спору позиції. Також ухвалою суду від 30 липня 2024 року, яка внесена до протоколу судового засідання, продовжено строки проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ознайомившись з наведеними в обґрунтування позову доводами позивача, а також запереченнями відповідача по суті позовних вимог, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд установив такі обставини.

20 жовтня 2023 року за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Київтрансойл» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період діяльності з 01 січня 2020 року по 30 червня 2023 року та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2023 року складено акт №17495/06-30-07-12/38021226.

Не погодившись з результатами проведеної перевірки ТОВ «Київтрансойл» 09 листопада 2023 року подало заперечення, розгляд яких було призначено на 22 листопада 2023 року.

Листом від 29 листопада 2023 року №24937/06-30-07-01 ДПС України повідомило, що з метою аналізу документів, які не були надані під час перевірки та об`єктивний розгляд яких неможливий без проведення перевірки, згідно з підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київтрансойл» з питань, що стали предметом заперечення до акта планової перевірки.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 29 листопада 2023 року №2755-п та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 та підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України посадовими особами відповідача у період з 12 по 18 грудня 2023 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київтрансойл» з питань, що є предметом заперечення від 09 листопада 2023 року на акт документальної планової виїзної перевірки від 20 жовтня 2023 року №17495/06-30-07-12/38021226.

У ході перевірки встановлено, що протягом періоду, що підлягав перевірці, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Лідер Груп Україна», ТОВ «Скай-Трейд» та ТОВ «Окстей союз», за результатами яких до складу витрат включені суми, оплачені названим контрагентам за придбаний товар. Оскільки комісіями регіонального рівня прийнято рішення про відповідність платників податку контрагентів позивача критеріям ризиковості, відповідно до моніторингу даних офіційного порталу названі контрагенти є фігурантами у кримінальних провадженнях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтями 191, 2051, 212, 336, 364, 366 Кримінального кодексу України (далі КК України), співпрацювали з контрагентами з ознаками ризиковості, які також є фігурантами кримінальних проваджень, та не мали матеріальних ресурсів для виконання договорів поставки товару, що у подальшому був реалізований позивачу, а згідно даних податкових накладних, зареєстрованих в ПСС «ЄРПН», не здійснювали придбання такого товару, контролюючий орган дійшов висновку, що здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання продукції TOB «Лідер Груп Україна», ТОВ «Скай-Трейд» та ТОВ «Окстей союз» по ланцюгу його постачання. Внаслідок віднесення позивачем до складу витрат оплачених названим контрагентам сум, такий допустив безпідставне зменшення фінансового результату, що обумовило заниження грошових зобов`язань з податків на прибуток та додану вартість. Окрім того під час перевірки виявлено придбання позивачем у ПП «Міцний» та ПП «Ткалич тракс» послуг з перевезення придбаного у ТОВ «Лідер Груп Україна» товару. При цьому, з огляду на встановлення факту відсутності реального виконання договору з ТОВ «Лідер Груп Україна», а також відсутність у таких підприємств транспортних засобів та працівників, які б давали можливість виконати укладені договори, та договірних відносин щодо придбання транспортних послуг у третіх осіб, посадові особи податкового органу дійшли висновку про безпідставне віднесення до витрат послуги з перевезення продукції (сої врожаю у 2020 року) від TOB «Лідер Груп Україна» до порта, що в свою чергу призвело до заниження фінансового результату до оподаткування в декларації з податку на прибуток. Поряд з цим у зв`язку з встановленням під час перевірки, що договір між позивачем та ТОВ «Лідер Груп Україна» передбачав покладення обов`язку по транспортуванню товару саме на постачальника, податковий орган дійшов висновку про використання не у господарській діяльності позивача придбаних послуг перевезень на суму ПДВ 132857,00 грн, заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на зазначену суму та порушення вимог податкового законодавства по складанню податкових накладних на вартість таких послуг.

За результатами такої перевірки 27 грудня 2023 року складено акт №21843/06-30-07-12/38021226 (далі Акт перевірки), у якому зазначено про встановлення порушення ТОВ «Київтрансойл»:

пункту 21 П(С)БО 15 «Дохід», пункту 134.1 статті 134, пунктів 6 та 9 П(С)БО 16 «Витрати», затверджених наказом Міністерства фінансів України за № 318 від 31 грудня 1999 року та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток в сумі 27280501,0 грн, у тому числі за 2020 рік на 23194729,0 грн, за 2021 рік на 4085772,0 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 1 півріччя 2023 року на 2411440,0 грн;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в сумі 22458220,0 грн, у тому числі за жовтень 2020 року на 9153997,0 грн, за листопад 2020 року на 8282188,0 грн, за березень 2021 року на 5022035,0 грн;

пункту 198.5 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України та пункту 3 наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, у результаті чого товариством не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 132857,0 грн, у тому числі за жовтень 2020 року на 127474,0 грн, за листопад 2020 року на 5 383,0 грн.

25 січня 2024 року на підставі зазначених висновків ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення рішення:

форми «Р» №0018110712 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем 27280501,00 грн;

форми «П» №0018080712 щодо завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 2411440,00 грн;

форми «Р» №0018100712 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 22458220,00 грн та за штрафною санкцією у розмірі 5614555,0 грн;

форми «ПН» №0018090712 щодо не складання та не реєстрації в ЄРПН податкових накладних на загальну суму штрафу 3606,15 грн.

Податкові повідомлення рішення були надіслані засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення та вручені платнику податків 12 лютого 2024 року.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки та визначеними сумами грошових зобов`язань, 26 лютого 2024 року ТОВ «Київтрансойл» подало до ДПС України скаргу №26/02-24 (вх.ДПС №7496/6 від 29 лютого 2024 року).

За результатами розгляду такої скарги, ДПС України 26 квітня 2024 року прийняло рішення №12139/6/99-00-06-01-02-06 щодо скасування податкових повідомлень рішень від 25 січня 2024 року №00181007712 та №0018080712 у частині реалізації ТОВ «Київтрансойл» ТМЦ на адресу контрагентів покупців ТОВ «Транс плюс», ТОВ «Вінтранс», ТОВ «АС ОІЛ», ТОВ «Нафта плюс оіл». В іншій частині та решта податкових повідомлень рішень, а саме, від 25 січня 2024 року №0018110712 та №0018090712 залишено без змін.

Листом від 03 травня 2024 року ДПС України повідомило позивача про виправлення описок у рішенні від 26 квітня 2024 року №12139/6/99-00-06-01-02-06, у якому зазначено в рядку 5 абзаці 3 на сторінці 14 читати «.. №0018110712, №0018080712 …» замість «…№00181007712, №0018080712…» та в рядку 8 абзаці 3 на сторінці 14 читати «…№0018100712, №0018109712…» замість «…№0018110712, №0018090712…», при цьому суть рішення ДПС не змінюється.

ГУ ДПС у Житомирській області, з урахуванням висновків рішення ДПС України щодо часткового скасування податкового повідомлення рішення від 25 січня 2024 року №0018110712, 10 травня 2024 року винесено нове податкове повідомлення рішення №0117650712 щодо грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 20008992,00 грн, яке було направлено ТОВ «Київтрансойл» засобами поштового зв`язку.

Уважаючи податкові повідомлення рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували.

На підставі положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на надходження клопотання представників сторін 08 жовтня 2024 року судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження, яка внесена до протоколу судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Як закріплено у підпунктах 9.1.1 та 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України, податок на прибуток і податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України (далі ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року№ 73, витрати зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318.

Згідно з пунктом 4 П(С)БУ 16 об`єкт витрат продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(С)БУ 16).

Згідно з пунктом 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, фінансова звітність бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон України №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтями 1 та 3 названого Закону передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону України №996-ХІV).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, у тому числі податковий кредит, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як установив суд та підтверджується матеріалами справи, витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств), та податковий кредит, ТОВ «Київтрансойл» протягом перевіреного ГУ ДПС у Житомирській області періоду формувало, зокрема, за господарськими операціями придбання протягом 2020 2021 років у контрагентів постачальників товарів та послуг (сої українського походження врожаю 2020 року, олії соняшникової нерафінованої та перевезення сої) у ТОВ «Лідер Груп Україна», ТОВ «Скай-Трейд», ТОВ «Окстей союз», ПП «Міцний» та ПП «Ткалич Тракс» за укладеними договорами щодо придбання та поставки продукції.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій позивач надав до перевірки належним чином оформлені первинні документи (договори, видаткові накладні, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні на перевезення товару). Зауважень до оформлення зазначених документів податковий орган не висловив.

Укладені договори безпосередньо пов`язані з видом господарської діяльності позивача оптова торгівля зерном та продуктами харчування.

Заперечуючи щодо можливості постачання ТОВ «Київтрансойл» товарів та послуг зазначеними контрагентами, ГУ ДПС у Житомирській області виходить з того, що надані первинні документи не підтверджують факт реальності таких господарських операцій. Зауважує, що названі контрагенти не мали придбаного позивачем товару, а тому не мали змоги його продати.

У ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено, що у TOB «Лідер Груп Україна» відсутні об`єкти оподаткування; підприємство з 01 липня 2022 року не звітує; комісією регіонального рівня 30 грудня 2021 року прийнято рішення №232781 про відповідність платника податку критеріям ризиковості; відповідно до моніторингу даних офіційного порталу TOB «Лідер Груп Україна» є фігурантом у кримінальних провадженнях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212, статті 2051, частини 5 статті 191, частини 1 статті 336 КК України.

Під час проведення відпрацювання TOB «Лідер Груп Україна» також установлено наявність взаємовідносин з контрагенти постачальниками з ознаками ризиковості, а саме: ФГ «ЗЕРНОСВІТ+», TOB «ЕЛІЗІОН КОНКОРД», TOB «АГРООПТТРЕЙД», ФГ «ХІТ АГРО», TOB «АГРОНОМ СОЛЮШН», TOB «АСКАНІЯ СТАНДАРТ», щодо яких: прийняті рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податків; наявна інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень про те, що такі виступають фігурантами у кримінальних провадженнях; згідно даних податкових накладних зареєстрованих в ПСС «ЄРПН», не встановлено СПД, що зареєстрували податкові накладні на продаж продукції (сої українського походження); при аналізі відомостей податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них товару, а також сум нарахованого єдиного внеску за формою 1-ДФ за 2020 рік та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності да нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено відсутність земельних ділянок, на яких могла б вирощуватись сільськогосподарська продукція, не надано якісні посвідчення та/або сертифікати походження на сою українського походження врожаю 2020 року.

Контролюючим органом установлено неможливість ФГ «ЗЕРНОСВІТ+», TOB «АГРООПТТРЕЙД» та TOB «АГРОНОМ СОЛЮШН» реалізувати продукцію TOB «Лідер Груп Україна». Фактично TOB «Київтрансойл» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з постачання продукції TOB «Лідер Груп Україна» по ланцюгу його постачання.

На спростування таких висновків податкового органу ТОВ «Київтрансойл» надало договір поставки №09/20-40 від 04 вересня 2020 року, укладений із ТОВ «Лідер Груп Україна» (постачальник) (том 1 а.с. 234 238).

Згідно умов такого договору постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупцю (позивач), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на мовах цього договору.

Товар, що поставляється за договором, є сільськогосподарською продукцією (далі товар), яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

При тлумаченні умов цього договору сторони застосовують Міжнародні правила тлумачення термінів Інкотермс (у редакції 2010 року), за винятком застережень прямо передбачених цим договором та з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору.

У розділі 2 названого договору закріплено, що кількість товару, яка визначається сторонами до розрахунку, є кількість товару, яка зазначена у відповідній специфікації та підтверджена в пункті поставки товару. Остаточна якість товару визначається сторонами згідно сертифікату лабораторії пункту поставки товару.

Згідно розділу 3 договору поставки №09/20-40 поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та порядок поставки партії товару вказується у відповідній специфікації, що є невід`ємною частиною договору. При здійсненні поставки партії товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали наступних документів: рахунок фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; посвідчення (сертифікат) якості на товар (передається в пункті призначення (вигрузки) товару).

Відповідно до розділу 5 договору постачальник зобов`язується поставити товар належної якості згідно показників ДСТУ з врахуванням обмежень показників, вказаних у відповідній специфікації.

На виконання умов названого договору сторонами підписано:

21 жовтня 2020 року специфікацію №1 на поставку 2123,92 тон сої українського походження врожаю 2020, насипом, вартістю 9337,98 грн за тону, усього без ПДВ 19833119,21 грн, усього з ПДВ 23799743,05 грн (том 1 а.с.239);

26 жовтня 2020 року специфікацію №2 на поставку 1354,2 тон сої українського походження врожаю 2020, насипом, вартістю 358,84 тон 9425,85 грн за тону, усього без ПДВ 3382372,01 грн, усього з ПДВ 4058846,42 грн та 995,36 тон 7825,75 грн за тону, усього без ПДВ 7789438,52 грн, усього з ПДВ 9347326,22 грн (том 2 а.с.224)

01 листопада 2020 року специфікацію №3 на поставку 1395,44 тон сої українського походження врожаю 2020, насипом, вартістю 11182,42 грн за тону, усього без ПДВ 15604391,51 грн, усього з ПДВ 18725269,82 грн (том 2 а.с.197);

02 листопада 2020 року специфікацію №4 на поставку 562,44 тон сої українського походження врожаю 2020, насипом, вартістю 11182,42 грн за тону, усього без ПДВ 6285636,41 грн, усього з ПДВ 7542763,69 грн (том 2 а.с.207).

Як убачається зі змісту названих специфікацій, сторони домовилися, що товар буде переданий на умовах DAT (специфікація №1) та CPT (специфікації №2 №4).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивач надав копії видаткових накладних (том 1 а.с. 240 250, том 2 а.с. 215 223, 225 250, том 3 а.с. 01 25), актів приймання передачі сільськогосподарської продукції (том 2 а.с. 198 206, 208 214, том 3 а.с. 26 87), товарно-транспортних накладних (том 8 а.с. 149 250, том 9 а.с. 01 52).

Також ТОВ «Київтрансойл» надало копії:

контракту №S2-0810 від 08 жовтня 2020 року, за яким зобов`язане поставити нерезиденту 2200 тон товару сої, українського походження врожаю 2020 року (том 2 а.с. 02 09);

контракту №S4-2610 від 26 жовтня 2020 року, за яким зобов`язане поставити нерезиденту 562,1 тони товару сої, українського походження врожаю 2020 року (том 2 а.с. 165 170) і митної декларації UA500050/2021/000559 про вивезення такого товару вагою 562,1 тони (том 2 а.с. 171 172);

контракту №S3-2610 від 26 жовтня 2020 року, за яким зобов`язане поставити нерезиденту 2749,64 тони товару сої, українського походження врожаю 2020 року (том 2 а.с. 174 178), актів приймання передачі сільськогосподарської продукції загальною кількістю 1354,2 тони (том 2 а.с. 181 192) і митних декларацій UA500090/2020/009820 та UA500090/2021/000294 про вивезення такого товару вагою 2744,965 (том 2 а.с. 193 196).

Аналізуючи названі документи суд зауважує, що на підтвердження відвантаження товару за специфікацією №4 позивач не надав копій видаткових накладних. До того ж копії товарно-транспортних накладних, які можна прочитати, містять номери транспортних засобів, що жодного разу не співпадають, а нумерація таких накладних не є послідовною (том 9 а.с. 08 14, 18 20).

Також згідно специфікації №1 та №4 сторони домовилися, що товар буде переданий ЗПК ТОВ «Бруклін-Київ», ДП «Одеський морський торговельний порт» через ТОВ «Одеса Ленд Компані». Будь-яка зміна місця отримання товару (пункту призначення) оформлюється сторонами в письмовому вигляді.

Загальна кількість товару, яка мала бути поставлена згідно названих специфікацій, становить 1916,64 тони. Згідно видаткових накладних, що підтверджують поставку товару до названому пункту призначення, поставлено 2123,92 тони (том 1 а.с. 240 250), а згідно товарно-транспортних накладних поставлено 2691,21 тони (том 8 а.с. 176 196, 224 250, том 9 а.с. 1 52).

Відповідно до специфікацій №2 та №3 сторони домовилися, що товар буде переданий ТОВ «Іллічівський зерновий термінал», територія ДП «Іллічівський морський торговельний порт». Будь-яка зміна місця отримання товару (пункту призначення) оформлюється сторонами в письмовому вигляді.

При цьому загальна кількість товару, яка мала бути поставлена згідно названих специфікацій, становить 2749,64 тони. Згідно видаткових накладних, що підтверджують поставку товару до названому пункту призначення, поставлено 3311,74 тони (том 2 а.с. 215 223, 225 250, том 3 а.с. 01 25), а згідно товарно-транспортних накладних поставлено 1418,92 тони (том 8 а.с. 149 175, 197 223).

Жодних застережень щодо зміни місця отримання товарів, зазначених у специфікаціях позивач суду не навів та відповідних доказів не надав, що, на переконання суду, свідчить про неузгодженість інформації, наведеній у первинних документах, складених на виконання договору, укладеного з ТОВ «Лідер Груп Україна».

Також суд зауважує, що згідно вантажно-митних декларацій підтверджено вивезення за межі митної території України сої, українського походження врожаю 2020 року загальною кількістю 3307,065 тон, а згідно наданих позивачем специфікацій останній придбав 4666,28 тон названого товару. Доказів про вивезення товару, який мав бути проданий нерезиденту згідно контракту №S2-0810 від 08 жовтня 2020 року, позивач суду не надав.

Також позивачем не надано оборотно-сальдові відомості, які підтверджують здійснення обліку придбаного товару та проведення обліку його реалізації, посвідчення (сертифікат) якості на товар, який згідно умов договору поставки передається в пункті призначення (вигрузки) товару та мав бути наданий позивачу постачальником.

На підтвердження проведення розрахунків за придбаний по договору поставки №09/20-04 від 04 вересня 2020 року товар, позивач надав:

- лист ТОВ «Лідер Груп Україна» від 15 січня 2021 року, згідно якого ТОВ «Лідер Груп Україна» повідомляє, що передає належне йому право вимоги боргу від ТОВ «Київтрансойл» за договором поставки « 09/20-04 від 04 вересня 2020 року ТОВ «Мані Експрес» у розмірі 30000000,00 грн (том 3 а.с. 217);

- лист ТОВ «Захід Фудтрейд» від 01 вересня 2021 року, яким позивача повідомлено про набуття статусу нового кредитора за договором поставки « 09/20-04 від 04 вересня 2020 року та права вимоги боргу в розмірі 3300000,00 грн (том 3 а.с. 216);

- лист ТОВ «Авто Опт Торг» від 01 вересня 2021 року, яким позивача повідомлено про набуття статусу нового кредитора за договором поставки « 09/20-04 від 04 вересня 2020 року та права вимоги боргу в розмірі 10852594,76 грн (том 3 а.с. 215).

Також позивач надав копії платіжних інструкцій та виписок по рахунках, що підтверджують перерахування грошових коштів на погашення грошових зобов`язань по договору поставки №09/20-04 від 04 вересня 2020 року (том 3 а. с. 222 250, том 4 а.с. 01 04, 16 61).

При цьому, згідно платіжних інструкцій, наданих на підтвердження проведення погашення заборгованості перед ТОВ «Авто Опт Торг», позивач оплатив зазначеному товару 33367820,69 грн, у той час як згідно листа від 01 вересня 2021 року така заборгованість становила 10852594,76 грн.

Згідно названих документів, під час проведення перерахування грошових коштів ТОВ «Мані Експрес», ТОВ «Захід Фудтрейд» та ТОВ «Авто Опт Торг» за договором поставки №09/20-04 від 04 вересня 2020 року позивач здійснював оплату вартості поставленого товару разом з податком на додану вартість.

Суд зауважує, що за результатами отримання зазначених повідомлень про відступлення права вимоги та проведення погашення заборгованості за договором, під час проведення перевірки працівниками податкового органу не встановлено подання позивачем уточнюючих декларацій з податку на додану вартість з додатками до них, у яких було б проведено зміну переліку платників податку на додану вартість, за результатами взаємовідносин з якими позивач отримав право на податковий кредит. Весь податковий кредит згідно декларацій з податку на додану вартість позивача за договором поставки №09/20-04 від 04 вересня 2020 року обліковується, як такий, що отриманий від ТОВ «Лідер Груп Україна».

Підсумовуючи викладене, з урахуванням встановлених розбіжностей у кількості придбаного, відпущеного та транспортованого товару, у сумі відступленого та погашеного боргу, а також відсутності доказів на проведення експорту всього придбаного позивачем у ТОВ «Лідер Груп Україна» товару та обліку залишку такого, суд приходить до висновку, що документи, на підставі яких платник податків позивач сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, а господарська операція не мала реального характеру.

У ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено, що TOB «Скай-Трейд» є фігурантом у кримінальних провадженнях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212, частини 2 статті 364 КК України; комісією регіонального рівня 30 грудня 2021 року прийнято рішення №20178 про відповідність платника податку критеріям ризиковості; відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП у TOB «Скай-Трейд» відсутні транспортні засоби, згідно даних ЄРПН відсутнє придбання послуг оренди автотранспорту та/або автотранспортних послуг щодо перевезення вантажу.

Під час проведення відпрацювання TOB «Скай-Трейд» також установлено наявність взаємовідносин з контрагенти постачальниками з ознаками ризиковості: ФГ «ЗЕРНОСВІТ+», ТОВ «Імідж трейд», які не звітують; є фігурантами у кримінальних провадженнях; щодо який прийняті рішення про відповідність, платника податку критеріям ризиковості. При аналізі відомостей податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого з них товару, а також сум нарахованого єдиного внеску за формою 1-ДФ за 2020 рік та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ФГ «ЗЕРНОСВІТ+» встановлено, що у нього взагалі відсутні земельні ділянки, на яких б вирощуватись сільськогосподарська продукція, та виробничі потужності для переробки соняшника на олію (відсутні транспортні засоби). Крім того, згідно даних ЄРПН ФГ «ЗЕРНОСВІТ+» та TOB «Скай-Трейд», TOB «Імідж трейд» установлено, що у зазначених постачальників відсутнє придбання насіння соняшника, з якого можна було б переробити олію.

Контролюючим органом встановлено неможливість ФГ «ЗЕРНОСВІТ+», TOB «Імідж трейд» реалізувати продукцію TOB «Скай-Трейд». Фактично TOB «Київтрансойл» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з постачання продукції TOB «Скай-Трейд» по ланцюгу його постачання.

На спростування таких висновків податкового органу ТОВ «Київтрансойл» надало договори поставки №СТ221020 від 22 жовтня 2020 року та №СТ201120 від 20 листопада 2020 року, укладені із ТОВ «Скай-Трейд» (постачальник) (том 3 а.с. 114 116, 139 142).

Згідно положень названих договорів постачальник зобов`язується поставити олію соняшникову нерафіновану, що вироблена виробничим підрозділом постачальника, на потужностях за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, 3/24, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, з насіння врожаю 2020 року, на умовах, зазначених у цих договорах.

Відповідно до розділу 1 договору №СТ221020 позивач придбав 500 тон олії вартістю 33880,00 грн за тону, на суму 16940000,00 грн, а згідно такого розділу договору №СТ201120 600 тон олії вартістю 38988,00 грн за тону, на суму 23392800,00 грн.

У розділі 2 названих договорів зафіксовано, що датою поставки товару та права власності на такий вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на відвантажений обсяг товару. Кожна партія товару повинна супроводжуватися наступними документами: рахунок фактура, видаткова накладна, сертифікати якості виробника, податкова накладна. Товар поставляється на умовах EXW (франко завод) виробничий підрозділ ТОВ «Скай-Трейд», м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, 3/24 у відповідності із правилами Інкотермс-2010.

Тим часом у договорі №СТ221020 передбачено термін поставки товару з 22 жовтня по 31 листопада 2020 року, а у договорі №СТ201120 з 20 по 31 листопада 2020 року, що свідчить про укладення сторонами договору №СТ201120 на той самий період, у який діяв договір №221020 та визначення закінчення терміну поставки неіснуючою датою, оскільки у листопаді місяці тільки 30 календарних днів.

Також суд зауважує, що у розділі 4 договорів закріплено право постачальника вимагати від покупця передання документів, указаних у пункті 3.2 договору одразу на момент його укладення або протягом 5 днів з моменту укладення. При цьому пункт 3.2 договорів закріплює, що зобов`язання покупця по оплаті вважається виконаним з дати списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Покупець не відповідає за можливу затримку із зарахуванням обслуговуючим банком постачальника грошових коштів, переказаних покупцем в якості оплати на поточний рахунок продавця. Отже названий пункт договорів не передбачає обов`язку покупця передати постачальнику будь-яких документів.

Наведені неточності не є критичними, проте, на переконання суду, свідчать про неналежне вивчення проєктів договорів сторонами їх підписання, що може викликати сумнів у намірі таких здійснювати їх реальне виконання.

На підтвердження реального виконання зазначених договорів позивач надав копії видаткових накладних (том 3 а.с. 118 119, 128 131), сертифікатів на систему управління безпечністю харчових продуктів (том 3 а.с. 132, 133), договору зберігання №З/СТ221020 від 22 жовтня 2020 року (том 3 а.с. 88 90), актів здачі-приймання майна на зберігання до договору відповідального зберігання №З/СТ221020 віл 22 жовтня 2020 року (том 3 а.с. 91 113), товарно-транспортних накладних (том 3 а.с. 143 147, том 7 а.с. 13 - 31).

За результатами вивчення зазначених документів, суд зауважує на таке.

Згідно наданих суду актів здачі-приймання майна на зберігання, всі вони, окрім одного, складні згідно договору відповідального зберігання №З/С280920 від 28 вересня 2020 року (том 3 а.с. 92 113) та тільки акт №1 від 22 жовтня 2020 року складений згідно договору відповідального зберігання №З/С221020 від 22 жовтня 2020 року (том 3 а.с. 91).

У судовому засідання представник позивача зазначила, що посилання на договір №З/С280920 від 28 вересня 2020 року в актах є технічною опискою.

Тим часом, якщо прийняти таке пояснення представника позивача, то згідно наявних у справі актів здачі-приймання позивач (поклажодавець) передав, а зберігач (ТОВ «Скай-Трейд») прийняв 2377,84 тон олії, а згідно укладених між позивачем та ТОВ «Скай-Трейд» договорів поставки останнє загалом мало поставити 1100 тон олії.

Також суд звертає увагу, що згідно видаткових накладних ТОВ «Скай-Трейд» поставив саме 1100 тон олії 22 жовтня та 20 листопада 2020 року, натомість акти здачі-приймання підписані 02 11 листопада 2020 року (том 3 а.с. 93, 94, 97 110), що не узгоджується з положення пункту 2.3 договорів поставки №СТ221020 та СТ201120.

Суд акцентує увагу, що згідно пункту 3.1 договору зберігання №З/СТ221020 поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання майна. Вартість послуг за цим договором призначається в акті здачі-приймання зі зберігання до цього договору. Тим часом в актах здачі-приймання майна на зберігання, які містяться в матеріалах справи, вартість послуг відсутня.

Також суд звертає увагу, що згідно пункту 2.1.8 договору зберігання №З/СТ221020 зберігач повертає майно поклажодавцю повністю або частково за першою письмовою вимогою останнього не пізніше 5 днів з дня одержання такої вимоги.

При цьому позивач як поклажодавець не надав суду копій письмових вимог про повернення майна, що було передано на зберігання ТОВ «Скай-Трейд».

Додатково суд зауважує, що згідно актів здачі прийняття робіт (надання послуг) №СТ-П/СТ 1 та №СТ-3/СТ 1 від 31 травня 2022 року вартість послуг зі зберігання 2020 2022 рік становить 59688,71 грн та 720600,62 грн, відповідно (том 7 а.с. 72, 73). Тим часом згідно пункту 7.4 договору зберігання №З/СТ221020 (том 3 а.с. 88 90), виконання якого підтверджують зазначені акти, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами від 28 вересня 2020 року і діє протягом року до 30 вересня 2021 року. Будь-яких доказів на внесення змін та продовження строку дії договору позивач суду не надав, а тому період надання послуг, зазначений в актах здачі прийняття робіт, не узгоджується зі строком дії договору. Крім того, позивач надав докази проведення оплати вартості наданих послуг у розмірі 288797,00 грн (том 4 а.с. 14, 15). Однак, доказів на підтвердження наявності заборгованості перед контрагентом по вказаному договору в сумі 491492,30 грн в бухгалтерському обліку позивач суду не надав.

Згідно наданих товарно-транспортних накладних (том 3 а.с. 143 147) позивач виступав замовником перевезення лише 152,88 тон олії з загальної кількості придбаного товару, який згідно актів прийому передачі товару від 07 та 20 листопада 2020 року переданий покупцю (том 3 а.с. 134 136). При цьому позивач не надав документальне підтвердження оформлення договірних відносин з перевізниками такої олії, а у товарно-транспортних накладних від 05 та 07 листопада 2020 року у відомостях про вантаж зазначено документи з вантажем: видаткова накладна №РН-00003 від 05 листопада 2020 року та видаткова накладна №РН-00003 від 07 листопада 2020 року (том 3 а.с. 144 та 145) у той час як у матеріалах справи наявні видаткові накладні від 22 жовтня 2020 року №РН-00003.1 та №РН-00003.2 та від 20 листопада 2020 року №РН-00004, №РН-00005, №РН-00006 та №РН-00007. Про складання самим позивачем видаткових накладних за різні дати з однаковим номером, які супроводжували товар, що транспортувався згідно товарно-транспортних накладних, такий не зазначив.

Згідно товарно-транспортних накладних на перевезення товару (том 7 а.с. 13 31) перевізником, замовником та вантажовідправником виступало ТОВ «Скай-Трейд». Оформлення таких накладних обумовлено укладенням між позивачем (замовник) та ТОВ «Скай-Трейд» (виконавець) договору з організації транспортно-експедиційного обслуговування №П/СТ221020 від 20 жовтня 2020 року.

Відповідно до умов названого договору виконавець має право для виконання умов пункту 1.1 договору залучати третіх осіб (підрядників), які мають відповідні документи, на власний виріб (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2).

Згідно підпункту 2.1.4 пункту 2.1 розділу 2 договору виконавець зобов`язаний представляти інтереси замовника у взаємовідносинах з перевізниками, у разі їх залучення, щодо перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування вантажу замовника.

З урахуванням таких положень договору, а також зазначення у товарно-транспортних накладних перевізником саме ТОВ «Скай-Трейд», суд приходить до висновку, що останнє не залучало третіх осіб (підрядників) для виконання договору з організації транспортно-експедиційного обслуговування №П/СТ221020 від 20 жовтня 2020 року.

Тим часом, як зазначено в Акті перевірки (том 1 а.с. 108) та підтверджено наданими відповідачем витягами з баз даних (том 6 а.с. 147, 219 221), відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП та про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (за формою 1ДФ/4ДФ) у ТОВ «Скай-Трейд» відсутні транспортні засоби та працівники, зазначені у товарно-транспортних накладних на перевезення товару, що ставить під сумнів можливість виконання такого договору.

Також позивач надав контракт №SFO231020.01 від 23 жовтня 2020 року, згідно якого ТОВ «Київтрансойл» зобов`язалося поставити і передати у власність покупця Oleos Swiss S.A., а покупець прийняти й оплатити олію соняшникову нерафіновану, з насіння соняшнику врожаю 2020 року (том 3 а.с. 120 126) та специфікацію №2 до нього, згідно якої партія становить 100 тон (том 3 а.с. 127). Тим часом позивач надав вантажну митну декларацію UA508140/2021/000189, згідно якої ТОВ «Київтрансойл» вивезено для Oleos Swiss S.A. 152,448 тон олії соняшникової нерафінованої, що не узгоджується з документами, наявними у матеріалах справи.

Окрім того, позивач надав контракт №KOLS-1211 від 12 листопада 2021 року, згідно якого продавець Приватне підприємство «Науково виробнича фірма «Колс Темп» зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець Xich Trade Limited прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану. Товар переданий продавцю на підставі договору комісії №0111 від 01 листопада 2021 року та належить по праву власності ТОВ «Київтрансойл». Загальна кількість товару становить 1000 тон +/-10%. Остаточна кількість товару визначається за вагою, вказаною у вантажній митній декларації (том 3 а.с. 150 154).

Згідно вантажної митної декларації UA504060/2021/001405 Приватне підприємство «Науково виробнича фірма «Колс Темп» експортувало Xich Trade Limited 945,694 тони олії соняшникової нерафінованої (том 3 а.с. 148, 149).

При цьому позивач надав суду договір комісії №0111 від 01 листопада 2021 року (том 7 а.с. 59, 60), додаток №1 до такого (том 7 а.с. 61) та акти приймання передачі товару до додатка №1 від 01 листопада 2021 року до договору комісії №0111 від 01 листопада 2021 року, які підтверджують передачу з 02 по 11 листопада 2021 року товару комітенту (том 3 а.с. 155 164).

Тим часом будь-яких доказів на підтвердження проведення обліку товару згідно правил бухгалтерського обліку, зокрема, але не виключно оборотно-сальдові відомості, та його переміщення, позивач суду не надав.

Згідно платіжних інструкцій (том 4 а.с. 49 53), реєстру операцій (том 4 а.с. 59 61) позивач провів оплату поставленого товару в розмірі 38836676,62 грн, у той час як повинен був оплатити 40332800,00 грн. Однак, доказів на підтвердження проведення обліку заборгованості перед постачальником у розмірі 1496123,38 грн позивач також суду не надав.

Наведене у своїй сукупності дає підстави для висновку, що господарські операції, проведені між позивачем та ТОВ «Скай-Трейд» щодо придбання олії соняшникової, а також з іншими контрагентами, які вчиняли дії щодо такого товару, не мали реального характеру та оформлені виключно документально. Додатково суд зауважує, що факт проведення експортних операцій згідно наданих вантажних митних декларацій не підтверджують факт отримання товару саме від ТОВ «Скай-Трейд».

У ході проведення перевірки, контролюючим органом установлено, що у TOB «Окстей Союз» відсутні об`єкти оподаткування; товариство з 28 липня 2022 року не звітує; є фігурантом у кримінальних провадженнях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212, частини 1 статті 366 КК України».

При дослідженні ланцюгів постачання товару встановлено, що ТОВ «Окстей Союз» було документально оформлено придбання у TOB «ЗНАМЕШВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД» послуг з переробки насіння соняшника.

Згідно з відомостями про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП названому контрагенту належать маслоцех, автомобілі, вагова, сховища, насосна станція та інше за адресою Дніпропетровська область, Новомосковський р-н, с. Знаменівка, вул. Польова, 1-В/1, 1-В/2, 1-В/3. Проте згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за названою адресою майно належить іншим юридичним особам, у яких TOB «ЗНАМЕШВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД» послуги оренди не придбаває.

Також за результатами аналізу ЄРПН ТОВ «Окстей Союз» та TOB «ЗНАМЕШВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД» не встановлено придбання такими насіння соняшника, необхідного для переробки та виробництва олії.

Окрім того, контролюючим органом установлено відсутність взаємовідносин між ТОВ «Окстей Союз» та ТОВ «Проскай», який зазначений в товарно-транспортних накладних як перевізник, оскільки згідно даних ЄРПН ТОВ «Окстей Союз» не придбавало послуги перевезення у зазначеного контрагента та ТОВ «Проскай» не звітує у податкові органи, що позбавляє можливості встановити наявність найманої прав та автотранспорту.

Зазначене обумовило висновок контролюючого органу про те, що фактично TOB «Київтрансойл» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з постачання олії соняшникової TOB «Окстей Союз».

На спростування таких висновків податкового органу ТОВ «Київтрансойл» надало договір поставки №ПО-1003-ОС від 10 березня 2021 року, укладений із ТОВ «Окстей Союз» (постачальник) (том 3 а.с. 160 169) та додаток №1 до нього (том 3 а.с. 170).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 цього договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити (передати у власність) покупця олію соняшникову нерафіновану, з насіння врожаю 2020 року (товар). Товар поставляється окремими партіями, які визначаються в додатках до нього договору.

Пунктом 1.2 закріплено, що найменування, одиниці виміру, кількість та ціна товару, що формує відповідну партію товару, визначаються у додатках до цього договору.

Згідно розділу 3 договору якість товару повинна відповідати ДСТУ 4492:2017, технічним умовам та необхідним вимогам, параметрам, державним стандартам, встановлених чинним законодавством на даний тип товару та підтверджуватися посвідченням якості виробника на партію товару (частину партії товару).

Розділом 4 договору передбачено, що товар постачається партіями згідно відповідного додатку, який складається на кожну партію товару окремо, в термін, вказаний у відповідному додатку. Місце поставки кожної партії товару зазначається (вказується) у відповідному додатку на таку партію товару. Кожна окрема партія товару передається від постачальника до покупця за видатковою накладною та/або актом приймання передачі. Датою поставки кожної партії товару вважається дата її передачі постачальником покупцю за видатковою накладною та/або актом приймання з передачі у місці поставки (зберігання).

Згідно додатку №1 загальна кількість товару, що входить до партії товару, визначеної цим додатком, становить 700 тон +/-10%. Ціна за 1 тону складає 41277,00 грн, у тому числі ПДВ 6879,50 грн, загальна вартість партії 28893900,00 грн, у тому числі ПДВ 4815650,00 грн. Умови поставки товару DAP Україна, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, 27, термінал ТОВ МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» та/або Україна, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, термінал ТОВ «ЕВЕРІ» згідно Інкотермс в редакції 2010 року. Строк поставки до 31 березня 2021 року.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору ТОВ «Київтрансойл» надало копії видаткових накладних (том 3 а.с. 171 195), актів передачі права власності на товар (том 3 а.с. 196 201), додатки до таких актів (том 3 а.с. 202 207).

Також позивач надав копію контракту №SFO-1003 від 10 березня 2021 року, укладеного з Prime Trading SP. z o.o. (покупець), згідно якого ТОВ «Київтрансойл» зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану з насіння врожаю 2020 року, загальною кількістю 700 тон +/- 10%. Остаточна кількість товару визначається за вагою, вказаною у вантажній митній декларації.

Окрім того, позивачем надано копію вантажної митної декларації UA508140/2021/001167, згідно якої експортовано 730 тон олії соняшникової нерафінованої.

За результатами вивчення таких документів суд установив, що на виконання вимог розділу 3 договору поставки №ПО-1003-ОС від 10 березня 2021 року позивач не надав копії посвідчення якості виробника на партію товару.

Також позивачем не надано копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують здійснення перевезення товару, приданого у ТОВ «Окстей Союз».

Тим часом, за результатами вивчення Акта перевірки суд установив, що такі документи були надані під час перевірки (том 1 а.с. 90 93).

Оскільки копії названих документів у розпорядженні суду відсутні, під час прийняття рішення суд виходить з інформації, яка зазначена в Акті перевірки.

Так, згідно товарно-транспортних накладних автоперевізником зазначено ТОВ «Проскай» та вантажоодержувачем термінал ТОВ МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» в квоту COFCO RESOURCES S.A. по контракту №617469 від 01 березня 2021 року з Prime Trading SP. z o.o. експортер ТОВ «Київтрансойл».

Однак контракт №617469 від 01 березня 2021 року з Prime Trading SP. z o.o. суду не надано, натомість з Prime Trading SP. z o.o. наданий контракт №SFO-1003 від 10 березня 2021 року.

З огляду на викладене суд уважає, що ТОВ «Київтрансойл» не надало товарно-транспорті накладні, які б підтверджували транспортування придбаного у ТОВ «Окстей Союз» товару на виконання договору поставки №ПО-1003-ОС від 10 березня 2021 року.

Також позивач не надав оборотно-сальдові відомості, які б підтверджували відображення у бухгалтерському обліку руху товару, приданого по зазначеному контракту та проведення розрахунків за таких товар.

Додатково суд зауважує, що копія контракту №SFO-1003 від 10 березня 2021 року, надана позивачем не у повному обсязі, зокрема відсутні аркуші такого контракту, на яких містять розділи з 5 по 8 такого контракту.

При цьому, суд під час проведення підготовчого засідання неодноразово запитував у представника позивача про те, чи всі документи на підтвердження заявлених позовних вимог подані суду та чи не бажає позивач надати додаткові докази на обґрунтування таких вимог. Однак, представник позивача повідомила, що всі документи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог подані суду та інших документів позивач надати не бажає.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували реальне виконання ТОВ «Окстей Союз» договору поставки №ПО-1003-ОС від 10 березня 2021 року та проведення експорту саме товару, придбаного у такого контрагента.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача про відсутність у TOB «ЗНАМЕШВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД» майна, яке давало можливість виконати договірні зобов`язання з переробки насіння, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Також суд не надає правової оцінки твердженням відповідача про відсутність в ЄРПН інформації, яка б підтверджувала надання ТОВ «Окстей Союз» послуг з перевезення товару ТОВ «Проскай», оскільки досліджені контролюючим органом під час перевірки товарно-транспортні накладні, не містять інформацію, яка б дала можливість установити здійснення перевезення товару, що придбавався позивачем у ТОВ «Окстей Союз» по договору поставки №ПО-1003-ОС від 10 березня 2021 року.

Окрім цього, під час перевірки контролюючим органом установлено придбання TOB «Київтрансойл» послуг перевезення сої врожаю у 2020 року від постачальника TOB «Лідер Груп Україна» (до місця перегрузки товару нерезиденту при експорті) на суму 2334837,00 грн, у тому числі ПДВ 389140,0 гривень. Послуги перевезення TOB «Київтрансойл» було придбано у ПП «Міцний» на суму 1569989,16 грн, у тому числі ПДВ 261664,85 грн та ПП «Ткалич тракс» на суму 764848,36 грн, у тому числі ПДВ 127474,72 гривні.

У ході перевірки встановлено, що: керівниками названих приватних підприємств є особи, які є керівниками значної кількості інших суб`єктів підприємницької діяльності; комісіями регіонального рівня 13 липня 2021 року та від 22 серпня 2022 року прийняті рішення №124317 та №105301 про відповідність платників податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку; також комісією регіонального рівня прийнято рішення про зупинення реєстрації податкових накладних з продажу ПП «Міцний» транспортних послуг ТОВ «Київтрансойл» на загальну суму 1537689,12 грн, у тому числі ПДВ 256281,52 грн (або 97,64 % від загального обсягу виписаних податкових накладних); відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП та даних ЄРПН у названих підприємств відсутні власні та орендовані транспортні засоби.

На спростування таких висновків податкового органу ТОВ «Київтрансойл» надало копії договорів перевезення сільськогосподарської продукції №9П-23, укладені з ПП «Міцний» (том 1 а.с. 222 223) та ПП «Ткалич тракс» (том 7 а.с. 49-50), які є абсолютно ідентичними, актів надання послуг (том 1 а.с. 224 227 та том 7 а.с. 52 53), а також рахунків на оплату, виставлені ПП «Ткалич тракс» (том 7 а.с.50 - 51).

Згідно умов названих договорів перевізник бере на себе зобов`язання перевезення автомобільним транспортом сільськогосподарської продукції (надалі вантаж) довіреного йому замовником (згідно з транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення, а замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу, яка розрахована відповідно до пункту 4 цього договору та вказана у рахунках на оплату та актах виконаних робіт.

Пунктом 4.2 розділу 4 договорів передбачено, що вартість перевезення вантажу визначається, виходячи з відстані в кілометрах виконаних перевезень за одну тону сільськогосподарської продукції з місця відправлення, до пункту призначення.

Згідно актів надання послуг ПП «Міцний» від 31 грудня 2020 року (том 1 а.с. 224 227) такі складені на підставі рахунків на оплату покупцю, однак зазначені в актах рахунки суду не надані.

За результатами дослідження наданих позивачем актів, складених ПП «Міцний», а також рахунків на оплату та актів надання послуг, складених ПП «Ткалич тракс», суд зауважує, що такі містять інформації про кількість перевезених тон сої та вартість перевезення 1 тони. При цьому відстань у зазначених документах не вказана, що протирічить положенням пункту 4.2 договорів, укладених з перевізниками, та не дає можливості встановити, яким чином відбувався розрахунок вартості наданих послуг.

Додатково суд зауважує, що згідно умов специфікацій 1 4 до договору поставки №09/20-04, товар передається на умовах DAT (том 1 а.с.239) та СРТ (том 2 а.с.224, 197, 207).

Згідно пункту 1.3 розділу 1 названого договору при тлумаченні умов договору сторони застосовують Міжнародні правила тлумачення термінів Інкотермс (у редакції 2020 року).

Відповідно до названих правил якщо товар відправляється на основі DAP, продавець несе відповідальність за доставку товару, включаючи транспортні витрати, до зазначеного пункту призначення у покупця, а згідно умов СРТ продавець має доставити товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

На запитання суду про те, яку економічну мету мало ТОВ «Київтрансойл» при укладенні зазначених договорів, представник позивача зазначила про усну домовленість між сторонами.

Наведене у своїй сукупності, на переконання суду, свідчить про відсутність реального виконання зазначених договорів перевезення.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, що податкові повідомлення рішення №0018100712 від 25 січня 2024 року та №0117650712 від 10 травня 2024 року є правомірними та скасуванню не підлягають.

Надаючи правову оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за не проведення складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних на загальну суму 132857,00 грн у розмірі 3606,15 грн, суд зауважує на таке.

Як зазначено в Акті перевірки (том 1 а.с. 127) перевіркою встановлено використання не у господарській діяльності придбаних послуг перевезення на суму 132857,00 грн, тому згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України позивач зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 статті 189 ПК України.

Підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України закріплює, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі №560/7669/21, правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. При цьому, слід зауважити, що не обов`язково період, у якому були віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту, та період, у якому за визначених ПК України умов має здійснюватися нарахування грошових зобов`язань відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, мають співпадати. Відповідно, при перевірці правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

Як установлено судом під час розгляду справи, суми податку на додану вартість, сплачені позивачем ПП «Міцний» та ПП «Ткалич тракс» у складі вартості послуг перевезення сільськогосподарської продукції, включені до складу податкового кредиту.

З огляду на встановлення контролюючим органом під час перевірки нереальності договірних відносин позивача з названими контрагентами та підтвердження такого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що такі суми підлягають виключенню зі складу податкового кредиту внаслідок безпідставного його завищення.

Натомість відповідач, незважаючи на встановлення відсутності реального виконання господарських відносин позивача з названими контрагентами, погодився з правомірністю включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачені позивачем таким контрагентам, що і обумовило висновок про заниження податкових зобов`язань внаслідок невиконання позивачем вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Однак з огляду на зміст названої правової норми такий обов`язок у платника податків виникає виключно за умови правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та використання у подальшому товарів та/або послуг, у вартості яких сплачено такий податок на додану вартість, не у господарській діяльності. Для використання не у господарській діяльності товари та/або послуги мають бути реально придбані, чого у спірних правовідносинах судом не встановлено.

Отже відповідна сума підлягає включенню до складу завищення податкового кредиту, а не до складу заниження податкових зобов`язань.

Такий висновок суду не свідчить про помилковість розрахунку суми грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні рішенні №0018100712 від 25 січня 2024 року, проте обумовлює визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0018090712 від 25 січня 2024 року.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню рішенню №0018080712 від 25 січня 2024 року щодо зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2411440,00 грн у податковій декларації за перше півріччя 2023 року, суд зауважує на таке.

Як установлено судом з Акта перевірки (том 1 а.с. 119) перевіркою повноти декларування податку на прибуток за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2023 року встановлено заниження податку на прибуток на суму 27280801,00 грн, у тому числі за 2020 рік на 23194729,00 грн, за 2021 рік на 4086072,00 грн, та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 1 півріччя 2023 року на 2411440,00 грн.

Згідно наданих представником відповідача в судовому засіданні 08 жовтня 2024 року розрахунків сум грошових зобов`язань, що були визначені у податкових повідомленнях рішеннях №0018110712 та №0117650712, показник розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування, визначений у податковому повідомленні рішенні №0018080712, у податкових деклараціях №9308945940 від 28 лютого 2023 року за 2022 рік та №9192193596 від 02 серпня 2023 року за 1 півріччя 2023 року не змінився в результаті часткового задоволення скарги позивача рішенням ДПС України від 26 квітня 2024 року прийняло рішення №12139/6/99-00-06-01-02-06.

Будь-яких застережень про те, що скасування в частині податкового повідомлення рішення №0018100712 обумовлює зміну висновків податкового органу про завищення від`ємного значення, позовна заява не містить. Така містить виключно обґрунтування щодо реальність виконання договірних відносин з ТОВ «Лідер Груп Україна», ТОВ «Скай-Трейд», ТОВ «Окстей союз», ПП «Міцний» та ПП «Ткалич тракс» на спростування висновків контролюючого органу про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, які спростовані за результатами розгляду справи.

З огляду на викладене, керуючись приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення №0018080712 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Підсумовуючи встановлені обставини справи суд уважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0018090712 від 25 січня 2024 року. В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Частиною 3 цієї правової норми закріплено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суду надана платіжна інструкція про сплату судового збору в розмірі 30280,00 грн. Будь-яких інших доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу позивачем не надано.

За таких обставин, з огляду на висновок суду про часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 1,12 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 194, 242-246, 250, 255, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрансойл» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 25 січня 2024 року №0018090712.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрансойл» 1 (одну) гривню 12 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

28.10.24