Рішення
від 17.10.2024 по справі 300/3258/24
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р. справа № 300/3258/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Зюбак Н.І,

представників позивача - Лісунової А.А., Хиляк І.М.,

представників відповідача - Бабій Т.С., Гавадзина М.В., Семків О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Віва Декор до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Віва Декор (надалі, також - позивач, ТОВ Віва Декор) 26.04.2024 звернулося в суд з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №005030/0701 від 21.02.2024, №005049/0701 від 21.02.2024, №005034/0701 від 21.02.2024, №005017/2301 від 21.02.2024, №005019/2301 від 21.02.2024, №005050/0701 від 21.02.2024.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами виявлених під час документальної планової виїзної перевірки порушень ТОВ Віва Декор податкового законодавства винесено спірні рішення, зокрема, податкові повідомлення-рішення №005030/0701 від 21.02.2024, №005049/0701 від 21.02.2024, №005034/0701 від 21.02.2024, №005017/2301 від 21.02.2024, №005019/2301 від 21.02.2024, №005050/0701 від 21.02.2024. Такі рішення контролюючим органом прийнято на підставі безпідставних висновків щодо нереальності господарських операцій з ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) за договорами № 8Т-02-2016 від 11.01.2016, № 8Т-02-2017 від 11.01.2017, № 5Т-02-2018 від 11.01.2018, № 5Т-02-2019 від 01.02.2019, № 8Т-01-2020 від 02.01.2020 про надання послуг промислового дизайну; нереальності господарських операцій з Rasch France (Франція) за договорами № КР-01-2017 від 04.01.2017, № КР-01-2018 від 04.01.2018, № КР-01-2019 від 04.01.2019, № КР-01 - 2020 від 03.01.2020 про надання послуг промислового дизайну; нереальність господарських операцій з ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) за Агентським договором № 11/2016 від 01.11.2016 про надання послуг зі здійснення пошуку покупців шпалер і каталогів шпалер; нереальність господарських операцій з АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь» (російська федерація) за договором № М8С/ІАА/2016/013 від 22.01.2018 про надання послуг соціального аудиту; не оподаткування виплати інших доходів на користь нерезидентів внаслідок нібито нереальності господарських операцій; наявність у позивача обов`язку нарахування компенсуючих податкових зобов`язань з ПДВ згідно з пунком 198.5 статті 198.5 ПК України за операціями з уцінки активів; неподання/ несвоєчасне подання позивачем повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (форма № 20-ОПП). Представник позивача вважає такі висновки контролюючого органу помилковими, а прийняті рішення протиправними. На підтвердження своєї позиції зазначила, що податкова перевірка позивача була призначена та розпочата в період дії мораторію на податкові перевірки у період дії карантину, що є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними і скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Також вказала, що операції позивача щодо отримання послуг від нерезидентів ООО «СинтраТрейдинг-М» (російська федерація), Rasch France (Франція) та АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь» (російська федерація) мали реальний характер, є пов`язаними з господарською діяльністю позивача та обумовлені діловою метою, в зв`язку з чим позивач правомірно відобразив такі операції в бухгалтерському обліку. Натомість відповідач не дослідив обставини господарської діяльності позивача, не розглянув надані позивачем документи та не навів жодних аргументів, які б однозначно та достовірно спростовували фактичне отримання позивачем послуг. Також зауважила, що уцінка запасів не є операцією, що оподатковується ПДВ, оскільки запаси продовжують використовуватися позивачем у господарській діяльності, а відтак, у позивача відсутні підстави для нарахування компенсуючих податкових зобов`язань на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України. Також вважає, що застосування відповідачем штрафних санкцій згідно із пунктом 117.1 статті 117 ПК України за неподання форм 20-ОПП є безпідставним, оскільки об`єктивна сторона цього порушення передбачає застосування даної штрафної санкції за сукупно неподані заяви/документи, а не за кожен факт такого неподання. На переконання представника позивача, відповідач не виконав, передбачений ПК України обов`язок та не довів у акті перевірки факту порушення ТОВ Віва Декор норм податкового законодавства. Натомість висновки акту перевірки є необґрунтованими, безпідставними та такими, що грунтуються на припущеннях і суб`єктивному тлумаченні законодавчих вимог, а не на реальних обставинах справи і правильному застосуванні норм права до спірних правовідносин. Таким чином, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на "28" травня 2024 р. о 10:00 год (том 6, а.с. 131-132).

Пунктом 6 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у відповідача детальний розрахунок нарахованих ТОВ «Віва Декор» грошових зобов`язань по кожному з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача 24.05.2024 подав відзив на позов (том 6, а.с. 144-159), в якому не погодився з позовними вимогами. На підтвердження своєї позиції зазначив, що в ході проведення перевірки не підтверджена реальність фактичного отримання послуг в області промислового дизайну ТОВ «Віва Декор» від ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація), АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь» (російська федерація) та Rasch France (Франція). ТОВ «Віва Декор» відображено в податковому обліку придбання послуг за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах. Згідно відомостей з бази Amadeus не підтверджена інформація стосовно наявності у ТОВ"Синтра Трейдінг-М" (російська федерація) видів економічної діяльності класу спеціалізована діяльність із дизайну, що включає промисловий дизайн (створення та розроблення дизайну та технічних характеристик, які оптимізують використання, вартість і зовнішній вигляд продуктів та/або діяльність графічних дизайнерів, дизайнерів інтер`єру, тощо) та немає достатньої кількості кваліфікованого персоналу та інших ресурсів, необхідних для надання таких послуг. Зауважив, що надані акти здачі-приймання послуг, не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, якісних характеристик, мають інформаційний характер, тому залишається непідтвердженим фактичне отримання таких послуг. Також додав, що до завершення перевірки товариством так і не надано звіти про надання послуг із деталізованим змістом; переліки нових колекцій шпалер; промислові зразки шпалер з розкладкою малюнку для друку, технічну документацію з описом технології нанесення на папір і умовами виробництва промислової продукції, а також презентаційні каталоги нових колекцій; не надані документальні підтвердження інформації про перебування представників виконавця на ТОВ «Віва-Декор» та виконання ними розробок еталонних зразків дизайну для нових колекцій шпалер. Вищенаведене, на переконання представника відповідача, спростовує реальність здійснення господарських операцій (реальність фактичного отримання послуг в області промислового дизайну) ТОВ «Віва Декор» від ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) та від Rasch France (Франція). Також вказав на нереальність господарський операцій позивача з ООО «Синтра Трейдинг-М» в частині надання агентських послуг. Окрім цього вказав, що позивачем на вимогу інспектора надано пояснення, однак не надано документальне підтвердження проведених операцій з уцінки, на підставі яких можливо визначити вартісний показник оцінки, метод та необхідність проведення оцінки. Виходячи із вищевикладеного, вартість запасів , на які вони були уцінені , не включено до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) самостійно виготовлених товарів , так як у бухгалтерському обліку дані операції відображені наступним чином: Дт 946 Кт 20, 25, 26, що підтверджує використання запасів не в господарській діяльності ТОВ «Віва Декор». Також додав, що позивач не подав податкові декларації з податку на прибуток з додатками ПН по нерезиденту BB Verpackungstechnik GmbH за 2018 рік, чим порушив пункти 46.1, 46.3, 46.5 статті 46, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, зокрема, ТОВ Віва Декор не подано до контролюючого органу додаток ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства по нерезиденту BB Verpackungstechnik GmbH. Також зауважив, що ТОВ Віва Декор у спірний період використовувало у своїй діяльності 15 об`єктів оподаткування, щодо яких не подано 21 повідомлення за формою №20-ОПП, чим порушено пункт 63.3 статті 63 ПК України. Таким чином, оскільки позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, відповідачем правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення. Зважаючи на викладене, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У призначене на 28.05.2024 судове засідання сторони не з`явилися, про що секретарем судового засідання складено довідку від 28.05.2024 (том 6, а.с. 168). Представник позивача попередньо подав клопотання від 24.05.2024 про відкладення розгляду справи (том 6, а.с. 163).

На електронну адресу суду 03.06.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (том 6, а.с. 172-191), в якій адвокат Лісунова А.А. наголосила на нікчемності результатів перевірки, проведеної з порушенням вимог законодавства та протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Також зазначила про помилковість доводів представника відповідача щодо нереальності господарських операцій ТОВ Віва Декор з контрагентами групи Rasch та вказала, що всі послуги, отримані від контрагентів були реальними та необхідними в межах господарської діяльності позивача, були спрямовані на підвищення її ефективності з використанням усіх переваг групи Rasch та безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача, що підтверджується долученими до позовної заяви доказами. Вважає, що відповідач не довів правомірність своїх рішень, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні, призначеному на 05.06.2024 оголошено перерву для подання представником відповідача заперечень на відповідь на відзив (том 6, а.с. 194-195).

Представник відповідача 20.06.2024 подав клопотання, згідно якого просив долучити до матеріалів справи розрахунки податкових зобов`язань та штрафних санкцій з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість (том 6, а.с. 197).

У підготовчому судовому засіданні, суд ухвалою від 25.06.2024 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.07.2024 о 10:00 год (том 6, а.с. 204-205, 207-208).

До суду 09.07.2024 надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача (том 6, а.с. 212-218). Так, представник контролюючого органу вказав про дотримання контролюючим органом порядку проведення перевірки та правильність висновків останнього щодо наявності порушень ТОВ Віва Декор вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні, призначеному на 10.07.2024 оголошено перерву; наступне судове засідання призначено на 23.07.2024 о 10:00 год (том 6, а.с. 231-234).

На електронну адресу суду 22.07.2024 від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення (том 6, а.с. 237-243), в яких з посиланням на письмові докази, наявні в матеріалах справи, адвокат А. Лісунова вказала на помилковість доводів представника відповідача та протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведеної перевірки.

Також представник позивача 23.07.2024 направила на електронну адресу суду заяву про відшкодування судових витрат, згідно з якою просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ТОВ Віва Декор витрати на правничу допомогу адвокатів в розмірі 826 247,92 грн та витрати, пов`язані з прибуттям представників позивача до суду в розмірі 20 925,76 грн (том 7, а.с. 2-9).

У судовому засіданні 23.07.2024 розпочато дослідження письмових доказів; судом оголошено перерву та витребувано в представника відповідача розрахунок арифметичних послуг, а в представників позивача пояснення щодо протоколів шпалер; наступне судове засідання призначено на 05.09.2024 о 10:00 год (том 7, а.с 49-51).

До суду 30.08.2024 надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 05.09.2024 (том 7, а.с. 53-54).

У призначене на 05.09.2024 судове засідання сторони не з`явилися, про що секретарем судового засідання складено довідку від 05.09.2024 (том 7, а.с. 60).

Представник контролюючого органу 12.09.2024 подав до суду письмову промову на 18 вересня 2024 з урахуванням заперечень на додаткові письмові пояснення та усні пояснення представників позивача по даній судовій справі (том 7, а.с. 67-93).У зазначеній промові повторно звернув увагу на непідтвердження господарських операцій позивача з нерезидентами ООО «СинтраТрейдинг-М» (російська федерація), Rasch France (Франція) та АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь» (російська федерація) та лише формальне відображення таких операцій на паперах з метою виведення коштів на рахунки пов`язаних осіб та отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов`язань.

Представник позивача 17.09.2024 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 18.09.2024 (том 7, а.с. 115-117), у зв`язку з чим призначений на цей день розгляд справи відкладено (том 7, а.с. 119).

Також представник позивача 07.10.2024 подала до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (том 7, а.с. 126-128), яке ухвалою суду від 07.10.2024 задоволено та постановлено судове засідання, призначене на 17.10.2024, провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням представниками позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 власних технічних засобів за допомогою сервісу EASYCON (том 7, а.с. 130-132).

Представник контролюючого органу 09.10.2024 подала до суду додаткові письмові пояснення, в яких навела інформацію стосовно наявних об`єктів, по яких позивачем не подано до податкового органу повідомлення за формою №20-ОПП, що є порушенням пункту 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та підставою для притягнення до відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України (том 7, а.с. 136-139).

Також до суду 09.10.2024 від представника відповідача надійшли заперечення щодо заяви про відшкодування судових витрат, в яких останній вказав, що вважає заявлену суму витрат на правову допомогу неспівмірною та надмірно завищеною, а тому за результатами розгляду цієї заяви просить суд відмовити у задоволені вимоги з підстав, викладених у цих запереченнях (том 7, а.с.147).

Також представник позивача 16.10.2024 надіслала на електронну адресу суду додаткові пояснення, в яких навела свої аргументи на спростування доводів представника контролюючого органу та вказала на протиправність спірних рішень (том 7, а.с. 156-181).

У судовому засіданні 17.10.2024 представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях. Повторно наголосили на надання позивачем під час перевірки та при розгляді цієї справи відповідних первинних бухгалтерських та інших документів, якими спростовуються необґрунтовані висновки контролюючого органу про порушення ТОВ Віва Декор вимог податкового законодавства. Просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили, просили в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши позиції представників сторін, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення представників сторін та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Віва Декор зареєстроване 24.06.2004. Види діяльності 17.24 Виробництво шпалер (основний); 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 56.29 Постачання інших готових страв (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).

ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи ТОВ Віва Декор за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, за результатами якої складено акт перевірки №1706/09-19-07-01/31843672 від 25.01.2024 (том 1, а.с. 41-110).

Висновками акту встановлено порушення ТОВ Віва Декор:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 8, 21 УП(С)БО 15 Дохід, п.5 П(С)БО 11 Зобов`язання, пунктів 5, 6, 7, 10, 11 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого наказ Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 778 400 грн;

підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 378 362 грн;

пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема, ТОВ Віва Декор не виписано та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за грудень 2017 року, грудень 2018 року грудень 2019 року, грудень 2020 року на загальну суму ПДВ 2 582 230 грн;

підпунктів 141.4.1, 141.4.2, пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, зокрема, ТОВ Віва Декор не нарахована та не сплачена сума податку з доходів нерезидента в загальній сумі 1 650 523 грн, зокрема, ООО «Синтра Трейдинг-М» (послуги в області промислового дизайну), ООО «Синтра Трейдинг-М» (послуги по сприянню в здійсненні від імені і за рахунок довірителя пошуку покупців шпалер і каталогів шпалер), АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь» (послуги по проведенню соціального аудиту);

пунктів 46.1, 46.3, 46.5 статті 46, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, зокрема, ТОВ Віва Декор не подано до контролюючого органу додаток ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства по нерезиденту BB Verpackungstechnik GmbH, а саме за 2018 рік;

підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України не відображено відомості про нараховані доходи на користь фізичних осіб-суб`єктів підприємицької діяльності за ознакою доходу 157 в Податкових розрахунках форми 1-ДФ, за 1,2,3 квартали 2021 року;

підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, пункту 8.1. розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства України від 09.12.2011 №1588, в частині неподання до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП.

На підставі акта перевірки №1706/09-19-07-01/31843672 від 25.01.2024 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

форми Р №005030/0701 від 21.02.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 4 471 189 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 3 778 400 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 692 789 грн (том 1, а.с. 115);

форми Р №005049/0701 від 21.02.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 7 972 953 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 6 378 362 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 594 591 грн (том 1, а.с. 112);

форми ПН №005034/0701 від 21.02.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 10 200,00 грн за встановлення не виписаних та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за грудень 2017 року, грудень 2018 року грудень 2019 року, грудень 2020 року;

форми Д №005017/2301 від 21.02.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем П-К на прибуток іноземних юридичних осіб в загальному розмірі 1987 910 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 1 650 523 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 337 387 грн (том 1, а.с. 118).

форми ПС №005019/2301 від 21.02.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 340,00 грн за неподання до контролюючого органу додатку ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства по нерезиденту BBVerpackungstechnikGmbH за 2018 рік (том 1, а.с. 116);

форми ПС №005050/0701 від 21.02.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 21 420,00 грн за неподання до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (форма №20-ОПП), які використовувались підприємством в господарській діяльності (том 1, а.с. 113).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, при вирішенні справи по суті суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктами 4.1.2 та 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі, також - ПК України), податкове законодавство України ґрунтується на, зокрема, таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, серед іншого, передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок визначений статтею 77 ПК України.

Зазначеною статтею, серед іншого, визначено, план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

З приводу доводів представника позивача стосовно дії мораторію на проведення перевірки у відповідний період суд зазначає таке.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX абзац перший пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України замінено сімома новими абзацами такого змісту:

"52-2. Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім:

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу".

Також Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 13.05.2020 №591-IX в абзаці першому пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Дію карантину було введено з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та багаторазово продовжено.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до пункту 4 розділу II Прикінцеві положення Закону України від 17.09.2020 року № 909-IX Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 висловила наступну позицію:

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що … за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акта індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення..

У спірних правовідносинах, позивачем було допущено до перевірки працівників ГУ ДПС в області, а тому наказ про проведення перевірки реалізовано. При цьому, жодних заперечень чи зауважень щодо підстав призначення та/або проведення перевірки під час такої перевірки посадові особи позивача не висловлювали.

Окрім цього, терміни проведення перевірки були зупиненні з 24.02.2022 по 07.12.2023 у зв`язку з чинністю мораторію на проведення перевірок під час дії воєнного стану, та поновлені з 08.12.2023 і тривали по 18.01.2024. Тобто основний період перевірки тривав після скасування дії карантину.

Таким чином, доводи представника позивача щодо неправомірності проведення перевірки під час дії мораторію, слід розцінювати в точки зору того чи вплинули або об`єктивно могли вплинути такі обставини на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень.

Що стосується допущених ТОВ «Віва Декор» порушень вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення такої перевірки, слід заначити таке.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до приписів частин 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 даного Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У спірних правовідносинах судом з`ясовано, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу стосовно:

- заниження податку на прибуток на загальну суму 3 778 400 грн;

- заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 378 362 грн;

- не виписано та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за грудень 2017 року, грудень 2018 року грудень 2019 року, грудень 2020 року на загальну суму ПДВ 2 582 230 грн;

- ненарахування та невиплата сум податку з доходів нерезидента в загальній сумі 1650523 грн, зокрема, ООО «Синтра Трейдинг-М» (послуги в області промислового дизайну), ООО «Синтра Трейдинг-М» (послуги по сприянню в здійсненні від імені і за рахунок довірителя пошуку покупців шпалер і каталогів шпалер), АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь» (послуги по проведенню соціального аудиту);

- неподання до контролюючого органу додатку ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства по нерезиденту BBVerpackungstechnikGmbH за 2018 рік;

- неподання до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП.

При цьому, підставою для таких висновків стали твердження контролюючого органу щодо:

-нереальності господарських операцій ТОВ «Віва Декор» з ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) за договорами № 8Т-02-2016 від 11.01.2016, № 8Т-02-2017 від 11.01.2017, № 5Т-02-2018 від 11.01.2018, № 5Т-02-2019 від 01.02.2019, № 8Т-01-2020 від 02.01.2020 про надання послуг промислового дизайну;

-нереальності господарських операцій з Rasch France (Франція) за договорами № КР-01-2017 від 04.01.2017, № КР-01-2018 від 04.01.2018, № КР-01-2019 від 04.01.2019, № КР-01 - 2020 від 03.01.2020 про надання послуг промислового дизайну;

- нереальності господарських операцій з ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) за агентським договором № 11/2016 від 01.11.2016 про надання послуг зі здійснення пошуку покупців шпалер і каталогів шпалер;

- нереальності господарських операцій з АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь» (російська федерація) за договором № М8С/ІАА/2016/013 від 22.01.2018 про надання послуг соціального аудиту;

- не оподаткування виплати інших доходів на користь нерезидентів внаслідок нереальності господарських операцій;

- наявності у позивача обов`язку нарахування компенсуючих податкових зобов`язань з ПДВ згідно з пунктом 198.5 статті 198.5 ПК України за операціями з уцінки активів;

- наявності у позивача обов`язку подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (форма № 20-ОПП).

З приводу тверджень відповідача про нереальність господарських операцій ТОВ «Віва Декор» (раніше ТОВ «Синтра») з ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) за договорами № 8Т-02-2016 від 11.01.2016, № 8Т-02-2017 від 11.01.2017, № 5Т-02-2018 від 11.01.2018, № 5Т-02-2019 від 01.02.2019, № 8Т-01-2020 від 02.01.2020 та з Rasch France (Франція) за договорами № КР-01-2017 від 04.01.2017, № КР-01-2018 від 04.01.2018, № КР-01-2019 від 04.01.2019, № КР-01 - 2020 від 03.01.2020 про надання послуг промислового дизайну, суд зазначає таке.

Вищенаведені договори (том 1, а.с. 125-230) містили аналогічні умови, а, зокрема, предметом таких договорів було надання виконавцем замовнику послуг в області промислового дизайну, який полягає в проектуванні графічних зображень зразків шпалер для колекції і розробки технічної документації з описом технології нанесення на напір при промисловому виготовленні продукції, саме:

- формування нових колекцій загальної програми виробництва;

- формування ексклюзивної програми виробництва;

- визначення концепції дизайну, оптики, кольорових рішень;

- затвердження дизайну для подальшої розробки:

- оцінка, корекція і затвердження оптики на зразках:

- узгодження та затвердження відпрацьованих зразків в якості еталонів для колекцій;

- контроль відповідності кінцевого продукту з еталоном по часу виробництва;

- прийняття рішення про можливості подальшою виробництва у випадку невідповідності з еталоном;

- контроль за формуванням каталогу і підготовки рекламного матеріалу;

- оцінка і корекція роботи дизайнерів згідно новим тенденціям ринку шпалерної продукції;

- організація і проведення презентацій нових колекцій.

На підтвердження факту виконання виконавцем ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) умов цих договорів позивачем до перевірки та до матеріалів справи надано тільки акти прийому передачі послуг в області промислового дизайну, відповідно до яких сторони погодили надання послуг в області промислового дизайну згідно переліком, наведеним нижче та визначено загальну вартість таких послуг.

При цьому зі змісту такого переліку вбачається, що у графі «Колекція/Дизайн №» зазначено лише «Нові колекції» та у графі «кількість артикулів» зазначено лише числове визначення (кількість), без деталізації таких артикулів.

Тобто такі акти не містять потрібної інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, якісних характеристик наданих послуг, як це передбачено умовами договору.

Також на підтвердження факту виконання виконавцем Rasch France (Франція) умов цих договорів позивачем до перевірки та до матеріалів справи надано акти виконаних робіт, відповідно до яких виконавець у відповідний період надав послуги у відповідності до пункту 1 відповідного договору, а замовник прийняв їх в повному обсязі, визначено відповідну вартість послуг та вказано, що послуги виконано на території України, м. Калуш.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі №826/22352/15 зазначив, що «акти наданих послуг мають розкривати зміст та обсяг наданої послуги (давати можливість ідентифікувати яка саме послуга надавалась, дозволяти перевірити правильність формування цін за послуги, одиниці їх виміру), а не лише містити загальну назву послуги».

Також у постанові від 02.07.2019 по справі №826/7836/17 Верховний Суд зазначив, що «в акті здачі-прийнття робіт має міститись визначений перелік обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, а саме: обсяг виконаних робіт, зокрема скільки чоловіко/годин в переліченому періоді виконували роботу, вказівку на виконання якого договору він складений».

Таким чином деталізація змісту і обсягу господарської операції в первинному документі, в тому числі в акті виконаних робіт і послуг має забезпечити розкриття її змісту та ідентифікацію виконаних робіт і послуг, що надаються замовником, з метою правильного подальшого їх відображення в аналітичному обліку та регістрах бухгалтерського обліку.

Досліджуючи зміст таких актів, укладених між позивачем та виконавцями (ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) та Rasch France (Франція) на наявність розкриття в них змісту та обсягу господарської операції, суд погоджується з доводами представників контролюючого органу, що такі акти не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, якісних характеристик, мають виключно загальноінформаційний характер, тому залишається непідтвердженим фактичне отримання таких послуг ТОВ «Віва Декор».

При цьому, суд вважає не доречними, у спірному випадку, доводи представника позивача щодо того, що певні неістотні недоліки в документах не можуть бути підставою для невизнання господарської операції, оскільки у спірному випадку мають місце саме істотні недоліки актів, які не дають можливість розкрити зміст та обсяг господарської операції.

Також суд не погоджується з доводами представника позивача щодо того, що назви (шифри) розроблених колекцій містяться в протоколах шкал, розроблених за результатами надання послуг промислового дизайну дизайнерами Філіпом Капелем (Rasch France, Франція) або Євгенією Румянцевою (ООО «Синтра Трейдинг-М», російська федерація).

Такі протоколи шкал не надавалися позивачем інспектору під час перевірки. В актах виконаних робіт відсутнє посилання на деталізацію наданих послуг промислового дизайну у протоколах шкал. Також складання таких документів, як елемента первинної документації не передбачено змістом укладених договорів з конрагентами позивача. Окрім цього, ці протоколи шкал складені українською мовою та з обох сторін скріплені печаткою ТОВ «Віва Декор», що додатково вказує на те, що такі складалися самим позивачем, а не контрагентами, як підтвердження наданих послуг.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарських операцій ТОВ «Віва Декор» з ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) та Rasch France (Франція), суд ретельно перевірив доводи позивача та податкового органу про фактичне нездійснення господарських операцій, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Необхідно зазначити, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості, а платника податку - права на формування витрат підприємства навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати "виконавцями" вартості послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових преференцій.

Враховуючи, що первинні документи, які стали підставою для формування показників бухгалтерського обліку, які стосуються господарських операцій з надання ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) та Rasch France (Франція) послуг промислового дизайну шпалер згідно договорів № 8Т-02-2016 від 11.01.2016, № 8Т-02-2017 від 11.01.2017, № 5Т-02-2018 від 11.01.2018, № 5Т-02-2019 від 01.02.2019, № 8Т-01-2020 від 02.01.2020, № КР-01-2017 від 04.01.2017, № КР-01-2018 від 04.01.2018, № КР-01-2019 від 04.01.2019, № КР-01 - 2020 від 03.01.2020 суд погоджується з твердженнями відповідача, що такі не можуть підтверджувати рух активів позивача та реальність господарських операцій з отримання послуг від відповідних контрагентів.

Відтак, суд погоджується з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) та Rasch France (Франція) щодо надання послуг промислового дизайну та безпідставність включення у зв`язку з цим до складу податкового кредиту податку на додану вартість за відповідними операціями, а також завищення витрат внаслідок включення витрат за такими операціями.

Що стосується висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) за агентським договором № 11/2016 від 01.11.2016 про надання послуг зі здійснення пошуку покупців шпалер і каталогів шпалер, суд зазначає таке.

Так, відповідно до агентського договору №11/2016 від 01.11 2016, укладеного між ТОВ «Віва Декор» (довіритель) та ООО «Синтра Трейдинг-М» (комерційний агент), комерційний агент зобов`язується надати довірителю послуги по сприянню в проведенні від імені та за рахунок довірителя таких угод: здійснення пошуку покупців шпалер та каталогів шпалер, що виготовляються довірителем (том 3, а.с. 71,72).

Так, за цим договором комерційний агент в листопаді 2016 року знаходить двох покупців ООО"Мир обоев" і ООО "Промторг", обидвох у місті москва, інших клієнтів не знайдено.

Відповідно до звітів про надані послуги, комерційним агентом згідно договору №11/2016 від 01.11 2016 за надані послуги впродовж травня 2017 по квітень 2018 отримано агентську винагороду в загальному розмірі 65 098,47 євро (2 010 440,59 грн).

Відповідач звертає увагу, що звіти комерційного агента не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, якісних характеристик, теж мають загальноінформаційний характер, тому залишаються непідтвердженим фактичне отримання таких послуг від ООО «Синтра Трейдинг- М» (російська федерація).

На переконання суду, за наявності ділової мети вказаних господарських взаємовідносин, такий договір не міг тривати на оплатній основі до квітня 2018 без будь-якої конкретизації наданих послуг.

Доказів того, що позивачем до закінчення перевірки надано звіти про надані послуги, в яких деталізовано зміст послуг (на відміну від попередньо поданих звітів), які надавалися комерційним агентом, позивачем не долучено.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями відповідача щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій (реальність фактичного отримання послуг по вивченню ринку з ціллю виявлення потенційних замовників) ТОВ «Віва Декор» від ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) та безпідставності завищення витрат всього в сумі 2 010 441 грн.

Щодо тверджень представників контролюючого органу про нереальність господарських операцій з АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь» (російська федерація) за договором № М8С/ІАА/2016/013 від 22.01.2018 про надання послуг соціального аудиту, суд зазначає таке.

Відповідно до умов цього договору, виконавець (АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь») зобов`язується надавати ТОВ «Віва Декор» послуги по проведенню аудиту (том 1, а.с. 148-149).

Вартість послуг виконавця за цим договором складає 1701,6 доларів США (пункт 3.1 договору).

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем під час перевірки надано, зокрема, акт про надання послуг №18000045 від 31.05.2018, відповідно до якого надано послугу «соціальний аудит згідно договору» на суму 1701,6 доларів США

Водночас такий акт не містить чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, якісних характеристик, має інформаційний характер та не може підтвердити фактичне отримання позивачем послуг від АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь».

Доказів подання звіту про надані послуги, в якому деталізовано зміст послуги з соціального аудиту, які надавалися виконавцем згідно договору № М8С/ІАА/2016/013 від 22.01.2018 про надання послуг соціального аудиту, позивачем не долучено.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з твердженнями відповідача щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій (реальність фактичного отримання послуг по соціальному аудиту) ТОВ «Віва Декор» від АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь» та безпідставності завищення витрат в сумі 45 855,03 грн (1701,6 дол. США).

Таким чином, під час розгляду судом цієї справи знайшли підтвердження висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) за договорами № 8Т-02-2016 від 11.01.2016, № 8Т-02-2017 від 11.01.2017, № 5Т-02-2018 від 11.01.2018, № 5Т-02-2019 від 01.02.2019, № 8Т-01-2020 від 02.01.2020 та з Rasch France (Франція) за договорами № КР-01-2017 від 04.01.2017, № КР-01-2018 від 04.01.2018, № КР-01-2019 від 04.01.2019, № КР-01 - 2020 від 03.01.2020 про надання послуг промислового дизайну, з ООО «Синтра Трейдинг-М» (російська федерація) за агентським договором № 11/2016 від 01.11.2016 про надання послуг зі здійснення пошуку покупців шпалер і каталогів шпалер та з АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь» (російська федерація) за договором № М8С/ІАА/2016/013 від 22.01.2018 про надання послуг соціального аудиту.

Щодо тверджень контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку щодо нарахування компенсуючих податкових зобов`язань з ПДВ згідно з пунктом 198.5 статті 198.5 ПК України та збільшення суми податкового зобов`язання з ПДВ на суму 2 582 230 грн за операціями з уцінки активів, суд зазначає таке.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Позивач стверджує, що в обліковій політиці визначив, що у випадку знецінення запасів (шпалер), їх оцінка здійснюється за очікуваною чистою вартістю реалізації, а сума, на яку первісна вартість запасів перевищує очікувану чисту вартість їхньої реалізації, списується на витрати звітного періоду, у якому відбувається така уцінка.

На підтвердження проведення оцінки товарів позивачем долучено акти-описи уцінки (том 5, а.с. 165 том. 6, а.с. 59). Дані акти-описи уцінки містять поартикульну інформацію щодо уцінки готової продукції-шпалер, зокрема кожного виду (артикулу) шпалер, суму уцінки і т.д. Також дані акти містять інформацію щодо уцінки сировини (гофроящики, пігментні пасти, плівка тощо) та розхідних матеріалів виробництва (мастило, олива, термальне масло тощо), які використовуються у виробництві шпалер.

Також позивачем долучено бухгалтерські довідки, якими відображено проведення уцінки в бухгалтерському обліку (том 5, а.с. 165 том. 6, а.с. 59).

У даному випадку уцінка запасів не мала наслідком їх втрату чи ліквідацію, а мала наслідком лише коригування їх балансової вартості та наступне використання в господарській діяльності за уціненою вартістю.

При цьому, уцінка товарно-матеріальних цінностей відображається виключно в бухгалтерському обліку. Корегування витрат або донарахування доходу у зв`язку з уцінкою товарно-матеріальних цінностей не передбачено вимогами податкового законодавства, а тому визначення та відображення витрат і доходу, а також податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість за такими операціям проводиться на загальних підставах.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі 817/581/16.

Тобто сама по собі операція з уцінки товарів (не списання) не є об`єктом оподаткування ПДВ, оскільки при її здійсненні не відбувається постачання товарів у розумінні статті 185 ПК України. Враховуючи наведені вище норми, відображення в бухгалтерському обліку операції з уцінки запасів не підпадає під визначення операції з постачання товарів/послуг, а тому помилковими є доводи відповідача про те, що позивач зобов`язаний нарахувати суму ПДВ на вартість уцінених товарів на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України. Операція з уцінки запасів сама по собі не має наслідків щодо оподаткування ПДВ, оскільки при її здійсненні не відбувається постачання товарів.

Відповідач у відзиві на позов стверджує про використання уцінених запасів в негосподарській діяльності та наявність у зв`язку з цим нібито у позивача обов`язку нарахувати компенсуючі податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Однак контролюючий орган ні у відзиві, ні в акті перевірки не встановив факт використання уцінених запасів в негосподарській діяльності, оскільки не зазначив, у яких саме негосподарських операціях призначалися до використання або були використані уцінені запаси, коли здійснювалися операції з поставки таких уцінених запасів, на які суми, на користь яких покупців тощо, а також не перевірив, чи у позивача був сформований податковий кредит при виготовлені/придбанні уцінених запасів.

Натомість дані запаси продовжують обліковуватися у складі активів позивача, вони не є списаними чи ліквідованими.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача обов`язку нараховувати компенсуючі податкові зобов`язання з ПДВ у порядку пункту 198.5 статті 198 ПК України на уцінку запасів, оскільки уцінений товар може бути використаним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. Протилежного відповідачем не доведено.

Зважаючи на викладене, висновки відповідача щодо порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст, 189, п. 198.5 ст.198 ПК України та ненарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суми проведеної уцінки запасів на загальну суму 2 582 230 грн є помилковими.

Таким чином, відповідач неправомірно донарахував позивачу податковим повідомленням рішенням №005049/0701 від 21.02.2024 зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2 582 229 грн та штрафні санкції в розмірі 645 557, 25, а тому таке податкове повідомлення-рішення у відповідній частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи помилковість висновку контролюючого органу щодо ненарахування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суми проведеної уцінки запасів на загальну суму 2 582 230 грн також є помилковими висновки щодо порушення позивачем пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема, нездійснення ТОВ Віва Декор в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрації податкових накладних за грудень 2017 року, грудень 2018 року грудень 2019 року, грудень 2020 року на загальну суму ПДВ 2 582 230 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №005034/0701 від 21.02.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 10 200,00 грн за встановлення не виписаних та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних за грудень 2017 року, грудень 2018 року грудень 2019 року, грудень 2020 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу про неоподаткування виплати інших доходів на користь нерезидентів внаслідок нереальності господарських операцій з відповідним контрагентами, суд зазначає таке.

Наслідком таких висновків відповідача стало винесення податкового повідомлення-рішення №005017/2301 від 21.02.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем П-К на прибуток іноземних юридичних осіб в загальному розмірі 1987 910 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 1 650 523 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 337 387 грн, суд зазначає таке.

Як з`ясовано судом вище, перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 141.4.1, 141.4.2, пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, зокрема, ТОВ Віва Декор не нарахована та не сплачена сума податку з доходів нерезидента в загальній сумі 1650523 грн, зокрема, ООО «Синтра Трейдинг-М» (послуги в області промислового дизайну), ООО «Синтра Трейдинг-М» (послуги по сприянню в здійсненні від імені і за рахунок довірителя пошуку покупців шпалер і каталогів шпалер), АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь» (послуги по проведенню соціального аудиту).

Відповідно до підпункту 141.4.1 пункту 141.4. статті 141 ПК України, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України оподатковуються в порядку та за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента (підпункт «й» до 21.05.2020, підпункт «к» після 21.05.2020), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Таким чином, відповідно до наведеного положення підпунтку «й» («к») підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України, оподаткуванню в Україні не підлягають, доходи нерезидентів з джерелом їх походження з України у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості наданих послуг, наданих резиденту від такого нерезидента.

Контролюючий орган, стверджуючи про обов`язок позивача щодо нарахування та виплати суми податку з доходів нерезидента в сумі 1 650 523 грн в акті перевірки не вказує, який саме «інший дохід» позивач виплачував на користь таких нерезидентів й, відповідно за якою ставкою мав оподатковуватися цей дохід із джерелом його походження з України.

Зокрема, під іншими доходами можна розуміти, зокрема, доходи, одержані у вигляді виграшів, спадку, доходи від нетрадиційних фінансових інструментів (деривативів), операції з торгівлі валютою на умовах маржинальної торгівлі тощо.

Тобто для визначення ставок податку та оподаткування доходу нерезидентів необхідним є визначення до якого типу доходів відносяться такі інші доходи. Однак в акті перевірки відповідач цього не зазначає.

Відсутність об`єкта оподаткування виключає обов`язок щодо сплати податків на доходи нерезидентів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявнісь у ТОВ «Віва Декор» обов`язку нараховувати та сплачувати податок з доходів нерезидентів в загальній сумі 1 650 523 грн, зокрема, ООО «Синтра Трейдинг-М» (послуги в області промислового дизайну), ООО «Синтра Трейдинг-М» (послуги по сприянню в здійсненні від імені і за рахунок довірителя пошуку покупців шпалер і каталогів шпалер), АО «Бюро Веритас Сертификейшн Русь» (послуги по проведенню соціального аудиту).

Відтак, суд дійшов висновку щодо безпідставності доводів відповідача про порушення ТОВ «Віва Декор» підпунктів 141.4.1, 141.4.2, пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України та протиправності збільшення податковим повідомленням-рішенням №005017/2301 від 21.02.2024 суми грошового зобов`язання за платежем П-К на прибуток іноземних юридичних осіб в загальному розмірі 1 987 910 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 1 650 523 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 337 387 грн.

Таким чином, зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №005019/2301 від 21.02.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 340,00 грн за неподання до контролюючого органу додатку ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства по нерезиденту BBVerpackungstechnikGmbH за 2018 рік, суд зазначає таке.

Так, перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2017 по 30.09.2021 ТОВ «Віва Декор» до контролюючого органу подано податкові декларації з податку на прибуток з додатками ПН по нерезиденту BBVerpackungstechnikGmbH за звітні періоди І квартал 2018 року, І півріччя 2018 року, 9 місяців 2018 року, однак не подано наростаючим підсумком до контролюючого органу додаток ПН до податкової декларації з податку на прибуток по нерезиденту BBVerpackungstechnikGmbH за 2018 рік, чим порушено пункти 46.1, 46.3, 46.5 статті 46, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 103.9 статті 103 ПК України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові, у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів джерелом їх походження з України, зобов`язана подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів, у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зокрема, сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період, відображається в таблиці 1 «Розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» додатку ПН до рядка 23 до податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Додаток ПН заповнюється окремо по кожному нерезиденту, якому виплачуються доходи.

Разом з тим, обов`язок нарахувати та утримати податок на прибуток з сум доходів, виплачених на користь нерезидентів виникає не у зв`язку та не у момент подання додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, а відомості вказаного додатку до податкової декларації з податку на прибуток є документом, що свідчить про суми вже утриманого та сплаченого податку і не виступає підставою для здійснення нарахування та/або сплати податкового зобов`язання, оскільки в часі слідує за таким нарахуванням, утриманням та сплатою, а не передує йому.

Додаток ПН до декларації має подаватися позивачем як податковим агентом нерезидента у разі наявності показників, що підлягають декларуванню.

У спірному випадку позивач не утримував податок на доходи нерезидентів при виплаті доходу на користь BBVerpackungstechnikGmbH, не утримував податку на доходи нерезидентів при виплаті плати за надані послуги.

Оскільки відсутні показники податкових зобов`язань, що підлягають декларуванню, то відсутнє порушення позивачем вимог статті 49 ПК України та підстави для застосування до нього штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач неправомірно виніс податкове повідомлення-рішення №005019/2301 від 21.02.2024, яким до позивача застосував штрафні санкції в сумі 340,00 грн, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу про неподання ТОВ Віва Декор за період що перевірявся повідомлень форми №20-ОПП щодо об`єктів оподаткування, суд зазначає таке.

Пунктом 63.3 статті 63 ПК України передбачено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Згідно з розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (надалі, також Порядок №1588), повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язанні з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється, в тому числі, на підставі повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10), поданого платником відповідно до розділу VIII Порядку, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об`єкта оподаткування.

У разі створення відокремленого підрозділу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України повідомлення за формою № 20-ОПП подається юридичною особою протягом 10 робочих днів після створення, реєстрації такого підрозділу до контролюючого органу за основним місцем обліку юридичної особи.

Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати повідомлення за формою № 20-ОПП засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни.

Таким чином, суб`єкти господарювання зобов`язані повідомляти податкові органи про виникнення або зміну даних щодо об`єктів/об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, за формою №20-ОПП.

Пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України передбачено, що в разі неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

У разі не усунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 2040 гривень.

У ході проведення перевірки встановлено, що у ТОВ Віва Декор за період з 01.01.2017 по 30.09.2021 були наявні 15 об`єктів оподаткування/об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, щодо яких позивачем не подано до податкового органу 15 повідомлень за формою №20-ОПП, що є порушенням підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, пункту 8.1. розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства України від 09.12.2011 №1588.

Зокрема, контролюючим органом встановлено, що у період, що перевірявся, позивач використовував 15 об`єктів оподаткування/об`єкти, пов`язаних з оподаткуванням, щодо яких позивачем не подано/несвоєчасно подано до податкового органу повідомлення (всього 21 повідомлення про набуття/припинення права на такі об`єкти) за формою №20-ОПП.

Представник позивача на підтвердження відсутності допущеного порушення не подає жодних доказів щодо своєчасного подання таких повідомлень чи спростування інформації щодо наявності прав (припинення прав) на відповідні об`єкти, натомість вказує на відсутність у ТОВ «Віва Декор» обов`язку щодо подання таких повідомлень та відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності за неподання повідомлення за формою №20-ОПП або ж на відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності за кожен факт такого неподання (1020 грн х 21), а лише сукупно за неподані заяви/документів (1020 грн).

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 21.07.2020 у справі №826/14197/17 щодо правомірності застосованих штрафних санкцій за неподання 20-ОПП, зазначено:

Отже, платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Як встановлено судами, позивачем не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, при цьому, в перевірений період позивач при здійсненні підприємницької діяльності використовував приміщення та нерухоме майно.

З огляду на те, що позивачем проводилась господарська діяльність через відділення, які розташовані в інших місцях, ніж місце розташування позивача та його філій, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у позивача обов`язку повідомити про здійснення господарської діяльності такими відділеннями.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову..

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №200/3904/21.

Також Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 у справі №260/2584/21 зазначив: "Відповідно до пункту 111.5 статті 111 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час проведення податкової перевірки) триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом.

Згідно з пунктом 113.3 статті 113 ПК України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Відтак, невиконання платником податків такого обов`язку станом на травень 2021 року є підставою для притягнення відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України.

Доводи ГТУЮ про відсутність обов`язку подання повідомлення за формою 20-ОПП щодо трьох автомобілів, безоплатно переданих на підставі пунктів 23, 24 Порядку №985, з огляду на те, що останні не є об`єктами оподаткування, є помилковими з підстав, викладених при вирішенні першого спірного у цій справі питання".

Таким чином, невиконання ТОВ «Віва Декор» обов`язку щодо подання до податкового органу 21 повідомлення за формою №20-ОПП є підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України за кожен факт неподання такого повідомлення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку щодо правомірності застосування оскарженим податковим повідомленням-рішенням №005050/0701 від 21.02.2024 штрафних (фінансових) санкції в розмірі 21 420 грн (21х 1020 грн).

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №005050/0701 від 21.02.2024 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ «Віва Декор» підлягають частковому задоволенню шляхом: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №005049/0701 від 21.02.2024 в частині, що становить 3 227 786 (три мільйони двісті двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень 25 копійок від загально визначеної суми грошового зобов`язання, з яких 2582229 (два мільйони п`ятсот вісімдесят дві тисячі двісті двадцять дев`ять) гривень сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість та 645557 (шістсот сорок п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 25 копійок штрафні (фінансові) санкції; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №005034/0701 від 21.02.2024; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №005017/2301 від 21.02.2024; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №005019/2301 від 21.02.2024.

У решті вимог позовної заяви слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду з цими вимогами сплачено судовий збір в розмірі 30280 грн згідно платіжного документа №3836 від 19.04.2024 (а.с. 1).

Представник позивача 23.07.2024 подала до суду заяву про відшкодування судових витрат, згідно з якою просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ТОВ Віва Декор витрати на правничу допомогу адвокатів в розмірі 826 247,92 грн та витрати, пов`язані з прибуттям представників позивача до суду в розмірі 20 925,76 грн.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу подано:

- довіреність від 18.04.2024 на представництво інтересів ТОВ «Віва Декор» (том 6, а.с. 127-128);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9321/10, видане 31.07.2020 ОСОБА_1 та посвідчення адвоката №9321/10 від 31.07.2020 (том 6, а.с. 129);

- рамковий договір №17-АА/2019 від 04.12.2019 про надання професійної правничої (правової) допомоги (том 6, зворотна сторона а.с. 9 - а.с. 18);

- завдання № 4 від 15.02.2024 до Рамкового договору № 17-АА/20І9 від 04.12.2019 (том 6, зворотна сторона а.с. 18 - а.с. 19);

- звіт від 18.06.2024 про надані юридичні послуги в рамках виконання п.1.1 Завдання №4 від 15.02.2024 до Рамкового договору № 17-АА/2019 від 04.12.2019 (том 6, а.с. 20);

- рахунок № 7420000219 від 18.06.2024 на суму 446 685,52 грн (том 6, зворотна сторона а.с. 20);

- платіжна інструкція № 888 від 20.06.2024 на суму 446 685,52 грн (том 6, а.с. 21);

- акт приймання передачі послуг від 18.06.2024 (том 6, зворотна сторона а.с. 21 - а.с. 22);

- звіт від 22.07.2024 про надані юридичні послуги в рамках виконання п.1.1 Завдання № 4 від 15.02.2024 до Рамкового договору №17-АА/2019 від 04.12.2019 (том 6, зворотна сторона а.с. 22);

- рахунок №7420000247 від 22.07.2024 на суму 379 562,40 грн (том 6, а.с. 23);

- платіжна інструкція №1000 від 22.07.2024 на суму 379 562,40 грн (том 6, зворотна сторона а.с. 23);

- акт приймання - передачі послуг від 22.07.2024 (том 6, а.с. 24)

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого розміру витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Поряд із вказаним, в даному випадку, суд також враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:

"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

76. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним."

З огляду на вищевказане, суд переконаний, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є значно завищеним та неспівмірним із складністю і характером даної справи.

Підсумовуючи свої аргументи і мотиви, суд вважає справедливим відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 83 000,00 гривень, які також підлягають розподілу за результатами розгляду судом цієї справи.

Також представник позивача просила суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані з прибуттям представників позивача до суду у розмірі 20 925,76 грн.

На підтвердження таких витрат надано:

-квитки на залізничні потяги АТ «Укрзалізниця» (том 6, а.с. 25-31);

-звіти про поїздки на сервісі таксі Uklon (том 6, зворотна сторона а.с. 31 а.с. 36);

-докази на підтвердження проживання в готелі «Надія» (том 6, а.с. 37-44).

-звіт від 22.07.2024 про накладні витрати, пов`язані з супроводом справи №300/3258/24 (том 6, зворотна сторона а.с. 44).

Відповідно до статті 135 КАС України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до звіту від 22.07.2024 про накладні витрати, пов`язані з супроводом справи, представник позивача включила до таких витрат: витрати, пов`язані з проїздом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (квитки на потяг) представника ОСОБА_3 у розмірі 8533,58 грн та представника ОСОБА_4 в розмірі 1950,98 грн; витрати, пов`язані з проїздом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (таксі) в загальному розмірі 2149,20 грн; витрати на оплату проживання в готелі в загальному розмірі 8292 грн.

Суд вважає, що витрати, пов`язані з проїздом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з використанням таксі в розмірі 2149,20 грн, а також витрати на проживання в готелі в розмірі 8292 грн не можуть вважатися неминучими. Як у місті Києві, так і у місті Івано-Франківську доступним є громадський транспорт. Також з урахуванням графіків руху потягів за маршрутом Київ-Івано-Франківськ, представники позивача мали можливість завчасно прибувати у м. Івано-Франківськ безпосередньо у день судових засідань в Івано-Франківському окружному адміністративному суді та у це й же день повертатися у м. Київ, без необхідності ночівлі у готелі.

Таким чином суд вважає обґрунтованими витрати, пов`язані з проїздом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду залізничним транспортом (оплата квитків на потяг) в загальному розмірі 10 484,56 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ТОВ Віва Декор судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 931 (десять тисяч дев`ятсот тридцять одна) гривня 08 копійок; судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29 963 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят три) гривні 00 копійок та судові витрати, пов`язані із прибуттям представників до суду в розмірі 3 785 (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок, що пропорційно становить 36,1 % задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статями 241-246, 250, 255, 295, 264, 265, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області форми Р №005049/0701 від 21.02.2024 в частині, що становить 3 227 786 (три мільйони двісті двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень 25 копійок від загально визначеної суми грошового зобов`язання, з яких 2582229 (два мільйони п`ятсот вісімдесят дві тисячі двісті двадцять дев`ять) гривень сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість та 645557 (шістсот сорок п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 25 копійок штрафні (фінансові) санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області форми ПН №005034/0701 від 21.02.2024.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області форми Д №005017/2301 від 21.02.2024.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області форми ПС №005019/2301 від 21.02.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП - 43968084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віва Декор (код ЄДРПОУ - 31843672) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 931 (десять тисяч дев`ятсот тридцять одна) гривня 08 копійок; судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29 963 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят три) гривні 00 копійок та судові витрати, пов`язані із прибуттям представників до суду в розмірі 3 785 (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Віва Декор, адреса: вул. Євшана, буд. 9, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, код ЄДРПОУ - 31843672;

відповідач: Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП 43968084.

Рішення складене в повному обсязі 28 жовтня 2024 р.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.

СудІвано-Франківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення17.10.2024
Оприлюднено31.10.2024
Номер документу122651931
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю

Судовий реєстр по справі —300/3258/24

Ухвала від 06.12.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Сеник Роман Петрович

Рішення від 17.10.2024

Адміністративне

Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Тимощук О.Л.

Рішення від 17.10.2024

Адміністративне

Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Тимощук О.Л.

Ухвала від 07.10.2024

Адміністративне

Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Тимощук О.Л.

Ухвала від 01.05.2024

Адміністративне

Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Тимощук О.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні