Рішення

від 28.10.2024 по справі 520/24076/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року № 520/24076/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" про застосування заходів реагування.

Суть спору: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення (заборони) експлуатації будівель і споруд Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" за адресою: Харківська обл., Красноградський р-н., Сахновщицька ОТГ, с.Багата Чернещина, вул.Харківська, 8, шляхом їх знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання та зобов`язання припинити використання цих будівель і споруд до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що в ході проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ", розташованого за адресою: Харківська обл., Красноградський р-н., Сахновщицька ОТГ, с.Багата Чернещина, вул.Харківська, 8, було встановлено порушення відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта до усунення відповідних порушень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 адміністративну справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

06.08.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що наведені в акті перевірки від 19.08.2021 №99 висновки щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивач не надав жодних доказів на підтвердження таких висновків.

Крім того, відповідач зазначив, що товариством було усунено порушення, про які вказано в акті перевірки.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" (ідентифікаційний код 34989711, місцезнаходження: 01054, Україна, м.Київ, провул. Георгіївський, буд., 2, кім.12) зареєстровано як юридична особа, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.11.2021 №285079122 Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" є власником будівлі, загальною площею 331 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська обл., Сахновщинський р-н., с.Багата Чернещина, вул.Харківська, буд.8.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 18.08.2021 по 19.08.2021 провідним інспектором відділу запобігання надзвичайних ситуацій Красноградського районного управління Головного управління ДСНС України у Харківській області лейтенантом служби цивільного захисту ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління ДСНС України у Харківській області від 05.08.2021 №17 та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 17.08.2021 №137 було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" на об`єкті, який розташований за адресою: Харківська обл., Красноградський р-н., Сахновщинська ОТГ, с.Багата Чернещина, вул.Харківська, 8, вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами проведення якого був складений акт від 19.08.2021 №99.

Зі змісту вказаного акта вбачається, що в ході перевірки були виявлені порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" законодавчих та нормативно-правових актів у сфері техногенної та пожежної безпеки, а саме:

- пункт 16 розділу ІІ Правил пожежної безпеки України - керівником не забезпечення проходження навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки (підтверджується відсутністю посвідчень);

- абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу ІІІ Правил - керівником не забезпечено оброблення засобами вогнезахисту дерев`яних елементів горищної конструкції (підтверджується відсутністю акту виконаних робіт);

- абзац перший пункту 1.6 глави І розділу ІV Правил - з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів здійснюється не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (підтверджується відсутністю акту виконаних робіт);

- пункт 1.20 глави 1 розділу ІV Правил - не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (підтверджується відсутністю протоколів вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування);

- пункт 1.21 глави 1 розділу ІV Правил - будівлі об`єкту не забезпечені захистом від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів (підтверджується відсутністю акту виконаних робіт);

- пункт 1.2 глави 1 розділу V Правил - будинки та приміщення не обладнанні системами протипожежного захисту (підтверджується відсутністю акту виконаних робіт);

- пункт 3.11 глави 3 розділу V Правил - пожежний щит не укомплектований з відповідністю до вимог (підтверджується відсутністю технічного обладнання);

- пункт 10.1 глави 10 розділу VІ Правил - до роботи на АЗС допущені особи, які не пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму і не мають про це відповідного посвідчення (підтверджується відсутністю посвідчення);

- пункт 7 наказу МНС України №140 від 16.08.2005 - на об`єкті не проведено ідентифікацію ПНО (підтверджується відсутністю відповідних документів);

- пункт 10.5 глави 10 розділу VІ Правил - АЗС не обладнано гучномовним зв`язком (підтверджується відсутністю обладнання гучномовного зв`язку).

Виявлення вказаних порушень відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта, з приводу чого суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 1 Закону № 877 встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно з частиною сьомою статті 7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, регулюються Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403 (далі КЦЗ України, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та другої статті 64 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст. 66 КЦЗ України).

Згідно з частиною першою статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною другою статті 68 КЦЗ України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Статтею 70 КЦЗ України закріплено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що Кодексом цивільного захисту України передбачено наявність загрози життю та здоров`ю людей внаслідок порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства з питань техногенної, пожежної безпеки, як підставу для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Суд звертає увагу, що визначення поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, є оціночним. Водночас, на переконання суду, всі порушення протипожежних норм в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Як зазначено вище, в акті від 16.04.2021 №104 встановлено п`ять окремих порушень відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Стосовно порушення відповідачем пункту 16 розділу ІІ Правил пожежної безпеки України (п.1).

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 (далі Правила №1417, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд (далі об`єкт).

Ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Згідно з пунктом 16 розділу ІІ Правил №1417 посадові особи та працівники проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях».

Пунктом 2 Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №444, навчання населення здійснюється:за місцем роботи - працюючого населення;за місцем навчання - дітей дошкільного віку, учнів та студентів;за місцем проживання - непрацюючого населення.

Організація навчання населення покладається:працюючого та непрацюючого - на ДСНС, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування; дітей дошкільного віку, учнів та студентів - на МОН.

Відповідно до пунктів 6-7 Порядку навчання працюючого населення здійснюється безпосередньо на підприємстві, в установі та організації згідно з програмами підготовки працівників до дій у надзвичайних ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об`єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту.

Програми підготовки працівників до дій у надзвичайних ситуаціях розробляються і затверджуються підприємствами, установами, організаціями на підставі програм та організаційно-методичних вказівок з підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях, що розробляються і затверджуються ДСНС, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Програми навчання з питань пожежної безпеки погоджуються із ДСНС.

Щодо порушення відповідачем абзацу перший пункту 2.5 глави 2 розділу ІІІ Правил №1417 (п.2).

Згідно з абзацом перший пункту 2.5 глави 2 розділу ІІІ Правил №1417 у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.

Необхідність обробляння засобами вогнезахисту дерев`яних елементів інших конструкцій будинків визначається відповідними нормативними документами за видами будинків.

Стосовно порушення відповідачем пункту 1.6 глави І розділу ІV Правил №1417 (п.3).

Відповідно до пункту 1.6 глави І розділу ІV Правил №1417 з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів.

Місця з`єднання жил проводів і кабелів, а також з`єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Втрати опору ізоляції на стиках повинні бути не більше втрат опору ізоляції на цілих жилах цих проводів і кабелів.

Щодо порушення відповідачем вимог пунктів 1.20-1.21 глави 1 розділу ІV Правил №1417 (п.4-5).

Згідно з пунктами 1.20 - 1.21 глави 1 розділу ІV Правил №1417 замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання мають проводитись 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені ПТЕ.

Захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд».

Щодо порушення відповідачем вимог пункт 3.11 глави 3 розділу V Правил №1417 (п.7).

Відповідно до пункту 3.11 глави 3 розділу V Правил №1417 для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будинках, спорудах, а також на території підприємств повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).

Пожежні щити (стенди) повинні встановлюватись на території об`єкта площею більше 200 м-2 з розрахунку один щит (стенд) на 5000 м-2 захищуваної площі.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.

На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.

Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности».

Склади пиломатеріалів, тари та волокнистих матеріалів потрібно забезпечувати необхідною (понаднормовою) кількістю пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння згідно з місцевими умовами.

Стосовно порушення відповідачем вимог пунктів 10.1 та 10.5 глави 10 розділу VІ Правил №1417 (п.8 та 10).

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.5 глави 10 розділу VІ Правил №1417 до роботи на автозаправних станціях (далі - АЗС) допускаються лише особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму і мають про це відповідне посвідчення. Забороняється зменшувати нормовані протипожежні відстані між суміжними будинками, спорудами на території АЗС.

АЗС мають бути оснащені телефонним, гучномовним зв`язком. Для АЗС, які не обладнані провідним телефонним зв`язком, дозволяється для цих цілей використовувати засоби стільникового зв`язку.

Щодо порушення відповідачем пункту 7 наказу МНС України №140 (п.9).

Згідно з пунктом 7 Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об`єктів, затвердженого наказу МНС України №140 від 16.08.2005, ідентифікації підлягають усі об`єкти господарської діяльності, які розташовані на території України і перебувають у

державній, колективній або приватній власності юридичних або фізичних осіб, а також інші об`єкти, визначені комісіями з питань ТЕБ та НС або відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Стосовно порушення відповідачем вимог пункту 1.2 глави 1 розділу V Правил №1417 (п.6).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу V Правил №1417 Будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».

Відповідно до пункту 3.15 глави 3 ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.11.2014 № 312, система протипожежного захисту (СПЗ) - це комплекс технічних засобів, що змонтований на об`єкті, призначений для виявлення, локалізування та ліквідування пожеж без втручання людини, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі.

Згідно з пунктом 5.5 глави 5 ДБН В.2.5-56:2014 не підлягають обладнанню системами пожежної сигналізації окремо розташовані одноповерхові наземні об`єкти громадського призначення, площа яких незалежно від їх ступеня вогнестійкості не перевищує 100 кв.м.

Пунктом 6.1 розділу VI ДБН В.2.5-56:2014 визначено, що системи протипожежного захисту поділяються на: а) системи пожежної сигналізації; б) автоматичні системи пожежогасіння; в) автономні системи пожежогасіння; г) системи керування евакуюванням (в частині системи оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання); д) системи протидимного захисту; е) системи централізованого пожежного спостерігання; ж) системи диспетчиризації СПЗ; и) системи флегматизації; інженерні системи та технологічне обладнання, які не входять до складу СПЗ, але з СПЗ функціонально пов`язані: к) блискавкозахист; л) пожежні ліфти; м) пожежні кран-комплекти; н) протипожежні двері, клапани, ворота та завіси (екрани) тощо.

Згідно з пунктом 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014 системи пожежної сигналізації призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів (наприклад: евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, запуск протидимних систем пожежогасіння, здійснення управління протипожежними клапанами, дверима, воротами та завісами (екранами), відключенням або блокуванням (розблокуванням) інших інженерних систем та устаткування при сигналі "пожежа" тощо).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014 системи пожежної сигналізації повинні: а) виявляти ознаки пожежі на ранній стадії; б) передавати тривожні сповіщення до пристроїв передавання пожежної тривоги та попередження про несправність; в) формувати сигнали управління для систем протипожежного захисту та іншого інженерного обладнання, що задіяне при пожежі; г) сигналізувати про виявлену несправність, яка може негативно впливати на нормальну роботу СПС.

Системи пожежної сигналізації не повинні: а) підпадати під несприятливий вплив інших систем незалежно від того, з`єднані вони з ними чи ні; б) виходити з ладу (частково або повністю) через вплив на них вогню або явища, для виявлення якого вони призначені, до того, як вогонь чи це явище було виявлено; в) реагувати на інші явища, не пов`язані з виявленням пожежі (підпункт 7.2.3 пункту 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014).

Згідно з підпунктом 13.2.1 пункту 13.2 розділу ХІІІ ДБН В.2.5-56:2014 у приміщенні пожежного поста повинна бути: 1) світлова і звукова сигналізація про: а) несправність у системі оповіщення; б) несправність електроживлення системи оповіщення; в) несправність ланцюгів пуску системи оповіщення; г) відключення автоматичного режиму; 2) світлова сигналізація: а) спрацювання (з розшифруванням зон оповіщення); 3) модулі: а) запуску системи оповіщення (з вибиранням зон оповіщення); б) запуску системи оповіщення (для всього будинку); в) зупинки системи оповіщення (з вбиранням зон оповіщення); г) зупинки систем оповіщення (для всього будинку).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що наведені в акті перевірки від 19.08.2021 №99 висновки щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивач не надав жодних доказів на підтвердження таких висновків.

Проте, суд ставиться критично до вказаних тверджень відповідача, оскільки у даному випадку, акт перевірки є належним та допустимим доказом, в якому зафіксовані результати перевірки та виявлені порушення, на спростування наявності яких, відповідно, суб`єкт господарювання може надати протилежні докази.

Також у відзиві на позовну заяву позивач зазначив, що товариством вчинені дії по усуненню відповідних порушень.

Так, виконання вимог пунктів 1.20-1.21 глави 1 розділу ІV Правил №1417 було замовлено у спеціалізованого суб`єкта господарювання роботи зі здійснення захисту будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів.

На підтвердження вказаних пояснень відповідач долучив до матеріалів справи:

- договір від 02.01.2022 №60, укладений з приватним підприємством "Заряд" на виконання робіт з профілактичного випробування електрообладнання на об`єктах замовника вимірювання опору заземлюючих пристроїв: перевірка наявності та стану кіл між заземлювачами та елементами, що заземлюються та устаткування; вимірювання заземлюючих пристроїв блискавкозахисту та металозв`язку струмопроводів блискавкорицмачів і блискавковідводів; перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та устаткування від КЗ та вимірювання значення опору ізоляції проводів і кабелів;

- акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.11.2022 №60 за вказаним договором.

Крім того, відповідач долучив до матеріалів справи акт від 02.12.2022 перевірки та огляду технічного стану електромереж та електрообладнання до 1000 в на виробничих об`єктах та акт від 12.12.2022 на виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту по електромережі та електрообладнання на виробничих об`єктах.

Також відповідач долучив акт №03 від 01.02.2022 підтвердження укомплектування пожежного щита та посвідчення про проходження навчання законодавчих актів з охорони праці, гігієни праці, надання домедичної допомоги потерпілим, електробезпеки, пожежної безпеки.

Проте, суд не приймає їх до уваги, оскільки належним доказом усунення відповідного порушення є акт позапланової перевірки, з відображеним у ньому фактом усунення відповідного порушення, який відповідач суду не надав.

Так, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 640/24347/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 95010273), щодо того, що суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так й інші докази, надані відповідачем, які, в свою чергу, підтверджують відсутність або усунення виявлених порушень - акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов`язковою, тощо.

В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, необхідно вказати, що саме суд вирішує питання чи усунув відповідач виявлені порушення чи ні, а отже чи є підстави для задоволення позову чи такі відсутні.

Отже, в разі якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, стали спірними та перейшли в площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, в тому числі повторного, є лише одним із доказів, оцінку якому дає виключно суд поряд з іншими доказами.

В протилежному випадку (якщо би виключно акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була би нівельована, оскільки останній не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням.

За таких обставин, Верховний Суд зауважив, що висновок про те, що належним доказом усунення порушення є тільки акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, є помилковим, оскільки такий доказ є одним із доказів, який може підтверджувати обставину усунення підприємством виявлених порушень.

Натомість, наведений висновок не спростовує загальних процесуальних вимог до доказів.

Так, суд зауважує, що матеріали справи свідчать про те, що відповідачем вчиняються дії, які спрямовані на усунення виявленого порушення, однак докази повного усунення порушень матеріали справи не містять.

Суд схвально сприймає вчинення відповідачем дій, які свідчать про добросовісність намірів відповідача щодо проведення ним роботи по усуненню порушень та вжиття відповідних заходів, однак належні та допустимі докази повного усунення порушень матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що виявлені позивачем порушення створюють потенційну небезпеку для життя та здоров`я людей, а поданий позов направлений на попередження виникнення негативних наслідків у разі виникнення надзвичайної ситуації, тобто носить характер превентивного захисту.

Так, відсутність системи протипожежного захисту призводить до пізнього виявлення пожежі та оповіщення людей, які перебувають у будівлі, у зв`язку з чим первинні засоби пожежогасіння будуть не ефективними, продукти горіння та чадний газ унеможливлять своєчасну та безпечну евакуацію людей з будівлі та призведуть до отруєння людей, що перебуватимуть у ній, гасіння пожежі здійсниться лише після прибуття пожежних підрозділів з необхідними засобами гасіння.

У п. 31 постанови Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 815/140/18 зазначено, що відсутність протипожежної сигналізації є істотним порушенням, що впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та може спричинити загрозу життю і здоров`ю людей та унеможливить її ефективну ліквідацію та рятування людей (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 84805275).

При цьому суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що виявлені в ході перевірки порушення не створюють безпосередньої загрози життю та здоров`ю людей, а тому захід реагування, який позивач просить застосувати, не є пропорційним до виявлених порушень та можливих негативних наслідків від них.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 33 частини 1 статті 1 КЦЗ України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Згідно з пунктом 24 вищезазначеної правової норми надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 2 КЦЗ України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Відповідно до підпункту 4.3.7 пункту 4 «Терміни та визначення понять» ДСТУ 2272:2006 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 09.06.2006 № 162, небезпечний чинник пожежі, небезпечний фактор пожежі - це прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опіків, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи гибелі людей і (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. Примітка. До небезпечних чинників пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Таким чином, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Аналіз вказаних статей дає підстави для висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів.

Суд зауважує, що позивач як орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акта, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, а оскільки під час проведення перевірки позивачем були встановлені відповідні порушення, такий захід реагування як зупинення експлуатації приміщень до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є доцільним.

Слід зазначити, що існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 823/589/16.

Оскільки під час розгляду справи відповідачем не доведено повне усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, встановлених під час позапланової перевірки, то на даний час існує загроза життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до частини третьої статті 55 КЦЗ України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Пожежна і техногенна безпека в цілому є прямо пропорційним та тотожним поняттям до життя та здоров`я людини, оскільки відсутність заходів, передбачених нормативно-правовими актами у даній сфері, призводить до загибелі та травмування громадян.

Вищезазначені порушення створюють пряму або опосередковану загрозу життю та здоров`ю людей.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходяться під її юрисдикцією.

Обов`язок держави - захищати життя людини також закріплено і у ст. 27 Конституції України.

Основною метою поданого позивачем позову є встановлення умов для безпеки людей, відсутності неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожежі.

Наведене спростовує твердження відповідача про те, що виявлені позивачем порушення не створюють безпосередню загрозу життю та здоров`ю людей та не є підставою для застосування заходів реагування. Так, суд зауважує, що виявлені порушення якраз і створюють потенційну небезпеку для життя та здоров`я людей, а поданий позивачем позов направлений на попередження виникнення негативних наслідків у разі виникнення надзвичайної ситуації, тобто носить характер превентивного захисту.

Суд вважає непереконливими твердження відповідача про те, що обраний позивачем захід реагування не є пропорційним до виявлених порушень та можливих негативних наслідків від них.

З цього приводу суд зазначає, що відповідний захід реагування передбачений Законом № 877 та КЦЗ України (тобто відповідає вимозі «законності»); направлений на попередження виникнення та поширення надзвичайної ситуації та забезпечення безпеки життя та здоров`я людей (відповідає ознаці «суспільної необхідності») та є тимчасовим заходом, метою якого є спонукання відповідача дотримуватися обов`язкових положень законодавства в сфері пожежної та техногенної безпеки. Застосування такого заходу реагування не унеможливлює та не створює перешкод у використанні об`єктів права власності та користування, оскільки не позбавляє відповідача можливості реалізувати такі правомочності після усунення порушень законодавства та приведення своєї діяльності у відповідність з вимогами чинного законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя та здоров`я від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення, а тому право користування відповідачем будівлями може бути тимчасово обмежено з огляду на необхідність забезпечення безпечних умов для життя та здоров`я людей. Наведене свідчить про відповідність заходу реагування критерію «пропорційності» втручання.

При цьому важливо, що захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень. Крім того, застосований до відповідача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення суб`єктом господарювання виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на об`єкті підвищеної небезпеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі № 826/1024/18.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Суд наголошує на тому, що неусунені відповідачем порушення є істотними та несуть ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки впливають:

- на забезпечення безпеки роботи відповідача, безпеки його працівників, відвідувачів у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту;

- на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі;

- на ліквідацію пожежі, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків;

- на евакуацію людей та їх захисту від наслідків пожежі, надзвичайної ситуації.

При збереженні таких умов для працівників товариства, існує реальна загроза життю, отримання травм, або шкоди їх здоров`ю.

Отже, характер суспільної небезпечності встановлених під час перевірки відповідача порушень, а також наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров`ю людей є обґрунтованими та беззаперечними.

Враховуючи, що відповідач не усунув порушень, які виявлені в ході проведення перевірки, суд дійшов висновку про необхідність застосування заходу реагування у вигляді зупинення експлуатації будівель та споруд Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" за адресою: Харківська обл., Красноградський р-н., Сахновщицька ОТГ, с.Багата Чернещина, вул.Харківська, 8, шляхом зобов`язання відповідача зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 19.08.2021 №99.

Враховуючи вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки відповідні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, позивачем понесені не були, судові витрати у вигляді судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Застосувати захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівель та споруд Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" за адресою: Харківська обл., Красноградський р-н., Сахновщицька ОТГ, с.Багата Чернещина, вул.Харківська, 8, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 19.08.2021 №99.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.