Рішення від 29.10.2024 по справі 640/7179/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року № 640/7179/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора, прокуратури Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі відповідач 1), Генерального прокурора (далі відповідач 2), прокуратури Чернівецької області (далі відповідач 3), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Чернівецької області №731-к від 31.10.2019 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора та органів прокуратури;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Чернівецької області та органів прокуратури з 22.02.2020;

- визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у невчиненні необхідних дій щодо винесення наказу про переведення ОСОБА_1 на посаду до іншого органу прокуратури та зобов`язати Генерального прокурора видати наказ про переведення ОСОБА_1 на посаду до іншого прокуратури;

- стягнути з прокуратури Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 22.02.2020 і до ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом прокурора Чернівецької області №731-к звільнено з посади прокурора та органів прокуратури Чернівецької області на підставі частини п`ятої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», який, на його думку, суперечить положенням чинного законодавства. Позивач зазначив, що у наказі № 66-к вказано про припинення повноважень на адміністративній посаді, але виходячи з норм закону, якими керувався Генеральний прокурор, фактично відбулося його звільнення з адміністративної посади заступника прокурора у зв`язку з переведенням на посаду до іншого органу прокуратури. Позивач вважає, що Генеральний прокурор зобов`язаний був видати наказ та перевести його на адміністративну посаді іншого органу прокуратури, а тому прокурор Чернівецької області не був у даному випадку наділений повноваженнями звільняти позивача з посади прокурора, а отже діяв при винесені наказу 31.10.2019 № 731-к з перевищенням повноважень, наданих йому Законом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; запропоновано відповідачам подати відзив на позовну заяву.

Представником Офісу Генерального прокурора подано відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову та зазначив, що ОСОБА_1 за її згодою була призначена на тимчасово вакантну посаду заступника прокурора Чернівецької області з одночасним її звільненням з посади в порядку переведення до органів прокуратури Чернівецької області. У зв`язку із закінченням строку перебування на адміністративній посаді, повноваження ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Чернівецької області були припинені на підставі п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру». З метою вирішення питання про призначення на іншу посаду позивачу відповідно до вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» прокурором Чернівецької області було запропоновано наявні вакантні та тимчасово вакантні посади, від яких позивач відмовилась, тому відповідач 1 вважає, що прокуратурою Чернівецької області правомірно видано спірний наказ.

Також, відповідач 1 вважає, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Генерального прокурора, оскільки після припинення повноважень на адміністративній посаді заступника прокурора Чернівецької області ОСОБА_1 продовжувала перебувати у трудових правовідносинах з прокуратурою Чернівецької області.

Представником прокуратури Чернівецької області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у зв`язку із закінченням проходження спеціальної підготовки та поверненням основного працівника, який обіймав посаду на постійній основі, наказом Генерального прокурора України від 24.05.2019 № 66к повноваження ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Чернівецької області були припинені у зв`язку із закінченням строку перебування на адміністративній посаді на підставі п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, відповідачем 3 вказано, що прокуратурою Чернівецької області з метою дотримання вимог Закону України «Про прокуратуру» було вжито усіх можливих заходів щодо переведення позивача в установленому законом порядку, за її згодою, на одну з вакантних посад в органах прокуратури області, тому вважає, що наказ прокурора Чернівецької області від 31.10.2019 № 731 к видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а тому просить відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви до прокуратури Чернівецької області.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, дану адміністративну справу було передано на розгляд судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2022 справу прийнято до провадження.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022 ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна вказана справа, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представниками відповідачів 1 та 3 подано письмові пояснення з приводу заявлених вимог.

Представником позивача подано відповіді на відзиви відповідачів, в яких виклав свої пояснення щодо наведених відповідачами аргументів у відзивах, які вважає безпідставними та такими, що не спростовують обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони прибули у судове засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзивах та поясненнях, просили суд відмовити у задоволенні позову.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з 1995 року.

Наказом Генерального прокурора України від 09.11.2018 № 188-к, відповідно до пункту 3 частини першої статті 9, статті 39, пункту 2 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», призначено старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаду заступника прокурора Чернівецької області на час увільнення ОСОБА_3 у зв`язку з проходженням спеціальної підготовки у Національній школі суддів України з 13 листопада 2018 року, звільнивши її в порядку переведення з посади начальника Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України.

Наказом Генерального прокурора України від 24.05.2019 № 66-к, відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону України «Про прокуратуру» припинено повноваження старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Чернівецької області, на якій вона перебувала на період проходження ОСОБА_3 спеціальної підготовки у Національній школі суддів України у зв`язку із закінченням строку перебування на адміністративній посаді (пункт 1 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру») з 27 травня 2019 року через повернення на роботу прокурора, який обіймає відповідну посаду на постійній основі.

Наказом прокурора Чернівецької області від 27.05.2019 №310-к ОСОБА_1 надано відпустку терміном на 42 календарних дні з 28.05.2019 по 10.07.2019.

У подальшому, наказом прокурора області №409-к від 24.06.2019 продовжено відпустку з 11.07.2019 по 25.07.2019 та в період з 26.07.2019 по 30.10.2019 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

Наказом прокурора Чернівецької області від 31.10.2019 №731 к, відповідно до пункту 3 частини першої статті 11, частини п`ятої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора та органів прокуратури Чернівецької області з 21 лютого 2020 року. Підстава: заява ОСОБА_1 ; наказ Генерального прокурора України № 66-к від 24.05.2019.

Вважаючи вказаний наказ про звільнення з посади незаконним та протиправним, позивач звернувся за з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII, в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону № 1697-VII Генеральний прокурор призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 10 Закону № 1697-VII у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура.

Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників.

Статтею 11 Закону № 1697-VII передбачено повноваження керівника обласної прокуратури, до яких відноситься, зокрема, призначати на посади та звільняти з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку (п. 3).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 39 Закону № 1697-VII адміністративними посадами у Генеральній прокуратурі України, регіональних та місцевих прокуратурах (крім посад, зазначених у частинах другій і третій цієї статті) є посади, в тому числі: заступника керівника регіональної прокуратури.

Частиною 4 статті 39 Закону № 1697-VII передбачено, що призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 2, 3, 6-8, 11 частини першої цієї статті, здійснюється Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України, у встановленому законодавством порядку.

Порядок звільнення прокурора з адміністративної посади та припинення його повноважень на цій посаді встановлено статтею 41 Закону № 1697-VII.

Згідно з частиною 2 цієї статті передбачено, що повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі:

1) закінчення строку перебування на адміністративній посаді;

2) звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону № 1697-VII звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.

При цьому, згідно з частиною 5 статті 41 Закону № 1697-VII після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури.

У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора.

До моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів.

З аналізу викладених норм вбачається, що призначення прокурорів на адміністративні посади та звільнення їх з адміністративних посад відноситься до компетенції Генерального прокурора. При цьому, повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються у двох випадках, зокрема, в разі закінчення строку перебування на адміністративній посаді.

Водночас, звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на цій посаді не припиняє його повноважень прокурора. В такому випадку, прокурор не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою.

Тобто органом, в якому працював на адміністративній посаді прокурор пропонується виключно вакантні посади безвідносно до їх рівнозначності раніше займаній посаді та/або об`єму виконуваної на ній роботи.

Те саме стосується випадку з переводом до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня в разі відсутності вакантних посад у цьому ж органі прокуратури, в якому прокурора звільнено з адміністративної посади. У такому випадку, Законом додатково вимагається лише письмова згода прокурора, що очевидно зроблено законодавцем з метою дотримання прав прокурора.

З матеріалів справи вбачається, що з 13.11.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника прокурора Чернівецької області на період проходження ОСОБА_3 , який обіймає відповідну посаду на постійній основі, спеціальної підготовки у Національній школі суддів України.

У відповідності до пункту 8 частини першої статті 39 Закону № 1697-VII посада заступника прокурора Чернівецької області є адміністративною посадою.

В зв`язку із поверненням на роботу прокурора ОСОБА_3 , Генеральним прокурором України видано наказ від 24.05.2019 № 66-к про припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Чернівецької області відповідно до пункту 1 частини другої статті 41 Закону № 1697-VII. Тобто, припинено повноваження у зв`язку із закінченням строку перебування на адміністративній посаді.

Отже, суд відхиляє доводи позивача про те, що наказом Генерального прокурора від 24.05.2019 №66к повноваження позивача на адміністративній посаді «припинено», але при винесені цього наказу Генеральний прокурор керувався вимогами п.3 ч.1 статті 9 та п.2 ч.1 статті 41 Закону № 1697-VII, тобто нормами закону, якими регулюється порядок «звільнення» прокурора з адміністративної посади, як безпідставні та такі, що не відповідають обставинам справи.

Адже, керуючись п.3 ч.1 статті 9 Закону № 1697-VII, Генеральним прокурором України видано наказ від 24.05.2019 № 66-к про припинення повноважень позивача на адміністративній посаді саме на підставі п.1 ч.2 статті 41 Закону № 1697-VII.

Крім того, в силу положень частини 4 статті 41 Закону № 1697-VII припинення повноважень прокурора на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.

В такому випадку, на підставі частини 5 статті 41 Закону № 1697-VII органом, в якому працював на адміністративній посаді прокурор, пропонується одна з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою.

Таким чином, після припинення повноважень на адміністративній посаді заступника прокурора Чернівецької області ОСОБА_1 продовжувала перебувати у трудових правовідносинах з прокуратурою Чернівецької області.

На виконання частини 5 статті 41 Закону № 1697-VII листом від 27.05.2019 №11-79вн-19 прокуратурою Чернівецької області запропоновано позивачу вакантні посади:

прокурор відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури області, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника;

прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника;

прокурор Кіцманської місцевої прокуратури;

прокурор Сторожинецької місцевої прокуратури;

прокурор Кельменецької місцевої прокуратури на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника;

прокурор Чернівецької місцевої прокуратури, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника (6 посад);

Проаналізувавши подані докази, в контексті наведених норм, суд вважає, що відповідачем 3, у відповідності до вимог чинного законодавства та у передбачений законом строк, запропоновано позивачу наявні вакантні та тимчасово вакантні посади у прокуратурі Чернівецької області.

Однак, ОСОБА_1 відмовилась від призначення на жодну із запропонованих посад, що підтверджується її розпискою та підписом.

Після цього, за заявою ОСОБА_1 наказом прокурора Чернівецької області від 27.05.2019 №310-к їй надано відпустку терміном на 42 календарних дні з 28 травня по 10 липня 2019 року, а наказом від 24.06.2019 №409-к - продовжено відпустку терміном на 15 календарних дні з 11 липня по 25 липня 2019 року.

Крім того, позивача перебувала на лікарняному в період з 07.06.2019 по 21.06.2019 (листок непрацездатності серії АДХ №646380), з 26.07.2019 по 30.10.2019 (листки непрацездатності серії АДХ №647312, серії АДХ №647484, серії АДЧ №336939, серії АДР №924614).

Відповідно до заяви від 30.10.2019 ОСОБА_1 просила надати їй невикористану відпустку терміном на 111 календарних днів з 31 жовтня 2019 року з подальшим звільненням в останній день відпустки відповідно до частини 5 статті 41 Закону № 1697-VII.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, позивачем не було проявлено бажання щодо продовження служби, не обрано запропоновану посаду, більше того, у власноручно написаній заяві просила звільнити її в останній день відпустки відповідно до частини 5 статті 41 Закону № 1697-VII.

На підставі вказаної заяви позивача та наказу Генерального прокурора від 24.05.2019 №66к про припинення повноважень позивача на адміністративній посаді, оскаржуваним наказом прокурора Чернівецької області від 31.10.2019 № 731к ОСОБА_1 надано невикористану відпустку з подальшим звільненням з посади та органів прокуратури на підставі частини 5 статті 41 Закону № 1697-VII, з 21 лютого 2020 року.

В той же день, листом від 31.10.2019 №11-602вих-19 прокуратурою Чернівецької області в черговий раз запропоновано позивачу вакантну посаду - прокурор відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Чернівецької області на період відпустки по вагітності та пологах основного працівника.

Більше того, в останній день відпустки прокурором Чернівецької області також запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади листом від 21.02.2020 за №36вн-20, однак остання відмовилась від призначення на жодну із запропонованих посад, що підтверджується її підписом.

У зв`язку із вищевикладеним, судом встановлено, що відповідач 3 дотримався імперативної норми (частини 5 статті 41 Закону № 1697-VII) щодо звільнення позивача у разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури, які йому надавались тричі і від яких він тричі відмовився, а також дотримався строку прийняття такого рішення.

Таким чином, прокуратурою Чернівецької області з метою дотримання вимог Закону України «Про прокуратуру» вжито усіх можливих заходів щодо переведення позивача в установленому законом порядку, за її згодою, на одну із вакантних посад в органах прокуратури області, а тому наказ прокурора Чернівецької області від 31.10.2019 № 731к видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачених чинним законодавством, відтак підстави для його скасування відсутні.

Не ґрунтуються на нормах чинного законодавства позовна вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Генерального прокурора, яка полягає у невчиненні необхідних дій щодо винесення наказу про переведення її на посаду до іншого органу прокуратури та зобов`язання видати такий наказ.

Як зазначалось судом вище, після припинення повноважень на адміністративній посаді заступника прокурора Чернівецької області ОСОБА_1 продовжувала перебувати у трудових правовідносинах з прокуратурою Чернівецької області.

У зв`язку з цим відповідно до частини 5 статті 41 Закону № 1697-VII Генеральний прокурор не був зобов`язаний вирішувати питання щодо її переведення на іншу посаду, оскільки це належало до компетенції прокуратури Чернівецької області.

Крім того, з аналізу частини 5 статті 41 Закону № 1697-VII вбачається, що особа після припинення її повноважень на адміністративній посаді не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури і лише у разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою.

Ураховуючи викладене, у законодавстві відсутній обов`язок Генерального прокурора, у такому випадку, переводити прокурора, повноваження якого на адміністративній посаді припинені, на іншу посаду, відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, оскільки вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування оскаржуваного наказу, підстави для їх задоволення також відсутні.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01001, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051), Генерального прокурора (01001, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), прокуратури Чернівецької області (58001, м. Чернівці, вул. М. Кордуби, 21А, код ЄДРПОУ 02910120) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.