Рішення

від 29.10.2024 по справі 826/2502/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року м.Київ № 826/2502/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Флексосервіс» до Головного управління ДПС у Київській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «Флексосервіс» (ідентифікаційний код 32211174, адреса: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94/А) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом?янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39471390, адреса: 03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2015 за №0005582205, №0005592205, №0005602205 та від 18.12.2015 за № 0006802205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зауважував про відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару та надання послуг між ним та контрагентами - ТОВ «Аксон-Груп», ТОВ «Універсальне агентство «Сова», ТОВ «Кепітал Трейд» та ТОВ «Укрпромбізнесплюс» мали реальний характер, товар поставлено, а послуги надані та оплачені. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Позивач звертав увагу також на те, що відповідачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ним та контрагентами у періоді, що перевірявся, а тому твердження податкового органу про безпідставне заниження податку на прибуток та завищення ПП «Флексосервіс» суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, є необґрунтованими. Крім того, при укладенні та виконанні договорів з контрагентами позивач діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагентів, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків. Отже, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Обґрунтовуючи свою позицію Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилалась на: ненадання підприємством для здійснення контрольного заходу товарно-транспортних накладних; відсутність у контрагентів позивача достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів для виконання оспорюваних поставок і їх неперебування за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням; неможливість встановлення по ланцюгам постачання виробників та імпортерів реалізованих Приватному підприємству «Флексосервіс» товарно-матеріальних цінностей; пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальне агентство «Сова» ОСОБА_1 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2016 по справі №826/2502/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017, позовну заяву підприємства було задоволено частково. А саме, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0005592205, № 0005602205 від 28.09.2015 та № 0006802205 від 18.12.2015. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

В подальшому постановою Верховного Суду від 26.06.2020 (номер провадження №К/9901/38034/18) всі вказані рішення судів у справі №826/2502/16 скасовано в частині задоволених позовних вимог, а матеріали справи скеровано до суду першої інстанції на новий розгляд в наведеній частині. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017- залишено без змін.

Скасовуючи рішення судів та направляючи справу на новий розгляд, Верховний суд вказав, що "попередні судові інстанції в порушення наведених процесуальних положень, які зобов`язують суд вжити передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, не перевірили факт реального руху активів по всім ланцюгам учасників схеми, не з`ясували, ким і коли вироблялись/імпортувались придбані позивачем товарно-матеріальні цінності та чи вироблялись/імпортувались взагалі. Крім того, на обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку, зокрема, за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальне агентство «Сова», не є достатніми та достовірними, відповідач посилався на пояснення посадової особи цього суб`єкта господарювання, яка заперечувала свою участь у веденні господарської діяльності, складанні та підписанні таких документів.

Також, судами попередніх інстанцій не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між Приватним підприємством «Флексосервіс» та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб, задіяних у такому процесі, як свідків з метою з`ясування характеру та змісту здійснених операцій, у тому числі умов транспортування товарно-матеріальних цінностей, докази чого позивачем не представлено.

Не досліджено судами першої та апеляційної інстанцій і технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксон-Групп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальне агентство «Сова», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбізнес плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал-Трейд» виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо)."

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Скочок Т.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2020 прийнято до провадження адміністративну справу №826/2502/16.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

11.10.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.10.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляду справи у порядку загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання на 15.11.2023.

Протокольною ухвалою суду від 10.04.2024 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 21.05.2024.

У судовому засіданні 21.05.2024 подальший розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Флексосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 - 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 - 31.12.2014 року, за результатом якої складено акт від 04.09.2015 № 4352/26-58-22-05-17/32211174 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлені наступні порушення:

- п. п. 138.1, 138.2 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 334 345,00 грн.,

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.19954 року № 88, п. 9.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого завищено залишок від`ємного значення по ПДВ за грудень 2014 року в сумі 45265,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 3346528,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.09.2015:

№ 0005582205 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 624 600 грн. (за основним платежем 2899680 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 724920 грн.);

№ 0005592205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4 167 931 грн. (за основним платежем 3334345 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 833586 грн.),

№ 000560220, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 172 395 грн.,

№0562615131, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення розмірі 45265 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

- згідно інформаційних баз ТОВ «Аскон-Групп» та ТОВ «Універсальне агентство «Сова» зареєстровані в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, транспортні засоби відсутні; по ланцюгу постачання відсутні підприємства перевізники; до ЄДР відносно товариств внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Згідно з інформацією, що мітиться в базах по зазначених підприємств - постачальників анульовано свідоцтва платників ПДВ, відсутні наймані працівники, виробничі потужності, проведення зустрічних звірок неможливо у зв`язку з тим, що підприємства обліковуються зі станом 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Крім того, відносно ТОВ «Універсальне агентство «Сова» наявний протокол допиту від 08.10.2014 засновника даного товариства в якому зазначено фіктивність створення товариства за винагороду, відсутності печаток та ведення будь-якої діяльності;

- згідно інформаційних баз ТОВ «Кепітал Трейд» та ТОВ «Укрпромбізнесплюс» мають стан 16 - (ліквідовано, закрито). Згідно з інформацією, що мітиться в базах по зазначеним підприємствам - постачальникам анульовано свідоцтва платників ПДВ, відсутні наймані працівники, виробничі потужності, проведення зустрічних звірок неможливо у зв`язку з тим, що підприємства обліковуються зі станом 16 (ліквідовано, закрито).

- У вищезазначених товариств по ланцюгу постачання не встановлено виробника та імпортера товарів, що відповідно до видаткових накладних були реалізовані у ТОВ «Аскон-Групп», ТОВ «Універсальне агентство «Сова» , ТОВ «Кепітал Трейд» та ТОВ «Укрпромбізнесплюс» для ПП «Флексосервіс».

- ПП «Флексосервіс» до перевірки не надано товарно-транспортні накладні на перевезення товару.

В подальшому за наслідками адміністративного оскарження Рішенням ГУ ДФС у м. Києві № 18916/10/26-15-10-05-35 від 14.12.2015 року скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005582205 від 28.09.2015 року в частині основного платежу у розмірі 313 191,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 78 297,75 грн., а в іншій частині залишено без змін та залишені без змін податкові повідомлення-рішення № 0005592205, № 0005602205 від 28.09.2015 року.

На підставі Рішення ГУ ДФС у м. Києві № 18916/10/26-15-10-05-35 від 14.12.2015 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006802205 від 18.12.2015 року яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 3 233 111,25 грн. (за основним платежем 2586489 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 646622,25 грн.).

Позивач вважає вищевказані висновки контролюючого органу безпідставними, оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

З наведених законодавчих положень вбачається, що витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника, позаяк саме вій виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподатковуваний доход на суму витрат при визначенні податку на прибуток.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Так, як убачається з матеріалів справи, між ПП «Флексосервіс» (Покупець) укладено договори купівлі-продажу від 30.11.2012 №30/11/12-5 та від 03.09.2013 №3/09-1 з ТОВ «Аксон-Групп» (Постачальник). Відповідно до предмету договорів, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію згідно із замовленням, а Покупець зобов`язується прийняти її та оплатити на умовах цих Договорів (машина друкарська флексографічна 6 та 8, матеріали для поліграфічного виробництва).

Умови поставки - самовивіз зі складу постачальника. Основою оплати товару є рахунок-фактура постачальника.

Також, ПП «Флексосервіс» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 31.03.2014 №31/3-1 г з ТОВ «Універсальне агентство «Сова» (Постачальник). Відповідно до предмету договору, Постачальник зобов`язується поставити флексографічну фарбу (товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити на умовах цього Договору.

Умови поставки - самовивіз зі складу постачальника. Основою оплати товару є рахунок-фактура постачальника.

ПП «Флексосервіс» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 27.12.2011 №1/04-У з ТОВ «Укрпромбізнес плюс» (Постачальник). Відповідно до предмету договору, Постачальник зобов`язується поставити матеріали для поліграфічного виробництва (продукція), а Покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього Договору.

Умови поставки - самовивіз зі складу постачальника. Основою оплати товару є рахунок-фактура постачальника.

ПП «Флексосервіс» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 01.06.2012 №10/06-К з ТОВ «Кепітал Трейд» (Постачальник). Відповідно до предмету договору, Постачальник зобов`язується поставити матеріали для поліграфічного виробництва (продукція), а Покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього Договору.

Умови поставки - самовивіз зі складу постачальника. Основою оплати товару є рахунок-фактура постачальника.

За наслідками господарських операцій сторонами господарських операцій складено видаткові накладні, рахунки- фактури, податкові накладні.

Факт оплати підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

На підтвердження факту поставки товару позивачем долучено до матеріалів справи копії подорожніх листів.

На підставі отриманих від ТОВ «Універсальне агентство «Сова» видаткових накладних, ПП «Флексосервіс» було віднесено до складу податкового кредиту за червень 2014 суму ПДВ у розмірі 188 275,00 грн. та віднесено до складу витрат за 2014 рік витрати у розмірі 941 374,00 гривень.

На підставі отриманих від ТОВ «Аксон-Групп» видаткових накладних, ПП «Флексосервіс» було віднесено до складу податкового кредиту «за грудень 2012, січень-грудень 2013 суму ПДВ у розмірі 2 185 865.00 грн. та віднесено до складу витрат за IV квартал 2012, 2013 роки витрати у розмірі 10 929 326,04 гривень.

На підставі отриманих від ТОВ «Укрпромбізнес плюс» податкових накладних, ПП «Флексосервіс» було віднесено до складу податкового кредиту за квітень, травень 2012 суму ПДВ у розмірі 306 225,05 грн. та віднесено до складу витрат за 2012 рік витрати у розмірі 1531 125,25 гривень.

На підставі отриманих від ТОВ «Кепітал Трейд» податкових накладних, ПП «Флексосервіс» було віднесено до складу податкового кредиту за червень-листопад 2012 суму ПДВ у розмірі 711 428,72 грн. та віднесено до складу витрат за 2012 рік витрати у розмірі 3 557 143,60 гривень.

На підтвердження факту використання придбаного товару у господарській діяльності позивачем долучено до матеріалів справи акти-списання товару, договори на реалізацію придбаного товару, видаткові накладні на продаж товару, виписки з банку про зарахування коштів за придбаний товар, складені податкові накладні.

Досліджуючи питання пов`язаності отриманих позивачем товарів та послуг із його господарською діяльністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що основний вид діяльності позивача за КВЕД - 18.13 - діяльність по виготовленню друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг.

Як на підставу укладення вищевказаних договорів із контрагентами, позивач посилається на зобов`язання перед третіми особами, на підтвердження чого надано копії первинних бухгалтерських документів.

Натомість, як вбачається з акта перевірки 04.09.2015 № 4352/26-58-22-05-17/32211174, підставою для нарахування зобов`язань стала інформація про відсутність у контрагентів позивача можливості виконати зобов`язання за укладеними договорами (відсутність необхідних трудових ресурсів та основних засобів), відсутність джерела походження реалізованого на адресу позивача товару та пояснення засновника ТОВ "Універсальне агентство" гр. ОСОБА_1 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності товариства.

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Аксон-Групп» зареєстроване в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; кількість працюючих - 3 особи. Транспортні засоби відсутні. По ланцюгу постачання відсутні підприємства перевізники.

ТОВ «Аксон-Групп» має стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Згідно з інформацією, що міститься в базах по зазначеному підприємству-постачальнику анульовано свідоцтво платника ПДВ, відсутні наймані працівники, виробничі потужності, проведення зустрічних перевірок не можливо в зв`язку з тим, що підприємство обліковується зі станом 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Універсальне агентство «Сова» зареєстроване в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; кількість працюючих - 6 осіб. Транспортні засоби відсутні. По ланцюгу постачання відсутні підприємства перевізники.

TOВ «Універсальне агентство «Сова» має стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Згідно з інформацією, що міститься в базах по зазначеному підприємству- постачальнику анульовано свідоцтво платника ПДВ, відсутні наймані працівники, виробничі потужності, проведення зустрічних перевірок не можливо в зв`язку з тим, що підприємство обліковується зі станом 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Слідче управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 03.02.20154 №455-2650090115 надано протокол допиту від 08.10.2014 засновника ТОВ "Універсальне агентство «Сова" гр. ОСОБА_1 , в якому гр. ОСОБА_1 зазначив, що зареєстрував підприємства виключно за грошову винагороду у зв`язку із скрутним матеріальним становищем. До фінансово-господарської діяльності підприємств реального відношення не мав, оскільки не мав на це коштів, відповідних знань та зв`язків. Печаток підприємств у нього ніколи не було. Ніколи не був засновником, директором, бухгалтером будь-яких підприємств на території України.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Кепітал Трейд» зареєстроване в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ТУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення: кількість працюючих - 1 особа. Транспортні засоби відсутні. По ланцюгу постачання відсутні підприємства перевізники.

ТОВ «Кепітал Трейд» має стан 16 - (ліквідовано, закрито). Згідно з інформацією, що міститься в базах по зазначеному підприємству-постачальнику анульовано свідоцтво платника ПДВ, відсутні наймані працівники, виробничі потужності, проведення зустрічних перевірок не можливо в зв`язку з тим, що підприємство обліковується зі станом 16 (ліквідовано, закрито).

Аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлена невідповідність придбаних та реалізованих ПП "Флексосервіс" товарів та послуг, що, в свою чергу, свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями, оскільки ТОВ «Аксон-Групп», ТОВ «Кепітал Трейд», ТОВ «Універсальне агентство «Сова», ТОВ «Укрпромбізнес Плюс» по ланцюгу постачання не встановлено виробника та імпортера товарів, що відповідно до видаткових накладних були реалізовані ТОВ «Аксон-Групп», ТОВ «Кепітал Трейд», ТОВ «Укрпромбізнес Плюс» для ПП «Флексосервіс».

Окрім того, судом встановлено, що на час вказаних операцій на посаді директора ТОВ "Універсальне агентство "Сова" перебував гр. ОСОБА_1 . Однак, згідно наданих пояснень ОСОБА_1 зареєстрував вказане товариство за грошову винагороду з подальшою передачею у володіння чи управління підставним особам та не мав наміру провадити фінансово-господарську діяльність.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

З огляду на вказане суд вважає, що позивачем на підтвердження виконання господарських договорів, реальність яких не визнається відповідачем, не надано документів, які підтверджують фактичний рух його активів та реальні зміни в майновому стані, а одних лише видаткових накладних, податкових накладних та подорожніх листів недостатньо для здійснення висновку про реальність виконання цих договорів. Фактично, крім документів у паперовому вигляді, які підтверджують факт укладення договору, складення видаткових і податкових накладних, а також проведення оплати, інших доказів на підтвердження реальності господарських відносин позивачем суду не надано. Проте договори, податкові та видаткові накладні не є тими первинними документами, які підтверджують фактичний рух активів і реальне постачання товару від постачальників позивачу.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Предметом доказування у справах, спір в яких стосується зазначеного права платника податків, становлять, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги) в разі, якщо контролюючий орган виключив з податкового обліку суми податкового кредиту та (або) витрат з підстав нереальності (безтоварності) операції.

У такому випадку документи підлягають оцінці з врахуванням всіх обставин, в тому числі й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 28.10.2020 у справі 640/3516/19.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Статтею 90 КАС встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.