Рішення

від 25.10.2024 по справі 340/4540/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4540/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка) до Управління соціального захисту населення Фортечного району Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради (також відповідач 1), Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради (відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 04.06.2024 про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- зобов`язати відповідача-1 видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за заявою від 30.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позиція відповідача не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства, відкидання доводів та доказів її проживання в м. Торецьк Донецької області є безпідставним, рішення за результатами розгляду питання про взяття її на облік та про призначення допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі є протиправним, порушує її право на гарантований державною соціальний захист, а тому вона змушена звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою від 12.07.2024 було відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.31).

Ухвалою від 16.09.2024 залучено до участі у справи як другого відповідача Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради (а.с.45).

Представник відповідача-2 подав відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Вказав, що оскільки надані позивачкою докази не доводили факту її проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, а саме м. Торецьк Донецької області, на дату початку повномасштабного вторгнення, 04.06.2024 р. прийняло рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.49-52).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

30.05.2024 року позивачка звернулась до відповідача-1 із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у якій зазначила, що виїхала з м. Торецька 10.07.2023 року та інших доказів, крім наданих, надати не може (а.с.54-55).

Рішенням від 04.06.2024 відмовлено позивачці у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, недостатні (а.с.53).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).

За визначеннями, наведеними у частині першій та другій статті 1 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно до частини першої та другої статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до статті 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, частинами другою та третьою статті 7 Закону № 1706-VII встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

Частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII визначено те, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно до частини другої, третьої, четвертої статті 4 Закону № 1706-VII підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник).

Частиною сьомою статті 4 Закону № 1706-VІІ обумовлено, що разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності (за наявності), документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов`язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.

Приписами частини десятої статті 4 Закону № 1706-VІІ визначено, що заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи передбачено Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (далі - Порядок № 509).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку № 509 визначено, що під час подання заяви про взяття на облік заявник пред`являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію/декларації місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; копії документів, до яких вносилися відомості про місце проживання, або витяг з реєстру територіальної громади, або е-паспорт/е-паспорт для виїзду за кордон, які містять відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання (у тому числі виданих/сформованих на ім`я батьків (одного з батьків) або інших законних представників) або відомості щодо навчання на відповідних територіях; фотографії; відеозаписи тощо).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 509 заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення);

4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

Рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.

Абзацом 6 пункту 9 Порядку № 509 визначено, що у разі коли документи та/або інформація, що необхідні для взяття заявника на облік за новим фактичним місцем проживання/перебування, не містяться в інформаційно-комунікаційних системах, такі документи та/або інформація отримуються уповноваженим органом без участі заявника шляхом здійснення інформаційного запиту.

Отже, з урахуванням вищезазначених норм законодавства, вбачається, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону № 1706-VIІ, на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.

Водночас, законодавством встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка має бути належним чином мотивована у рішенні.

Обґрунтованість полягає в тому, що суб`єкт владних повноважень враховує всі обставини, що мають значення для прийняття рішення з чітким викладання мотивів та підстав, з яких він відмовляє.

Однак, у випадку необхідності уточнення даних уповноважений орган зобов`язаний звертатися із відповідними запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючих документів, що містять відомості про дату реєстрації місця проживання.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що через загрозу життю у зв`язку з бойовими діями, постійними обстрілами міста в червні 2023 р. евакуювалася з м. Торецьк виїхавши евакуаційним автобусом спочатку до м. Дніпро, а звідти рейсовим автобусом до м. Кропивницький. В м. Торецьку Донецької області вона проживала постійно, проте станом на 24.02.2022 не була зареєстрована, а тому при зверненні з метою реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, разом зі заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи додала документи на підтвердження факту проживання в м. Торецьку.

Зокрема, як докази, що підтверджують проживання у м. Торецьку Донецької області на початок повномасштабного вторгнення (24.02.2022 року), як вказано відповідачем-2 у відзиві, позивачка надала: декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, від 03.06.2023 № 0001-9РР8-1ТАО; індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5,у яких зазначено дохід за жовтень 2021; копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , у якій останній запис свідчить про її звільнення з роботи 30.11.2021; копію трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, № 4/30/09/2021 від 30.09.2021, який розірвано сторонами 30.11.2021; копію трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, від 12.09.2012, який розірвано сторонами 30.11.2018.

Як вбачається з долученої до матеріалів цієї справи копії паспорта громадянина України, серії НОМЕР_2 , виданого 07.06.2003 Дзержинським МВУМВС України в Донецькій області, позивач з 19.04.2017 по 10.08.2020 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-8).

Після зняття з реєстрації, з її слів, продовжила проживати за адресою: АДРЕСА_2 . Житло орендувала, договір оренди не укладався.

Останній запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 про звільнення позивача з роботи вчинений 30.11.2021 (а.с.10-13).

Отже, суд погоджується з тим, що вищевказані документи не доводять факт проживання позивача на території адміністративно-територіальної одиниці, а саме в м. Торецьк Донецької обл., з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення. Разом з цим, ні відповідачем-1 у рішенні від 04.06.2024 року, ні відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву не було наведено обставин, які б спростовували факт проживання позивача в м. Торецьк Донецької обл. на день виникнення обставин, що спричинили її внутрішнє переміщення.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, у разі виникнення певних сумнівів або необхідності уточнення даних позивачки, відповідач зобов`язаний був звернутися із листами/запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання відповідної інформації.

Оскаржуване рішення від 04.06.2024 містить лише посилання на недостатність наданих доказів, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснено внутрішнє переміщення, водночас жодних дій з метою уточнення вказаної інформації здійснено не було.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення від 04.06.2024 року є необґрунтованим та винесеним без повного зв`язування всіх обставин.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За таких обставин, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши докази, що містяться у справі, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 04.06.2024 "Про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ", у зв`язку з чим порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути її заяву про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, з урахуванням висновків суду.

Підсумовуючи вищевказане, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 291, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Фортечного району Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради від 04.06.2024 "Про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Фортечного району Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО