Ухвала

від 22.10.2024 по справі 380/21397/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 жовтня 2024 рокусправа №380/21397/24Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич Андрій Зіновійович, перевіривши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №7 від 22.06.2018 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яке постановлено з порушенням діючого законодавства України та ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Положеннями ст.ст.160, 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також документи, що додаються до такої.

Згідно ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Загальні положення щодо строків звернення до адміністративного суду закріплені в ст.122 КАС України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 цієї статті, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як видно з матеріалів позовної заяви, предметом оскарження є рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області №7 від 22.06.2018 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно визначень, наведених у ст.4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;

Юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.10.2019 року у справі №522/22780/16-а, від 26.11.2019 року у справах №826/4630/18 та №183/6195/17, від 11.12.2019 року у справі №369/7296/16-а, від 21.12.2019 року у справі №826/14366/15, від 04.03.2020 року у справі №450/1236/17.

Враховуючи викладене, суддя приходить висновку, що оскаржуване у даній справі рішення має ознаки нормативно-правового акта, так як прийняте уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, скасовує інший правовий акт, поширюється на невизначене коло осіб та спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання.

Так, для оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлений ст.264 КАС України.

Відповідно до змісту ч.1 цієї статті такий порядок поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.264 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Згідно з ч.3 ст.264 КАС України, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що оскаржувати можна чинні нормативно-правові акти, а звідси не підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №1440/2398/18 та від 11.08.2020 року у справі №640/18067/18.

Суддя встановив та й не заперечується позивачем у позовній заяві, що з 01.01.2020 року рішення №7 від 22.06.2018 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» втратило чинність, а з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 17.10.2024 року, тобто більше ніж як через чотири з половиною роки.

Таким чином, з огляду на те, що позивач є суб`єктом правовідносин, визначених рішення №7 від 22.06.2018 року, то, відповідно, знав про існування цього нормативно-правового акту, та більш того з 01.01.2019 року був суб`єктом його застосування, а отже звернення до суду відбулося поза межами встановленого ст.122 КАС України шестимісячного строку.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, згідно ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Тому, на виконання вищевказаних вимог ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України, позивачу слід додати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 ст.169 вищевказаного Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, враховуючи виявлені недоліки, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу встановити спосіб і строк їх усунення. Роз`яснити позивачу, що у випадку усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Керуючись ст.ст.122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

п о с т а н о в и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (м.Львів, вул.Чоловського,2, 79018) в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяЛанкевич Андрій Зіновійович