Рішення

від 29.10.2024 по справі 420/27225/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27225/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.05.2024 № 155250028335 про відмову в призначенні пенсії та Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.07.2024 № 155250028335 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.03.2024 із зарахуванням до вислуги років періоду навчання з 01.09.1986 по 27.02.1991 у Вінницькому технікумі залізничного транспорту та періоду роботи з 01.04.2002 по 03.10.2002 на посаді старшого майстра шляхового, а з 04.10.2002 по 18.09.2003 виконуючого обов`язку головного інженера в Одеській дистанції колії Одеської залізниці.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надали відзиви, в яких зазначили, що підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу немає.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою № 4566 від 30.04.2024 про призначення пенсії за вислугу років (а.с. 11)

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.05.2024 № 155250028335 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з недостатністю необхідного пільгового стажу (а.с. 17)

Позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою № 6767 від 08.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років (а.с. 24)

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.07.2024 № 155250028335 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з недостатністю необхідного пільгового стажу (а.с. 26)

Розрахунком стажу форми РС-право підтверджено, що пенсійним органом не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.04.2002 по 03.10.2002, з 04.10.2002 по 18.09.2003, а також періоди навчання з 01.09.1986 по 27.02.1991 (а.с. 18).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» збережено право на пенсію за вислугу років для окремих категорій осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 (далі Рішення КСУ № 2-р/2019) визнано такими, що не відповідають Конституції України (е неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VIІI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213) та Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 911).

На виконання Рішення КСУ № 2-р/2019 положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 застосовуються без внесених до них змін Законами № 213, № 911.

В свою чергу, згідно з положеннями пунктів 2-1 та 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII -Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі Закон №2148), який набрав чинності 11.10.2017, право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом №2148 (станом на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54, 55 Закону № 1788.

Враховуючи зазначене, пенсії за вислугу років робітникам локомотивних бригад і окремим категоріям працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, призначаються відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788 при досягненні чоловіками віку 55 років, жінками 50 років та за наявності станом на 11.10.2017 у чоловіків не менше 26 років 6 місяців страхового стажу, з них вислуги років не менше 12 років 6 місяців, у жінок не менше 21 рік 6 місяців страхового стажу, з них вислуги років не менше 10 років.

Пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на такий вид пенсії.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, статтею 48 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 Постанови КМУ № 637 та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював в період: з 01.04.2002 по 03.10.2002 старшим шляховим майстром І ділянки в Одеській дистанції колії Одеської залізниці; з 04.10.2002 по 18.09.2003 виконуючим обов`язків головного інженера в Одеській дистанції колії Одеської залізниці.

Підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до пільгового стажу стало те, що займані позивачем посади не передбачені переліком посад відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 583 від 12.10.1992.

Відповідно до Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, зокрема, майстри (шляхові, мостові, тунельні) магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів, мають право на пенсію за вислугу років.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що періоди роботи позивача з 01.04.2002 по 03.10.2002 старшим шляховим майстром І ділянки в Одеській дистанції колії Одеської залізниці мають бути зарахованими до його пільгового стажу роботи, оскільки посада «майстра шляхового» відноситься до посад вищевказаного Списку, згідно з яким працівники мають право на пенсію за вислугу років.

Окрім того, суд враховує твердження позивача про те, що у період з 04.10.2002 по 18.09.2003 виконуючи обов`язки головного інженера, він не був увільнений від виконання обов`язків за основною посадою (старший шляховий майстер І ділянки), а тому вказаний період також має зараховуватись до пільгового стажу роботи позивача.

Суд зазначає, що спірні періоди роботи підтверджені копією трудової книжки, а тому у пенсійного органу були відсутні правові підстави для їх врахування під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років.

Стосовно незарахування періодів навчання позивача в Одеському технікумі вимірювань згідно з дипломом серії НОМЕР_2 від 27.02.1991, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР (далі - Закон №103/98-ВР) час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Поняття «страховий стаж» запроваджено Законом, який набув чинності з 01.01.2004.

Періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 згідно із Законом №1788-XII, а після 01.01.2004 Законом №1058-IV.

Водночас до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004. Зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно з дипломом серії НОМЕР_2 від 27.02.1991, позивач вступив до Вінницького технікуму залізничного транспорту 01.09.1986 та закінчив повний курс навчання 27.02.1991.

З огляду на викладене, суд вважає, що періоди навчання позивача з 01.09.1986 по 27.02.1991 мають бути зарахованими до пільгового стажу роботи позивача.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.05.2024 № 155250028335 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.07.2024 № 155250028335 про відмову в призначенні пенсії є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію, то суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Частиною першою статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, зокрема, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Отже, вирішення питання про призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача в цій частині позовних вимог є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача № 4566 від 30.04.2024 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом: визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.05.2024 № 155250028335 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.07.2024 № 155250028335 про відмову в призначенні пенсії; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути по суті заяву позивача № 4566 від 30.04.2024 про призначення пенсії за вислугу років врахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 01.04.2002 по 03.10.2002, з 04.10.2002 по 18.09.2003 та періоди навчання періоди навчання з 01.09.1986 по 27.02.1991 відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 27.02.1991.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 600 грн. та 600 грн. відповідно, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, 4, м. Ужгород, 88008, ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.05.2024 № 155250028335 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.07.2024 № 155250028335 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 № 4566 від 30.04.2024 про призначення пенсії за вислугу років врахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 01.04.2002 по 03.10.2002, з 04.10.2002 по 18.09.2003 та періоди навчання періоди навчання з 01.09.1986 по 27.02.1991 відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 27.02.1991.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 600 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 600 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.10.2024.

Суддя Олександр ХУРСА