Рішення

від 28.10.2024 по справі 520/9744/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28.10.2024 р. справа №520/9744/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., за участю секретаря судового засідання - Стрєлки О.В., представника позивача - Мацко О.Г., представника відповідача - Гундар Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЕКСПРЕС" (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.01.2024р. №0014760902,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10 січня 2024 року №0014760902, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ЕКСПРЕС» накладено штрафну санкцію у сумі 1.000.000,00 грн.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що не вчиняв порушення п.п.1281.2 ст.1281 Податкового кодексу України, позаяк подавав документи для реєстрації у якості акцизного складу АЗС №11 саме за адресою: Рівненська область, Корецький район, с.Старий Корець, вул.Шевченка, б.2.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що АЗС №11 зареєстрована у якості акцизного складу за адресою: АДРЕСА_1 , у той час як за адресою за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано взагалі жодного акцизного складу. Наполягав, що штраф у порядку п.п.1281.2 ст.1281 Податкового кодексу України застосований правомірно та обґрунтовано.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов визначену законом процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу резидента України - юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань під ідентифікаційним кодом 33574471, у спірних правовідносинах знаходився на податковому обліку в установі відповідача.

До 07.07.2021р. функції директора заявника виконував громадянин - ОСОБА_1 , з 08.07.2021р. функції диретора заявника виконує громадянин - ОСОБА_2 .

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №068103 від 04.03.2009р. гр.України ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,03306га в с.Старий Корець Корецького району Рівненської області для будівництва і подальшої експлуатації автозаправного комплексу із помилковим кадастровим номером 5623082200:01:002:0022 і правильним кадастровим номером 5623082200:01:002:0148.

Згідно з виданим виконавчим комітетом Жадківської сільської ради свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САС №677540 за адресою: АДРЕСА_1 розміщений належний ОСОБА_1 автозаправний комплекс (далі за текстом - АЗС, Об"єкт).

24.02.2016р. під час виконання податкового обов`язку з акцизного податку в частині реєстрації платника акцизного податку з реалізації пального та реєстрації пунктів реалізації пального директором заявника - ОСОБА_1 до контролюючого органу було подано офіційний письмовий документ, у якому населений пункт знаходження АЗС указаний як - Старий Корець, проте код населеного пункту за КОАТУУ указаний як 5623082201, що відповідає населеному пункту - Жадківка. (т.1 а.с.138-140).

Отже, за вказаною подією контролюючий орган був об"єктивно позбавлений можливості провести реєстрацію АЗС за критерієм знаходження у населеному пункті - Старий Корець.

26.02.2016р. під час виконання податкового обов`язку з акцизного податку в частині реєстрації платника акцизного податку з реалізації пального та реєстрації пунктів реалізації пального директором заявника - ОСОБА_1 до контролюючого органу було подано офіційний письмовий документ, у якому населений пункт знаходження АЗС указаний як - Старий Корець, але код населеного пункту за КОАТУУ указаний як 5623082201, що відповідає населеному пункту - Жадківка. (т.1 а.с.141-142).

Отже, за вказаною подією контролюючий орган був об"єктивно позбавлений можливості провести реєстрацію АЗС за критерієм знаходження у населеному пункті - Старий Корець.

21.06.2019р. під час виконання податкового обов`язку з акцизного податку в частині реєстрації платника акцизного податку з реалізації пального та реєстрації пунктів реалізації пального директором заявника - ОСОБА_1 до контролюючого органу було подано офіційний письмовий документ, у якому населений пункт знаходження АЗС указаний як - Старий Корець, але код населеного пункту за КОАТУУ указаний як 5623082201, що відповідає населеному пункту - Жадківка. (т.1 а.с.52-53).

Отже, за вказаною подією контролюючий орган був об"єктивно позбавлений можливості провести реєстрацію АЗС за критерієм знаходження у населеному пункті - Старий Корець.

Отже, у межах спірних правовідносин заявник тричі подавав до контролюючого органу про знаходження АЗС за кодом населеного пункту за КОАТУУ указаний як 5623082201, що відповідає населеному пункту - Жадківка, що не може відбуватись неусвідомлено чи помилково.

Відтак, саме у силу власних діянь заявника згідно з Витягом з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового від 21.06.2019р. орендована заявником АЗС №11 значиться зареєстрованою у якості акцизного складу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 54).

Згідно з договором оренди АЗК від 01.11.2017р. заявник прийняв у платне строкове користування автозаправний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 строком на 2р. 11м. з моменту підписання акту прийому-передачі з умовою пролонгації на той же самий строк і на тих же самих умовах у разі відсутності письмової зави про дострокове припинення дії договору за 1 місяць до збігу строку дії договору.

Згідно з заявою про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового або акцизних складів за формою №1-АКПС та підписом ОСОБА_1 під порядковим номером 11 зазначено АЗС №11 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.52-53).

Заявником від ГУ ДФС у Рівненській області було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №17080314201900124 у період 01.07.2019р.-01.07.2024р. на адресу місця торгівлі - АДРЕСА_1 .

На адресу місця торгівлі - АДРЕСА_1 заявником було зареєстровано реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 3000314267.

Згідно з договором оренди АЗК від 01.10.2020р. заявник прийняв у платне строкове користування автозаправний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , розміщений на земельній ділянці із кадастровим номером 5623082200:01:002:0148 строком на 2р. 11м. з моменту підписання акту прийому-передачі (котрий був підписаний 01.10.2020р.) з умовою пролонгації на той же самий строк і на тих же самих умовах у разі відсутності письмової зави про дострокове припинення дії договору за 1 місяць до збігу строку дії договору.

Посилання заявника на складений ГУ ДПС у Рівненській області акт фактичної перевірки від 30.11.2020р. відносно АЗС №11 за адресою: АДРЕСА_1 про порушення п.п.230.1.2 ст.230 Податкового кодексу України (реалізація пального без реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників), із посиланням на який ГУ ДПС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2020р. №0085230901 про застосування 340.000,00грн. штрафу обєктивно не здатне призвести ані до виправдання наявності інших порушень закону, ані до підтвердження факту відсутності в діяльності заявника будь-яких інших порушень закону, адже предметом даної перевірки не були питання належної реєстрації АЗС у якості акцизного складу.

За договором купівлі-продажу від 14.05.2021р. (посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Наталією Вікторівною та зареєстрованим в Реєстрі за №2880) земельна ділянка із кадастровим номером 5623082200:01:002:0148 за адресою: АДРЕСА_1 та автозаправний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 були набуті у власність гр. ОСОБА_3 .

Обставини набуття гр. ОСОБА_3 речового права власності на означені вище обєкти нерухомого майна підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з індексним номером 256512593 від 14.05.2021р. і витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з індексним номером 256514063 від 14.05.2021р.

Згідно з договором оренди АЗК №15/0521-1 від 15.05.2021р. заявник прийняв у платне строкове користування автозаправний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , розміщений на земельній ділянці із кадастровим номером 5623082200:01:002:0148 строком на 2р. 11м. з моменту підписання акту прийому-передачі (котрий був підписаний 15.05.2021р.) з умовою пролонгації на той же самий строк і на тих же самих умовах у разі відсутності письмової зави про дострокове припинення дії договору за 1 місяць до збігу строку дії договору.

05.12.2023р. контролюючим органом ГУ ДПС у Рівненській області відносно заявника було прийнято наказ від 05.12.2023р. №1960-п з приводу призначення фактичної перевірки з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів на АСЗ №11 за адресою: Рівненська область, Корецький район, с.Старий Корець, вул.Шевченка, б.2 у межах строку діяльності субєкта господарювання згідно з ст.102 Податкового кодексу України.

Як зясовано судом, указане рішення субєкта владних повноважень умотивовано посиланням на ст.20, п.п.75.1.3 ст.75, п.п.80.2.2. ст.80, п.п. 80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України, ст.16 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі за текстом - Закон України від 19.12.1995р. №481/95-ВР), лист ДПС України від 04.12.2023р. №30454/7/99-00-09-03-01-07.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 18.12.2023р. №11761/ж5/17-00-09-01-13/33574471 (далі за текстом Акт №11761).

У тексті Акту №11761 викладені судження контролюючого органу про вчинення податкового правопорушення у вигляді недотримання вимог п.п.230.1.2 ст.230 Податкового кодексу України за рахунок експлуатації автозаправного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 при відсутності відомостей про реєстрацію акцизного складу, на якому здійснюється реалізація пального у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

10.04.2024р. з посиланням на Акт №11761 контролюючим органом було видано податкове повідомлення - рішення №0014760902 про застосування 1.000.000,00грн. штрафу.

Як зясовано судом, указане рішення субєкта владних повноважень умотивовано посиланням на п.1281.2 ст.1281 Податкового кодексу України у якості юридичної підстави вчинення управлінського волевиявлення та посиланням на відображене в Акті №11761 порушення заявником п.п.230.1.2 ст.230 Податкового кодексу України у якості фактичної підстави вчинення управлінського волевиявлення.

Окрім того судом встановлено, що 08.12.2023р. заявником було подано до контролюючого органу заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів за формою №1-АКЦС, де указано, що АЗС №11 у якості акцизного складу розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Витягом з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового від 08.12.2023р. орендована заявником АЗС №11 значиться зареєстрованою у якості акцизного складу за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, відомості про реєстрацію АЗС №11 у якості акцизного складу за адресою: АДРЕСА_1 були внесені до системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового 08.12.2023р..

Згідно з наданою на вимогу суду копією довідки старости Жадківського старостинського округу №7 від 10.05.2024р. вих. №17-03-06/14 за адресою: Рівненська область, Корецький район, с.Жадківка, вул.Шевченка, б.2 автозаправний комплекс (АЗС) не розміщений і ніколи раніше не розміщувався, а натомість знаходиться житловий будинок.

Стверджуючи про невідповідність закону оскарженого податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Суспільні відносини з приводу оптової і роздрібної торгівлі пальним, а також складів протиправних діянь учасників суспільних відносин у переліченій сфері провадження господарської діяльності та мір юридичної відповідальності унормовані, зокрема, як приписами Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР, так і приписами Податкового кодексу України.

Так, за визначенням абз.1 п.п.14.1.6 ст.14 Податкового кодексу України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Натомість, за визначенням абз.2 п.п.14.1.6 ст.14 Податкового кодексу України не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу; в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З положень наведеної норми кодексу слідує, що АЗС №11 за адресою: Рівненська область, Корецький район, с.Старий Корець, вул.Шевченка, б.2 підпадає під визначення акцизного складу.

Суд відмічає, що учасниками справи дана обставина не заперечена, не спростована, під сумнів не поставлена.

Відповідно до п.п.230.1.2 ст.230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Як випливає з тексту Акту №11761, АЗС №11 за адресою: Рівненська область, Корецький район, с.Старий Корець, вул.Шевченка, б.2 обладнана згаданими вище технічними пристроями.

За правилами п.п.230.1.2 ст.230 Податкового кодексу України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового затверджений постановою КМУ від 24.04.2019р. №408 (далі за текстом Порядок №408).

Згідно з п.1 Порядку №408 платники акцизного податку зобов`язані з 1 травня 2019 р. до 1 червня 2019 р. зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового всі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники будуть станом на 1 липня 2019 року.

Відповідно до п.5 Порядку №408 до реєстру платників включаються такі дані про осіб, зареєстрованих як платники акцизного податку, та про акцизні склади, наявні у платників акцизного податку - розпорядників акцизних складів: ідентифікаційні дані: - для юридичних осіб та постійних представництв - найменування та код згідно з ЄДРПОУ; - для юридичних осіб, що уповноважені на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та є відповідальними за утримання і внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - назва договору, найменування уповноваженої особи та податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Кодексу; - для фізичних осіб - підприємців - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта); реєстраційні дані - дата реєстрації особи як платника акцизного податку, дати запису в реєстрі платників про реєстрацію, внесення змін, анулювання реєстрації, дата та причина анулювання реєстрації платника акцизного податку/акцизного складу; дані про акцизні склади - дані про всі наявні у розпорядника акцизного складу акцизні склади (уніфікований номер, адреса, назва та реквізити документів, що підтверджують право власності або право користування приміщеннями та/або територією, де розміщено акцизний склад), а також відповідні коди адміністративно-територіальних одиниць згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, де розміщується кожний акцизний склад.

Отже, уніфікований номер акцизного складу, адреса акцизного складу, код адміністративно-територіальної одиниці розміщення акцизного складу згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад є рівнозначними кваліфікуючими ознаками акцизного складу, але оскільки саме адреса та код визначають фізичне розміщення об"єкту нерухомого майна у просторі, то помилки у цих реквізитах свідчать про відсутність достовірних відомостей про належну реєстрацію акцизного складу.

Пунктом 6 Порядку №408 визначено, що реєстрація платника акцизного податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочих дні до початку ввезення на митну територію України або до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (далі - заява), форма якої затверджується Мінфіном.

Як то указано у п.7 Порядку №408, особа реєструється як платник акцизного податку не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви з використанням засобів системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового шляхом включення її до реєстру платників або такій особі надсилається повідомлення про необхідність подання нової заяви.

За правилами п.11 Порядку №408 для реєстрації нових акцизних складів, внесення змін у дані про акцизні склади, анулювання реєстрації акцизних складів, усунення розбіжностей або помилок у записах реєстру платників щодо акцизних складів платник акцизного податку подає заяву про внесення відповідних змін. Заява надсилається контролюючому органу та приймається у порядку, встановленому для реєстрації.

Зміст наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що законодавством платник податків обтяжений обов`язком подати до контролюючого органу заяву про реєстрацію акцизного складу із достовірними відомостями (у тому числі і стосовно адреси місцезнаходження).

Будь-яких інших обов`язків національним законом України на платника податків у даній сфері не покладено.

Натомість, контролюючий орган у силу п.7 Порядку №408 повинен надсилати платнику податків повідомлення про необхідність подання нової заяви в разі, коли: 1) порушено вимоги законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг; 2) зазначену заяву подано з порушенням вимог щодо форми заяви, встановленої наказом Мінфіну, порядку заповнення і подання заяви згідно з цим Порядком; 3) особа, яка подала заяву, включена до реєстру платників як платник із зазначеного у заяві виду діяльності; 4) у заяві одночасно зазначено дві сфери діяльності - з реалізації пального та спирту етилового; 5) відсутні у контролюючому органі стосовно особи, яка подала заяву про реєстрацію як платник акцизного податку: з реалізації спирту етилового, - дані про видані такій особі діючі ліцензії на право виробництва спирту етилового; з реалізації пального, - дані про видані такій особі діючі ліцензії на право виробництва пального або оптової чи роздрібної торгівлі пальним, або зберігання пального; 6) щодо акцизного складу, зазначеного в заяві разом з ідентифікатором об`єктa оподаткування, у контролюючому органі відсутнє повідомлення про такий об`єкт оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Кодексу або згідно з таким повідомленням відповідний об`єкт є закритим або не експлуатується розпорядником акцизного складу; 7) стосовно особи, яка подала заяву, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; 8) у заяві, що подається для реєстрації акцизних складів, зазначено акцизний склад, що вже зареєстрований, або в заяві, що подається для зміни даних про акцизний склад чи анулювання реєстрації акцизного складу, зазначено уніфікований номер акцизного складу, який не зареєстровано таким платником акцизного податку в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового; 9) про платника акцизного податку - розпорядника акцизного складу, що подає заяву для реєстрації акцизного складу, відсутні дані в реєстрі платників.

У ході розгляду справи судом достеменно установлено, що суб`єкт владних повноважень ГУ ДПС у Харківській області на адресу заявника жодних повідомлень у порядку п.7 Порядку №408 відносно акцизного складу у вигляді АЗС №11 за адресою: АДРЕСА_1 не надсилав.

Також у ході розгляду справи судом достеменно установлено, що саме унаслідок винних та невиправданих дією нездоланних та непереборних чинників діянь заявника суб`єктом владних повноважень було зареєстровано АЗС у якості акцизного складу за неналежною адресою

Натомість, реєстрації АЗС у якості акцизного складу за адресою: АДРЕСА_1 у межах спірних правовідносин не відбулось аж до 08.12.2023р., коли заявником було подано заяву про реєстрацію акцизного складу за кодом населеного пункту, що відповідає - с.Старий Корець.

З метою з"ясування причин умисного та усвідомленого подання заявником до контролюючого органу недостовірної інформації з приводу справжнього місця розташування АЗС у якості акцизного складу судом у якості свідка був допитаний директор ТОВ "Гарант Експрес" - громадянин ОСОБА_2 , який пояснив, що 08.12.2023р. ним безперешкодно були подані правильні відомості відносно місця знаходження АЗС у якості акцизного складу, а обставини умов, причин та чинників попереднього подання недостовірних відомостей йому невідомі.

Проведення допиту у якості свідка попереднього директора заявника - громадянина ОСОБА_1 виявилось неможливим через повернення відповідної судової повістки у зв"язку із відсутністю адресата за адресою.

У судовому засіданні 28.10.2024р. і представник заявника, і представник відповідача повідомили суду про те, що справ може бути вирішений по суті без проведення допиту згаданої вище особи, позаяк за інформацією представника заявника цей громадянин тривалий час знаходиться поза межами України у невідомому місці.

Суд зважає, що за визначенням п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами розділу VI Податкового кодексу України податковий обов`язок учасника суспільних відносин з акцизного податку включає, насамперед, у: 1) реєстрації особи платником акцизного податку; 2) реєстрації особою місць продажу пального - акцизних складів; 3) складання акцизних накладних; 4) ведення належного обліку господарських операцій, визначених законом у якості об"єкту справляння акцизного податку; 5) достовірного обчислення податкових зобов"язань за подією проведення господарської операції, визначеної законом у якості об"єкту справляння акцизного податку і повного відображення цих зобов"язань в документі обов"язкової податкової звітності з акцизного податку; 6) своєчасному поданні декларацій з акцизного подтаку до контролюючого органу; 7) проведенні своєчасної оплати самостійно задекларованих в документі обов"язкової податкової звітності податкових зобов"язань з акцизного податку; 8) облаштуванні акцизних складів справними та повіреними рівнемірами та витратомірами.

Оскільки унаслідок усвідомлених діянь саме заявника реєстрація АЗС у якості акцизного складу відбулась за недостовірною адресою, то суд доходить до переконання про те, що саме заявник не забезпечив реєстрації акцизного складу, а сама лише наявність такого реквізиту як уніфікований номер не призводить до належної реєстрації акцизного складу, адже за неодноразово (тричі поспіль) указаним самим заявником кодом населеного пункту належної реєстрації акцизного складу у межах спірних правовідносин не відбулось і суб"єкт владних повноважень не мав визначених національним законом механізмів для належної замість платника податків реалізації податкового обов"язку у цій частині.

Відтак, суд не знаходить жодних підстав для кваліфікації АЗС у межах спірних у якості належно зареєстрованого акцизного складу.

Розглядаючи справу, суд зважає, що міра юридичної відповідальності за недотримання учасником суспільних відносин положень п.п.230.1.2 ст.230 Податкового кодексу України в частині нереєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового запроваджена законодавцем, зокрема, у абз.1 п.п.1281.2 ст.1281 Податкового кодексу України, де указано, що відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1.000.000,00 гривень.

Отже, кваліфікуючою ознакою складу означеного вище податкового правопорушення є вина платника податків у нереєстрації конкретного акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Суд зважає, що у розумінні абз.1 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз.2 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Окрім того, за приписами п.112.7 ст.112 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Звідси слідує, що у цілях застосування норм Податкового кодексу України вина та умисел є тотожними категоріями і кваліфікуючими ознаками вини як субєктивної сторони складу протиправного діяння платника податків є: 1) удавані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 2) цілеспрямовані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 3) існування у платника податків фізичної змоги забезпечити дотримання правил та норм у сфері податкової справи; 4) явно та очевидно нерозумні діяння платника податків; 5) явно та очевидно недобросовісні діяння платника податків; 6) діяння платника податків, явно та очевидно вчинені без належної обачності.

Суд вважає, що усі перелічені критерії охоплюються судовою доктриною неприпустимості безпідставного одержання податкової вигоди.

Згідно з п.112.8 ст.112 Податкового кодексу України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: 112.8.1. сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення; 112.8.2. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено; 112.8.3. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду; 112.8.4. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів; 112.8.5. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125 1 цього Кодексу); 112.8.6. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу; 112.8.7. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету. Ненарахування штрафів та/або пені за порушення, що були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету, закріплюється (реалізується) у програмному забезпеченні, яке застосовується для автоматичного розрахунку штрафів та/або пені за порушення податкового законодавства; 112.8.8. самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу). Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу; 112.8.9. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору); 112.8.10. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані; 112.8.11. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України; 112.8.12. інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.

За правилами ст.113 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п.113.1 ст.113); Перебіг строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зупиняється у випадках, визначених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу. (п.113.2 ст.113); У разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо. (п.113.3 ст.113); Перебіг строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) відновлюється з дня, наступного за днем усунення передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу обставин, що були підставою для зупинення його відліку (перебігу). (п.113.5 ст.113); У разі наявності хоча б однієї обставини, що пом`якшує відповідальність, розмір штрафу становить 50 відсотків від розміру, встановленого відповідною статтею цього Кодексу. (п.113.6 ст.113); У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення. (п.113.7 ст.113); За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України. (п.113.8 ст.113).

Продовжуючи вирішення спору, суд також зважає, що за визначенням ст.1 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

За приписами ч.1 ст.15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії.

Окрім того, положеннями ст.15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР також визначено, що: ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам); Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі: заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); несплати чергового платежу за ліцензію; встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів); встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку; рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем; порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях; отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами; встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії; встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії; акта про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису; порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії; акта, що засвідчує факт відмови суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або його посадових (службових) осіб без законних підстав у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення перевірки, складеного відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису; рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України про застосування до суб`єкта господарювання санкцій, передбачених пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції"; Ліценія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

З наведених норм Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР чітко та однозначно слідує, що ліцензія є діючою до настання події прийняття контролюючим органом рішення про анулювання ліцензії та фізичного отримання такого рішення учасником суспільних відносин, а несплата чергового платежу за ліцензію є виключно приводом для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання ліцензії, але не припиняє юридичної дії самої ліцензії.

Однак, суд відмічає, що у спірних правовідносинах заявник в умовах, які виключають ймовірність добросовісної помилки, неумисність чи неусвідомленість цілеспрямовано створив умови для реєстрації АЗС у якості акцизного складу за недостовірною адресою і лише 08.12.2023р. (тобто після проведення контролюючим орган відповідної фактичної перевірки) безперешкодно виправив власний недолік.

Натомість, належної реєстрації АЗС у якості акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального за достовірною адресою та достовірним найменуванням населеного пункту у спірних правовідносинах не відбулось саме з вини заявника між окресленими вище діяннями якого та цим результатом існує безпосередній причинно-наслідковий зв"язок.

Наведені обставини виключають відсутність вини заявника у тому, що на підставі зазначеного вище офіційного письмового документа контролюючим органом ГУ ДПС у Харківській області було вчинено управлінське волевиявлення з приводу реєстрації АЗС №11 у якості акцизного складу не за адресою: АДРЕСА_1 , а за адресою: АЗС №11 Рівненська область, Корецький район, с.Жадківка, вул.Шевченка, б.2, бо прийняття контролюючим органом у межах спірних правовідносин іншого управлінського волевиявлення було об"єктивно неможливо через відсутність підстав для внесення змін до заяви платника податків і виправлення коду населеного пункту за КОАТУУ.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах субєкт владних повноважень забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, обставини фактичної дійсності з`ясував із достатньою повнотою, дав вірну оцінку істотним юридично значимим факторам, правильно кваліфікував вчинок приватної особи, не припустився помилки у тлумаченні належної норми закону, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення узгоджується як із дійсним змістом нормативного регламентування, так із дійсним змістом та характером спірних відносин, не призводить до безпідставного погіршення правового становища заявника, який правомірно був притягнутий до відповідальності за наявності вини у тому, що до 08.12.2023р. події належної реєстрації у якості акцизного складу АЗС №11 не настало.

Відтак, позов не підлягає до задоволення.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми зясування обєктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; інших джерел здобуття обєктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що правила згаданого розподілу унормовані приписами ст.ст.132-143 КАС України.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення у повному обсязі складено (виготовлено) відповідно до ч.3 ст.243 КАС України - 28.10.2024р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко