Постанова

від 22.10.2024 по справі 520/22284/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 р.Справа № 520/22284/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,

представника відповідача - Рогози Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024, (головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М.) по справі № 520/22284/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Енергія"

до Державної податкової служби України третя особа: Головне управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Енергія" (далі позивач, ТОВ "Компанія "ЕКО-ЕНЕРГІЯ") звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Державної податкової служби України від 23 липня 2024 року №10-р "Про виключення з реєстру";

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Державної податкової служби України від 06 серпня 2024 року №389-р/л "Про анулювання ліцензії";

- зобов`язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо анулювання ліцензії на виробництво біоетанолу №990116202000001, терміном дії з 01.07.2020 до 01.07.2025, ТОВ "Компанія "ЕКО-ЕНЕРГІЯ" та поновити про неї інформацію (внести відомості) до цього Реєстру;

- зобов`язати Державну податкову службу України включити до Електронного реєстру суб`єктів господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЕКО-ЕНЕРГІЯ".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі.

Позивачем до суду першої інстанції через ЄСІТС "Електронний суд" подана заява про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію розпорядження Державної податкової служби України від 06 серпня 2024 року №389-р/л "Про анулювання ліцензії" щодо анулювання ліцензії на виробництво біоетанолу №990116202000001, терміном дії з 01.07.2020 до 01.07.2025, товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЕКО-ЕНЕРГІЯ" (ідентифікаційний код: 36031709; місцезнаходження: 61105, Харківська обл., м.Харків, Слобідський р-н, пр-т Героїв Сталінграда, буд. 45, місце провадження діяльності: Сумська обл., Лебединський р-н, с. Будилка, вул. Заводська, буд. 1-Г), до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі по суті спору;

- заборонити Державній податковій службі України вчиняти дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру місць зберігання відомостей про місця зберігання біоетанолу, місткістю 79360,9 дал. Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЕКО-ЕНЕРГІЯ", ідентифікаційний код 36031709, за наступною адресою: Сумська обл., Лебединський р-н, с. Будилка, вул. Заводська, 1 Г, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі по суті спору.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 заяву ТОВ "Компанія "ЕКО-ЕНЕРГІЯ" задоволено частково.

Зупинено дію розпорядження Державної податкової служби України від 06 серпня 2024 року №389-р/л "Про анулювання ліцензії" щодо анулювання ліцензії на виробництво біоетанолу №990116202000001, терміном дії з 01.07.2020 до 01.07.2025, Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЕКО-ЕНЕРГІЯ" (код ЄДРПОУ 36031709, місце провадження діяльності: Сумська область, Лебединський район, с.Будилка, вул.Заводська, буд. 1-Г) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі по суті спору.

У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Державна податкова служба України (далі - відповідач), не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Державна податкова служба України, з огляду на обґрунтування ухвали суду, не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Зауважує, що забезпечивши позов шляхом зупинення оскаржуваного розпорядження ДПС України, суд фактично констатував протиправність оскаржуваного розпорядження та відповідно висновків вжитих контрольно-перевірочних заходів, що може мати місце тільки за наслідками вирішення спору по суті. Висновки суду, що невжиття заходів стосовно дій контролюючого органу зумовить настання негативних та незворотних для господарської діяльності позивача, не підтверджено оцінкою судом будь-яких доказів. Крім того, судом застосовано не пропорційний та не співмірний захід забезпечення позову.

ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Головне управління ДПС у Сумській області (далі третя особа) правом на подання відзиву не скористалось.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представники позивача та третьої особи до суду не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» зареєстроване в якості юридичної особи, основним видом діяльності якого є виробництво інших основних органічних хімічних речовин, що підтверджується відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З липня 2020 р. ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» має ліцензію на виробництво біоетанолу, терміном дії з 01.07.2020 до 01.07.2025 видану ДПС України. Біоетанол є сировиною для виготовлення позивачем розчиннику органічного універсального технічного "Сольвенту", що є єдиним продуктом, який в умовах воєнного часу виготовляється та реалізується ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» в Україні.

У період з 04.07.2024 по 12.07.2024 Головним управлінням ДПС у Сумській області відповідно до Наказу від 03 липня 2024 року №1399-кп проведена фактична перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ», за наслідками якої складено Акт від 12.07.2024 №8054/A/18-28-09-01/36031709.

06.08.2024 року винесено розпорядження Державної податкової служби України від №389-р/л "Про анулювання ліцензії" щодо анулювання ліцензії на виробництво біоетанолу №990116202000001, терміном дії з 01.07.2020 до 01.07.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Енергія», зв`язку із відключенням, припиненням функціонування або не встановленням на всіх етапах виробництва та відпуску цілодобових систем відеоспостереження та наявності акта про встановлення факту здійснення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) виробництва, зберігання, транспортування, торгівлі фальсифікованим або необлікованим у такого суб`єкта господарювання спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним (зберігання біоетанолу у місці зберігання, яке не внесене по Єдиного державного реєстру місць зберігання).

Не погоджуючись із рішенням відповідача позивач до звернувся до суду, під час розгляду справи судом першої інстанції заявив клопотання про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначав, що дія розпорядження Державної податкової служби України від №389-р/л "Про анулювання ліцензії" від 06.08.2024 року позбавляє його, як суб`єкта господарювання фактично можливості здійснювати господарську діяльність з виробництва розчинника універсального органічного «Сольвент», що є основним видом діяльності позивача.

Частково задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди правам, свободам та інтересам заявника та третіх осіб, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Надаючи оцінку доводам сторін та висновку суду першої інстанції з питання наявності підстав для забезпечення позову у цій справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95 визначено, що відпуск спирту етилового його виробниками та отримання спирту етилового суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які використовують його для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, здійснюється за умови внесення таких суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини (далі - Електронний реєстр).

Отже, оскаржуваним у справі розпорядженням Державної податкової служби України від 06 серпня 2024 року №389-р/л "Про анулювання ліцензії" фактично позбавлено суб`єкта господарювання можливості здійснювати господарську діяльність з виробництва розчинника універсального органічного «Сольвент», що є основним видом діяльності позивача.

Вирішуючи порушене позивачем питання про застосування заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає, що обраний судом спосіб забезпечення адміністративного позову є співмірним з обставинам справи, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

В цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, і жодним чином не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для виключення з реєстру.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду висловленій в постанові від 27.06.2024 року у справі № 520/32871/23.

Посилання апелянта на постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 800/521/17, Верховного Суду від 18.02.2021 № 420/7063/20, від 10.04.2019 справа № 826/16509/18, від 17.06.2020 № 380/930/20, колегія суддів відхиляє, оскільки останні ухвалені за інших обставин справи. Так, у справах, які переглядав Верховний Суд предмет та підстави позову були відмінні від розглядуваної справи.

Доводи апелянта щодо фактичного надання оцінки судом спірному розпорядженню, колегія суддів вважає помилковими, оскільки суд першої інстанції не висловлював думку щодо протиправності чи правомірності спірного розпорядження Державної податкової служби України, а рішення стосовно вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено.

Судом враховується, що оскільки правомірність винесеного розпорядження підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Судом встановлено, що ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» здійснює господрську діяльність по виробництву біоетанолу на підставі ліцензії від 01.07.2020.

Водночас, з отриманням спірного розпорядження позивач буде вимушений повністю зупинити виробництво, оскільки позбавлений права виготовляти біоетанол та здійснювати господарську діяльність, що вплине на його платоспроможність.

Також, як вказує позивач, для забезпечення безперебійної роботи підприємства та для виробничих потреб ним постійно здійснюється закупівля сировини та матеріалів для виробництва біоетанолу, на підтвердження чого надає договори купівлі-продажу, специфікації, акти звірки. Проте, при зупинення виробництва, сировина та матеріали для виробництва, які були придбані ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» поступово втратять свої корисні, якісні властивості та стануть непридатними для подальшого використання.

ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» укладений міжнародний контракт № 0107 від 01.07.2024 щодо поставки біоетанолу в країну ЄС - Литву.

Разом з тим, за твердженням позивача, через припинення виробництва біоетанолу, позивач не зможе виконати взяті на себе зобов`язання за вказаним вище контрактом, що призведе до застосування штрафних санкцій його контрагентом відповідно до умов контракту та до розриву відповідних господарських відносин, втрати ділової репутації позивачем в країнах ЄС.

Також, станом на 23.07.2024 у ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» працює 119 працівників, що підтверджується штатним розкладом. Зупинка виробництва може зумовити звільнення працівників, які будуть позбавлені засобів існування.

Окремо слід зазначити, що розпорядженням Сумської обласної державної адміністрації - Сумської обласної військової адміністрації від 26.12.2023 № 746-ОД «Про визначення підприємств, установ і організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» визначено підприємством критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами ТОВ "Компанія "Еко-Енергія" про те, що забезпечення позову в даному випадку мінімізує потенційні негативні наслідки для інших осіб, в тому числі контрагентів, працівників ТОВ "Компанія "Еко-Енергія", та можливі наслідки для Державного бюджету України, оскільки положення воєнного стану та руйнування економіки України в нинішніх складних для країни умовах вимагають здійснення безперервного виробництва матеріальних активів та насичення коштами фінансової системи країни, тому особливого значення набуває збереження функціонування виробничих потужностей та збереження суб`єктів економічної системи, - будь-який простій виробництва, окрім іншого, підриває економічну безпеку держави у силу зменшення податкових надходжень до бюджетів різних рівнів. Крім того, зупинення виробництва та відсутність прибутку від подальшої реалізації виготовленої продукції призведе до значних втрат, які у випадку прийняття рішення у цій справі на користь позивача можуть бути пред`явлені до стягнення з бюджету, що посилює негативність таких наслідків для позивача.

За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про існування підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки виключення з реєстру позбавляє позивача права на подальше здійснення такої діяльності, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 16.04.2024 по справі №520/33506/23 колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у цій справі не є тотожними справі, що розглядається.

Так, у справі № 520/33506/23 діяльність Товариства зупинена та введено простій з 24.02.2022, отже прийняття ДПС України розпорядження про анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого не вплинуло на роботу підприємства.

Разом з тим, у справі, що розглядається, позивач здійснює господарську діяльність в умовах військового стану, забезпечує робочими місцями велику кількість населення Лебединського району, сплачує податки в значних розмірах. В той же час, з прийняттям з прийняттям Розпорядження від 06 серпня 2024 року № 389-р/л «Про анулювання ліцензії» позивач позбавляється права виготовляти основну продукцію та здійснювати господарську діяльність.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про вжиття заходів забезпечення позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 по справі № 520/22284/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 28.10.2024 року