Постанова

від 19.12.2024 по справі 520/22284/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 520/22284/24

адміністративне провадження № К/990/44619/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/22284/24

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Енергія» до Державної податкової служби України, третя особа: Головне управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Л. М. Мар`єнко) від 19 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. Б. Русанова, С. П. Жигилій, Т. С. Перцова) від 22 жовтня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Енергія» (далі - ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, третя особа: Головне управління ДПС у Сумській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Державної податкової служби України від 23 липня 2024 року № 10-р «Про виключення з реєстру»;

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Державної податкової служби України від 06 серпня 2024 року № 389-р/л «Про анулювання ліцензії»;

- зобов`язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо анулювання ліцензії на виробництво біоетанолу № 990116202000001, терміном дії з 01 липня 2020 року до 01 липня 2025 року, ТОВ «Компанія «ЕКО-ЕНЕРГІЯ» та поновити про неї інформацію (внести відомості) до цього Реєстру;

- зобов`язати Державну податкову службу України включити до Електронного реєстру суб`єктів господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини ТОВ «Компанія «ЕКО-ЕНЕРГІЯ».

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.

3. 16 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ» просить:

1) зупинити дію розпорядження Державної податкової служби України від 06 серпня 2024 року № 389-р/л «Про анулювання ліцензії» щодо анулювання ліцензії на виробництво біоетанолу № 990116202000001, терміном дії з 01 липня 2020 року до 01 липня 2025 року, ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ» (ідентифікаційний код: 36031709; місцезнаходження: 61105, Харківська обл., м.Харків, Слобідський р-н, пр-т Героїв Сталінграда, буд. 45, місце провадження діяльності: Сумська обл., Лебединський р-н, с. Будилка, вул. Заводська, буд. 1-Г), до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі по суті спору;

2) заборонити Державній податковій службі України вчиняти дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру місць зберігання відомостей про місця зберігання біоетанолу, місткістю 79360,9 дал. ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ», ідентифікаційний код 36031709, за наступною адресою: Сумська обл., Лебединський р-н, с. Будилка, вул. Заводська, 1 Г, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі по суті спору.

4. В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що за наслідками проведення Головним управління ДПС у Сумській області фактичної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ» складено акт перевірки від 12 липня 2024 року № 8054/А/18-28-09-01, яким зафіксовано порушення вимог частини другої статті 2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме: відключення, припинення функціонування та не встановлення систем відеоспостереження та всіх етапах виробництва та відпуску продукції та в частині зберігання біоетанолу у місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання. За результатами заходів контролю прийнято розпорядження Державної податкової служби України від 06 серпня 2024 року № 389-р/л про анулювання ліцензії ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ» на виробництво біоетанолу № 990116202000001, терміном дії з 01 липня 2020 року до 01 липня 2025 року.

Заявник вказує, що ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ» розпорядженням Сумської обласної державної адміністрації - Сумської обласної військової адміністрації від 26 грудня 2023 року № 746-ОД визначено підприємством критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження призведе до невідворотних наслідків та збитків для підприємства, а саме: підприємство тривалий час не зможе здійснювати господарську діяльність; прострочить виконання зобов`язань за укладеними договорами перед українськими та міжнародними контрагентами (що завдасть збитків всім сторонам); підприємство не зможе виконувати обов`язки по оплаті податків через відсутність прибутку; не зможе виконувати обов`язок по виплаті заробітної плати працівникам у кількості 119 осіб, що у свою чергу зумовить скорочення штату підприємства та призведе до звільнення людей у військовий час. Таким чином, на думку заявника, виключно задоволення заяви про забезпечення позову є єдиним достатнім заходом, що забезпечить реальний і ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позовної заяви.

5. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, заяву ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ» задоволено частково.

Зупинено дію розпорядження Державної податкової служби України від 06 серпня 2024 року № 389-р/л «Про анулювання ліцензії» щодо анулювання ліцензії на виробництво біоетанолу № 990116202000001, терміном дії з 01 липня 2020 року до 01 липня 2025 року, ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ» (код ЄДРПОУ 36031709, місце провадження діяльності: Сумська область, Лебединський район, с. Будилка, вул. Заводська, буд. 1-Г) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі по суті спору.

У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

6. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 20 листопада2024 року через систему «Електронний суд» відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій Державна податкова служба України просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.

7. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року клопотання відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Витребувані матеріали справи.

Водночас, вказаною ухвалою Верховного Суду відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

9. Станом на час розгляду справи, відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду.

IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій дійшов висновку, що дійшли висновку, що позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди правам, свободам та інтересам заявника та третіх осіб, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

11. Роблячи такі висновки суди попередніх інстанцій виходили з того, що положеннями частини першої статті 7-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95 встановлено, що відпуск спирту етилового його виробниками та отримання спирту етилового суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які використовують його для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, здійснюється за умови внесення таких суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини (далі - Електронний реєстр).

11.1 Отже, оскаржуваним у справі розпорядженням Державної податкової служби України від 06 серпня 2024 року № 389-р/л "Про анулювання ліцензії" фактично позбавлено суб`єкта господарювання можливості здійснювати господарську діяльність з виробництва розчинника універсального органічного «Сольвент», що є основним видом діяльності позивача.

12. Погоджуючись з тим, що зупинення виробництва матиме істотне значення для функціонування підприємства позивача, враховуючи істотні обсяги виробництва та реалізації як біоетанолу, так і розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» та беручи до уваги те, що в умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії РФ особливе значення має збереження функціонування виробних потужностей та збереження суб`єктів економічної системи з метою здійснення виробництва матеріальних активів та насичення коштами фінансової системи країни, судами обох інстанцій визнано доведеними підстави, визначені у пункті 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

13. Вирішуючи порушене позивачем питання про застосування заходів забезпечення позову, суди вважали, що обраний судом спосіб забезпечення адміністративного позову є співмірним з обставинам справи, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. В цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, і жодним чином не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для виключення з реєстру.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

15. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

16. Обґрунтовуючи вказану підставу скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду

- від 16 листопада 2022 року у справі № 640/7523/22, від 06 грудня 2022 року № 140/8745/21, від 18 лютого 2021 року у справі № 420/7063/20, від 11 серпня 2021 року у справі № 380/11600/20 - забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача до набрання законної сили судовим рішенням за результатом розгляду пред`явленого позову, не відповідає меті інституту забезпечення позову, оскільки фактично легалізує продовження діяльності позивача, щодо ліцензії якого виник спір у даній справі та вирішує спір по суті правовідносин;

- від 04 серпня 2022 року № 420/21952/21, від 19 жовтня 2023 року № 440/9568/22 - вжиття превентивних заходів контролю у відповідності до вимог чинного законодавства не ставиться у залежність від можливості здійснення відповідним суб`єктом, у даному випадку позивачем, його господарської діяльності, яка відповідності до статті 42 Господарського кодексу України здійснюється на власний ризик, який включає в себе як позитивні, так і негативні, так і негативні наслідки;

- від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, від 17 червня 2020 року у справі № 380/930/20 - відповідно до статті 150 КАС України можливість негативного впливу рішення про анулювання ліцензії на суб`єкта господарювання, навіть у разі їх доведення, не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі;

- від 16 квітня 2024 року № 520/33506/23 - в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

18. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» зареєстроване в якості юридичної особи, основним видом діяльності якого є виробництво інших основних органічних хімічних речовин, що підтверджується відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19. З липня 2020 року ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» має ліцензію на виробництво біоетанолу, терміном дії з 01 липня 2020 року до 01 липня 2025 року видану ДПС України. Біоетанол є сировиною для виготовлення позивачем розчиннику органічного універсального технічного «Сольвенту», що є єдиним продуктом, який в умовах воєнного часу виготовляється та реалізується ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» в Україні.

20. У період з 04 липня 2024 року по 12 липня 2024 року Головним управлінням ДПС у Сумській області відповідно до Наказу від 03 липня 2024 року № 1399-кп проведена фактична перевірка ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ», за наслідками якої складено акт від 12 липня 2024 року № 8054/A/18-28-09-01/36031709.

21. 06 серпня 2024 року винесено розпорядження Державної податкової служби України від № 389-р/л «Про анулювання ліцензії» щодо анулювання ліцензії на виробництво біоетанолу № 990116202000001, терміном дії з 01 липня 2020 року до 01 липня 2025 року, ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», зв`язку із відключенням, припиненням функціонування або не встановленням на всіх етапах виробництва та відпуску цілодобових систем відеоспостереження та наявності акта про встановлення факту здійснення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) виробництва, зберігання, транспортування, торгівлі фальсифікованим або необлікованим у такого суб`єкта господарювання спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним (зберігання біоетанолу у місці зберігання, яке не внесене по Єдиного державного реєстру місць зберігання).

22. З посиланням на положення процесуального законодавства позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій зокрема просив зупинити дію названого вище розпорядження.

23. В аспекті наведених у касаційній скарзі доводів та позицій Суд звертає увагу на таке.

24. Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

25. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

26. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

27. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. (частина шоста статті 154 КАС України).

28. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

29. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

30. Визначальним є те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

31. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

32. Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

33. За нормами частини першої статті 7-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95 визначено, що відпуск спирту етилового його виробниками та отримання спирту етилового суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які використовують його для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, здійснюється за умови внесення таких суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини (далі - Електронний реєстр).

34. Як установили суди попередніх інстанцій, ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» здійснює господарську діяльність по виробництву біоетанолу на підставі ліцензії від 01 липня 2020 року.

35. З отриманням спірного розпорядження позивач буде вимушений повністю зупинити виробництво, оскільки позбавлений права виготовляти біоетанол та здійснювати господарську діяльність, що вплине на його платоспроможність.

36. Також, як вказує позивач, для забезпечення безперебійної роботи підприємства та для виробничих потреб ним постійно здійснюється закупівля сировини та матеріалів для виробництва біоетанолу, на підтвердження чого надає договори купівлі-продажу, специфікації, акти звірки. Проте, при зупинення виробництва, сировина та матеріали для виробництва, які були придбані ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» поступово втратять свої корисні, якісні властивості та стануть непридатними для подальшого використання.

37. ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» укладений міжнародний контракт № 0107 від 01 липня 2024 року щодо поставки біоетанолу в країну ЄС - Литву.

38. Разом з тим, за твердженням позивача, через припинення виробництва біоетанолу, позивач не зможе виконати взяті на себе зобов`язання за вказаним вище контрактом, що призведе до застосування штрафних санкцій його контрагентом відповідно до умов контракту та до розриву відповідних господарських відносин, втрати ділової репутації позивачем в країнах ЄС.

39. Також, станом на 23 липня 2024 року у ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» працює 119 працівників, що підтверджується штатним розкладом. Зупинка виробництва може зумовити звільнення працівників, які будуть позбавлені засобів існування.

40. Окремо судами зазначено, що розпорядженням Сумської обласної державної адміністрації - Сумської обласної військової адміністрації від 26 грудня 2023 року № 746-ОД «Про визначення підприємств, установ і організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» визначено підприємством критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

41. За результатом дослідження та оцінки наданих позивачем доказів, аналізу та перевірки наведених ним доводів судами попередніх інстанцій визнано, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: позбавляє позивача права на подальше здійснення такої діяльності, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

42. У свою чергу, забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення діяльності та виконувати свої зобов`язання перед державою, найманими працівниками та контрагентами.

43. Як указали суди першої та апеляційної інстанцій, не вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення дії розпорядження потягне за собою негативні наслідки для матеріально-правових інтересів позивача, зокрема, у формі невиконання ним договірних зобов`язань перед контрагентами.

44. Також, як відзначили суди попередніх інстанцій, матимуть місце негативні наслідки для позивача внаслідок зупинення виробництва, що вплине на результати господарської діяльності підприємства в цілому, зокрема і щодо втрати очікуваного прибутку від господарської діяльності, на зобов`язання позивача в частині збереження робочих місць та податкові зобов`язання позивача, оскільки обсяг сплачуваних підприємством податків напряму пов`язаний з фінансовими результатами господарської діяльності підприємства.

45. Вирішуючи питання забезпечення позову й оцінюючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову з предметом заявленого позову у цій справі у суду касаційної інстанції немає підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано виходили й з того, що особливе значення в умовах воєнного стану має збереження функціонування виробних потужностей та збереження суб`єктів економічної системи, - будь-який простій виробництва, окрім іншого, підриває економічну безпеку держави у силу зменшення податкових надходжень до бюджетів різних рівнів. Крім того, зупинення виробництва та відсутність прибутку від подальшої реалізації виготовленої продукції призведе до значних втрат, які у випадку прийняття рішення у цій справі на користь позивача можуть бути пред`явлені до стягнення з бюджету, що посилює негативність таких наслідків для позивача.

46. Щодо доводів скаржника щодо фактичного надання оцінки судом спірному розпорядженню, то колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про їх помилковість, оскільки суд першої інстанції не висловлював думку щодо протиправності чи правомірності спірного розпорядження Державної податкової служби України, а рішення стосовно вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено. Судом також враховано, що оскільки правомірність винесеного розпорядження підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

47. Викладений у касаційній скарзі довід про ненадання судами оцінки будь-яким доказам, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду чи унеможливить ефективний захист порушеного права є безпідставним та спростовується наявними у справі доказами, зокрема, копіями договорів, штатного розпису тощо. Натомість доводів про порушення судами попередніх інстанцій правил оцінки доказів, що визначені статтею 90 КАС України, касаційна скарга не містить, а судом касаційної інстанції такі обставини не встановлені.

48. Колегія суддів також вважає зауважити на тому, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

49. Надаючи оцінку доводами касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, щодо неправильного застосування судами попередніх інстанції положень статей 150, 151 КАС України в контексті висновків, викладених у постановах від 16 листопада 2022 року № 640/7523/22, від 06 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21, від 18 лютого 2021 року у справі № 420/7063/20, від 11 серпня 2021 року у справі № 380/11600/20, від 04 серпня 2022 року у справі № 420/21952/21, від 19 жовтня 2023 року № 440/9568/22, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, від 17 червня 2020 року № 380/930/20, від 16 квітня 2024 року у справі № 520/33506/23, Суд вважає, що вони не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки висновки у наведених скаржником справах зроблені Верховним Судом виходячи з конкретного способу забезпечення позову у межах окремого спору та предмету його розгляду та не свідчать, що висновки судів попередніх інстанцій при вирішенні питання забезпечення позову у цій справі не відповідають усталеному правозастосуванню норм статей 150, 151 КАС України.

50. Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи фактичну дублюють ті, що були наведені відповідачем у апеляційній інстанції, а таким доводам суд апеляційної інстанції надав вичерпну правову оцінку.

51. Відтак, аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України, а доводи про порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження під час касаційного розгляду.

52. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

53. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

54. Переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі у межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 344, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 520/22284/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов