ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 р.Справа № 520/10425/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,
представників сторін: позивача - Іщенко Г.М., відповідача - Книги Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Енергія", Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 12.06.24 року по справі № 520/10425/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Енергія"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Енергія» (далі по тексту ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган), в якому просило суд визнати противоправними та скасувати:
- податкове повідомлення - рішення від 27 грудня 2023 року № 00430500719, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 25 736 241 грн;
- податкове повідомлення - рішення від 27.12.2023 року № 00430520719, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 912 158,75 грн (збільшено за податковими зобов`язаннями на суму 729 727,00 грн, 182 431,75 грн - штрафна санкція);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Енергія» судові витрати.
В обґрунтування вимог зазначено про протиправність податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2023 року № 00430500719 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 25 736 241 грн та № 00430520719 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 912 158,75 грн (збільшено за податковими зобов`язаннями на суму 729 727,00 грн, 182 431,75 грн - штрафна санкція), як таких, що прийняті на підставі помилкових висновків акту перевірки, що ґрунтуються на неповному аналізі документів, наданих під час перевірки та додаткових пояснень, наданих у запереченні до Акту перевірки.
Цитуючи норми підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1. статті 14, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України вважає, що вказані норми не пов`язують визначення бази оподаткування з реалізації самостійно виготовлених товарів з собівартістю таких товарів. Суб`єкти господарювання реалізують самостійно виготовлену продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. При цьому, така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
З посиланням на висновки Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.11.2022 року у справі № 320/5251/19, від 16.12.2019 року у справа № 200/12345/18-а, відповідно до яких факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим, має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (послуг), визначена у договорі, не відповідає ринковим, стверджує, що обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган (постанова Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 200/465/21).
Враховуючи, що в Акті перевірки взагалі відсутні будь-які дані, інформація або докази, які б встановлювали та свідчили, що ціна реалізації самостійно виготовленого товару розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» не відповідає рівню звичайних та ринкових цін (контролюючий орган обмежився лише загальним формулюванням щодо неможливості встановлення ринкової ціни ідентичних товарів (сторінка 27 Акту перевірки)), з посиланням на реальність вчинення господарських операцій ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» з реалізації розчинника самостійно виробленого на виробничих потужностях органічного універсального технічного «Сольвент» його контрагентам за цінами відповідно до умов Договору, наполягає, що при здійсненні реалізації продукції власного виробництва позивачем було враховано рівень звичайних цін на таку продукцію, які відповідають ринковим, а відтак реалізація вказаного товару відбувалася у відповідності до пп. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України. Будь-яких відхилень або порушень в оформленні документів або господарських операцій з реалізації позивачем розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» під час перевірки не виявлено та в Акті не відображено.
Переконує, що перевищення собівартості над собівартістю самостійно виготовлених товарів на суму 26 018 039,84 грн, у тому числі: за 2022 рік на суму 12 624 765,68 грн, за І півріччя 2023 року на суму 13 393 274,16 грн не можна вважати заниженням доходів від реалізації продукції та завищенням від`ємного значення об`єкта оподаткування.
Також просить врахувати, що з урахуванням наказу від 27.05.2022 року № 4 виробництво продукції розчинника органічного універсального технічного «Сольвент», а отже і його реалізація, розпочата ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» у липні 2022 року, тобто, безпосередньо після військового вторгнення Російської Федерації на територію України та введення в Україні воєнного стану. А відтак, ситуація на ринку була не стабільною та такою, яку не можливо було спрогнозувати. Керівництвом ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» вживались можливі необхідні заходи для забезпечення стабільної діяльності Товариства з метою недопущення зупинення виробництва та для збереження робочих місць. Беручи до уваги, що позивач був новим для ринку України постачальником розчинника органічного універсального технічного «Сольвент», для напрацювання клієнтської бази, з урахуванням зростання вартості сировини (меляси), доставки товару через великий ризик втрати чи знищення товару під час обстрілів, розташування виробничих потужностей на небезпечній території тощо продаж виробленої продукції здійснювався за цінами, які склались на ринку на момент продажу.
Крім того, вважає, що відповідачем не враховано, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування, так і перевищення розміру собівартості самостійно виготовлених товарів в певний період не може свідчити про заниження доходів від реалізації власно виробленої продукції.
Також, заперечив висновки Акту перевірки в частині заниження ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» податкового зобов`язання з податку на додану вартість у червні 2023 року у сумі 23 871 грн, оскільки посилання відповідача на втрату Дровокольним станком своїх корисних властивостей та не придатності його для подальшої реалізації та використання є лише необґрунтованим припущенням, яке не підтверджено жодним доказом, отже, не може бути покладене в основу факту порушення. В додатках до Акту перевірки відсутні будь-які достовірні документи або експертні висновки, які б встановлювали непридатність до використання Дровокольного станку, економічну (технічну) недоцільність та/або неможливість його відновлення.
Хибним, на переконання позивача, є і висновок контролюючого органу про заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 729 727 грн та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 705 856 грн, як таких, що зроблені без зазначення будь-яких достовірних та змістовних фактів, спираючись виключно на проведений аналіз баз даних, без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб, дослідження їх первинних документів та без проведення аналізу первинних документів, які підтверджують не тільки реальність придбання ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» у ТОВ «Органік-Дніпро» товару «Ізобутанол», а й безпосереднє використання цього товару як сировини у виробничій діяльності позивача по виготовленню «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт».
Звернув увагу, що в Акті перевірки контролюючий орган не ставить під сумнів господарські операції по перевезенню продукції «Ізобутанол» та компенсацію позивачем транспортних витрат за таке перевезення, однак саме таке перевезення безпосередньо пов`язане з придбанням ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» продукції «Ізобутанол» у ТОВ «Органік-Дніпро». Вказана суперечливість відповідача спростовує його ж висновки стосовно відсутності реальності вчинення господарських операцій з придбання у ТОВ «Органік-Дніпро» товару «Ізобутанол».
Водночас, здійснення позивачем у період з 01.07.2019 року по 31.01.2020 року реалізації готової продукції «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт» в загальній кількості 4 385 747,56 кілограм (4385,74756 тон), при виготовленні якої було використано в якості сировини, призначеної для виробництва продукту, придбаний у ТОВ «Органік-Дніпро» товар «Ізобутанол», повністю підтверджує реальність здійснення господарських операцій по придбанню Ізобутанолу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2023 по справі № 520/10425/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Енергія" (пр-т Героїв Сталінграду, буд. 45, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 36031709) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.
Визнано противоправними та скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.12.2023 року № 00430520719, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 912 158,75 гривень (збільшено за податковими зобов`язаннями на суму 729 727,00 гривень, 182 431,75 гривень - штрафна санкція).
В задоволені решти вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ» (пр-т Героїв Сталінграду, буд. 45, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 36031709) сплачений судовий збір в сумі 12 112,00 грн. (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень).
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27 грудня 2023 року № 00430500719, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 25 736 241 грн, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального права, без дотримання норм процесуального права, без з`ясування обставин справи та надання оцінки всім аргументам учасників справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року по справі № 520/10425/24 в частині відмови в задоволенні вимоги щодо визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2023 року № 00430500719. Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ТОВ "Компанія "Еко-Енергія" задовольнити повністю. Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2023 року № 00430500719, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 25 736 241 грн, та від 27 грудня 2023 року № 00430520719, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 912 158,75 гривень (збільшено за податковими зобов`язаннями на суму 729 727,00 гривень, 182 431,75 гривень - штрафна санкція). Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Енергія" судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про не врахування судом першої інстанції пояснень апелянта щодо обставин, які мають значення. Так, зокрема, судом не взято до уваги, що виключно порівняння сукупного доходу від реалізації продукції розчинника «Сольвент» з виробничою собівартістю останнього у певний період, без з`ясування об`єктивних обставин та не беручи до уваги позитивний економічний ефект позивача від таких операцій у наступних періодах, є некоректним і не може бути підставою для висновку про заниження доходів від реалізації продукції.
Також, судом неправильно встановлено предмет виникнення спірних правовідносин - здійснення реалізації продукції не з метою отримання доходу, а навпаки з метою отримання збитків, оскільки діюче законодавство взагалі не містить таку мету господарської діяльності, як отримання збитків. Зауважив, що господарська операція, яка направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик отримати збиток від конкретної операції. Вважає, що як збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування, так і перевищення розміру собівартості самостійно виготовлених товарів у певний період не може свідчити про заниження ТОВ "Компанія "Еко-Енергія" доходу від реалізації власно виробленої продукції.
Не надано судом першої інстанції оцінки і поясненням представника ТОВ "Компанія "Еко-Енергія" про те, що позивач довгий час не здійснював виробничу діяльність з метою приведення виробничих процесів, обладнання у відповідність до діючих норм, отримав та кожен рік сплачує за ліцензію на виробництво біоетанолу, зареєстрував та провів у відповідність акцизні склади, для забезпечення майбутнього виробництва здійснював підбір висококваліфікованих, професійних спеціалістів, які зможуть якісно забезпечити процес виробництва.
Пояснив, що виробництво продукції розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» було заплановано на початок 2022 року, але у зв`язку з військовим вторгненням рф на територію України та введення в Україні воєнного стану розпочати виробництво ТОВ "Компанія "Еко-Енергія" змогло лише у липні 2022 року. Виробництво розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» позивачем здійснювалося самостійно, як і біоетанолу, який є основною сировиною розчинника «Сольвент».
Враховуючи, що ТОВ "Компанія "Еко-Енергія" було новим для ринку України постачальником розчинника органічного універсального технічного «Сольвент», продаж виробленої продукції здійснювався за цінами, які склались на ринку на момент продажу, та для напрацювання клієнтської бази. При цьому, продаж розчинника проводився за ціною, що узгоджувалась сторонами Договору та визначалась в Специфікаціях до Договору, з урахуванням рівня звичайних цін на такий товар, що відповідали ринковим.
Військовій стан, об`єктивні економічні причини та відсутність постійних клієнтів, (оскільки позивач тільки розпочав діяльність та був новим постачальником розчину «Сольвент» на ринку України) позбавило ТОВ "Компанія "Еко-Енергія" в окремий період отримувати дохід, на який він розраховував. Водночас, продовження здійснення господарської діяльності у складних економічних умовах дозволила зберегти робочі місця, здійснювати виплату заробітної плати та сплачувати до бюджету усі податки.
В той же час була відсутня можливість призупинити діяльність, оскільки для запуску виробництва було вкладено багато ресурсів, а зупинення призвело б до значно більших збитків підприємства або взагалі до банкрутства. Позивач продовжував виробничу діяльність та створював постійно усі умови для того, щоб у подальшому була можливість отримувати дохід та спостерігався економічний ефект.
Усі ці пояснення надавались суду, але не були взяті до уваги, як і те, що реалізація самостійно виготовлених товарів (розчинника органічного універсального технічного «Сольвент») здійснювалась в окремі періоди як з отриманням збитку, так і прибутку.
З посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.08.2018 по справі № 918/341/16, від 07.03.2019 у справі № 818/3838/15, зазначив, що «отримання прибутку не є обов`язковою кваліфікуючою ознакою для визнання діяльності як господарської. Збитковість окремої операції не може свідчити про її негосподарський характер», оскільки не обов`язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Так, судом першої інстанції залишено поза увагою отримання ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» у четвертому кварталі 2023 року прибутку у сумі 1 565 232 грн, що відслідковується при порівнянні податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за три звітні квартали 2023 року та за звітний рік, а саме шляхом віднімання фінансового результату до оподаткування за три квартали 2023 року від фінансового результату до оподаткування за 2023 рік (-36233636 - 37 798 868 = 1 565 232). Вказане свідчить про поступовий приріст доходу та економічний ефект з виробництва та продажу позивачем власної продукції, але дана обставина не з`ясовувалась судом першої інстанції.
Крім того, і у податковому повідомленні-рішенні від 27.12.2023 № 00430500719, і в Акті перевірки (сторінки 11-12) відповідач посилається на порушення ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, однак вказані норми права не встановлюють обов`язку визначення бази оподаткування виходячи з розміру собівартості самостійно виготовлених товарів. При цьому, абзацом другим пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.
Отже, суб`єкти господарювання реалізують самостійно виготовлену продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
З урахуванням вищенаведеного, вважає, що для висновку про порушення ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» пункту 188.1 статті 188 ПК України при здійсненні у 2022, 2023 роках операцій з продажу самостійно виготовленої продукції розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» суд мав дослідити, чи був встановлений відповідачем факт невідповідності застосованих у договорах позивача та його покупцями цін рівню ринкових. Але вказані доводи взагалі не розглянуті судом першої інстанції. Суд першої інстанції також не звернув увагу на відсутність будь-яких даних, інформації або доказів, які б встановлювали та свідчили, що ціна реалізації самостійно виготовленого товару розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» не відповідає рівню звичайних та ринкових цін. А відтак, висновок про обґрунтованість податкового повідомлення рішення від 27 грудня 2023 року № 00430500719, на переконання позивача, зроблено всупереч статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, без доведеності правомірності рішення відповідачем.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на прийняття судового рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що вказує на його незаконність, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 520/10425/24 в частині задоволених позовних вимог, ухваливши у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» відмовити в повному обсязі.
На спростування позиції Харківського окружного адміністративного суду щодо протиправності податкового повідомлення - рішення від 27.12.2023 № 00430520719, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 912 158,75 гривень (за податковими зобов`язаннями на суму 729 727,00 грн, 182 431,75 грн - штрафна санкція), зазначив, що під час перевірки проведено інвентаризацію 26.10.2023 та встановлено наявність товару, а саме - дровокольний станок, який обліковується на рахунку 281 на суму 119 354,20 грн, який втратив свої корисні властивості та не придатний для подальшої реалізації та використання. Водночас, ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» не було нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, що є порушенням пункту 198.5 статті 198 ПК України, та призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 23 871 грн за червень 2023 року.
Також перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» сум ПДВ у рядку 10.1 Декларацій «Придбання товарів/послуг на митній території України з основною ставкою» на загальну суму 699 096 грн, у тому числі за липень 2019 року на суму 221 388 грн, за серпень 2019 року на суму 130 092 грн, за жовтень 2019 року на суму 199 420 грн, за грудень 2019 року на суму 99 513 грн та за січень 2020 року на суму 48 683 грн, у зв`язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у складі вартості придбаних у ТОВ «Органік-Дніпро» (податковий номер 40337361) товарів з номенклатурою «Ізобутанол (Спирт ізобутиловий технічний)» та «Ізобутанол 2905 14 90 00» у кількості 176,86 тон на суму обсягу 3495481,68 грн, ПДВ - 699096,32 грн. за відсутності за базами даних податкового органу реального ланцюга постачання реалізованих товарно матеріальних цінностей.
З огляду на те, що наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, стверджував про безпідставність відображення ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» у податкового обліку таких операцій.
Також, наполягав на неврахуванні судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 вересня 2018 року (адміністративне провадження № К/9901/2599/18), від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14, від 13 липня 2022 року по справі № 520/223/20, від 28.12.2022 по справі №520/1284/19, відповідно до яких слід ретельно перевіряти викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту та витрат, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. У разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на витрати та податковий кредит є безпідставною. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» просило суд апеляційної інстанції доводи Головного управління ДПС у Харківській області, які викладені у скарзі, вважати необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 по справі № 520/10425/24 в частині визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.12.2023 року № 00430520719, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 912 158,75 гривень, залишити без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та з правильним встановленням обставин справи.
Вважає, що відповідачем жодним чином не спростовані висновки суду першої інстанції у вказаній частині. Так, посилання контролюючого органу на те, що «під час перевірки проведено інвентаризацію 26.10.2023 та встановлено наявність товару, а саме - дровокольного станку, який обліковується на рахунку 281 на суму 119 354,20 грн, однак внаслідок втрати своїх корисних властивостей не придатний для подальшої реалізації та використання», не підтверджені жодними доказами та є лише дублюванням та цитуванням окремих речень з Акту перевірки та відзиву на позовну заяву. Разом з цим, у складеному за результатами інвентаризації протоколі інвентаризаційної комісії від 26.10.2023 року взагалі не має жодного посилання на Дровокольний станок, його відсутність або втрату його корисних властивостей, неможливості та/або неефективності проведення його відновлювального ремонту чи неможливості його використання в інший спосіб, на чому також наголосив суд першої інстанції. Крім того, не придатність обладнання для подальшого використання неможливо встановити без спеціальних знань. Водночас, у додатках до Акту перевірки відсутні будь-які достовірні документи або експертні висновки, які б встановлювали непридатність до використання Дровокольного станку, економічну (технічну) недоцільність та/або неможливість його відновлення.
Щодо реальності господарських операцій з ТОВ «Органік-Дніпро» зазначив, що висновок контролюючого органу про відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно матеріальних цінностей ґрунтується виключно на відомостях з Єдиного реєстру податкових накладних щодо здійснення позивачем придбання товару впродовж 2018-2019 років у ТОВ «Органік-Дніпро» (податковий номер 40337361) з номенклатурою «спирт ізобутиловий технічний (моноспирт ациклічний, насичений)» (код УКТ ЗЕД 2905149000) у грудні 2018 року у кількості 24,7 тон у підприємства ТОВ "ПАРІТЕТ-2000" (податковий номер 30815120)». При цьому, не враховано, що ТОВ «Органік-Дніпро» міг придбавати товар «Ізобутанол» у суб`єктів господарювання, які не є платниками податку на додану вартість та господарські операції з якими не вимагають складання та реєстрацію податкових накладних або придбання відбувалось у інший період.
Позивачем, в свою чергу, і під час проведення перевірки, і під час розгляду справи у суді першої інстанції були надані усі документи, які повністю підтверджують реальність господарських операцій та подальший рух товару, який вироблений з придбаного у ТОВ «Органік-Дніпро» ізобутанолу, але навмисно ігноруються та не враховуються відповідачем.
З посиланням на постанови Верховного Суду від 01.02.2023 р. у справі № 380/9660/21 та від 01.02.2023 р. у справі № 380/9660/21 наполягав, що податкова інформація не може бути належним і допустим доказом, який би спростовував "реальність" господарських операцій, оскільки не має статусу первинного документа, документа податкового / бухгалтерського обліку або іншого документа, що пов`язаний з обчисленням та/або сплатою податків. А будь-яке автоматизоване зіставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в контексті процесуального закону.
На думку позивача, доводи податкового органу зводяться лише до аналізу баз даних, при цьому не приймаються до уваги сукупність обставин, які прямо підтверджують реальність господарських операцій щодо придбання позивачем у ТОВ «Органік-Дніпро» ізобутанолу. Зауважив, що під час перевірки та разом з адміністративним позовом були надані документи, які підтверджують безпосереднє використання придбаного у ТОВ Органік-Дніпро» товару ізобутанол, як сировини у виробничій діяльності ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» по виготовленню «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт». Реальність господарських операцій щодо реалізації продукту «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт» підтверджуються, зокрема, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, якісними посвідченнями, де також зазначено, що масова частка ізобутанолу в розчиннику повинна бути не менше 5%. При цьому, витрати ізобутанолу на виробництво такої продукції у період з липня 2019 року по січень 2020 року складали 217 804 кг. Отже, ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» мало реальні витрати у зв`язку з придбанням товару «Ізобутанол», як сировини, призначеної для виробництва продукту «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт», який у подальшому було реалізовано в межах господарської діяльності позивача. Вищезазначене повністю підтверджує реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню ізобутанолу у ТОВ «Органік-Дніпро». Водночас, інформація, яка міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів, має інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» чи відсутність реальності здійснення господарських операцій.
У надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, ГУ ДПС, ознайомившись з доводами апеляційної скарги ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», зазначило про їх безпідставність та помилковість, а скаргу відповідно такою, що не підлягає задоволенню.
На спростування позиції позивача щодо неправомірності податкового повідомлення рішення від 27.12.2023 № 00430500719 щодо завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за І півріччя 2023 грн на загальну суму 25 736 241 грн проінформував, що перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.07.2018 по 30.06.2023, встановлено заниження на загальну суму 26 018 039,84 грн, у тому числі: за 2022 рік на суму 12 624 765,68 грн, за І півріччя 2023 року на суму 13 393 274,16 грн.
За результатами порівняння доходу від реалізації продукції розчинника «Сольвент» з ціною відповідно до калькуляційних відомостей встановлено відхилення на загальну суму -26 018 039,84 грн, у зв`язку з чим зроблено висновок про здійснення ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» реалізації продукції нижче виробничої ціни на загальну суму 26 018 039,84 грн, у тому числі: за 2022 рік на суму 12 624 765,68 грн, за І півріччя 2023 року на суму 13 393 274,16 грн.
Вищенаведене слугувало підставою для твердження про заниження доходу від реалізації на загальну суму 26 018 039,84 грн, у тому числі: за 2022 рік на суму 12 624 765,68 грн, за І півріччя 2023 року на суму 13 393 274,16 грн.
З огляду на встановлення перевіркою не включення ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» до витрат умовно нарахованих компенсуючих податкових зобов`язань відповідно до податкової накладної від 16.12.2022 року № 20 на суму обсягу 1 690 899,92 грн у сумі ПДВ 281 816,65 грн, які відображено в бухгалтерському обліку Дт6435 Кт 6412 281 816,65 грн, з посиланням на підпункт 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України стверджував, що з урахуванням завищення платником податкових різниць за 2021 рік на суму 10572139 грн, за 2022 рік на суму - 47 245 539 грн, за І півріччя 2023 року на суму 12 342 967 грн внаслідок завищення показника по рядку 04 «Об`єкт оподаткування» декларації з податку на прибуток за 2022 рік, в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.1 акту перевірки, встановлено завищення від`ємного значення до оподаткування за І півріччя 2023 грн на загальну суму 25 736 241 грн.
У додаткових поясненнях, наданих ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», пояснив, що виробничі потужності позивача дозволяють виробляти біоетанол виключно з меляси цукрового буряку, для забезпечення виробничого процесу використовуються пелети, оскільки вони є найбільш вигіднішим та екологічно безпечнішим, ніж використання газу. З огляду на те, що за період з травня 2022 року по вересень 2022 року на ринку України вартість меляси, придбання якої, як основної сировини, та пелет є найбільшою складовою виробничої собівартості Розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» (99,3% - 99,8%) склала 4900-5200 грн за тону на умовах здійснення попередньої оплати та самовивозу з заводу виробника, та враховуючи значну відстань від заводу виробника меляси до виробничих потужностей позивача, вартість перевезення з заводу виробника меляси на адресу ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» складала б близько 3690 (820*4,5) грн. Однак, позивач тільки запустив виробництво та не міг дозволити собі в умовах військового часу інвестувати у сировину великі кошти, а тому вимушений був придбавати сировину (мелясу) у посередників, які постачали мелясу за ціною трохи вищою, ніж заводи-виробники (націнка 12-14%), але на умовах відстрочення оплати та з доставкою.
Отже, ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» придбавало мелясу (основну сировину для готового продукту) за цінами, що на той час складались на ринку та були звичайними та об`єктивними цінами для цієї галузі. Продаж розчинника здійснювався за ціною, що узгоджувалась сторонами Договору, та визначалась в Специфікаціях до Договору, з урахуванням рівня звичайних цін на такий товар, що відповідали ринковим.
Внаслідок нестабільної ситуації на ринку, яку неможливо було спрогнозувати, коливання попиту та цін на ринку як сировини, так і готового продукту, виробничі потужності, які не давали позивачу можливість перейти одразу на більш дешеву сировину (кукурудзу), призвели до перевищення розміру собівартості самостійно виготовлених товарів в певні періоди.
Щодо формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість повідомив, що у періоді, за який проводилася перевірка, ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» нарахувало до сплати в бюджет податок на додану вартість у розмірі 627861,00 грн. Такі розбіжності у порівнянні з обрахованим обсягом збитків за той самий період пов`язані з тим, що підприємство несе витрати без ПДВ, у зв`язку з виплатою заробітної плати та нарахуванням єдиного соціального внеску на ФОП.
Крім того, позивач не мав можливості включати до податкового кредиту з податку на додану вартість всі суми ПДВ, які сплачені Постачальникам (контрагентом позивача) у складі ціни придбання основної сировини, через зупинення реєстрації таких податкових накладних. Так станом на 30.06.2023 позивача було позбавлено права на включення податкового кредиту з ПДВ від основного Постачальника ТОВ «КОМПАНІЯ ЕКО НОВА» у розмірі 9 201 182,76 грн.
Інші доводи, які викладені у додаткових поясненнях, є аналогічними, що надавалися раніше, у тому числі і у відзиві на апеляційну скаргу відповідача.
У наданих додаткових поясненнях контролюючий орган вказав, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2015 по 01.01.2021 відсутнє придбання товару «Дровокольний станок» на суму 119 354,20 грн, отже, Дровокольний станок був придбаний ще до 01.01.2015. Зауваживши на відсутності у контролюючого органу інформації щодо дати придбання зазначеного Дровокольного станку, а також періоду використання у господарській діяльності, відповідач вважав, що позивачем Дровокольний станок не міг використовуватися у господарській діяльності та у подальшому не підлягає реалізації, що було встановлено під час проведення інвентаризації 26.10.2023, в результаті чого зроблено висновок про заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників на загальну суму 23 871 грн за червень 2023 року.
З огляду на вищенаведене, зазначив про порушення ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» пункту 198.5 статті 198 ПК України у зв`язку з не нарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, не складенням та не реєстрацією у Єдиному реєстрі податкових накладних у терміни, встановлені ПК України, та, як наслідок, порушення підпункту 189.1 статті 189 та пункту 198.5 статті 198, та пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України.
Також, оскільки реальність вчинення господарських операцій з придбання у ТОВ «Органік-Дніпро» (податковий номер 40337361) товару: «Ізобутанол» відсутня через неможливість підтвердження придбання по ланцюгу постачання, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, стверджував про відсутність підстав у ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» для податкового обліку зазначених операцій.
Пояснив, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2018 по 30.06.2023, що відображено в п.3.1.1 акту перевірки, встановлено завищення від`ємного значення до оподаткування за І півріччя 2023 грн на загальну суму 25 736 241 грн (26 018 039,84 грн. - 281 816,65 грн).
Інші доводи, які викладені у додаткових поясненнях, є аналогічними, що надавалися раніше, у тому числі і у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Еко-Енергія».
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити з підстав та мотивів, викладених у скарзі та додаткових поясненнях. Також, просив відмовити у задоволенні скарги відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену у скарзі ГУ ДПС у Харківській області, а вимоги апеляційної скарги ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» просив відхилити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» підлягає задоволенню, а вимоги апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області слід відхилити, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 03.10.2023 року по 30.10.2023 року Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі наказу від 22.09.2023 р. № 4114-п «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» було проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Енергія» ЄДРПОУ 36031709 з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України, податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.07.2018 по 13.11.2023, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
За результатами перевірки складено Акт від 20.11.2023 № 35290/20-40-07-19-05/36031709 «Про результати документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Енергія» за період з 01.07.2018 по 30.06.2023, за висновками якого встановлено, що ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» (код за ЄДРПОУ 36031709) допустило наступні порушення:
1. підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, пункту 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, що призвело до заниження доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 26 018 039,84 грн, у тому числі: за 2022 рік на суму 12 624 765,68 грн, за І півріччя 2023 року на суму 13 393 274,16 грн;
2. вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, що призвело до заниження витрат загальну суму 281 817 грн за 2022 рік;
3. підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України, що мало наслідком завищення показника рядка 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» на суму 10572139 грн за 2021 рік, на суму 47245539 грн за 2022 рік, завищення від`ємного значення показника рядка 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» на суму 12 342 967 грн за І квартал 2023 року, на суму 12 342 967 за І півріччя 2023 року.
Зазначені порушення призвели до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за І півріччя 2023 грн на загальну суму 25 736 241 грн.
4. пункту 187.1 статті 187, підпункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у червні 2023 року у сумі 23 871 грн;
5. підпункту «а» пункту 198.1, абзаців першого і другого пунктів 198.3, абзацу 2 пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 705 856 грн, у тому числі: у липні 2019 року 221 388 грн, у серпні 2019 року на суму 136 852 грн, у жовтні 2019 року на суму 199 420 грн, у грудні 2019 року на суму 99 513 грн та у січні 2020 року на суму 48 683 грн;
Зазначені порушення призвели до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 729 727 грн, у тому числі: у липні 2019 року - 221 388 грн, у серпні 2019 року - 136 852 грн, у жовтні 2019 року - 199 420 грн, у грудні 2019 року - 99 513 грн, у січні 2020 року - 48 683 грн та у червні 2023 року - 23 871 грн, та, як наслідок, порушення пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).
6. пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних (розрахунків коригувань) у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 183,69 грн за порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
7. абзацу 1 підпункту 141.9.1 пункту 141.9 статті 141 Податкового кодексу України - не подано додаток МПЗ у складі річної податкової звітності з податку на прибуток за 2022 рік;
8. пункту 277.1 статті 277, статті 289 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» - занижено плату за користування земельною ділянкою всього в сумі 593,98 грн за 2022 рік;
9. пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями, підпунктів 8.4., 8.5. пункту 8 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, із змінами і доповненнями в результаті чого не подано повідомлення за формою № 20-ОПП по 7 об`єктах оподаткування;
10. частини 2 статті 6, частини 1 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями - в жовтні 2018 року на суму за виконання робіт у розмірі 5000,00 грн нараховано єдиний внесок 22 % у сумі - 1100,00 грн, але відображено лише в звіті за листопад 2018 року, чим занижено суму нарахованого єдиного внеску в розмірі 1100,00 грн;
11. частини 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями - неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок;
12. підпункту 176.2 «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, тобто встановлено відображення недостовірних даних в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ ( з 01.01.2021 Додаток 4ДФ), а саме: не відображені суми сплачених роботодавцем за підвищення кваліфікації з питань пожежної безпеки, з питань охорони праці посадових осіб за ознакою « 158» у 3 кв. 2018р., у 1, 3 кв. 2019р. та надано уточнюючий розрахунок за 4 кв. 2022р., згідно якого уточнювались суми доходів за ознакою « 157».
Не погоджуючись з висновками (в частині пунктів 1, 3, 4, 8), керуючись, п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, 06.12.2023 року ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» направило на адресу Головного управління ДПС у Харківській області заперечення на Акт, з відповідними поясненнями, запереченнями щодо висновків та з додатками, які обґрунтовують наведені заперечення.
27 грудня 2023 року в електронному кабінеті ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» на сайті ДПС https://cabinet.tax.gov.ua відобразились копії:
- податкового повідомлення-рішення від 27.12.2023 року № 00430500719;
- податкового повідомлення-рішення від 27.12.2023 року № 00430520719;
- податкового повідомлення-рішення від 27.12.2023 року № 00430530719;
- податкового повідомлення-рішення від 27.12.2023 року № 00430550719;
- податкового повідомлення-рішення від 27.12.2023 року № 00430560719;
- податкового повідомлення-рішення від 27.12.2023 року № 00430580719.
Позивачем було сплачено відповідні грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями №№ 00430530719, 00430560719, 00430580719 від 27.12.2023 року.
Користуючись своїм правом на адміністративне оскарження, 09.01.2024 року, не погоджуючись з частиною податкових повідомлень-рішень, ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» направило до ДПС України скаргу на:
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України у Харківській області від 27 грудня 2023 року № 00430500719, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 25 736 241 грн;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України у Харківській області від 27 грудня 2023 року № 00430520719, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 912 158,75 грн (збільшено за податковими зобов`язаннями на суму 729 727,00 грн, 182 431,75 грн - штрафна санкція);
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України у Харківській області від 27 грудня 2023 року № 00430550719, яким застосовано штрафні санкції у сумі 7 140,00 грн. Рішенням Державної податкової служби України від 26.01.2024 року № 2054/16/99-00- 06-01-01-06 вирішено продовжити строк розгляду скарги до 14.03.2024 року (включно).
21.03.2024 року ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» отримало рішення ДПС України від 14.03.2024 року № 721916/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги, яким скаргу частково задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України у Харківській області від 27 грудня 2023 року № 00430550719 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 3060 грн, а в іншій частині зазначені ППР та ППР ГУ ДПС у Харківській області від 27 грудня 2023 року № 00430500719, 00430520719 залишено без змін.
Рішення ДПС України від 14.03.2024 року № 721916/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ» на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС України у Харківській області від 27.12.2023р. № 00430500719, № 00430520719, № 00430550719, отримано ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ» 21 березня 2024р., що підтверджується роздруківкою з електронного ресурсу «Укрпошта».
Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Харківській області від 27 грудня 2023 року № 00430500719, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 25 736 241 грн та № 00430520719, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 912 158,75 грн (збільшено за податковими зобов`язаннями на суму 729 727,00 грн, 182 431,75 грн - штрафна санкція) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.12.2023 року № 00430520719, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 912 158,75 гривень (збільшено за податковими зобов`язаннями на суму 729 727,00 гривень, 182 431,75 гривень - штрафна санкція), суд першої інстанції виходив з того, що висновки Акту перевірки відповідача про заниження ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» податкових зобов`язань на загальну суму 23 871 грн за червень 2023 року та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 705 856 грн, у тому числі у липні 2019 року - 221 388 грн, серпні 2019 року - 136 852 грн, жовтні 2019 року - 199 420 грн, грудні 2019 року - 99 513 грн та у січні 2020 року - 48 683 грн, є помилковими, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, та не підтверджені належними доказами, натомість, правочини позивача відбувалися реально, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
Пославшись на постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19, від 15.08.2023 року у справі № 380/12541/22, від 01.02.2023 у справі № 380/9660/21, від 01.02.2023 р. у справі № 380/9660/21, суд вважав, що наведена в Акті перевірки податкова інформація має інформативний характер та не спростовує факт реального здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «Органік-Дніпро» товару «Ізобутанол», оскільки фактично є припущеннями податкового органу, які не підтверджені матеріалами відповідних перевірок, спрямованих на дослідження повноти і правильності ведення податкового обліку й сплати грошових зобов`язань ТОВ «Органік-Дніпро». Відповідачем не проводилася зустрічна звірка з ТОВ «Органік-Дніпро» та не направлявся запит до ТОВ «Органік-Дніпро» щодо господарських відносин для надання інформації та її документального підтвердження.
У свою чергу, позивач не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагента, за умови добросовісності його як платника податків.
За висновком суду, відповідачем також не враховано пояснення та не проведено аналіз документів позивача щодо реальності господарських операцій та подальший рух товару, який вироблений з придбаного у ТОВ «Органік- Дніпро» ізобутанолу.
З огляду на те, що ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКО-ЕНЕРГІЯ» мало реальні витрати у зв`язку з придбанням товару «Ізобутанол», як сировини, призначеної для виробництва продукту «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт», які було реалізовано в межах господарської діяльності, а Акт перевірки не містить жодних посилань податкового органу, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту, не відповідають вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку про реальність здійснення господарських операцій позивачем по придбанню ізобутанолу у ТОВ «Органік-Дніпро» та, як наслідок, правомірність формування платником податку податкового кредиту за такими операціями.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2023 року № 00430500719, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 25 736 241 грн, суд з огляду на здійснення ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» реалізації продукції нижче виробничої ціни на загальну суму 26 018 039,84 грн, у тому числі: за 2022 рік на суму 12 624 765,68 грн, за І півріччя 2023 року на суму 13 393 274,16 грн, тобто, отримання збитків на загальну суму 26 018 039,84 грн, зазначив про правомірність та обґрунтованість такого рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення від 27.12.2023 року № 00430520719, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 912 158,75 грн (729 727,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 182 431,75 грн за штрафними санкціями) слугували висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 ПК України у зв`язку із заниженням позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 729 727 грн, у тому числі у липні 2019 року - 221 388 грн, у серпні 2019 року - 136 852 грн, у жовтні 2019 року - 199 420 грн, у грудні 2019 року - 99 513 грн та у січні 2020 року - 48 683 грн, заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у червні 2023 року на суму 23 871 грн, у зв`язку з не нарахуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, з огляду на встановлення під час проведення інвентаризації наявності товару, а саме Дровокольного станка, який обліковується на рахунку 281 на суму 119 354,20 грн, та втратив свої корисні властивості, не придатний для подальшої реалізації та використання, та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 705 856 грн, у тому числі: у липні 2019 року - 221 388 грн, серпні 2019 року - 136 852 грн, жовтні 2019 року - 199 420 грн, грудні 2019 року - 99 513 грн та у січні 2020 року - 48 683 грн внаслідок не підтвердження реальності вчинення господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Органік-Дніпро».
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі ПК України).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит є сумою, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначеною згідно з розділом V цього Кодексу.
Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Згідно з приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовано статтею 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
На виконання вимог пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).
На виконання приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є зареєстрована податкова накладна без будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Отже, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
Таким чином, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Вказане також закріплене у пунктах 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з п. 2.4 якого первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
З наведених законодавчих положень вбачається, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
А відтак, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19.
Як зазначено безпосередньо в Акті перевірки, на порушення пункту 187.1 статті 187, підпункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України позивачем занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у червні 2023 року на суму 23 871 грн.
Виходячи зі змісту Акту перевірки (сторінки 27-28 Акту), вказаний висновок зроблено з посиланням на результати проведеної 26.10.2023 на підставі наказу директора ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» ОСОБА_1 від 25.10.2023 № 47 «Про проведення інвентаризації» інвентаризації, за наслідками якої встановлено наявність товару «Дровокольного станку», який втратив свої корисні властивості, не придатний для подальшої реалізації та використання, однак обліковується на рахунку 281 на суму 119 354,20 грн. Відповідач вважає, що за таких обставин позивач повинен був нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього ПК України, скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у постачальників, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПК України).
З наявної у матеріалах справи копії протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» від 26.10.2023 (т. 1 а.с. 171) колегією суддів встановлено, що окрім відомостей щодо балансової вартості необоротних активів на суму 30179189,52 грн, запасів на загальну суму 35890621,81 грн, грошові кошти у національній валюті у сумі 26 184,46 грн, іншої інформації у протоколі не вказано.
А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у вказаному протоколі взагалі немає жодного посилання на Дровокольний станок, його відсутність або втрату його корисних властивостей, неможливості та/або неефективності проведення його відновлювального ремонту чи неможливості його використання в інший спосіб.
Відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції жодного документу на підтвердження обставин непридатності вказаного обладнання для подальшого використання; крім того, без залучення відповідних фахівців з цього питання, які мають спеціальні знання та навички, встановити придатність для подальшої реалізації та використання Дровокольного станку неможливо.
При цьому, у додатках до Акту перевірки відсутні будь-які документи або експертні висновки, які б встановлювали непридатність до використання Дровокольного станку, економічну (технічну) недоцільність та/або неможливість його відновлення.
Враховуючи вищенаведене, висновок щодо непридатності до використання Дровокольного станку слід вважати недоведеним та таким, що за своїм змістом має характер довільного припущення, яке не обґрунтовано та не підтверджено жодним доказом, а отже не може бути обставиною, з якою законодавець пов`язує виникнення обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього ПК України, скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, відповідні зведені податкові накладні.
А відтак, слушним є посилання позивача на не спростування відповідачем правомірності висновку суду першої інстанції про помилковість тверджень контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у червні 2023 року на суму 23 871 грн.
Щодо правомірності висновку контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 705 856 грн, у тому числі: у липні 2019 року - 221 388 грн, серпні 2019 року - 136 852 грн, жовтні 2019 року - 199 420 грн, грудні 2019 року - 99 513 грн та у січні 2020 року - 48 683 грн внаслідок не підтвердження реальності вчинення господарських операцій з придбання у ТОВ «Органік-Дніпро» товару з номенклатурою «Ізобутанол (Спирт ізобутиловий технічний)» та «Ізобутанол 2905 14 90 00» у кількості 176,86 тон на суму обсягу 3495481,68 грн, ПДВ 699096,32 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що вказаного висновку відповідач дійшов з посиланням на дані Єдиного реєстру податкових накладних, відповідно до яких ТОВ «Органік-Дніпро» (податковий номер 40337361) протягом 2018-2019 років здійснено придбання товару з номенклатурою «спирт ізобутиловий технічний (моноспирт ациклічний, насичений)» (код УКТ ЗЕД 2905149000) у грудні 2018 року у кількості 24,7 тон у підприємства ТОВ "ПАРІТЕТ-2000" (податковий номер 30815120). В свою чергу відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних впродовж 2018-2019 років ТОВ "ПАРІТЕТ-2000" (податковий номер 30815120) придбано товар з номенклатурою «спирт ізобутиловий технічний (моноспирт ациклічний, насичений)» (код УКТ ЗЕД 2905149000) у січні 2018 року у кількості 23,2 тони у підприємства ТОВ "ГРАФЕНТРЕЙД" (податковий номер 40093090), яке за період 2017-2018 років відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних та ВМД не придбавало товар з номенклатурою «спирт ізобутиловий технічний (моноспирт ациклічний, насичений)» (код УКТ ЗЕД 2905149000).
При цьому, висновки про відсутність реальності вчинення господарських операцій з придбання у ТОВ «Органік-Дніпро» (код ЄДРПОУ 40337361) товару «Ізобутанол» контролюючий орган робить без зазначення будь-яких інших обставин, спираючись виключно на бази даних податкової, за відсутності проведення перевірок, звірок тощо щодо ТОВ «Органік-Дніпро», ТОВ "ПАРІТЕТ-2000" та ТОВ "ГРАФЕНТРЕЙД", дослідження їх первинних документів та проведення аналізу первинних документів, які підтвердили або спростували такі висновки.
Разом з цим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, лише посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 (пункт 65) сформовано правовий висновок, згідно з яким норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
У постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 320/14788/23 останній дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів (відсутність достатніх трудових ресурсів, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо; дослідження ланцюга постачання тощо), оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 810/3514/17, від 05 серпня 2021 року у справі № 813/5824/15, від 16 вересня 2020 року у справі № 520/4150/19).
Як зазначив Верховний Суд у справі № 360/3118/21 від 25.07.2023, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ані недоліки первинної документації, ані наявність податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання тощо, самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, за наявності об`єктивних сумнівів щодо реальності господарських операцій, у тому числі, з огляду на дефектність первинних документів, наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, аналіз документів позивача щодо реальності господарських операцій та подальший рух товару, який вироблений з придбаного у ТОВ «Органік- Дніпро» ізобутанолу, на предмет дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій, контролюючим органом не проводився.
Колегія суддів враховує, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.10.2024 у справі № 320/4190/19, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» є виробничим підприємством з основним видом діяльності 20.14 «Виробництво інших основних органічних хімічних речовин».
У період з 2019 по 2020 року основна діяльність ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» полягала у виробництві «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт». Виробництво здійснювалось відповідно до Технічних умов ТУ У 20.3 360317909 -004:2016, ДКПП 20.30.22, УКНД 87.060.30, які перевірені на відповідність законодавству України та затверджені МІНЕКОНОМРОЗВИТКУ УКРАЇНИ ДП «Харківстандартметрологія» від 31.03.2016.
Згідно з п. 3.4 ТУ У 20.3 360317909 -004:2016 «Вимоги до сировини» ізобутанол є основною сировиною для виробництва Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт. При цьому, п. 3.2 ТУ У 20.3 360317909 -004:2016 передбачено, що масова частка ізобутанолу повинна бути не менше 5%.
З метою закупівлі основної сировини для виготовлення «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт», між ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», як Покупцем, та ТОВ «Органік-Дніпро», як Постачальником було укладено Договір поставки № 01/07/19-І від 01.07.2019 року, відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцеві продукцію - ізобутанол (ізобутиловий спирт), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію.
Відповідно до п. 2.2. Договору, який змінений Додатковою угодою № 1 від 02.07.2019 року, за домовленістю сторін поставка (відвантаження) продукції може здійснюватися Постачальником. У такому випадку Покупець компенсує транспортні витрати на підставі виставленого Постачальником Акту.
У період з липня 2019 року по січень 2020 року ТОВ «Органік-Дніпро» поставив ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» продукцію ізобутанол в загальній кількості 176,86 тон загальною вартістю 4 235 138,00 грн, у т.ч. ПДВ - 705 856,32 грн, а саме:
- 09.07.2019 у кількості 25,54 тон загальною вартістю 651270,00 гривень (у т.ч. ПДВ - 108545,00 грн), що підтверджується видатковими накладними № 176, № 177 та товарно-транспортною накладною (далі ТТН) № Р176 від 09.07.3019;
- 15.07.2019 у кількості 8,18 тон загальною вартістю 208590,00 грн (у т.ч. ПДВ - 34765,00 грн), що підтверджується видатковою накладною № 188 та ТТН № Р188 від 15.07.2019;
- 29.07.2019 у кількості 20,28 тон загальною вартістю 509028,00 грн (у т.ч. ПДВ -84838,00 грн), що підтверджується видатковою накладною № 227 та ТТН № Р227 від 29.07.2019;
- 14.08.2019 у кількості 18,22 тон загальною вартістю 424526,00 грн (у т.ч. ПДВ -70754,33 грн), що підтверджується видатковою накладною № 243 та ТТН № Р243 від 14.08.2019;
- 23.08.2019 у кількості 15,28 тон загальною вартістю 356024,00 грн (у т.ч. ПДВ - 59337,33 грн), що підтверджується видатковою накладною № 258 та ТТН № Р267 від 23.08.2019;
- 02.10.2019 року в кількості 24,98 тон загальною вартістю 589528,00 грн (у т.ч. ПДВ - 98254,67 грн), що підтверджується видатковою накладною № 345 та ТТН № Р345 від 02.10.2019;
- 16.10.2019 у кількості 25,72 тон загальною вартістю 606992,00 грн (у т.ч. ПДВ - 101165,33 грн), що підтверджується видатковою накладною № 353 та ТТН № Р356 від 16.10.2019;
- 04.12.2019 у кількості 25,96 тон загальною вартістю 597080,00 грн (у т.ч. ПДВ - 99513,33 грн), що підтверджується видатковою накладною № 472 та ТТН № Р472 від 04.12.2019;
- 31.01.2020 у кількості 12,7 тон загальною вартістю 292100,00 грн (у т.ч. ПДВ - 48683,33 грн), що підтверджується видатковою накладною № 55 та ТТН № Р55 від 31.01.2020.
Розрахунок за отриману продукцію здійснено відповідно до платіжного доручення № 925 від 3107.2019, а також шляхом заліку зарахування зустрічних вимог відповідно до Актів взаємозаліку № 1 від 31.08.2019, № 2 від 30.09.2019, № 3 від 31.10.2019, № 3 від 31.12.2019, № 1 від 31.01.2019.
За фактом постачання продукції, за правилом першої події ТОВ «Органік-Дніпро» були складені, своєчасно подані та зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних (далі ЄДРПН) податкові накладні : № 16 від 09.07.2019 року, № 27 15.07.2019 року, № 50 від 29.07.2019 року, № 14 від 14.08.2019 року, № 35 від 23.08.2019 року, № 2 від 02.10.2019 року, № 15 від 16.10.2019 року, № 1 від 04.12.2019 року, № 18 від 31.01.2020 року з номенклатурою «Ізобутанол».
При цьому, Акт перевірки не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту, не відповідають вимогам чинного законодавства або їх реєстрація скасована.
27.08.2019 у зв`язку з виявленою помилкою у податковій накладній № 50 від 29.07.2019 року в частині ціни товару, на виконання вимог ПК України, був складений та зареєстрований розрахунок коригування до податкової накладної № 50 від 29.07.2019 року, а тому сума ПДВ по цій податковій накладній збільшилась на 6 760 грн.
Колегія суддів враховує, що не тільки реальність придбання ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» у ТОВ «Органік-Дніпро» товару «Ізобутанол», а й безпосереднє використання цього товару як сировини у виробничій діяльності ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» по виготовленню «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт» підтверджено матеріалами справи.
Так, транспортування продукції «Ізобутанол», за погодженням сторін, у відповідності до п. 2.2. Договору, здійснювалось Постачальником з подальшою компенсацією Покупцем транспортних витрат на підставі виставленого Постачальником Акту надання послуг. Перевезення продукції «Ізобутанол» підтверджується, зокрема, товарно-транспортними накладними, Актами наданих послуг, які надавалися під час перевірки, та зареєстрованими податковими накладними.
При цьому, стверджуючи про нереальність придбання ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» у ТОВ «Органік-Дніпро» товару «Ізобутанол», контролюючий орган не ставить під сумнів господарські операції по перевезенню такого товару від вказаного контрагента та відповідно компенсації транспортних витрат за перевезення, яке безпосередньо пов`язане з придбанням «Ізобутанолу» у ТОВ «Органік-Дніпро». Колегія суддів вважає, що зроблені у такий спосіб висновки щодо відсутності реальності вчинення господарських операцій з придбання у ТОВ «Органік-Дніпро» є суперечливими.
В Акті перевірки контролюючий орган бере до уваги лише інформацію по податковим накладним щодо придбання та реалізації ТОВ «Органік-Дніпро» товару «Ізобутанол» впродовж 2018-2019 років, які знаходяться в Єдиному реєстрі податкових накладних (сторінки 31-32 Акту), в той же час за інший період, що передував спірному, таких відомостей не наведено. Крім того, контролюючим органом не враховується, що ТОВ «Органік-Дніпро» міг придбавати товар «Ізобутанол» у суб`єктів господарювання, які не є платниками податку на додану вартість та господарські операції з якими не вимагають складання та реєстрацію податкових накладних.
Слід відмітити, що ТОВ «Органік-Дніпро» з липня 2019 року по січень 2020 року був основним постачальником сировини «Ізобутанол» для ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», яка необхідна була позивачу для виробництва «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт».
Відтак, з липня 2019 року по січень 2020 року із загального обсягу закупівлі позивачем товару «Ізобутанол» - 232049 кг (232,049 тон), від ТОВ «Органік-Дніпро» було отримано 176860 кг (176,860 тон), що складає 76% загального обсягу придбання. Дані щодо закупівлі товару «Ізобутанол» ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» у період з липня 2019 року по січень 2020 року вказані у Додатку 1 до адміністративного позову (т.1 а.с. 27).
Інформація щодо подальшого руху товару «Ізобутанол» у процесі господарської діяльності ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» за період з липня 2019 року по лютий 2020 року наведена у Додатку 2 до адміністративного позову, з якої вбачається, що витрати ізобутанолу на виробництво готової продукції «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт» у період з липня 2019 року по січень 2020 року складали 217 804 кілограм (217,804 тони).
Такі витрати на виробництво також відображені у щомісячних «Звітах про рух хімікатів та допоміжних матеріалів». При цьому, необхідно враховувати, що масова частка ізобутанолу для виробництва «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт» повинна бути не менше 5%, відповідно до ТУ У 20.3 360317909 -004:2016.
20.02.2020 ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» була здійснена реалізація залишків невикористаної сировини у кількості 21380 кг ТОВ «Органік-Дніпро», що обумовлено зупиненням виробництва вищевказаного розчинника.
Відповідачем не заперечується, що у період з 01.07.2019 року по 31.01.2020 року ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» було здійснено реалізацію виготовленої готової продукції «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт» в загальній кількості 4 385747,56 кілограм (4385,74756 тон). Такі дані щодо реалізації ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» виготовленої готової продукції «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт» в період з 01.07.2019 року по 31.01.2020 року наведені у Додатку 3 до адміністративного позову (т. 1 а.с. 29).
Здійснення цих господарських операцій щодо реалізації продукту «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт» підтверджуються, зокрема, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, якісними посвідченнями, де також зазначено, що масова частка ізобутанолу в розчиннику повинна бути не менше 5%. При цьому, витрати ізобутанолу на виробництво такої продукції у період з липня 2019 року по січень 2020 року складали 217 804 кг.
Вищенаведені обставини свідчать про реальність витрат ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» у зв`язку з придбанням товару «Ізобутанол» як сировини, призначеної для виробництва продукту «Розчинника органічного для флексодруку та лакофарбових робіт», що в подальшому було реалізовано в межах господарської діяльності позивача.
В той же час інформація, яка міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів, має інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» чи відсутність реальності здійснення господарських операцій.
Жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 74 КАС України на підтвердження відсутності реальності спірних господарських операцій відповідачем до суду не подано, а судами першої та апеляційної інстанцій самостійно не виявлено.
За таких обставин, висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» пункту 187.1 статті 187, підпункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, підпункту «а» пункту 198.1, абзаців першого і другого пунктів 198.3, абзацу 2 пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у червні 2023 року у сумі 23 871 грн, завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 705 856 грн, у тому числі: у липні 2019 року 221 388 грн, у серпні 2019 року на суму 136 852 грн, у жовтні 2019 року на суму 199 420 грн, у грудні 2019 року на суму 99 513 грн та у січні 2020 року на суму 48 683 грн та занижено суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 729 727 грн, у тому числі: у липні 2019 року - 221 388 грн, у серпні 2019 року - 136 852 грн, у жовтні 2019 року - 199 420 грн, у грудні 2019 року - 99 513 грн, у січні 2020 року - 48 683 грн та у червні 2023 року - 23 871 грн, та, як наслідок, порушення пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) слід вважати недоведеними, а донарахування податку на додану вартість у розмірі 729 727 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 182 431,75 грн за податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2023 №00430520719 - неправомірним.
Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2023 року № 00430500719, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 25 736 241 грн, колегія суддів зазначає, що підставою для його прийняття слугували висновки Акту перевірки про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 188.1 статті 188 ПК України, пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, пункту 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248.
Як вбачається зі змісту Акту перевірки (сторінки 10-12 Акту), вказаного висновку відповідач дійшов з посиланням на підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 та на пункт 188.1 статті 188 ПК України внаслідок твердження про заниження ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» доходів від реалізації на загальну суму 26 018 039,84 грн, у тому числі: за 2022 рік на суму 12 624 765,68 грн, за І півріччя 2023 року на суму 13 393 274,16 грн, вказавши на здійснення ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» реалізації продукції нижче виробничої собівартості, порівнявши сукупний дохід від реалізації продукції розчинника «Сольвент» з його виробничою собівартістю.
На переконання відповідача вищевказані обставини свідчать також про порушення підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України у зв`язку з встановленням завищення показника рядка 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» на суму 10572139 грн за 2021 рік, на суму 47245539 грн за 2022 рік, завищення від`ємного значення показника рядка 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» на суму 12342967 грн за І квартал 2023 року та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2023 грн на загальну суму 25 736 241 грн.
Колегією суддів встановлено та не заперечується позивачем у справі, що перевищення розміру собівартості самостійно виготовлених товарів (розчинника органічного універсального технічного «Сольвент») над вартістю реалізації таких товарів мало місце у період з липня 2022 року по червень 2023 року.
Матеріалами справи підтверджено, що виробництво розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» здійснювало самостійно на виробничих потужностях, що знаходяться Україна, 42238, Сумська область, Лебединський район, с. Будилка, вул. Заводська, буд. 1.
Реалізація цього продукту (товару) відбувалась за цінами та в кількості, відповідно до узгоджених та укладених Договорів з покупцями, які були надані під час перевірки. Ціна товару узгоджувалась сторонами Договору та визначалась в Специфікаціях до Договору, з урахуванням рівня звичайних цін на такий товар, що відповідали ринковим. Обсяг реалізації (кількість відвантаженого товару) підтверджені видатковими накладними, що підписані відповідальними особами покупців. За правилами першої події були складені та зареєстровані податкові накладні. Покупці своєчасно здійснювали оплату за товар у відповідності до умов договорів. Будь-яких відхилень або порушень в оформленні документів або господарських операцій з реалізації позивачем розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» під час перевірки не виявлено та в Акті не відображено.
Реальність вчинення господарських операцій позивача з реалізації розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» його контрагентам за цінами відповідно до умов Договорів також не викликало будь-якого сумніву контролюючого органу під час проведення перевірки, що підтверджується Актом перевірки.
Колегія суддів зазначає, що для висновку про порушення позивачем пункту 188.1 статті 188 ПК України при здійсненні у 2022, 2023 роках операцій з продажу самостійно виготовленої продукції розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» відповідач повинен був встановити факт невідповідності застосованих у договорах позивача та його покупцями цін рівню ринкових цін.
Відповідно по пункту 23.1 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування.
База оподаткування є одним з елементів податку, який обов`язково визначається під час його встановлення.
База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.
Порядок визначення бази оподаткування податку на додану вартість (далі - ПДВ) встановлений статтею 188 ПК України.
Згідно з пунктом 188.1 цієї статті база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
З огляду на те, що спірні у цих правовідносинах господарські операції стосуються постачання позивачем самостійно виготовленого розчинника органічного універсального технічного «Сольвент», базу оподаткування з податку на прибуток необхідно визначати, ґрунтуючись на договірній вартості такої операції. Але база оподаткування у такому випадку не може бути нижчою за звичайні ціни.
Поняття «звичайна ціна» установлене підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України як ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Отже, ціна господарської операції, яка визначена сторонами у договорі, за загальним правилом та допоки не доведено зворотнє, уважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
Зі свого боку, ринковою ціною може бути: (1) договірна ціна за умови, що правочин відбувся на добровільній основі та обидві сторони є взаємно незалежними; (2) ціна, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.
Тому, особа, яка уважає, що платник податків здійснював продаж самостійно виробленої продукції за цінами, нижчими за рівень ринкових цін, має право довести цю обставину зважаючи на рівень ціни, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.
У спірних правовідносинах контролюючий орган установив, що позивачем здійснено реалізацію продукції нижче виробничої собівартості за 2022 рік на суму 12 624 765,68 грн, за І півріччя 2023 року на суму 13 393 274,16 грн, чим серед іншого порушено пункт 188.1статті 188 ПК України.
Так, згідно з наданими до перевірки звітами виробництва та калькуляційних відомостей при виробництві біоетанолу та розчинника «Сольвент» за результатами порівняння доходу від реалізації продукції розчинника «Сольвент» з ціною відповідно до калькуляційних відомостей встановлено відхилення на загальну суму - 26 018 039,84 грн.
З посиланням на неотримання позивачем доходу за спірний період, з огляду на збитковий характер такої діяльності, відповідач стверджував про відсутність у ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» економічної розумної причини реалізації вказаної продукції за цінами, нижчими за виробничу собівартість, що на думку контролюючого органу свідчить про те, що база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є нижче звичайних цін.
Водночас, відповідачем не враховано, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик отримати збиток від конкретної операції. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування, так і перевищення розміру собівартості самостійно виготовлених товарів в певний період не може свідчити про порушення позивача в частині заниження доходів від реалізації власно виробленої продукції.
Схожий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 02.08.2018 у справі № 918/341/16 зазначивши, що «отримання прибутку не є обов`язковою кваліфікуючою ознакою для визнання діяльності як господарської. Збитковість окремої операції не може свідчити про її негосподарський характер».
Аналогічної думки дійшов і Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 07.03.2019 у справі № 818/3838/15: «Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. При цьому не обов`язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект від господарської операції може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів об`єктивного перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик отримати збиток від конкретної операції. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування».
Слід взяти до уваги, що контролюючим органом перевірявся період діяльності позивача, який охоплював лише перший рік з моменту запуску виробництва та реалізації виробленої продукції (з липня 2022 року по червень 2023 року), що відбувалось в складних економічних умовах з урахуванням російської агресії і, як наслідок, об`єктивно могло призводити до збитків в окремих операціях.
Колегія суддів зауважує, що положення пункту 188.1 статті 188 ПК України зобов`язувало платника податків визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, ґрунтуючись на розмірі, який не може бути меншим, ніж їх собівартість, лише до 31 грудня 2015 року, тоді як предметом перевірки був період за 2022 рік та 1 півріччя 2023.
Відповідно до Закону № 909-VIII від 24 грудня 2015 року вказана норма викладена в редакції, яка пов`язує базу оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг зі звичайними цінами. Отже, покликання відповідача на те, що у процесі визначення бази оподаткування має обов`язково враховуватися розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, не відповідає положенням податкового законодавства, які були чинними протягом періоду, що перевірявся.
Оцінюючи необхідність досліджувати економічну причину та ділову мету продажу товарів за зниженими цінами у збиток, суд апеляційної інстанції зазначає про потребу насамперед встановлення у визначеному порядку невідповідності між договірними та ринковими цінами.
Так, дійсно, у практиці Верховного Суду сформований підхід, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує вимoзі щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою ведення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника та лише за таких умов платник податку має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
На такі висновки суду касаційної інстанції покликався відповідач у підставах касаційного оскарження, а також колегія суддів, направляючи справу на розгляд судової палати.
Проте варто зазначити, що у справі, що розглядається, особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів за цінами, які не відповідають ринковим, й цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів, визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.
До такого висновку суд дійшов, аналізуючи положення пункту підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, де ключовим для правильного тлумачення та застосування є речення: «Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін».
Отже, перед тим як досліджувати наявність чи відсутність у спірних операціях ділової мети, насамперед необхідно дослідити питання доведеності контролюючим органом того факту, що ціна реалізації платником податків самостійно виготовлених товарів не відповідає звичайним/ринковим цінам, що, своєю чергою, може бути підставою до донарахування бази оподаткування і, як наслідок, підставою висновків про заниження платником податкових зобов`язань.
Саме на цьому і наголошувалося у постановах Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 200/1718/20-а, від 05 січня 2021 року у справі № 160/6018/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 200/12446/19-а, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, у справі від 13 грудня 2022 року у справі № 200/4957/20-а, від 25 травня 2023 року у справі № 200/465/21-а.
Якщо узагальнити правовий висновок, сформований у зазначених постановах, то факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/пoслуг за цінами, які не відповідають ринкoвим пoкладається на oсoбу, яка вважає, щo ціна тoварів (рoбіт, пoслуг), визначена стoрoнами дoгoвoру, не відпoвідає ринкoвим. Тoбтo, oбoв`язoк дoведення невідпoвіднoсті ціни дoгoвoру рівню звичайних цін пoкладається на контролюючий орган. Відсутність доказів звернення пoдаткoвoгo органу до упoвнoваженoгo державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з`ясування рівня звичайних цін.
Отже, ключовою проблемою цього спору є питання дoведення відпoвіднoсті рівня договірних цін рівню ринкoвих цін та визначення суб`єкта, який несе тягар доказування факту невідповідності цін.
Так, у податковому законодавстві сформовано так звану «презумпцію ринкової ціни угоди», відповідно до якої сформована договірними сторонами ціна буде вважатися ринковою, допоки її невідповідність не буде доведено у встановленому порядку.
Отже, сформульована у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України презумпція ринкової ціни угоди може бути спростована особою, яка вважає рівень договірної ціни нижчим за ринковий, і саме ця особа (у спірному випадку - контролюючий орган) має довести невідповідність ціни договору рівню ринкових цін.
Єдиним винятком, що виключає правило презумпції ринкової ціни угоди, відповідно до підпункту 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з критеріями контрольованих операцій (підпункт 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України) такими операціями є операції виключно з нерезидентами, тоді як спірні у цій справі правочини відбулися між резидентами України.
При цьому, з`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація уповноваженим державним органом.
Тому, відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем процедури з`ясування рівня звичайних цін.
Процедура встановлення контролюючим органом півня звичайних цін не визначена окремими нормами податкового законодавства. Водночас відповідно до пункту 13 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов`язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Зазначений Указ був чинним на час виникнення спірних правовідносин, а також на момент проведення перевірки та на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій (втратив чинність 08 жовтня 2022 року).
Це також підтверджується і самим податковим органом. Так, у листі Державної фіскальної служби України від 13 жовтня 2016 року № 22286/6/99-99-15-03-02-15 зазначено, що для отримання переліку офіційних джерел, які містять інформацію про ринкові ціни (ціни, що склалися на ринку товарів/послуг), контролюючому органу необхідно звертатися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної цінової політики та формування державної політики з контролю за цінами та державних органів статистики.
Необхідність урахування саме офіційної інформації можна пояснити тим, що органи державної влади, які проводять статистичні дослідження та аналіз ринку, можуть надати узагальнену інформацію щодо середньої ціни продажу тих чи інших товарів усіма учасниками ринку.
Проте, у межах спірних правовідносин контролюючий орган, пославшись в Акті перевірки на самостійне виготовлення товарів за ціною нижчою за ціни виробничої собівартості, обмежився лише загальним формулюванням щодо неможливості встановлення ринкової ціни ідентичних товарів, не зазначивши, у чому вона полягає і чи здійснювались взагалі заходи під час проведення перевірки для визначення звичайної ціни розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» (сторінка 27 Акту перевірки).
Однак, колегія суддів вважає, що для визначення рівня ринкових цін необхідно було дослідити рівень цін на ринку в цілому, при цьому, відповідач повинен був встановити факт невідповідності застосованих у договорах позивача та його покупцями цін рівню ринкових цін, чого зроблено не було.
В Акті перевірки взагалі відсутні будь-які дані, інформація або докази, які б встановлювали та свідчили, що ціна реалізації самостійно виготовленого товару розчинника органічного універсального технічного «Сольвент» не відповідає рівню звичайних та ринкових цін.
Разом з цим, тягар дoказування невідповідності договірних цін рівню ринкових пoкладається саме на кoнтрoлюючий oрган, oскільки позивач декларує такі ціни у відповідних первинних документах, які надаються на перевірку контролюючому органу.
Зі свого боку, податковий орган у разі виникнення сумнівів щодо відповідності визначених у договорі цін рівню ринкових має право звернутися до уповноважених державних органів за інформацією про рівень ринкових цін.
У разі підтвердження на підставі наданої уповноваженими органами інформації щодо невідповідності цін, що визначені сторонами у договорі, рівню ринкових, можна буде уважати, що контролюючий орган довів належним чином те, що платник податку здійснив реалізацію самостійно вироблених товарів за цінами нижчими, ніж ринкові. До того ж, встановлення такого факту є підставою для збільшення бази оподаткування та донарахування податкових зобов`язань, якщо платник податків не доведе наявність ділової мети продажу товарів за зниженими цінами.
Тобто, платник податку повинен довести причини формування цін, які не відповідають рівню ринкових, надаючи відповідні докази на підтвердження визначеної цінової політики у контексті наявності певних екoнoмічних вигoд лише після того, коли податковий орган у належний спосіб встановить, що договірна ціна дійсно не відповідає ринковій.
Необхідно також взяти до уваги, що у четвертому кварталі 2023 року ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» вже отримало прибуток у розмірі 1 565 232 грн, що відслідковується при порівнянні податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за звітних три квартали 2023 року та за звітний рік, а саме шляхом віднімання фінансового результату до оподаткування за три квартали 2023 року від фінансового результату до оподаткування за рік 2023 (-36233636 - 37 798 868 = 1 565 232).
Враховуючи вищенаведене, операції з реалізації самостійно виготовлених товарів (розчинника органічного універсального технічного «Сольвент») з перевищенням розміру собівартості над вартістю реалізації таких товарів в окремих періодах протягом липня 2022 року - червня 2023 року, здійснення яких викликано об`єктивними причинами, не можна розглядати як порушення законодавства, заниження доходів від реалізації продукції та як наслідок завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за І півріччя 2023 грн на загальну суму 25 736 241 грн.
В силу частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідач правомірності свого рішення належним чином не довів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.12.2023 року № 00430500719 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 КАС України, отже, наявні підстави для його скасування.
При вирішенні спірних правовідносин, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у пoстанoвах від 05 січня 2021 рoку у справі № 200/1718/20-а, від 05 січня 2021 рoку у справі № 160/6018/19, від 14 вересня 2022 рoку у справі № 200/12446/19-а, від 28 вересня 2022 рoку у справі № 200/14542/19-а, у справі від 13 грудня 2022 рoку у справі № 200/4957/20-а, від 25 травня 2023 рoку у справі № 200/465/21-а, де вислoвленo пoзицію прo те, щo суб`єкти гoспoдарювання реалізують прoдукцію за цінами, самoстійнo визначеними стoрoнами дoгoвoру. Відповідно до тлумачення нoрм Пoдаткoвoгo кoдексу України звичайнoю цінoю для здійснення рoзрахунку бази oпoдаткування ПДВ oперацій з пoстачання самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг є ціна, визначена зацікавленими стoрoнами у цивільнo-правoвoму дoгoвoрі, яка, свoєю чергoю, відпoвідає ринкoвій ціні (ціні, щo склалася на ринку тoварів/пoслуг). Факт дoведення реалізації самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг за цінами, які не відпoвідають ринкoвим, пoкладається на oсoбу, яка вважає, щo ціна тoварів (рoбіт, пoслуг), визначена стoрoнами дoгoвoру, не відпoвідає ринкoвим. Тoбтo, oбoв`язoк дoведення невідпoвіднoсті ціни дoгoвoру рівню звичайних цін пoкладається на кoнтрoлюючий oрган.
Вищенаведена правова позицію колегії суддів узгоджується з висновками Верхoвного Суду у складі судoвoї палати з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв`язкoвих платежів Касаційнoгo адміністративнoгo суду, викладеними у постанові від 26 березня 2024 року по справі № 200/773/20-а, яка не була врахована судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині відмови у задоволенні позову, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи те, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини по справі, неправильно застосував норми матеріального права, що в свою чергу, призвело до помилкових висновків, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2023 по справі № 520/10425/24 у частині відмови в задоволенні позову підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову в цій частині.
В іншій частині задоволення позову рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 по справі № 520/10425/24 слід залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 139 КАС України).
Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).
Відповідно до наявної в матеріалах справи платіжної інструкції про сплату судового збору від 17.04.2024 № 1476 (т. 1 а.с. 26) позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 24 224,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 1961 від 11.07.2024 (т. 4 а.с. 72) позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 29 068,80 грн.
Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняття постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі (скасування податкового повідомлення рішення на загальну суму 25 736 241,00 грн, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 41 180,80 грн (з вирахуванням стягнутого судом першої інстанції судового збору у розмірі 12 112 грн) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Харківській області.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Енергія" - задовольнити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 по справі № 520/10425/24 в частині відмови в задоволенні позову - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27 грудня 2023 року № 00430500719, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 25 736 241 гривень.
В іншій частині задоволення позову рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 по справі № 520/10425/24 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (Україна, 61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 46, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Енергія» (місто Харків, пр. Героїв Сталінграду, б. 45, 61105, код ЄДРПОУ 36031709) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у загальному розмірі 41180,80 грн (сорок одна тисяча сто вісімдесят) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 28.10.2024 року
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.10.2024 |
Оприлюднено | 01.11.2024 |
Номер документу | 122660076 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Перцова Т.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні