Постанова

від 28.10.2024 по справі 440/101/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бойко С.С.

28 жовтня 2024 р. Справа № 440/101/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

03.01.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та незаконною бездіяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві (далі - УСЗН виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві) щодо нарахування та надання йому соціальної допомоги як малозабезпеченому та який неспроможний отримати достатніх коштів своїми власними зусиллями;

- визнати складання ним формуляра заяви про надання соціальної допомоги із заповненням графи «допомога малозабезпеченим сім`ям» 16.11.2022 таким, що зроблено під впливом обману з боку УСЗН виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві у вигляді ненадання своєчасної, повної, належної та достовірної інформації про діючі види соціальної допомоги;

- визнати його право на отримання соціальної допомоги згідно Європейської соціальної хартії як малозабезпеченого та такого який неспроможний отримати достатніх коштів своїми власними зусиллями в зв`язку із втратою ним працездатності за віком;

- зобов`язати УСЗН виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві нарахувати та надати йому соціальну допомогу в розмірі визначеному ст. 46 Конституції України (тобто не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом на час набрання чинності судовим рішенням) за його заявою;

- стягнути з УСЗН виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві на його користь грошову суму у розмірі 18 213,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.11.2022 у зв`язку з відмовою Пенсійним фондом України в нарахуванні йому пенсії за віком він звернувся до відповідача із усною заявою з проханням щодо нарахування та надання соціальної допомоги. Спеціалістом відповідача при заповненні формуляра письмової заяви було вказано поставити «галочку» навпроти графи «соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», далі спеціаліст зажадала він нього персональних даних його дружини (паспорт, довідку про доходи, ІПН тощо), однак він пояснив, що не має повноважень розпоряджатися чужими персональними даними.

Також позивач зазначив, що 18.11.2022 він звернувся до відповідача та просив переоформити заяву від 16.11.2022, шляхом зазначення у заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг статусу відповідно до графи 18 (непрацююча особа, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату). Однак йому було відмовлено, оскільки графа 18 вже недійсна у зв`язку із скасуванням відповідної постанови, якою регулювалася.

Крім того, позивач зазначив, що 15.12.2022 він звернувся до відповідача із заявою, якою просив призначити йому соціальну допомогу згідно Європейської соціальної хартії, яка ратифікована Законом від 14.09.2006 N 137-V, та 22.12.2022 отримав електронною поштою відповідь де відповідач знову намагався змусити його погодитися до процедури оформлення соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Позивач зазначає, що існує Європейська соціальна хартія, в п. 13 ч. І якої визначено, що кожна малозабезпечена людина має право на соціальну та медичну допомогу. Частиною 2 Хартії Україна зобов`язалася вважати обов`язковими для себе зобов`язання, визначені у, зокрема, ст. 13, де визначено: «забезпечити, щоб будь-якій малозабезпеченій особі, яка неспроможна отримати достатніх коштів своїми власними зусиллями або з інших джерел, зокрема за рахунок допомоги по соціальному забезпеченню, надавалась належна допомога». Жодного вікового цензу ця стаття не містить. Жодного натяку на сімейні правовідносини. Хартія має окрему статтю 16, якою передбачено право сім`ї на соціальний, правовий та економічний захист. Неспроможність отримати достатніх коштів своїми власними зусиллями може виникнути у разі хвороби (для жінок у разі вагітності), у разі інвалідності та при втраті працездатності за віком. Непрацездатність за віком в Україні встановлена для жінок - 55 років, для чоловіків - 60 років. Зазначає, що він чоловік і він досяг 60 річного віку.

Крім того, позивач зазначає, що бездіяльність відповідача він сприймав емоційно і болісно, а також був вимушений долати відстань від дому до офісу відповідача пішки (4 км), що призвело до завдання йому моральної шкоди у сумі 10 000 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача кошти у розмірі 8213 грн, які він мав би отримати як соціальну допомогу з 16.11.2022 та до часу набрання чинності судовим рішенням.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , у відзиві УСЗН виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві зазначає, що 16.11.2022 позивач звернувся за отриманням допомоги у зв`язку із досягненням пенсійного віку та відсутністю права на пенсію. Після уточнення всіх обставин, ОСОБА_1 було запропоновано подати заяву про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Статтею 1 Закону України від 01.06.2000 № 1768-III «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (далі - Закон № 1768-III) визначено, що сім`я - це особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Малозабезпечена сім`я - сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї. Для призначення державної соціальної допомоги на запит органу соціального захисту населення подаються відомості про доходи та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Запит формується на підставі персональних даних всіх членів малозабезпеченої сім`ї за допомогою програмного комплексу АСОПД КОМТЕХ розробленого інформаційно-обчислювальним центром Міністерства соціальної політики України. У зв`язку з відсутністю паспортних даних дружини позивача ОСОБА_2 , а саме: дата народження, серії та номера паспорту вказаний запит неможливо було сформувати та отримати інформацію, необхідну для призначення державної соціальної допомоги та визначення її розміру.

Листами від 25.11.2022 № 01.3-47/10777, від 05.12.2022 № 01.3-47/11068 та від 14.12.2022 № 01.3-47/11085 позивача було повідомлено про необхідність надання паспортних даних дружини для розгляду заяви про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Таким чином, для вирішення питання про призначення державної соціальної допомоги позивач мав надати Управлінню інформацію про паспортні дані дружини або інформацію про її доходи та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2022 по 01.10.2022. У зв`язку з ненаданням необхідної інформації Управлінням 23.12.2022 року було прийнято рішення про відмову у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, про що 23.12.2022 на адресу позивача направлено повідомлення про відмову у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Що стосується бажання позивача отримати тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, відповідач зазначив, в заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг під порядковим номером 18, то спеціалістом Управління було надано чітке роз`яснення чому позивач не має права на її отримання і разом з цим було запропоновано подати заяву для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, а не зроблено, зі слів позивача, «під впливом обману з боку відповідача у вигляді ненадання своєчасної, повної, належної та достовірної інформації про діючі види соціальної допомоги». Крім усного роз`яснення, позивачу було надано письмове роз`яснення з порушеного ним питання листом Управління від 22.11.2022 № 02-21/10733, в якому зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1098 затверджено Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (далі - Порядок № 1098). Пунктом 1 встановлено, що цей Порядок визначає механізм призначення у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Тобто, первинне призначення державної допомоги відповідно до Порядку № 1098 здійснювалось лише у період з 01.01.2018 по 31.12.2020.

Крім того, відповідач зазначив, що статтею 1 та 2 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю» особою, яка не має права на пенсію, вважається дитина померлого годувальника (у тому числі народжена до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), який на день смерті не мав страхового стажу, необхідного для призначення пенсії для особи з інвалідністю III групи (далі - дитина померлого годувальника), особа, яка досягла 65 років та не має права на пенсію відповідно до закону. До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку.

Позивач не є такою особою. Також, особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на державну соціальну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. І у разі якщо міжнародним договором України передбачено інші норми, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються норми, встановлені міжнародними договорами.

Щодо стягнення на користь позивача завданої моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. відповідач зазначив, що відшкодування моральної шкоди не повинно приводити до безпідставного збагачення, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 752/17832/14-ц у постанові від 15.12.2020. Крім того, на підтвердження завдання моральної шкоди позивачем надано копію витягу з амбулаторної карти (невідомої особи), запис зроблено від 1.07.02. З вказаного документу не вбачається, що хвороба цієї людини настала внаслідок протиправної бездіяльності Управління, запис про цю хворобу ніяк не пов`язаний зі зверненням позивача до Управління (дата звернення 16.11.2022, а запис зроблено 1.07.02 ).

Також відповідач вважав за необхідне повідомити, що до Управління 20.01.2023 надійшла заява позивача про відкликання згоди на обробку персональних даних та з вимогою знищення персональних даних, що містяться у персональній справі позивача. Дана заява свідчить про небажання ОСОБА_1 оформлювати та отримувати соціальну допомогу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження)) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Висновок суду вмотивований тим, що управлінням з`ясовано питання можливості призначення державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу та роз`яснено позивачу, що даний вид допомоги, на момент звернення позивача, не призначається. У зв`язку з чим Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради запропоновано ОСОБА_1 подати заяву про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, роз`яснено порядок оформлення цього виду допомоги.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції проігнорував розгляд двох позивних вимог щодо визнання складання ним формуляра заяви про надання соціальної допомоги із заповненням графи «допомога малозабезпеченим сім`ям» 16.11.2022 таким, що зроблено під впливом обману з боку УСЗН виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві у вигляді ненадання своєчасної, повної, належної та достовірної інформації про діючі види соціальної допомоги та визнання його право на отримання соціальної допомоги згідно Європейської соціальної хартії як малозабезпеченого та такого який неспроможний отримати достатніх коштів своїми власними зусиллями в зв`язку із втратою ним працездатності за віком. Це призвело до не вирішення питання, чи мав місце вплив з боку відповідача у вигляді ненадання своєчасної, повної, належної та достовірної інформації про діючі види соціальної допомоги, та якими доказами він підтверджується, та чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, що призвело до однобокого вирішення спору на користь відповідача, та як суд застосував лише ту правову норму, яку використав відповідач при наданні послуг із соціального захисту, і ухилився застосувати Європейську соціальну хартію.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до Закону України від 14.09.2006 № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» (далі - Закон № 137-V) Україна бере на себе зобов`язання вважати частину I Хартії декларацією цілей, до здійснення яких вона прагнутиме всіма відповідними засобами, як зазначено у вступному пункті частини I Хартії.

Україна бере на себе зобов`язання вважати обов`язковими для України такі статті та пункти частини II Хартії: пункти 1, 2, 3, 4 статті 1; пункти 1, 2, 4, 5, 6, 7 статті 2; пункти 1, 2, 3, 4 статті 3; пункти 2, 3, 4, 5 статті 4; стаття 5; пункти 1, 2, 3, 4 статті 6; пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 статті 7; пункти 1, 2, 3, 4, 5 статті 8; стаття 9; пункти 1, 2, 3, 4, 5 статті 10; пункти 1, 2, 3 статті 11; пункти 3, 4 статті 12; пункти 1, 2 статті 14; пункти 1, 2, 3 статті 15; стаття 16; пункти 1, 2 статті 17; пункти 1, 2, 3, 4 статті 18; стаття 20; стаття 21; стаття 22; стаття 23; стаття 24; пункти 1, 2 статті 26; пункти 1, 2, 3 статті 27; стаття 28; стаття 29; стаття 30; пункти 1, 2 статті 31.

Пунктом 13 частини І Європейської соціальної хартії визначено, що кожна малозабезпечена людина має право на соціальну та медичну допомогу.

Відповідно до п. 1 ст. 13 частини ІІ «Право на соціальну та медичну допомогу» Європейської соціальної хартії, з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальну та медичну допомогу Сторони зобов`язуються: забезпечити, щоб будь-якій малозабезпеченій особі, яка неспроможна отримати достатніх коштів своїми власними зусиллями або з інших джерел, зокрема за рахунок допомоги по соціальному забезпеченню, надавалась належна допомога, а у разі захворювання забезпечувався догляд, якого вимагає стан її здоров`я.

Пунктом 1 статті І частини V «Виконання взятих зобов`язань» Європейської соціальної хартії визначено, що без шкоди для методів виконання зобов`язань, передбачених у цих статтях, вiдповiднi положення статей 1-31 частини II цієї Хартії виконуються за допомогою: a) законiв або правил; b) угод мiж роботодавцями чи органiзацiями роботодавців та органiзацiями працiвникiв; c) поєднання цих двох методiв; d) iнших вiдповiдних засобів.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Реалізація конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям здійснюється відповідно до Закону України від 01.06.2000 № 1768-III «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (далі - Закон № 1768-III).

Відповідно ст. 1 Закону № 1768-III, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 6 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1768-III порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24.02.2003 затверджений Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, який визначає умови призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, передбаченої Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», перелік документів, необхідних для призначення такої допомоги, а також підстави для припинення її виплати (далі - Порядок № 250).

Пунктом 2 Порядку № 250 визначено, що державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.

За приписами пункту 5 Порядку № 250 для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи:

- заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики;

- декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);

- довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

- довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності).

Інформація про склад малозабезпеченої сім`ї заявника зазначається в декларації. Якщо заявник вже отримує будь-який із видів державної допомоги, які призначаються органами соціального захисту населення, відомості про розмір допомоги враховуються цим органом без необхідності її декларування.

До складу малозабезпеченої сім`ї заявника включаються чоловік, дружина, рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей. При цьому діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім`ї незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. Особи, які перебувають на повному державному утриманні, до складу сім`ї не включаються. Права члена сім`ї має одинока особа.

Заява та декларація вважаються такими, що не подані, у разі внесення не у повному обсязі відомостей про членів малозабезпеченої сім`ї (прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія та номер свідоцтва про народження (для дитини віком до 14 років, а в разі відсутності паспорта громадянина України - до 16 років), серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи іншого документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Судовим розглядом справи установлено, що рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 08.11.2022 ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

16.11.2022 ОСОБА_1 , як уповноважений представник сім`ї, звернувся до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (а.с. 20).

Власноручним підписом ОСОБА_1 підтвердив відсутність змін у складі сім`ї (при повторному зверненні), що він усвідомлює, що наведені ним відомості про доходи на майно, що вплинули або могли вплинути на прийняття рішення щодо надання соціальної допомоги, компенсацій та пільг, будуть перевірені згідно з чинним законодавством України.

Позивача повідомлено, що в разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання ним соціальної допомоги, компенсації та пільг, він зобов`язаний повідомити органи праці та соціального населення.

Відповідальна особа відповідача у заяві визначилась, що 16.11.2022 прийнято у ОСОБА_1 документи на 11 аркушах, які зареєстровані за № 610/4, та ОСОБА_1 запропоновано у строк до 16.12.2022 подати паспорті данні дружини ОСОБА_2 .

До заяви надав декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, зазначивши при цьому члена сім`ї: дружину ОСОБА_2 (а.с. 22-23).

18.11.2022 до УСЗН виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві надійшла заява ОСОБА_1 , якою останній просив надати йому можливість переписати раніш подану заяву (16.11.2022), для можливості визначення іншої підстави для отримання державної соціальної допомоги, а саме, - визначення п. 18 «Тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату».

Колегія суддів зазначає, що, пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» установлювалось, що в період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року особам, які досягли віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та не набули страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті, за умови наявності у них не менше 15 років страхового стажу, тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

Зазначена тимчасова державна соціальна допомога призначається органами соціального захисту населення і виплачується до досягнення такими особами віку, з якого вони набувають право на призначення пенсії.

Тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, призначається з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

На виконання вказаної норми, Кабінетом Міністрів України постановою від 27.12.2017 № 1098 затверджено Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, який визначає механізм призначення у період з 1 січня 2018 р. по 31 грудня 2020 р. тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (далі - тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати.

Таким чином, призначення державної допомоги відповідно до Порядку № 1098 здійснювалось лише у період з 01.01.2018 по 31.12.2020.

Листом від 22.11.2022 № 02-21/10733 УСЗН виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві повідомив позивача, що при прийомі документів, з якими він звернувся 16.11.2022 для призначення державних допомог, спеціалістом управління було запропоновано подати заяву для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Ця допомога призначається відповідно до Порядку № 250, Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та згідно з роз`ясненням Національної соціальної сервісної служби України від 09.08.2021 № 0000-030203-5/11860. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям/особам, які досягли загального пенсійного віку, але не набули права на пенсію, призначається незалежно від сплати/несплати ними (за них) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом періоду, за який враховуються доходи. При цьому враховуються лише фактично отримані такими особами доходи. Що стосується можливості призначення інших державних допомог, повідомлено, що Порядок № 1098 визначає механізм призначення у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною загальнообов`язкове державне пенсію статті 26 Закону України «Про пенсійне страхування», але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Тобто первинне призначення державної допомоги відповідно до Порядку здійснювалось лише у період з 01.01.2018 по 31.12.2020. Законом № 1727-IV та Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають право на пенсію та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 02.04.2005, визначені правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію. Відповідно до ст. 1 Закону, особа, яка має права на пенсію, це особа, яка досягла 65 років та не має права на пенсію відповідно до закону. Також відповідачем запропоновано позивачу подати заяву для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, так як на час його звернення відсутні підстави для призначення інших видів державних допомог (а.с. 5).

25.11.2022, 05.12.2022 та 14.12.2022 відповідач листами № 01.3-47/10777, № 01.3-47/11068 та № 01.3-47/11085 повідомив ОСОБА_1 про необхідність терміново з`явитись в УСЗН виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві по питанню призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, при собі мати паспорт дружини ОСОБА_2 (а.с. 26-28).

Рішенням відповідача від 23.12.2022 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги відповідно до п. 5 Порядку № 250 (а.с. 31, 32).

20.01.2023 позивач ОСОБА_1 листом повідомив відповідача про те, що відповідно до ст. 8 ч. 2 пунктів 6 та 11 Закону «Про захист персональних даних» він відкликає надану 16.11.2022 згоду на обробку своїх персональних даних та вимагає знищення своїх персональних даних які містяться у його персональній справі у вигляді заяви на надання соціальної допомоги, копій ID-картки та довідок (а.с. 33).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтвердили визначене позивачем про те, що означена вище заява від 16.11.2022 була подана лише у наслідок введення його в оману співробітниками відповідача.

Також, колегія суддів зазначає, що, в порушення вимог п. 5 Порядку № 250 позивачем не надано до УСЗН виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві паспортних даних дружини ОСОБА_2 , що в свою чергу позбавило можливості останнього сформувати запит для отримання відомостей про доходи дружини позивача ОСОБА_2 та про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, необхідних для призначення державної соціальної допомоги. В свою чергу, підстави для призначення позивачу Тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, у 2022 були відсутні.

15.12.2022 позивач ОСОБА_1 , посилаючись на досягненням непрацездатності за віком (60 років), відмову у призначенні пенсії за віком та відсутністю будь-яких доходів впродовж останніх трьох років, звертався до відповідача із заявою, якою просив призначити йому соціальну допомогу згідно ст. 13 Європейської соціальної хартії, ст. 46 Конституції та відповідним законам, яким встановлюється Державний бюджет України на поточний бюджетний період де застосовується прожитковий мінімум. (а.с. 6).

УСЗН виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві листом від 22.12.2022 № 02-21/11653 повідомив ОСОБА_1 про положення ст. 2 Закону України від 18.05.2004 № 1727-IV «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» (далі - Закон № 1727-IV), а також про те, що ОСОБА_1 не надав до управління документи, що підтверджують його особливий статус.

Для надання допомоги малозабезпеченій особі ОСОБА_1 було запропоновано подати відповідну заяву та декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. У зв`язку з відсутністю паспортних даних дружини вказаний запит неможливо сформувати та отримати інформацію, необхідну для призначення державної соціальної допомоги та визначення її розміру.

Матеріали справи посвідчують ту обставину, що із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг (наказ Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 № 441, зареєстрований в Мінюсті України 28.04.2015 за № 475/26920) позивач ОСОБА_1 після 16.11.2022 до відповідача не звертався, відповідно, не уточнив, який саме вид соціальної допомоги він просить призначити.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (ст.ст. 1, 3 та 8).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. ст. 22 та 64).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.07.2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання соціальної допомоги як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Положення пункту 1 статті 1 частини V Європейської соціальної хартії встановлено, що виконання зобов`язань, передбачених положеннями статей 1-31 частини II цієї Хартії виконуються за допомогою, зокрема законiв або правил та iнших вiдповiдних засобів.

Питання призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, особам з інвалідністю та державна соціальна допомога на догляд регламентуються, зокрема

Законом України від 18.05.2004 № 1727-IV «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»; Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»; постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 261 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд»; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги»; постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».

Колегія суддів зауважує, що в установленому порядку означені вище Закони України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнані, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц