Постанова

від 08.10.2024 по справі 280/1564/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/1564/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

секретарі судового засідання Беседі Г.Р.,

за участі представника позивача Польніковій Н.В.

представника відповідача Стець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року в адміністративній справі №280/1564/24 (головуючий суддя першої інстанції - Конишева О.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 18.02.2024 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00000/50/5102 та № 00000/51/5102 від 26.01.2024 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на протиправність та необґрунтованість оскаржуваних рішень з огляду на те, що господарські операції у повному обсязі відображені у бухгалтерському обліку, що підтверджується відповідними відомостями. Надані позивачем первинні документи засвідчують факт реального виконання ним та його контрагентами господарських операцій. Крім того, оскаржуване рішення на думку позивача не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на неможливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.01.2024 року №00000/50/5102, відповідно до якого сума завищення бюджетного відшкодування 158255,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 79127,50 грн..

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.01.2024 року №00000/51/5102, відповідно до якого сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 138129,00 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки факт реєстрації поданих позивачем податкових накладних не є беззаперечним доказом реальності господарських взаємовідносин, які виникли між підприємством позивача та його безпосередніми контрагентами. Вважає, що недоведеність проведення господарських операцій позивачем підтверджує не подання ним фінансової звітності та звітності з 4-ДФ протягом 2023 року до контролюючого органу. Проведеним аналізом даних ЄРПН та АІС «Митниця» протягом жовтня 2022 року не встановлено придбання позивачем коксу пекового електродного КПЕ-3. У підприємства відсутні трудові та матеріальні ресурси у кількості, достатній для здійснення самостійного виробництва. Зазначене свідчить про неможливість здійснення постачання товарів у обсягах, заявлених у податкових накладних, складених протягом жовтня 2022 року, тому неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «МОТОР СІЧ» є суб`єктом господарювання (ЄДРПОУ №14307794), основним видом діяльності є виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування (код 30.30), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України.

Відповідач - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах здійснює контроль та реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 21.11.2023 року по 11.12.2023 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «МОТОР СІЧ» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2023 року (вх. №972203184 від 19.10.2023 року) з урахуванням уточнюючих розрахунків від 15.12.2023 року №9342667724 та від 18.12.2023 року №9344424468.

За результатами перевірки контролюючим органом 18.12.2023 року складено акт перевірки №1198/32-00-51-02-04/14307794, висновками якого встановлено порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п.п.192.1 ст.192, пп. «а» п.198.1, абз.1-3 п.198.2, абз.1,2 п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.1 п.4 та п.п.3 п.4, п.5 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за №159/28289, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) на 296384 грн., що призвело до:

- завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (показник рядка 20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2023 року з урахуванням уточнюючих розрахунків) на суму 158255 гривень;

- завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (р.21 декларації з ПДВ за вересень 2023 року з урахуванням уточнюючих розрахунків) на суму ПДВ 138129 грн. (а.с.61-121 т.1).

На підставі акту перевірки контролюючим органом 26.01.2024 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00000/50/5102, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 158255 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 79127,50 грн. (а.с.37-39 т.1);

- №00000/51/5102, яким встановлено завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового кредиту (р.21) на суму ПДВ 138129 грн. (а.с.40-41 т.1).

Не погодившись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач оскаржив такі рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження відповідача, порядок призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПКУ підставою для проведення документальної позапланової перевірки може бути подання платником податків декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис гривень.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. При цьому порядок та умови формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Згідно із пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Абзацами 1-3 пункту 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно п.201.1. статті201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Відповідно до частини 1, 5, 7, 8 статі 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі по тексту - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

За змістом п.1, п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 31.12.2015 року №1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/28267, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

У перевіряємий період позивач мав взаємовідносини із контрагентами ТОВ «ДІПЛ-АВТО», ТОВ «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ АЛЬЯНС», ПрАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «КОНТАКТ», ТОВ «АЕРОСКАН», ТОВ «ЧІК-2005», ТОВ «ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «ВП «ПРОМЕЛЕКТРОНКОМПЛЕКТ», ТОВ «МЕТАЛОІНВЕСТ Україна», ТОВ «МІНВЕК», ТОВ «АПЕРАМ Україна», ПП «Техноальянс 2005».

Так, АТ «МОТОР СІЧ» отримало від ТОВ «ДІПЛ-АВТО» (Код 33011632, дата реєстрації платника податку в ДПА - 11.06.2004 року №61472) на підставі договору поставки та згідно договірного листа №ВДОМ-7952 від 06.09.2023 року продукцію (товар) диски зчеплення, корзини зчеплення, підшипники вижимні, гальмівні циліндри, фільтри трансмісії, фільтри масляні, тощо.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перервірки та до матеріалів справи надано наступні документи: Договір поставки, договірний лист №ВДОМ-7952 від 06.09.2023 року, податкові накладні №17 від 12.09.2023 року, №18 від 12.09.2023 року; платіжні доручення №711002 від 12.09.2023 року, №711003 від 12.09.2023 року; рахунки на оплату №180 від 04.09.2023 року, №181 від 04.09.2023 року; видаткові накладні №171 від 18.09.2023 року, №195 від 17.10.2023 року; товарно-транспортні накладні №Р171 від 18.09.2023 року, №Р195 від 17.10.2023 року; прибуткові ордери №5000017680 від 20.09.2023 року, №5000020117 від 19.10.2023 року; вимоги про видачу товару зі складу №№ 460, 1142, 515, 514 (а.с.123-139 т.1).

Крім того, позивач отримав від ТОВ «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ АЛЬЯНС» (Код 37359296, дата реєстрації платника податку в ДПА - 22.10.2010 року №9334) мотор-редуктор на підставі договору постачання № 2339/23-Д(ВДОМ) від 24.05.2023 року про поставку продукції (товару).

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перервірки та до матеріалів справи надано наступні документи: податкові накладні №2 від 13.06.2023 року, №2 від 03.08.2023 року; договір постачання № 2339/23-Д(ВДОМ) від 24.05.2023 року; платіжні доручення №698552 від 13.06.2023 року, №708090 від 22.08.2023 року; рахунок на оплату №25/05-01 від 25.05.2023 року; видаткова накладна №25/05-01 від 03.08.2023 року; товарно-транспортна накладна №0906-1 від 09.06.2023 року; прибутковий ордер №5000014105 від 07.08.2023 року; документи про використання в господарській діяльності: вимога про видачу товару зі складу №272 (а.с.140-156 т.1).

Також позивач отримав від ПрАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «КОНТАКТ» (Код 13428292, дата реєстрації платника податку в ДПА - 05.10.2000 року №6281) товар: шила, молотка, ключів гайкових, ручки, індикатори, ножі, напилки, абразивний папір, кліщі, тощо на підставі договору постачання №1512/23-Д(УЗ) від 13.04.2023 року про поставку продукції (товару).

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перервірки та до матеріалів справи надано наступні документи: податкові накладні №268 від 17.08.2023 року, №247 від 14.09.2023 року; договір постачання №1512/23-Д(УЗ) від 13.04.2023 року; платіжне доручення №711253 від14.09.2023 року; рахунки на оплату №23-04381 від 04.08.2023 року, №Р23-05401 від 30.08.2023 року; видаткові накладні №23-003908 від 17.08.2023 року, №23-004476 від 26.09.2023 року; товарно-транспортні накладні №К23-003908 від 17.08.2023 року, №К23-004476 від 26.09.2023 року; сертифікат якості №К-1065-23 від 25.09.2023 року; прибуткові ордери №5000015227 від 22.08.2023 року, №5000015228 від 22.08.2023 року, №5000015229 від 22.08.2023 року, №5000018218 від 26.09.2023 року; документи про використання в господарській діяльності: накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей №0536096/245, пакувальний лист, лімітні картки про видачу товару зі складу №№5030, 5029, 16044, 16044, 13135, 16045, 13345, 13344 (а.с.157-197 т.1).

Крім того, позивач отримав від ТОВ «АЕРОСКАН» (Код 31058553, дата реєстрації платника податку в ДПА - 03.08.2000 року №662/2000) комп`ютерну програму для завантаження бази даних G3X Touch та надання разової підписки для отримання оновлення програмного забезпечення на підставі договору постачання №07-20 від 10.11.2020 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перервірки та до матеріалів справи надано наступні документи: податкова накладна №3 від 18.09.2023 року; договір №07-20 від 10.11.2020 року; платіжне доручення №249 від 18.09.2023 року; рахунок-фактура №СФ-0000015 від 14.09.2023 року.

Далі, позивачем від ТОВ «ЧІК-2005» (Код 33786653, дата реєстрації платника податку в ДПА - 19.01.2007 року №27) отримав алюмінієвий сплав згідно договору постачання №0570/23-Д(УЗ) від 13.02.2023 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перервірки та до матеріалів справи надано наступні документи: податкові накладні №4 від 07.09.2023 року; договір постачання №0570/23-Д(УЗ) від 13.02.2023 року; платіжне доручення №710432 від 07.09.2023 року; рахунок на оплату №108 від 06.09.2023 року; видаткова накладна №1209/1 від 12.09.2023 року; товарно-транспортна накладна №1209/1 від 12.09.2023 року; сертифікат якості №1209/1 від 12.09.2023 року; прибутковий ордер №5000017489 від 19.09.2023 року; документи про використання в господарській діяльності: лімітна картка про видачу товару зі складу №172 (а.с. 204-229 т.1).

Крім того, позивач отримав від ТОВ «ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП» (Код 40080921, дата реєстрації платника податку в ДПА - 23.10.2015 року №265515160703) підшипники згідно договору постачання №2852/23-Д(ТЕХВ) від 23.06.2023 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перервірки та до матеріалів справи надано наступні документи: податкові накладні №12 від 16.08.2023 року, №8 від 18.09.2023 року, №7 від 18.09.2023 року, №2 від 06.09.2023 року, №12 від 25.09.2023 року, №13 від 16.08.2023 року, №14 від 16.08.2023 року, №21 від 29.08.2023 року, №22 від 29.08.2023 року; договір постачання №2852/23-Д(ТЕХВ) від 23.06.2023 року; платіжні доручення №711925 від 26.09.2023 року, №712594 від 28.09.2023 року, №712593 від 28.09.2023 року, №711926 від 26.09.2023 року, №711924 від 26.09.2023 року, рахунки на оплату №73 від 16.08.2023 року, №69 від 01.08.2023 року, №74 від 16.08.2023 року; видаткові накладні №86 від 16.08.2023 року, №94 від 29.08.2023 року, №95 від 29.08.2023 року, №85 від 16.08.2023 року, №87 від 16.08.2023 рорку, №102 від 18.09.2023 року, №101 від 18.09.2023 року, №96 від 06.09.2023 року, №104 від 25.09.2023 року; товарно-транспортні накладні №59001009459213 від 16.08.2023 року, №59001015781255 від 31.08.2023 року, №59001023993569 від 18.09.2023 року, №59001019008715 від 07.09.2023 року, №59001026456656 від 23.09.2023 року; паспорти на товар від 16.01.2023 року, 19.02.2018 року, 17.01.2022 року, 29.02.2023 року, сертифікат якості від 08.12.2022 року; прибуткові ордери №5000015044 від 21.08.2023 року, №5000016181 від 04.09.2023 року, №5000016178 від 04.09.2023 року, №5000015041 від 21.08.2023 року, №5000015376 від 23.08.2023 року, №5000013789 від 19.09.2023 року, №5000017493 від 19.09.2023 року, №5000016956 від 12.09.2023 року, №5000018448 від 22.09.2023 року; документи про використання в господарській діяльності: лімітні картки про видачу товару зі складу №№ 271, 283, 302, 291, 319 (а.с.230-250 т.1, а.с.1-63 т.2).

Далі, позивач отримав від ТОВ «ВП «ПРОМЕЛЕКТРОНКОМПЛЕКТ» (Код 42947608, дата реєстрації платника податку в ДПА - 11.04.2019 року №265319114780) з`єднувачі згідно договору постачання №2658/23-Д(ВОТОМ) від 15.06.2023 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перервірки та до матеріалів справи надано наступні документи: податкова накладна №1 від 17.08.2023 року; договір постачання №2658/23-Д(ВОТОМ) від 15.06.2023 року; платіжне доручення №710974 від 12.09.2023 року; рахунок на оплату №442 від 14.06.2023 року; видаткова накладна №761 від 17.08.2023 року; товарно-транспортна накладна №Р761 від 17.08.2023 року; сертифікат відповідності; прибутковий ордер №5000016460 від 22.08.2023 року; документи про використання в господарській діяльності: лімітні картки про видачу товару зі складу №№724, 397, 424 (а.с.64-87 т.2).

Також позивач отримав від ТОВ «МЕТАЛОІНВЕСТ Україна» (Код 42971033, дата реєстрації платника податку в ДПА - 24.04.2019 року №058219126139) листовой прокат на підставі договору постачання №0954/23-Д(УЗ) від 10.03.2023 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перервірки та до матеріалів справи надано наступні документи: податкові накладні №39 від 21.09.2023 року, №40 від 21.09.2023 року, №46 від 25.09.2023 року, №45 від 25.09.2023 року; договір постачання №0954/23-Д(УЗ) від 10.03.2023 року; платіжні доручення №712185 від 21.09.2023 року, №712184 від 21.09.2023 року; рахунки на оплату №835 від 08.09.2023 року, №810 від 01.09.2023 року; видаткові накладні №560 від 25.09.2023 року, №559 від 25.09.2023 року; товарно-транспортна накладна №М-00000348 від 25.09.2023 року; сертифікати якості №31854 від 10.10.2021 року, №159419 від 16.10.2021 року; прибуткові ордери №5000018402 від 28.09.2023 року, №5000018400 від 28.09.2023 року; документи про використання в господарській діяльності: лімітна картка про видачу товару зі складу №№1748, 741, 1748, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей №0480246/449 від 02.11.2023 року(а.с.88 - 146 т.2).

Крім тго, позивач отримав від ТОВ «МІНВЕК» (Код 44042500, дата реєстрації платника податку в ДПА - 18.12.2020 року №082920288017) кокс пековий електродний згідно договору постачання №4897/21-Д(УЗ) від 06.04.2021 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перервірки та до матеріалів справи надано наступні документи: податкові накладні №5 від 17.10.2022 року, №7 від 19.10.2022 року; договір постачання №4897/21-Д(УЗ) від 06.04.2021 року; платіжні доручення №670661 від 20.10.2022 року, №670966 від 24.10.2022 року, №670076 від 17.10.2022 року; рахунок на оплату №СФ-0000037 від 17.08.2023 року; видаткові накладні №РН-0000027 від 19.10.2022 року, №РН-0000028 від 19.10.2022 року; товарно-транспортні накладні №1019-1 від 19.10.2022 року, №1019-2 від 19.10.2022 року; сертифікат якості №06/0511 від 05.11.2021 року; прибуткові ордери №5000029970 від 19.10.2022 року, №5000029969 від 19.10.2022 року; документи про використання в господарській діяльності: лімітні картки про видачу товару зі складу №№31, 202 (а.с.147-183 т.2).

Також позивач отримав від ТОВ «АПЕРАМ Україна» (Код 44238849, дата реєстрації платника податку в ДПА - 01.04.2021 року №046721079512) труби згідно договору постачання №А1005/23-2 від 10.05.2023 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перервірки та до матеріалів справи надано наступні документи: податкова накладна №61 від 20.09.2023 року; договір постачання №А1005/23-2 від 10.05.2023 року; платіжне доручення №2093 від 20.09.2023 року; рахунок на оплату №1027 від 14.09.2023 року; видаткова накладна №718 від 21.09.2023 року; товарно-транспортна накладна №Р718 від 21.09.2023 року; сертифікат якості №5936-1 від 19.09.2020 року; прибутковий ордер №6-09 від 25.09.2023 року; документи про використання в господарській діяльності: про видачу товару зі складу: вимога №1 від 25.20.2023 року, лімітна картка №470 від 11.10.2023 року (а.с.184-198 т.2).

Далі, позивач отримав від ПП «Техноальянс 2005» (Код 33869430, дата реєстрації платника податку в ДПА - 01.11.2005 року №110310200000) патрони магнитні згідно договору постачання №3936/13-Д (ИО) від 04.03.2013 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перервірки та до матеріалів справи надано наступні документи: податкова накладна №14 від 20.12.2022 року; договір поставки №3936/13-Д (ИО) від 04.03.2013 року; платіжне доручення №671826 від 01.11.2022 року; рахунок на оплату №СФ-0000011 від 12.08.2022 року; видаткова накладна №РН-0000011 від 20.12.2022 року; товарно-транспортна накладна №11 від 20.12.2022 року; прибутковий ордер №5000035712 від 26.12.2022 року; документи про використання в господарській діяльності: сповіщення №5630 від грудня 2022 та акт приймання-передачі основних засобів про видачу товару зі складу від 27.12.2022 року (а.с.199-219 т.2).

Наведені вище первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону №996, зауважень щодо їх оформлення та реєстрації податкових накладни в ЄРПН акт перевірки не містить.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі контролюючий орган посилається на інформацію з баз даних податкового органу щодо діяльності третіх осіб по ланцюгу постачання придбаного позивачем товару (аналіз ЄРПН, АІС «Податковий Блок», АІС «Митниця») та зазначає про неможливість встановлення виробника та походження товару, джерела придбання (імпорту) такого товару постачальником, а тому відповідач дійшов висновку, що позивачем податкове правопорушення вчиненого умисно, адже угода з контрагентами «щодо придбання товарів/послуг спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування з ПДВ та не мають під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети у зв`язку з обізнаністю підприємства з усіма ключовими моментами на кожному етапі постачання/продажу».

Натомість, акт перевірки та апеляційна скарга не містять обґрунтованих доказів нерозумності, недобросовісності та без належної обачності вчинення АТ «МОТОР СІЧ вказаних дій, не зазначено які саме дії позивач протиправно не вчинив, як і докази які б свідчили про очевидну неправомірну діяльністю його контрагентів, яка була позивачем проігнорована та не взята до уваги в його господарській діяльності.

Наданими позивачем під час перевірки та до матеріалів справи доказами підтверджується фактична поставка товару, оплата його вартості постачальнику, наявність товару на складах позивача та використання такого товару у власній господарській діяльності. Тобто, підтверджений реальний рух активів позивача, пов`язаний з придбанням та використанням вказаних ТМЦ та послуг.

Наведена відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі податкова інформація стосується здебільшого третіх осіб, в тому числі по ланцюгу постачання. Жодної податкової інформації, що стосується позивача, яка підтверджує вчинення саме позивачем податкового правопорушення/порушення податкової дисципліни, в акті перевірки та в апеляційній скарзі не наведено.

Колегія суддів звертає увагу, що використання податкової інформації не є достатнім доказом в розумінні процесуального закону без доведення факту вчинення позивачем, як платником податків, порушення такого закону.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що зустрічних звірок по контрагентам позивача не проводилось, та на запити контролюючого органу результати звірок прямих контрагентів не були отримані до теперішнього часу.

Відтак, наведена контролюючим органом податкова інформація стосується лише третіх осіб по ланцюгу постачання, що не є сторонами договору, а тому взагалі не стосується предмету доказування порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, посилання відповідача на нереальність придбання позивачем товару не є доведеним, оскільки відповідач не спростовує того, що придбаний товар був фактично використаний у господарській діяльності позивача, не наводить доказів, що можливо позивач мав залишки такого товару, який міг бути використаний у господарській діяльності без додаткового його придбання, не надає доказів розбіжностей в первинній документації з прямими контрагентами позивача, не доводить неможливість зберігання товару тривалий час, який придбавався контрагентами та третіми особами, що виключило б вірогідність придбання товару в більш ранні періоди, ніж ті які перевірялися.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на ту обставину, що відносини між позивачем та ТОВ «ДІПЛ-АВТО» оформлені на підставі листа АТ «МОТОР СІЧ» від 06.09.2023 року №ВДОМ-7952 з проханням відвантажити продукцію, зазначену у податкових накладних, а відтак між АТ «МОТОР СІЧ» та ТОВ «ДІПЛ-АВТО» договору в письмовій формі не укладалося, а відповідно такий правочин є нікчемним.

Апеляційний суд таке посилання до уваги не приймає, оскільки положеннями ч.1 ст.205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно із ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.638 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. (ч.1-2 ст.640 ЦК України).

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1 ст.641 ЦК України). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що між АТ «МОТОР СІЧ» та ТОВ «ДІПЛ-АВТО» був укладений договір в простій письмовій формі шляхом обміну листами, в яких містяться всі істотні умови договору купівлі-продажу. ТОВ «ДІПЛ-АВТО» надіслав АТ «МОТОР СІЧ» пропозицію укласти договір (оферту) шляхом виставлення рахунку на оплату №180 від 04.09.2023 року, в якому містяться всі істотні умови договору: найменування, кількість, ціна товару, який був запропонований для придбання позивачу, реквізити для оплати такого товару. АТ «МОТОР СІЧ» прийняв пропозицію (акцепт) надіславши на адресу ТОВ «ДІПЛ-АВТО» лист від 06.09.2023 роу №ВДОМ-7952, який містить погоджені істотні умови договору: найменування, кількість, ціну товару, погодженого для придбання позивачем, документи на товар, а також зазначення про те, що вказаний лист є договірним, зазначене свідчить про те, що договір укладений у письмовій формі.

Вказані обставини відповідачем не спростовано.

Посилання відповідача на Рішення №5170 від 10.04.2024 року про відповідність платника податку (ТОВ «ДІПЛ-АВТО») критеріям ризиковості платника податку, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки факт віднесення контрагента позивача до ризикових платників повинен бути пов`язаний із господарськими операціями саме з позивачем. Доказів такого відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції та в матеріалах справи такі докази відсутні.

В апеляційній скарзі відповідач вважає неприйнятним в якості належного доказу про транспортування товару постачальниками позивача (ТОВ «ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП» та ТОВ «ВП «ПРОМЕЛЕКТРОНКОМПЛЕКТ») за допомогою логістичної компанії ТОВ «НОВА ПОШТА» та наданих на підтвердження такого постачання експрес-накладних.

Відповідачвважає, що на підтвердження транспортування придбаного товару позивачу необхідно надати договори про надання послуг «НОВОЮ ПОШТОЮ» з організації перевезення відправлень та заяв про приєднання. З огляду на ненадання таких договорів, на думку податкового органу, експрес-накладні на транспортування товару ТОВ «НОВА ПОШТА» не можуть бути враховані, а позивачу необхідно надати ТТН.

По-перше, постачання ТМЦ на адресу позивача від контрагента - ТОВ «ВП «ПРОМЕЛЕКТРОНКОМПЛЕКТ» підтверджується товарно-транспортною накладною, а не експрес-накладною ТОВ «НОВА ПОШТА».

По-друге, договір про надання послуг «НОВОЮ ПОШТОЮ» з організації перевезення відправлень є публічним договором, який розмішений на сайті «НОВОЇ ПОШТИ» та укладення якого відбувається шляхом звернення особи (відправника) до відділення ТОВ «НОВА ПОШТА». Ознайомлення з умовами публічного договору ТОВ «НОВА ПОШТА» підтверджується підписом на експрес-накладній, про що в ній і зазначено.

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Отже, для укладення Публічного договору необхідне лише звернення однієї особи до іншої підприємця, що взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до нього звернеться.

Наданими під час перевірки та до матеріалів справи експрес-накладними підтверджено укладення відправником (постачальником позивача) з ТОВ «НОВА ПОШТА» публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень ТМЦ в адресу АТ «МОТОР СІЧ». Такі експрес-накладні містять всі обов`язкові умови договору перевезення та наведену вище інформацію.

Господарські операції, що досліджувались відповідачем в межах проведення перевірки стосувалися виключно операцій з постачання товарів.

Щодо сертифікатів якості, судом першої та апеляційної інстанції встановлено та про це зазначалось вище, що позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надавались наступні документи: від ТОВ «ДІПЛ-АВТО» - Довідка №61 від 09.05.2024 року про сертифікацію придбаного позивачем товару; віл ПП «Техноальянс 2005» - паспорт на придбаний позивачем товар; від ПрАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «КОНТАКТ» - сертифікат якості №К-1065-23 від 25.09.2023 року; від ТОВ «ВП «ПРОМЕЛЕКТРОНКОМПЛЕКТ» - сертифікат відповідності від 17.08.2023 року; від ТОВ «МЕТАЛОІНВЕСТ Україна» - виписка із сертифікату №464/АНЕ/23/1-1 від 14.04.2023 року, сертифікати якості №159419 від 16.10.2021 року, №31854 від 1010.2021 року; від ТОВ «АПЕРАМ Україна» - сертифікат якості №5936-1 від 19.09.2020 року.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що сертифікати якості не є первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік та формується податкова звітність платника податку, тобто, документи на товар не пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а зазвичай такі документи вкладені у товар (упаковуються разом з товаром), то під час видачі придбаного товару у виробництво такий товар разом із документами в упакованому вигляді передаються у відповідні цеха за їх вимогою для використання за призначенням. Тому не надання їх під час перевірки, а долучення їх до матеріалів справи, ніяким чином не підтвердить та не спростує реальність господарської операції.

Стосовно посилання відповідача на транспортування товару, апеляційний суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в товарно-транспортній накладній від 18.09.2023 року №Р171 по взаємовідносинам ПАТ «МОТОР СІЧ» та ТОВ «ДІПЛ-АВТО» вказано водія ОСОБА_1 та номер посвідчення водія НОМЕР_1 . Однак, відповідачем отримано відповідь на запит від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС), де зазначено, що відповідне посвідчення було видано на ім`я іншої особи.

Судом першої інстанції встановлено, що в ТТН від 18.09.2023 року № Р171 вказано номер посвідчення водія не НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 , тому наведене вище посилання відповідача є необгрунтованим та безпідставним.

Далів, в акті перевірки зазначено, що в товарно-транспортній накладній від 17.10.2023 року №Р195 вказано автомобільного перевізника ТОВ «ДІПЛ-АВТО», однак встановлено, що у відповідної юридичної особи відсутні транспортні засоби станом на 2022, 2023, 2024 роки, а також станом на 15.04.2024 року.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що в ТТН від 17.10.2023 року №Р195 вказано, що автомобільним перевізником є ПАТ «МОТОР СІЧ», що спростовує наведене вище посилання контролюючого органу.

Також в актом перевіри встановлено, що по взаємовідносинам ПАТ «МОТОР СІЧ» з ПрАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «КОНТАКТ»: у відповідної юридичної особи відсутні транспортні засоби станом на 2022, 2023, 2024 роки, а також станом на 15.04.2024 року.

Натомість, згідно листа від 24.04.2024 року №31/29-270 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) вх.№3704/5 від 06.05.2024 року за ПрАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «КОНТАКТ» зареєстровано 17 транспортних засобів (а.с.145 т.4).

Таким чином, АТ «МОТОР СІЧ» здійснював перевезення придбаних у ТОВ «ДІПЛ-АВТО» та ТОВ «Електротехнічний Альянс» ТМЦ, використовуючи власний транспорт, про що зазначено в таких ТТН №Р171 від 18.09.2023 року, №Р195 від 17.10.2023 року; №0906-1 від 09.06.2023 року.

Крім того, товар транспортувався не лише автомобілями позивача, а і автомобільними перевізниками ФОП, а так як ці авто не належать ні контрагентам-постачальникам, ні АТ «МОТОР СІЧ», відповідно такі авто можуть належати перевізникам або бути в оренді або в лізингу у таких перевізників, що не досліджувалося відповідачем під час перевірки.

Також апеляційний суд зазначає, що транспортні документи не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних або неповне їх заповнення не може бути самостійним доказом нездійснення господарських операцій, проведених з контрагентами, натомість факт передання товару та здійснення послуг, підтверджується іншими документами, які наявні в матеріалах справи.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16, від 13.07.2022 року у справі № 520/223/20, від 29.08.2023 року у справі №120/1580/19-а, від 17.01.2024 року у справі № 320/2332/19.

Стосовно посилання в акті перевірки на походження товару з рф, що було встановлено з паспортів та сертифікатів якості, суд зазначає, що сертифікат якості не підтверджує придбання контрагентом позивача товару саме з цієї території, крім того, відповідачем не досліджувалося питання можливості складських запасів у постачальників, які були сформовані до періоду, який перевірявся.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються на недостатності первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами.

Разом з тим апеляційний суд вважає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

При цьому, наявність певних недоліків при заповненні документів не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону №996, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідно до матеріалів справи у позивача наявні податкові накладні, отримані від контрагентів, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, що є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

Стосовно посилання відповідача на неможливість встановлення реального джерела походження товару за податковою інформацією, які реалізувались, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19, Верховним Судом у постановах від 18.12.2018 року у справі №816/1118/17, від 15.01.2019 року у справі №809/2918/13-а.

Так Великою Палатою Верховного Суду в постанові зазначено, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (п.97). Немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків (п.101-102).

Апеляційний суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладені Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а, від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 28.09.2022 року у справі №200/14542/19-а, від 01.12.2022 року у справі № 320/5878/19, від 28.11.2023 року у справі №400/2320/21.

Посилання відповідача на те, що матеріально-технічна база та трудові ресурси (чисельність працівників є недостатньою для проведення задекларованих обсягів фінансово-господарських операцій, інформація про залучення стороннього трудового ресурсу відсутня, у ЄРПН відсутні податкові накладні на придбання товарів у третіх осіб), не дають можливість здійснення господарських операцій, апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на те, що контролюючим органом не наведено будь-яких розрахунків на підтвердження таких посилань, в тому числі і стосовно того скільки на думку контроюючого органу необхідно трудових ресурсів для здійснення тієї чи іншої господарської операції, в даному випадку - операцій з постачання товару.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) контрагентів позивача.

Аналогічна правова позиція виклдаена Верховним Судом в постанові від 09.02.2022 року у справі №640/9476/19.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності підтверджено, що господарські відносини між позивачем та контрагентами-постачальниками мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року в адміністративній справі №280/1564/24 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року в адміністративній справі №280/1564/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2024 року.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко