Ухвала

від 09.01.2025 по справі 280/1564/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 січня 2025 року

Київ

справа № 280/1564/24

адміністративне провадження № К/990/49633/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі №280/1564/24 за позовом Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2024 до суду втретє надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - скаржник), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 22.12.2024.

Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 12.11.2024, 18.12.2024 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив, що приведене скаржником обґрунтування із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводилося до приведення огляду більше 30 судових рішень Верховного Суду, що складало переважну більшість мотивів касаційної скарги, викладеної більш ніж на 50 сторінках друкованого тексту. При цьому як правові позиції Верховного Суду, скаржник цитував абзаци, пов`язані або з відтворенням певних норм ПК України, або ж певних недоліків, виявлених у конкретній судові справі. Також містила цитування загальних висновків Верховного Суду, пов`язаних із розглядом справ, предметом спору у яких є реальність господарських операцій. Решта доводів касаційної скарги зводилася до викладення обставин справи і цитування висновків Акта перевірки щодо кожного з контрагентів позивача. Суд зауважив, що зі змісту касаційної скарги неможливо було виокремити конкретну позицію скаржника щодо того, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, окрім як незгоди скаржника зі здійсненою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам і наданим на їх підтвердження доказам. Натомість загальні посилання на те, що судами попередніх інстанцій не враховані доводи контролюючого органу спростовувалися змістом судових рішень, у яких надано їм відповідну правову оцінку. Суд звернув увагу, що пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України не вимагає приведення усіх постанов Верховного Суду, у яких предметом розгляду був подібний предмет спору, однак, вимагає зазначити конкретний висновок Верховного Суду (із зазначенням реквізитів відповідної постанови), викладений саме з питання застосування норм права, і обґрунтувати свою позицію, в чому саме полягає неправильне застосування його судами попередніх інстанцій. Суд роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі.

Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржник, фактично, лише змінив посилання як на підставу для касаційного оскарження судових рішень з пункту 1 на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Перевіркою змісту втретє поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що наявні підстави для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у низці постанов Верховного Суду. Однак, відповідного обґрунтування у касаційній скарзі не наведено. Зі змісту втретє поданої касаційної скарги неможливо з`ясувати, від якого саме висновку Верховного Суду та щодо застосування якої саме норми права слід відступити, чим це обґрунтовується. Не зазначено й висновку, який на переконання скаржника, був би таким, що відповідає правильному застосуванню конкретної норми права у подібних правовідносинах.

Суд звертає увагу, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що відкриття касаційного провадження на цій підставі можливе у тому випадку, коли скаржник обґрунтує, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.

Більш того, зазначаючи спочатку про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у низці постанов, Східне МУ ДПС зазначає про необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених в інших постановах. Обґрунтування того, що у зазначену скаржником переліку постанов Верховного Суду містяться різні за своїм змістом висновки Верховного Суду з питання застосування однієї і тієї ж норми права касаційна скарга не містить.

Зазначене у сукупності свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 .

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі №280/1564/24 за позовом Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон