Постанова

від 23.10.2024 по справі 420/27491/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 р.зм. ОдесаСправа № 420/27491/23

Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 13.02.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,при секретарі Марченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРАГМА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРАГМА» (далі позивач, Товариство) звернулось з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач, Управління) про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №16072/15-32-07-02 від 05.07.2023 року, яким ТОВ «АВТО ПРАГМА» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 696726,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі помилкових висновків Акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача №15508/15-32-07-02-15 від 06.06.2023 року про завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 696726,00 грн. за березень 2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у позовні повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за березень 2023 року, за результатами якої оформлено акт №15508/15-32-07-02-15 від 06.06.2023 року (надалі акт перевірки).

За висновками акту перевірки Товариством порушено:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) суму 696531,00 грн., за березень 2023 року.

Як слідує зі змісту акту перевірки, висновок цього акту про завищення позивачем суми від`ємного значення ПДВ за березень 2023 року на суму 696531,00 грн. обґрунтовується наступним:

- позивач занизив свої податкові зобов`язання з ПДВ на суму 686828,00 грн., оскільки перевіркою встановлено вибуття ТМЦ на цю суму ПДВ в операціях, що не є господарською діяльністю Товариства;

- позивач зависив податковий кредит на суму 9703,00 грн. по операціям з ТОВ «СВАРКОМ», ТОВ «МЕГАСПЕКТР ЮГ», ПП «МОНОЛІТ ГРУП» та ТОВ «МАКСБУДМЕТАЛ», які не підтверджені первинними документами: договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

19.06.2023 року позивач надав заперечення на акт перевірки від 06.06.2023 року №15508/15-32-07-02-15, до якого долучив велику кількість первинної документації щодо виготовлення, ремонту та оброблення металевих виробів, яка складається з видаткових накладних або актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з кресленнями до них, актів списання, платіжних документів, а також первинну документацію щодо операцій з ТОВ «СВАРКОМ», ТОВ «МЕГАСПЕКТР ЮГ», ПП «МОНОЛІТ ГРУП» та ТОВ «МАКСБУДМЕТАЛ» (т.1 а.с.62-90).

Листом від 29.06.2023 року №12723/КПР/15-32-07-05-08 ГУ ДПС в Одеській області, розглянувши заперечення позивача на акт перевірки, відхилило такі заперечення та прийняла рішення про викладення висновку акту перевірки щодо виявленого порушення у новій редакції:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) суму 696726,00 грн., за березень 2023 року.

Таким чином, за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки ГУ ДПС в Одеській області збільшила суму завищення від`ємного значення з 696531,00 грн. до 696726,00 грн., тобто на 195,00 грн..

На підставі акту перевірки та результатів розгляду заперечень позивача на акт перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийняло спірне податкове повідомлення-рішення №16072/15-32-07-02 від 05.07.2023 року, яким ТОВ «АВТО ПРАГМА» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 696726,00 грн..

За результатами оскарження позивачем спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку рішенням ДПС України від 06.09.2023 року скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому навів наступні узагальнені доводи:

- надана до перевірки документація щодо придбання позивачем ТМЦ та їх використання в господарській діяльності позивача повністю підтверджує задекларовані позивачем показники витрат від`ємного значення з ПДВ;

- до заперечень на акт перевірки позивач надав всі первинні документи щодо операцій з ТОВ «СВАРКОМ», ТОВ «МЕГАСПЕКТР ЮГ», ПП «МОНОЛІТ ГРУП» та ТОВ «МАКСБУДМЕТАЛ», але ці документи неправомірно були проігноровані відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всі надані позивачем первинні документи є належним чином оформлені та містять відомості щодо господарських операцій ТОВ «АВТО ПРАГМА» з його контрагентами, а висновок відповідача про ненадання до перевірки не в повному обсязі первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку, що відносяться до предмету перевірки не є чітким та не містить конкретної вказівки на те, які саме із зазначених документів не надані під час перевірки.

Апелянт не погоджується з позицією суду першої інстанції та в апеляційній скарзі виклав доводи на підтримку як висновків акту перевірки, так і результатів розгляду заперечень позивача на акт перевірки щодо завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ за березень 2023 року на суму 696726,00 грн..

В ході апеляційного перегляду ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 року була призначена судово-економічна експертиза, проведення якої було доручено судовому експерту Бочкарьову Денису Олександровичу, який має кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 11.1, 11.2 та 11.3 відповідно до чинних Свідоцтв №67-23/п, №68-23/п та №69-23/п, виданих за рішеннями ЦЕКК Міністерства юстиції України від 03.10.2023 року.

На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено до одержання її результатів.

04.10.2024 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшов висновок експерта №180 від 04.10.2024 року.

Дослідивши доводи сторін та всі наявні у справі докази, якими сторони обґрунтовують свої позиції, колегія суддів зазначає наступне.

Правильність вирішення даного спору залежить від доведеності визначеної відповідачем суми ПДВ на яку, як стверджує податковий орган, позивач використав ТМЦ не в рамках своєї господарської діяльності, а також від обґрунтованості висновку акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «СВАРКОМ», ТОВ «МЕГАСПЕКТР ЮГ», ПП «МОНОЛІТ ГРУП» та ТОВ «МАКСБУДМЕТАЛ».

Виходячи з того, що перевірка висновку податкового органу про використання позивачем ТМЦ не в рамках своєї господарської діяльності потребувала аналізу великої кількості первинних документів та документів бухгалтерського обліку, що, в свою чергу, потребує спеціальних знань в сфері економіки та бухгалтерського обліку, колегія суддів призначила по справі судово-економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

- «Чи підтверджується документально у відповідності до норм чинного законодавства України висновки акту №15508/15-32-07-02-15 від 06.06.2023 року, в частині визначення вибуття ТМЦ в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, що призвело до заниження ТОВ «АВТО ПРАГМА» суми податкових зобов`язань з ПДВ, в тому числі за періоди формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке вплинуло на формування показника рядку 21 Декларації з ПДВ за березень 2023 року в сумі 686828,00 грн.»;

- «Чи підтверджується документально у відповідності до норм чинного законодавства України висновки акту №15508/15-32-07-02-15 від 06.06.2023 року, в частині встановленого завищення податкового кредиту за рахунок віднесення суми податкового кредиту по податковим накладним, не підтвердженими первинними бухгалтерськими документами, ТОВ «АВТО ПРАГМА» до декларацій з податку на додану вартість за період березень 2023 року в сумі 9703,00 грн.»;

- «Чи підтверджується документально у відповідності до норм чинного законодавства України висновки відповіді платнику податків на заперечення від 29.06.2023 року №9236/КПР/15-32-07-02-06, в частині встановленого завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) в сумі 696726,00 грн. за березень 2023 року».

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №180 від 04.10.2024 року не підтверджуються документально викладені в акті перевірки та у відповіді від 29.06.2023 року №12723/КПР/15-32-07-05-08 про результати розгляду заперечень позивача на акт висновки податкового органу як щодо використання позивачем ТМЦ не в рамках своєї господарської діяльності, так і щодо завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «СВАРКОМ», ТОВ «МЕГАСПЕКТР ЮГ», ПП «МОНОЛІТ ГРУП» та ТОВ «МАКСБУДМЕТАЛ».

Надаючи оцінку спірним висновкам податкового органу, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу г) п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що використання платником податку товарів, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього обов`язку визначити податкові зобов`язання з податку на додану вартість за основною ставкою згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України виходячи з бази оподаткування, обчисленої відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України. У свою чергу, у разі використання таких активів безпосередньо в господарській діяльності платника податку такий обов`язок в останнього не виникає.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами ст.9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вже зазначено вище, заперечуючи проти висновку контролюючого органу про використання придбаних ТМЦ не в рамках господарської діяльності, позивач до своїх заперечень на акт перевірки долучив велику кількість первинної документації щодо виготовлення, ремонту та оброблення металевих виробів, яка складається з видаткових накладних або актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з кресленнями до них, актів списання, платіжних документів, які також долучені і до матеріалів даної справи.

Податковий орган в акті перевірки обґрунтовує свій висновок про використання позивачем ТМЦ на суму ПДВ 686828,00 грн. не в рамках своєї господарської діяльності, наступними доводами:

- товариством не здійснювався та не відображався у фінансовій звітності за періоди діяльності 2019-2022 років облік запасів по рахунках 201 «виробничі запаси», 23 «Виробництво» та по рахунку 26 «Готова продукція». Відповідно до номенклатури зареєстрованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість ТОВ «АВТО ПРАГМА» здійснювало господарську діяльність з виготовлення металевих виробів, однак документально не оформлювало оприбуткування готової продукції за відповідними рахунками бухгалтерського обліку 26 «Готова продукція», який призначено для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції і підприємства

- ТОВ «АВТО ПРАГМА» не забезпечило документальне підтвердження використання сировини та матеріалів в процесі господарської діяльності. Внутрішнє переміщення запасів також повинно відповідно документально оформлюватися. Відповідно до здійснених бухгалтерських записів відображення руху придбання сировини та матеріалів, які вплинули на формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке в свою чергу вплинуло на формування показника рядку 21 Декларації з ПДВ за березень 2023 року, та відсутності документального підтвердження віднесення до здійснених господарських операцій з виготовлення та ремонту, оброблення металевих виробів, тобто їх використання в процесі здійснення виробництва готової та реалізованої продукції, а також відсутність залишків на кінець звітних періодів за відповідними регістрами бухгалтерського обліку (рах; 201, 23, 26), такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, за відповідні періоди, які підлягають перевірці;

- до перевірки надані первинні бухгалтерські документи, а саме акти приймання-здачі (надання послуг), видаткові накладні на реалізацію виробленої продукції не оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами у відповідності з Положень про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 (із змінами та доповненнями) та Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року №2.

Розрахунок суми 686828,00 грн. викладений в таблиці на сторінці 18 акту перевірки як різниця між визначеними перевіркою сумами витрат позивача на придбання ТМЦ та підтвердженими перевіркою сумами використаних позивачем ТМЦ за 2020 1 кв. 2023 року, з урахуванням залишків ТМЦ за 2022 та 1 кв.2023 року.

При цьому, ні в акті перевірники, ні в додатках до нього податковий орган не навів розрахунок сум витрат позивача на придбання ТМЦ та сум використаних позивачем ТМЦ за перевірений період.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №180 від 04.10.2024 року аналіз даних наданого на дослідження облікового регістру за рахунком 23 «Виробництво» за період 2020 1 кв. 2023 року свідчить про те, що визначена в акті перевірки підсумкова сума придбання позивачем ТМЦ за цей період занижена на 1182167,65 грн., а сума підтверджених витрат ТМЦ в акті перевірки занижена на 1854916,15 грн..

Також експерт зазначив, що не здійснення товариством обліку готової продукції за рахунком 26 не вплинуло на формування показників доходу від реалізації готової продукції та обліку отриманої оплати за розрахунками з покупцями та замовниками по рахунку 36.

За висновком експерта наданими на дослідження обліковими регістрами документально не підтверджується визначена актом перевірки сума ПДВ в розмірі 686828,00 грн., на яку, як стверджує податковий орган, позивач використав ТМЦ не в своїй господарській діяльності, і тим самими занизив свої податкові зобов`язання на цю суму.

Таким чином, колегія суддів вважає, що за результатами судового розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не довів визначену в акті перевірки суму заниження позивачем своїх податкових зобов`язань в розмірі 686828,00 грн., на яку, як стверджує податковий орган, позивач використав ТМЦ не в своїй господарській діяльності.

В той же час, наданими позивачем доказами, зокрема, висновком судово-економічної експертизи №180 від 04.10.2024 року, спростовані висновки акту перевірки про використання позивачем придбаних ТМЦ не в рамках своєї господарської діяльності.

Що стосується висновку акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 9703,00 грн. по операціям з ТОВ «СВАРКОМ», ТОВ «МЕГАСПЕКТР ЮГ», ПП «МОНОЛІТ ГРУП» та ТОВ «МАКСБУДМЕТАЛ» внаслідок не підтвердження цих операцій первинними документами, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначено вище, до своїх заперечень на акт перевірки позивач також долучив і первинну документацію по операціям з ТОВ «СВАРКОМ», ТОВ «МЕГАСПЕКТР ЮГ», ПП «МОНОЛІТ ГРУП» та ТОВ «МАКСБУДМЕТАЛ» в копіях, а саме:

- по контрагенту TOB «СВАРКОМ» (ЄДРПОУ 38638382) - видаткова накладна №1906/2 від 19.06.2020 року на суму 5331,06 грн., в т.ч. ПДВ 888,51 грн., рахунок №1706/2 від 17.06.2020 року на суму 5331,06 грн., в т.ч. ПДВ 888,51 грн., платіжне доручення №30 від 19.06.2020 року на суму 5331,06 грн., видаткова накладна №809/5 від 08.09.2020 року на суму 12032,40 грн., в т.ч. ПДВ 2005,40 грн., рахунок №2708/2 від 27.08.2020 року на суму 12032,40 грн., в т.ч. ПДВ 2005,40 грн., платіжне доручення №40 від 07.09.2020 року на суму 12032,00 грн.;

- по контрагенту ТОВ «МЕГАСПЕКСТР ЮЕ» - видаткова накладна №1129 від 26.05.2021 року на суму 6687,50 грн., в т.ч. ПДВ 1114,59 грн., рахунок №1132 від 26.05.2021 року на суму 6687,50 грн., в т.ч. ПДВ 1114,58 грн., платіжне доручення №93 від 26.05.2021 року на суму 6687,50 грн., видаткова накладна №1056 від 14.05.2021 року на суму 7568,00 грн., в т.ч. ПДВ 1261,33 грн., рахунок №1035 від 14.05.2021 року на суму 7568,00 грн., в т.ч. ПДВ 1261,33 грн., платіжне доручення №87 від 14.05.2021 року на суму 7568,00 грн.;

- по контрагенту ПП «МОНОЛІТ ГРУП» - видаткова накладна №120 від 22.07.2022 року на суму 14000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2333,33 грн., платіжне доручення №189 від 22.07.2022 року на суму 14000,00 грн..

Копії цих документів також долучені і до матеріалів даної справи.

Зі змісту листа ГУ ДПС в Одеській області від 29.06.2023 року №12723/КПР/15-32-07-05 про результати розгляду заперечень позивача на акт перевірки, слідує, що податковий орган відмовився приймати до уваги надані позивачем документи по операціям з ТОВ «СВАРКОМ», ТОВ «МЕГАСПЕКТР ЮГ», ПП «МОНОЛІТ ГРУП» та ТОВ «МАКСБУДМЕТАЛ» з посиланням на п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України, обґрунтовуючи це тим, що оскільки платник податків до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 ст.44 ПК України не надав посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, шо підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Колегія суддів вважає таке обґрунтування безпідставним та надуманим, виходячи з наступного.

По-перше положення пунктів 44.6, 44.7 ст.44 і всієї статті 44 ПК України, яка визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, не містить в собі тих положень, які навів відповідач, відхиляючи надані позивачем документи по операціям з вказаними контрагентами. Абзац другий пункту 44.7 статті 44 взагалі був виключений на підставі Закону №466-IX від 16.01.2020 року.

По-друге - правова конструкція, яка внаслідок ненадання певних документів передбачає, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, міститься в абзаці 1 пункту 44.6 ст.44 ПК України, який містить такі положення:

«У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.»

При цьому, пункт 86.7 ст.86 ПК України визначає наступне:

«У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.»

Крім того, відповідно до абзацу 2 п.44.6 ст.44 ПК України «якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.»

Таким чином, наведені положення Податкового кодексу України зобов`язують податковий орган врахувати документи, які платник податків долучив до своїх заперечень на акт перевірки.

Як вже зазначено вище, позивач долучив до своїх заперечень на акт перевірки первинну документацію по операціям з ТОВ «СВАРКОМ», ТОВ «МЕГАСПЕКТР ЮГ», ПП «МОНОЛІТ ГРУП» та ТОВ «МАКСБУДМЕТАЛ», а тому такі документи в обов`язковому порядку мали бути враховані податковим органом під час розгляду заперечень позивача на акт перевірки.

Виходячи з цього, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 9703,00 грн. по операціям з ТОВ «СВАРКОМ», ТОВ «МЕГАСПЕКТР ЮГ», ПП «МОНОЛІТ ГРУП» та ТОВ «МАКСБУДМЕТАЛ» внаслідок не підтвердження цих операцій первинними документами, є безпідставним.

Крім того, надані позивачем документи по операціям з ТОВ «СВАРКОМ», ТОВ «МЕГАСПЕКТР ЮГ», ПП «МОНОЛІТ ГРУП» та ТОВ «МАКСБУДМЕТАЛ» були предметом оцінки експертом в рамках судово-економічної експертизи №180 від 04.10.2024 року, в якій міститься висновок про те, що аналізом наданих на дослідження документів підтверджується правомірність формування позивачем податкового кредиту на суму 9703,00 грн. по операціям з цими контрагентами.

Оскільки за результатами судового розгляду викладені в акті перевірки підстави для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є вірним.

Згідно зі ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив неправильне застосування норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, колегія вважає, що підстави задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на проведення експертиз згідно ч.2 ст.132 КАС відносяться до витрат пов`язаних з розглядом справи, розмір яких згідно ч.5 ст.137 КАС встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивач долучив до матеріалів справи копії документів, які підтверджують оплату позивачем проведеної по даній справі судово-економічної експертизи в сумі 138300,00 грн., які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРАГМА» (вул. Стовпова, 6, м.Одеса, 65098, код ЄДРПОУ 43176279) судові витрати з оплати судово-економічної експертизи у розмірі 138 300 (сто тридцять вісім тисяч триста) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складно та підписано 25 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька