Постанова

від 29.10.2024 по справі 420/4034/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4034/24

Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

при секретарі Качуренко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, вчинені під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.10.2023 та зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області здійснити розгляд заяви про проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 від 19.10.2023 у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян»;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області в частині відмови в надані копії матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_1 від 19.10.2023 та зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області надати ОСОБА_1 копію матеріалів перевірки Фермерського господарства «АГРОПРОМСАД», проведеної на підставі заяви ОСОБА_1 від 19.10.2023;

- визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, вчинені під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.10.2023 та зобов`язати Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці здійснити розгляд заяви про проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 від 19.10.2023 у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян»;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Одеській області моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, про дії відповідачів суперечать вимогам Закону України «Про звернення громадян» та грубо порушують права позивача як громадянина України, які підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідачів провести перевірку з дотриманням вимог законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд під час вирішення справи по суті був зобов`язаний керуватись саме нормами спеціального закону - Закону України «Про звернення громадян», а не Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки згідно статті 18 зазначеного Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

На думку апелянта відповідачами допущено протиправні дії при розгляді звернень ОСОБА_1 , а саме розгляд звернень позивача здійснено без його участі, не зважаючи на відповідне прохання, викладене у зверненнях.

Також апелянт зазначає, що вся інформація, отримана податковим органом під час проведення перевірки за зверненням ОСОБА_1 безпосередньо стосується ОСОБА_1 особисто.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується.

На підставі викладеного ОСОБА_1 мав право на доступ до матеріалів перевірки, проведеної за його зверненням, що найменш в тій частині, що стосувалась його особисто.

Також щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди позивач вказує, що неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною утверджувати та забезпечувати її права.

Відповідачами по справі, а саме Головним управлінням ДПС в Одеській області та Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких відповідачі просять у її задоволенні відмовити.

Також зазначають, що судом першої інстанції абсолютно вірно зроблено порівняльний аналіз співвідношення Закону «Про звернення громадян» із Законами «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», та правомірно встановлено, що у спірних правовідносинах слід розрізняти розгляд звернень громадян в порядку Закону України «Про звернення громадян» (який в загальних рисах є інструментом впливу на суб`єктів, на яких він поширюється в частині обов`язку розгляду звернень громадян) та, як наслідок такого звернення, ініціація відповідних процедур державного нагляду (контролю) (проведення перевірок суб`єкта господарювання).

При цьому, безпосередньо і норми самого Закону «Про звернення громадян» з боку відповідачів були дотримані у повному обсязі, про що свідчать документальні підтвердження, належно досліджені судом при розгляді справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що представник ОСОБА_1 адвокат Шахновський О.О. звернувся із заявою до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Головного управління ДПС в Одеській області, в якій посилаючись на те, що позивач з 2017 року працював у ФГ «АГРОПРОМСАД» без офіційного працевлаштування на посаді начальника охорони та на умови такої праці просив призначити та провести позапланову перевірку ФГ «АГРОПРОМСАД» з питань дотримання законодавства про працю, а також податкового законодавства в частині нарахування та сплати податків, а також вжити заходи на поновлення порушених прав ОСОБА_1 та просив повідомити про дату, час та місце проведення перевірки, ОСОБА_1 вважає за необхідне бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення.

11.12.2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області направлено представнику листа №49131/6/15-32-07-06-06, в якому зазначено: «Головне управління ДПС в Одеській області розглянуло, в межах компетенції, Вашу заяву б/н (вх. Головного управління ДПС в Одеській області від 15.11.2023 № 87944/6), що свідчить про можливі порушення вимог діючого законодавства у фермерському господарстві «Агропромсад» за адресою: Одеська область, Подільський район, с. Петрівка, вул. Ради, буд. 25 та повідомляє таке.

…Фахівцями Головного управління ДПС в Одеській області, за інформацією вказаною у Вашому зверненні, проведено фактичну перевірку ФГ «Агропромсад» за адресою: Одеська область, Подільський район, с. Петрівка, вул. Ради, буд. 25.

За результатами: проведеної фактичної перевірки встановлено порушення вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та до суб`єкта господарювання будуть застосовані - відповідні штрафні (фінансові) санкції».

Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці за результатами розгляду звернення представника позивача 13.11.2023 року за вих. №ПД/3.1/1450-ЗВ-23 надано відповідь, відповідно до якої: «Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці (далі Міжрегіональне управління) розглянуто Ваше звернення від 20.10.2023, з приводу порушення відносно особи, яку Ви представляєте, норм чинного законодавства про працю України, в частині неофіційного працевлаштування в Фермерському господарстві "АГРОПРОМСАД" (надалі - Господарство).

З цього приводу інформуємо, що перед початком перевірки головний державний інспектор зателефонувала гр.-ну ОСОБА_1 , за вказаним у Вашому зверненні номером телефону, для того щоб повідомити про дату та час початку перевірки (про що Ви вказали у своєму звернені).

На телефонний дзвінок, за вказаним номером, відповіді не було.

В подальшому, протягом листопада поточного року та з метою належного розгляду інформації викладеної у вищезазначеному зверненні, фахівцем Міжрегіонального управління було досліджено установчу, обліково-розпорядчу, бухгалтерську та звітну документацію Господарства за 2023 рік.

За результатом вивчення вищенаведеної документації, твердження стосовно використання неоформленої найомної праці (насамперед, гр.-на ОСОБА_1 ) в ФГ «АГРОПРОМСАД» протягом вказаного періоду, не знайшли свого фактичного підтвердження.

Тому, для визначення характеру правовідносин між ОСОБА_1 та Господарством, пропонуємо ОСОБА_1 звернутися із позовом до суду, де факт наявності трудових відносин може бути підтверджено будь-якими документами, зокрема і не передбаченими трудовим законодавством, а також показаннями свідків».

В подальшому представник позивача звернувся до Головного управління ДПС в Одеській області із адвокатським запитом від 20.12.2023 року, в якому просив надати копії матеріалів перевірки ФГ «АГРОПРОМСАД», у відповідь на який отримав лист від 22.12.2023 року №50720/6/15-32-07-06-06, в якому зазначено, що враховуючи, що запитувана інформація стосується третіх осіб, Головне управління ДПС в Одеській області не має законних підстав щодо її надання.

Представник позивача також звернувся до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із адвокатським запитом від 20.12.2023 року, в якому просив надати копії матеріалів перевірки ФГ «АГРОПРОМСАД», у відповідь на який отримав лист від 23.01.2024 року №ПД/3.1/656-24 з копіями наказу від 06.11.2023 року №204/ПД-ЗК «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) з питань додержання законодавства про працю протягом періоду воєнного стану», направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 07.11.2023 року №ПД/1/7322-23 та акту від 09.11.2023 року №ПД/ОД/21478/108, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці ФГ «АГРОПРОМСАД».

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку відсутність підстав для задоволення позову, оскільки не встановив в діях відповідачів протиправних дій.

Також враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій відповідачів, суд як наслідок відмовив у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про звернення громадян» законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (ч.2 ст.3 Закону України «Про звернення громадян»).

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч.1). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки (ч.3). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ч.4).

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право зокрема особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги та одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів (ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян»).

Як встановлено з матеріалів справи позивач звертаючись до суду з позовом та апеляційною скаргою вважає, що відповідачами допущено протиправні дії при розгляді його заяви, а саме перевірки ФГ «АГРОПРОМСАД» здійснено без участі позивача незважаючи на відповідне прохання у зверненні.

Апелянт в даному випадку вважає, що суд першої інстанції повинен був з цього приводу керуватись саме нормами спеціального закону - Закону України «Про звернення громадян», а не Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», однак колегія суддів не приймає такі доводи апелянта та вважає їх помилковими, в свою чергу висновки суду першої інстанції з цього приводу є слушними з огляду на наступне

Вірним є зауваження суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах слід розрізняти розгляд звернень громадян в порядку Закону України «Про звернення громадян» (який в загальних рисах є інструментом впливу на суб`єктів, на яких він поширюється в частині обов`язку розгляду звернень громадян) та, як наслідок такого звернення, ініціація відповідних процедур державного нагляду (контролю) (проведення перевірок суб`єкта господарювання).

Тобто, незважаючи на те, що позивач звернувся до відповідачів в порядку Закону України «Про звернення громадян» та мав право брати участь у її розгляді в порядку зазначеного закону та надавати свої пояснення (про що водночас не просив), подальше здійснення податкової перевірки та проведення перевірки з питань дотримання законодавства про працю регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі Закон № 877-V).

В свою чергу вказаний закон не регулює питання участі заявника у ініційованій за результатами його звернення перевірці, про що фактично і не заперечує апелянт.

Колегією суддів встановлено, що позивач у своєму зверненні просив здійснити позапланову перевірку ФГ «АГРОПРОМСАД» з питань дотримання податкового законодавства в частині нарахування та сплати податків, а Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі заяви позивача проведено фактичну перевірку ФГ «АГРОПРОМСАД».

Слід зазначити, що порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 Податкового кодексу України, яка не передбачає права фізичної особи, за результатами звернення якої призначено фактичну перевірку, брати у ній участь та не передбачено обов`язку податкового органу сповіщати особу, за результатами звернення якої погоджено проведення податкової перевірки, про її проведення та відповідно запрошувати таку особу на проведення перевірки, а тому вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні зазначеної частини позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині отримання позивачем матеріалів перевірки (наказу про призначення перевірки, направлення, акту податкової перевірки, документів про накладення штрафних санкцій) слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 20 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657XII «Про інформацію», зі змінами та доповненнями (далі-Закон № 2657), за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Інформація з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (п.1 ст.21 Закону № 2657).

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (п.2 ст. 21 Закону № 2657).

Згідно зі статтею 16 Закону № 2657 податкова інформація сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядок, встановленому ПКУ.

Пунктом 74.3 ст. 74 ПКУ визначено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно з пп. 21.1.6 п. 21.1 ст.21 ПКУ посадові особи контролюючих органів зобов`язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.

Крім того, платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди за відомостей, що становить конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов`язків, крім випадків коли це прямо передбачено законом (пп. 17.1.9 п. 17.1 ПКУ).

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що ФГ «Агропромсад» є інформацією з обмеженим доступом, у Головного управління ДПС в Одеській області не має законних підстав для її надання.

При цьому матеріали справи не містять доказів надання ФГ «АГРОПРОМСАД» згоди Головному управлінню ДПС в Одеській області на надання позивачу матеріалів податкової перевірки щодо нього, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність протиправних дій щодо відмови в наданні копії матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_1 від 19.10.2023.

Щодо позовних вимог, що стосуються Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці колегія суддів зазначає наступне.

20 жовтня 2023 року за вхід № С-1080/ПД-23 ПМУ Держпраці отримало заяву ОСОБА_1 про проведення позапланової перевірки ФГ «Агропромсад», зокрема, з питань дотримання законодавства про працю.

Правовідносини, що розглядаються у справі склалися в умовах дії спеціальних норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що встановлюють особливості здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон України № 2136), позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються, зокрема, за наявності підстав, визначених, у тому числі, абзацом п`ятим частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Наказом Міністерства економіки України № 5782 від 16.06.2023 Державній службі України з питань праці дозволено протягом періоду воєнного стану проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю), зокрема, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у тому числі, з підстави визначеної абзацом 5 частини 1 статті 6 Закону України № 877.

Згідно абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України № 877, підставою для здійснення позапланового заходу є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, який реалізує державну політику, зокрема, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, згідно пункту 7 Положення № 96.

Наказом № 237 від 07.12.2022 Державна служба України з питань праці погодила можливість Південному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці з 08.12.2022 забезпечувати здійснення повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці від 23.09.2022 № 168 та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до вимог абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України № 877, з урахуванням вимог ст. 16 Закону України № 2136, листом від 26.10.2023 № ПД/1/1153-ЦА-23 ПМУ Держпраці звернулось до Держпраці на погодження проведення позапланового заходу, у тому числі, за зверненням ОСОБА_1 вхід № С-1080/ПД-23 від 20.10.2023.

Держпраці листом від 01.11.2023 № ЦА-5259/1/2.3.1-23а надало погодження ПМУ Держпраці на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), у тому числі, Фермерського господарства «Агропромсад» за зверненням ОСОБА_1 вхід № С-1080/ПД-23 від 20.10.2023.

Згідно наказу ПМУ Держпраці № 204/ПД-ЗК від 06.11.2023 та направлення№ ПД/1/7322-23 від 07.11.2023, головному державному інспектору відділу з питань праці управління інспекційної діяльності в Одеській області ПМУ Держпраці ОСОБА_2 було доручено у термін з 08 по 09 листопада 2023 року провести позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у формі перевірки ФГ «Агропромсад» (ЄДРПОУ 34284548, вул. Ради, 25, с. Петрівка, Подільський район, Одеська область, 66371), з питань виявлення неоформлених трудових відносин, оплати праці та обліку робочого часу.

У відповідності до ч. 6 ст. 7 Закону України № 877, за результатами здійснення контрольного заходу ФГ «Агропромсад» було складено акт № ПД/ОД/21478/108 від 09.11.2023, яким, зокрема, зафіксовано, що порушень норм чинного трудового законодавства України щодо належного оформлення трудових правовідносин з найманими працівниками з`ясовано не було, а твердження, наведене у зверненні щодо перебування гр. ОСОБА_1 у трудових відносинах з ФГ «Агропромсад», документального підтвердження під час проведення позапланового заходу державного контролю не знайшло.

Колегія суддів встановила, що про відповідні результати ПМУ Держпраці листом № ПД/3.1/1450-ЗВ-23 від 13.11.2023, у межах законодавчого терміну, встановленого ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», підготовило відповідь ОСОБА_1 на його звернення вхід № С-1080/ПД-23 від 20.10.2023, із зазначенням, що перед початком перевірки інспектор зателефонувала заявнику, за вказаним у зверненні номером телефону, для повідомлення про дату та час початку перевірки, однак, відповіді не було.

Також, суд встановив, що заявнику було роз`яснено про право звернення до роботодавця за поновленням своїх прав, а у разі відмови до суду щодо розгляду трудового спору, для встановлення факту наявності трудових відносин.

Крім того під час апеляційного розгляду встановлено, що на усі наступні пов`язані з цим звернення у вигляді скарги вхід № С-1295/ПД-23 від 12.12.2023 та запиту № 624/ПД/1-24 від 18.01.2024, ПМУ Держпраці також готувало обґрунтовані відповіді вих № ПД/3.1/1640-ЗВ-23 від 19.12.2023, № ПД/3.1/656-24 від 23.01.2024, зокрема, надавало акт перевірки ФГ «Агропромсад», та неодноразово вказувало про відсутність відповіді заявником на телефонні дзвінки інспектора для повідомлення про перевірку.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини колегія суддів як і суд першої інстанції вважає, що апелянт помилково трактує норми законодавства, оскільки саме звернення заявника до ПМУ Держпраці вхід № С-1080/ПД-23 від 20.10.2023 має назву «Заява про проведення позапланової перевірки» та суть - призначити та провести позапланову перевірку ФГ «Агропромсад», зокрема, з питань дотримання законодавства про працю, що в даному випадку при розгляді його звернення безперечно слід застосовувати норми інших спеціальних законів, а тому безпідставним є доводи апелянта щодо необхідності керуватись саме Законом України «Про звернення громадян».

Відтак, зважаючи на викладені норми, ними не передбачено права фізичної особи, за результатами звернення якої Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці призначено перевірку, брати у ній участь та не передбачено обов`язку вказаного державного органу сповіщати особу, за результатами звернення якої погоджено проведення перевірки, про її проведення та відповідно запрошувати таку особу на проведення перевірки.

Отже судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині, що стосуються Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз.2 п.5 постанови).

Разом з тим матеріалами справи не встановлено таких обставин, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача, а тому відсутні підстави і для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 29 жовтня 2024 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова