Постанова

від 30.10.2024 по справі 725/10170/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року

м. Чернівці

справа № 725/10170/23

провадження №22-ц/822/918/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Половінкіної Н.Ю., Перепелюк І.Б.

секретар Собчук І.Ю.

позивач ОСОБА_1

відповідачі: Обласне комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний стоматологічний центр», Чернівецький міський комунальний виробничий трест зеленого господарства та протизсувних робіт, Чернівецька міська рада

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 вересня 2024 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Скуляк І.А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр», Чернівецького міського комунального виробничого тресту зеленого господарства та протизсувних робіт, Чернівецької міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вказував на те, що 29 серпня 2023 року внаслідок падіння сухого дерева, було пошкоджено, належний йому на праві власності автомобіль. Дерево, яке впало на автомобіль знаходилось на території ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на вулиці Головній, 135, в місті Чернівці Дана подія була зафіксована працівниками ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області.

Крім того, в результаті пошкодження автомобіля, позивач зазнав моральних, душевних страждань.

З урахуванням викладеного, просив суд стягнути з відповідачів завдану матеріальну шкоду у розмірі 100544 гривні 46 копійок та моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.

Короткий зміст судових рішень у справі

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 100544 гривні 46 копійок та моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.

Стягнути з ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» (58001, м. Чернівці, вул. Головна, 135, ЄДРПОУ 43384807) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1505 гривень 44 копійки сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині позовних вимог до Чернівецької міської ради, Чернівецького міського комунального виробничого тресту зеленого господарства та протизсувних робіт відмовлено.

16 вересня 2024 року від представника позивача адвоката Кодрян Я.Д. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі з метою вирішення питання про судові витрати, а саме стягнення з відповідача ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 гривень.

Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 вересня 2024 року відмовлено в прийнятті додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр», Чернівецького міського комунального виробничого тресту зеленого господарства та протизсувних робіт, Чернівецької міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що суд, дослідивши матеріали цивільної справи та рішення суду від 12 вересня 2024 року, вважає що заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною 1 статті 270 ЦПК України, для ухвалення додаткового рішення, оскільки рішення суду від 12 вересня 2024 року, в частині судових витрат, судом ухвалено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в самій позовній заяві була вказана вимога про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу та наведено (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу в сумі 10000 гривень.

В подальшому до ухвалення рішення у справі представником позивача подано до суду письмову заяву про наявність судових витрат та подання доказів на їх підтвердження протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у справі, тобто з дотриманням вимог частини 8 статті 141 ЦПК України.

На переконання позивача, суд не надав належної оцінки доказам понесених судових витрат на правничу допомогу, які були здійснені позивачем у зв`язку із судовим розглядом даної справи. Вважає, що факт отримання правничої допомоги та її вартість підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України)

Згідно з частинами 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 134 ЦПК України встановлено правило, за яким разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини 13 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року в справі № 372/1561/23 вказав на те, що вимога частини 8 статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Указані висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до частини 1 статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, висловив правову позицію про те, що судове рішення має містити відповіді на всі заявлені позивачем (третьою особою) вимоги, зазначити у разі потреби їх розмір, а також вирішити питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги. Таким чином, питання розподілу судових витрат та способу виконання судового рішення, у разі вирішення питання про право, є обов`язком суду, що вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Колегія суддів виходить із того, що за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, ЦПК України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина 1 статті 246); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141; 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 270).

Отже, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку, визначеному статтею 270 ЦПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві представник позивача вказав, що попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції становить 10000 гривень (а.с. 26-29).

Як вже зазначалося, системний аналіз вищенаведених норм права, а також наявних висновків Верховного Суду дає підстави для висновку, що під час розгляду справи судом першої інстанції останній зобов`язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи. За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п`ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для зазначеного випадку пункт 5 частини 7 статті 265 ЦПК України встановлює, що у резолютивній частині рішення суду вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Відповідно, в межах ключового питання у цій справі під час перевірки дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог перевірці і оцінці підлягають такі обставини (у сукупності): (1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи; (2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 270 ЦПК України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п`ятої статті 246 ЦПК України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 25 липня 2023 року в справі №340/4492/22.

Застосовуючи зазначені висновки до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в позовній заяві була вказана вимога про стягнення з відповідачів судових витрат, понесених у звязку з розглядом справи, та наведено (орієнтовний) розрахунок суми таких витрат, зокрема на правничу допомогу в сумі 10000 гривень (том 1, а.с. 8).

07 серпня 2024 року представником позивача подано до суду письмову заяву про наявність судових витрат та подання доказів на їх підтвердження протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у справі, тобто з дотриманням вимог частини 8 статті 141 ЦПК України (том 1, а.с.244).

16 вересня 2024 року представником позивача адвокатом Кодрян Я.Д. через підсистему «Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі з метою вирішення питання про судові витрати, а саме стягнення з відповідача ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 гривень.

До вказаної заяви додано: 1) копію ордера серії СЕ №1074701 від 12 грудня 2023 року; 2)копію договору про надання правничої допомоги від 22 листопада 2023 року; 3) копію акта (детальний опис) виконаних робіт (наданих послуг) від 16 вересня 2024 року; 4)копію квитанції до прибуткового касового ордера №142 від 16 вересня 2024 року (том 2, а.с. 1-7)

Тобто, до 12вересня 2024року (ухвалення судом рішення по суті спору) позивач подав до суду заяву про намір скористатися правом на подання доказів для підтвердження заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Водночас, як вже зазначалося, саме висловлений стороною намір подати певні докази на підтвердження вартості заявлених судових витрат після ухвалення судового рішення є обставиною, яка дозволяє суду першої інстанції не вирішувати відповідне питання у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Відповідно, колегія суддів вважає, що в межах цієї справи у суду першої інстанції були наявними правові підстави для відкладення розгляду питання про судові витрати відповідно до вимог статті 246 ЦПК України.

З огляду на зазначені фактичні обставини справи та з урахуванням вищенаведених положень процесуального закону в суду першої інстанції були наявними підстави для ухвалення додаткового рішення у справі, а не ухвали суду про відмову ухвалити додаткове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

З урахуванням вищенаведеної правової позиції підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат є неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат.

Проте, з урахуванням фактичних обставин справи у суду першої інстанції були відсутні процесуальні підстави для відмови в ухваленні додаткового рішення, оскільки відповідна вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу була заявлена представником позивача у позовній заяві.

В свою чергу недоведеність належними та допустимими доказами вимоги сторони про відшкодування їй витрат, понесених на правничу допомогу в справі, є підставою для відмови в задоволенні клопотання (заяви) про відшкодування таких витрат, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22 травня 2024 року в справі № 227/2301/21 (провадження № 14-37цс24).

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 141, 270 ЦПК України постановив ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 суд мав би ухвалити додаткове рішення про повне (часткове) задоволення чи про відмову в задоволенні відповідної заяви з урахуванням встановлених судом обставин на підставі належної оцінки наявних у справі доказів.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, її відповідно до положень статті 379 ЦПК України слід скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 вересня 2024 року скасувати.

Справу №725/10170/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 30 жовтня 2024 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді: Наталія ПОЛОВІНКІНА

Ірина Перепелюк