Постанова

від 14.01.2025 по справі 725/10170/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 року

м. Чернівці

справа № 725/10170/23

провадження №22-ц/822/8/25; №22-ц/822/44/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Половінкіної Н.Ю., Перепелюк І.Б.

секретар Тодоряк Г.Д.

позивач ОСОБА_1

відповідачі: Обласне комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний стоматологічний центр», Чернівецький міський комунальний виробничий трест зеленого господарства та протизсувних робіт, Чернівецька міська рада

апеляційні скарги Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 вересня 2024 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на додаткове рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 15 листопада 2024 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Скуляк І.А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр», Чернівецького міського комунального виробничого тресту зеленого господарства та протизсувних робіт, Чернівецької міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Просив суд стягнути з відповідачів завдану матеріальну шкоду у розмірі 100544 гривні 46 копійок та моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.

Позов обґрунтований тим, що 29 серпня 2023 року внаслідок падіння гілки з дерева, було пошкоджено, належний йому на праві власності автомобіль. Дерево, гілка якого впала на автомобіль, знаходилась на території ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на вулиці Головній, 135, в місті Чернівці.

Дана подія була зафіксована працівниками ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області.

Дерево, внаслідок падіння гілки якого пошкоджено автомобіль позивача, знаходилось на земельній ділянці комунальної власності, та разом з тим на прилеглій території до будівлі ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на вулиці Головній, 135, в місті Чернівці.

Вважає, що відповідальність за завдану йому майнову шкоду повинна покладатись на балансоутримувача дерева.

Крім того, в результаті пошкодження автомобіля, позивач зазнав моральних, душевних страждань.

Короткий зміст судових рішень у справі

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду у розмірі 100544 гривні 46 копійок та моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.

Стягнуто з ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1505 гривень 44 копійки сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині позовних вимог до Чернівецької міської ради, Чернівецького міського комунального виробничого тресту зеленого господарства та протизсувних робіт відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що саме ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» є балансоутримувачем зелених насаджень, яким присвоєно статус пам`ятки природи місцевого значення, і які розташовані на прилеглій до підприємства території за адресою: м. Чернівці, вулиця Головна, 135, і відповідно до нормативно-правових актів, виданих центральними органами виконавчої влади, на ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» покладено обов`язок по догляду за ними, невиконання яких, призвело до завдання матеріальної шкоди позивачу.

При вирішенні питання про розмір завданої моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням обставин справи та тяжкості страждань позивача, суд вважав, що розмір моральної шкоди в сумі 50000 гривень, заявлений позивачем є завищеним та не відповідає засадам розумності та справедливості, а також є не доведеним у такому розмірі та прийшов до висновку, що розмір моральної шкоди необхідно зменшити до 2000 гривень, як такий що відповідає характеру, глибині фізичних та душевних страждань позивача, який підлягає стягненню з ОКНП « Чернівецький обласний стоматологічний центр», як відповідача, з вини якого дана шкода була завдана.

Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 вересня 2024 року відмовлено в прийнятті додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр», Чернівецького міського комунального виробничого тресту зеленого господарства та протизсувних робіт, Чернівецької міської ради, про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 вересня 2024 року скасовано, а справу № 725/10170/23 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 15 листопада 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Додаткове рішення мотивоване тим, що відсутні підстави, передбачені частиною 1 статті 270 ЦПК України, для ухвалення додаткового рішення, оскільки рішення суду від 12 вересня 2024 року, в частині судових витрат, судом ухвалено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр»

В апеляційній скарзі ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» просить рішення суду першої інстанції від 12 вересня 2024 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр», Чернівецького міського комунального виробничого тресту зеленого господарства та протизсувних робіт, Чернівецької міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить додаткове рішення суду першої інстанції від 15 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр»

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав заподіювачем шкоди саме ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр».

Незважаючи на те, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, однак потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що саме відповідач є заподіювачем шкоди.

Вважає, що позивач жодним доказом не довів неправомірність поведінки (дії чи бездіяльності) відповідачів, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах законодавства щодо благоустрою та утримання зелених насаджень.

Заявлені вимоги до ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» ґрунтуються виключно на припущенні, що дерево, внаслідок падіння гілки якого спричинена шкода, зростало на прилеглій території будинку балансоутримувачем якого є ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр».

Утримання зелених насаджень, розташованих за адресою: місто Чернівці, вулиця Головна, 135, не належить до відання ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр».

За вказаною адресою знаходиться об`єкт природно-заповідно фонду, а саме: ботанічна пам`ятка природи місцевого значення «Група рідкісних дерев».

Відповідно до охоронного зобов`язання від 02 жовтня 2007 року, складеного Державним управлінням навколишнього природного середовища в Чернівецькій області Мінприроди України, Комунальна установа «Обласна консультативна стоматологічна поліклініка» дає зобов`язання щодо збереження режиму охорони та збереження ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Група рідкісних дерев».

Проте, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що саме ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» є балансоутримувачем зазначених зелених насаджень і на підприємство покладено обов`язок щодо їх утримання, оскільки згідно з охоронним зобов`язанням передбачено здійснення наступних заходів: попередження забруднення, засмічення промисловими та побутовими відходами, пошкодження дерев, діяльність, яка може негативно вплинути на стан заповідного об`єкту.

Однак, виконання будь-яких робіт на території пам`ятки природи місцевого значення «Група рідкісних дерев», в тому числі обрізки (омолодження крони), видалення дерев на ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» не покладалися.

Звертає увагу на те, що відповідальність за завдану позивачу майнову шкоду повинен нести і сам позивач, оскільки останній припаркував належний йому автомобіль у місці де відповідно до Правил дорожнього руху стоянка заборонена ближче ніж 5 метрів до контейнера для збирання побутових відходів.

Додатково вказує на те, що в матеріалах справи відсутні допустимі та достовірні докази, які підтверджують розмір завданої позивачу майнової шкоди.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з порушенням норм процесуального права.

Вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав, передбачених частиною 1 статті 270 ЦПК України, для ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки рішенням від 12 вересня 2024 року не вирішувалось питання в частині витрат на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві була заявлена вимога про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу та наведено (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу в сумі 10000 гривень.

З метою вирішення питання про судові витрати та стягнення їх з відповідача згідно з вимогами частини 8 статті 141 ЦПК України представником позивача, 07 серпня 2024 року було зроблено відповідну заяву про те, що на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи буде подано докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В процесі судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 поніс судові витрати на правничу допомогу адвоката, вартість яких склала 10000 гривень, що підтверджується відповідним договором про надання правничої допомоги від 22 листопада 2023 року, актом (детальним описом) виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом від 16 вересня 2024 року, квитанцією до прибуткового касового ордера від 16 вересня 2024 року (копія договору, акта виконаних робіт, квитанція до прибуткового касового ордера знаходяться в матеріалах справи).

Вказані докази були подані разом з заявою про ухвалення додаткового рішення від 16 вересня 2024 року.

На переконання позивача, суд не надав належної оцінки доказам понесених судових витрат на правничу допомогу, які були здійснені позивачем у зв`язку із судовим розглядом даної справи. Вважає, що факт отримання правничої допомоги та її вартість підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Вважає, що розмір понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 10000 гривень є реальним та справедливим, зважаючи на складність справи, її тривалість, витрачений адвокатом час та фінансовий стан позивача та відповідача. А судом першої інстанції було безпідставно та необґрунтовано відмовлено додатковим рішенням від 15 листопада 2024 року у задоволені заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на його користь витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Узагальнені доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» вказував на те, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» є балансоутримувачем зазначених дерев і відповідно до нормативно-правових актів, виданих центральними органами виконавчої влади, на відповідача покладено обов`язки по догляду за деревами, невиконання яких призвело до завдання шкоди позивачу.

Просив рішення суду першої інстанції від 12 вересня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Чернівецька міська рада у відзиві на апеляційну скаргу посилалася на те, що суд першої інстанції правильно встановив, що контроль за станом зелених насаджень на прилеглій до ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» території покладається на вказане підприємство, яке і є належним відповідачем у справі.

В зв`язку з чим доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр», а рішення суду першої інстанції від 12 вересня 2024 року залишити без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

29 серпня 2023 року близько 14 години 35 хвилин внаслідок падіння гілки з дерева на вулиці Головній, 135, в місті Чернівці було пошкоджено автомобіль марки «HYUNDAI», номерний знак НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (том 1, а.с.13), належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

Падіння гілки з дерева на вказаний автомобіль зафіксовано працівниками ЧРУП ГУНП Чернівецькій області (том 1, а.с.14-17).

Відповідно до довідки Чернівецького обласного центру з гідрометеорології від 12 грудня 2023 року №9924/04-13/261, максимальні пориви вітру 29 серпня 2023 року сягали 12-13 метрів за секунду (том 1, а.с.68).

Згідно з висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/126-23/8302-АВ від 02 жовтня 2023 року (том 1, а.с.38-55):

вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «HYUNDAI», номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, станом на 29 серпня 2023 року становить 100544 гривні 46 копійок;

вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «HYUNDAI», номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, станом на 29 серпня 2023 року становить 50058 гривень 51 копійка.

Відповідно до договору оренди нерухомого майна від 29 серпня 2014 року №149, Департамент економіки Чернівецької міської ради в інтересах територіальної громади міста Чернівці в особі першого заступника директора департаменту економіки Хімійчук С. В. з однієї сторони (орендодавець) та Комунальна установа «Чернівецька обласна консультативна стоматологічна поліклініка» з другої сторони (орендар), уклади договір, відповідно до якого, орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в окремій будівлі, з метою використання його під стоматологічну поліклініку (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 2.10 вказаного договору відшкодування плати за користування земельною ділянкою здійснюється орендарем на підставі окремого договору, укладеного з балансоутримувачем

Відповідно до пункту 4.1.6 договору, орендар зобов`язаний забезпечити санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої до об`єкта оренди території, в тому числі: а) забезпечити очистку прилеглої території, забрудненої його виробничою діяльністю; б)забезпечити підготовку обєкта оренди до експлуатації в осінньо-зимовий період; в)забезпечити очистку прилеглої території та тротуарів від снігу; г)забезпечити освітлення входів та прилеглої території в темний період доби(том 1, а.с.134-137).

Як вбачається з додаткового договору від 12 липня 2021 року б/н до договору оренди нерухомого майна від 29 серпня 2014 року № 149 орендодавцем за вказаним договором зазначено Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, а орендарем ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» (том 1, а.с.140).

Відповідно до охоронного зобов`язання від 02 жовтня 2007 року, складеного Державним управлінням навколишнього природного середовища в Чернівецькій області Мінприроди України, Комунальна установа «Обласна консультативна стоматологічна поліклініка» дає зобов`язання щодо збереження режиму охорони та збереження ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Група рідкісних дерев», згідно з рішення Чернівецького облвиконкому № 216 від 17 жовтня 1984 року в межах міста Чернівці, вулиця Головна, 135. Термін дії даного охоронного зобов`язання до зміни статусу чи категорії заповідального об`єкту або його ліквідації (том 1, а.с.153).

Зі змісту вказаного охоронного зобов`язання вбачається, що останнім встановлено вимоги з дотримання режиму заповідності та зокрема передбачено заборону щодо: забруднення, засмічення промисловими та побутовими відходами; пошкодження дерев; діяльність, яка може негативно вплинути на стан заповідного об`єкта.

Також, як вбачається зі змісту зобов`язання землекористувача (том 1, а.с. 154), Комунальна установа «Обласна консультативна стоматологічна поліклініка» відповідно до статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» надало згоду взяти під охорону ботанічну пам`ятку природи місцевого значення «Група рідкісних дерев», що знаходиться за адресою: місто Чернівці, вулиця Головна,135.

Згідно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» є правонаступником Комунальної установи «Обласна консультативна стоматологічна поліклініка» (том 1, а.с.159-161).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» та ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції від 12 вересня 2024 року не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Щодо вирішення позовних вимог, пред`явлених ОСОБА_1 до ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр», у частині відшкодування майнової шкоди

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 1 та пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на викладене, зобов`язання про відшкодування шкоди це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2024 року у справі №908/65/23 вказав на те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Водночас у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Тобто в деліктних зобов`язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 ЦК України).

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що саме потерпілий має довести належними та допустимими доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, врегульовано Законом України від 06 вересня 2005 року №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі Закон № 2807-IV).

За змістом статті 1 Закону № 2807-IV:

благоустрій населених пунктів комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;

заходи з благоустрою населених пунктів роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання;

зелені насадження деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 2807-IV суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно з частинами 1, 2 статті 12 Закону № 2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4)території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 2807-IV органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою.

Згідно з пунктами 1, 2, 7 частини 2 статті 18 Закону № 2807-IV підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані:

утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію;

утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об`єкти благоустрою (їх частини);

відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

За змістом частин 1-2 статті 24 Закону № 2807-IV підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть передавати об`єкти благоустрою на баланс підприємствам, установам, організаціям відповідно до частини першої статті 15 цього Закону.

Балансоутримувач об`єкта благоустрою з метою належного його утримання та здійснення своєчасного ремонту може залучати для цього на умовах договору інші підприємства, установи, організації.

З аналізу змісту вищенаведених положень Закону № 2807-IV колегія суддів приходить до висновку, що на підприємства, установи, організації у сфері благоустрою населених пунктів покладається обов`язок утримувати об`єкти благоустрою, розміщені на території земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону, визначену правилами благоустрою територію населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію, а також об`єкти благоустрою передані на їх баланс органами державної влади, органами місцевого самоврядування у порядку, встановленому частиною першою статті 15 цього Закону.

Як встановлено судами дерево, внаслідок падіння гілки якого на автомобіль позивача, останньому завдано майнову шкоду, відносилось до ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Група рідкісних дерев», яка розташована на земельній ділянці комунальної власності за адресою: м.Чернівці, вулиця Головна, 135.

Визначаючись із суб`єктом благоустрою, на який покладено обов`язок з належного утримання та догляду за зеленими насадженнями на вказаній території і відповідно зобов`язаний нести відповідальність за завдану позивачу майнову шкоду, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно з частиною 2 статті 28 Закону № 2807-IV охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об`єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об`єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

Частино 4 вищевказаної статті Закону № 2807-IV передбачено, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Типових правил благоустрою території населеного пункту, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 листопада 2017 року № 310 (далі Типові правила), утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою територіях загального користування здійснюється згідно з Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 27 липня 2006 року за № 880/12754, та цими Типовими правилами.

Також у вказаних Типових правилах міститься визначення поняття «прилегла територія» як території, яка межує із об`єктом благоустрою (його частиною) або спорудою (тимчасовою спорудою), розташованою на об`єкті благоустрою по його периметру (пункт 2 розділу І), а також вказівка на те, що межі утримання прилеглих територій підприємств, установ, організацій наведено у додатку до цих Типових правил (пункт 1 розділу VІІ).

Згідно з додатку до Типових правил межі утримання прилеглих територій підприємств, установ, організацій, які відносяться до об`єктів соціальної інфраструктури, становлять не менше 15 м від межі земельної ділянки до проїжджої частини вулиці.

Обов`язок утримання відповідної території покладається саме на суб`єкта господарювання.

Відповідно до пункту 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105 (далі Правил №105), балансоутримувач спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Відповідно до пункту 3.1 Правил №105 до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать: парки, парки культури та відпочинку, парки пам`ятки садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки, буферні парки, районні сади; дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші; сквери; міські ліси; зони рекреації; зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах, зони особливого використання земель; прибережні зелені насадження; зелені насадження прибудинкової території.

В свою чергу, пунктом 3.2 Правил №105 до елементів благоустрою віднесено серед іншого зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до пункту 5.5 Правил №105 відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Відповідно до Правил благоустрою населених пунктів Чернівецької міської територіальної громади, затверджених Рішення Чернівецької міської ради VІІІ скликання від 29 червня 2023 року № 1282 (далі Правила № 1282) благоустрій та утримання у належному стані територій парків, рекреаційних зон, садів, зон зелених насаджень, скверів здійснюють їх власники, балансоутримувачі таких об`єктів благоустрою або інші уповноважені власником особи, відповідно до цих Правил та інших нормативних актів (пункт 2.2.1).

Згідно з пунктом 2.9.9 Правила № 1282 відповідальність за утримання та належний догляд за зеленими насадженнями покладається на власників (орендарів) або балансоутримувачів земельних ділянок, на яких вони розташовані, зокрема:

а) на об`єктах благоустрою комунальної власності на орендарів (користувачів) земельних ділянок комунальної власності та, у разі їх відсутності, на Чернівецький міський комунальний виробничий трест зеленого господарства та протизсувних робіт (в тому числі щодо дерев алейної висадки, повздовж проїжджої частини вулиці, а також знесення аварійних дерев), окрім дерев, передбачених абзацом 2 цього пункту.

Утримання таналежний доглядза деревамина вулицяхперед будівлямидо проїжджоїчастини,всередині квартальнихнасаджень (окрім дерев алейної висадки, повздовж проїжджої частини вулиці, а також знесення аварійних дерев) покладається на власників (орендарів) житлових, громадських і промислових будівель та споруд, а також на власників будівель побуту, торгівлі, освіти, охорони здоров`я тощо, які розташовані у житлових районах;

б) на територіях підприємств, установ, організацій, а також на прилеглих до них ділянках і санітарно-захисних зонах на ці підприємства, установи, організації (окрім дерев алейної висадки, повздовж проїжджої частини вулиці).

Згідно з додатку 1 до Правил № 1282 межі утримання прилеглих територій підприємств, установ, організацій, які відносяться до об`єктів соціальної інфраструктури, закладів охорони здоров`я та навчальних закладів становлять не менше 15 м від межі земельної ділянки до проїжджої частини вулиці.

Обов`язок утримання відповідної території покладається на суб`єкта господарювання, що експлуатують такі об`єкти.

У справі, що переглядається:

ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» як правонаступник Комунальної установи «Обласна консультативна стоматологічна поліклініка» відповідно до договору оренди нерухомого майна від 29 серпня 2014 року №149 є орендарем нежитлового приміщення, розташованого за адресою: місто Чернівці, вулиця Головна, 135.

внаслідок падіння гілки з дерева, яке знаходилось на прилеглій до будівлі ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» території, на автомобіль ОСОБА_1 , останньому завдано майнову шкоду;

враховуючи довідку Чернівецького обласного центру з гідрометеорології від 12 грудня 2023 року №9924/04-13/261, небезпечні метеорологічні явища протягом доби 29серпня 2023року у місті Чернівці були відсутні.

на ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» відповідно до закону покладено обов`язок щодо належного утримання та догляду за зеленими насадженнями на прилеглій до підприємства території;

розмір шкоди майну позивача внаслідок його пошкодження згідно з висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи від 02 жовтня 2023 року склав 100544 гривні 46 копійок.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки пошкодження автомобіля позивача сталось внаслідок падіння гілки з дерева, розташованого на вулиці Головна, 135, в місті Чернівцях, на прилеглій до будівлі ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» території, і останнім не доведено відсутність протиправності та його вини, то відповідальність за завдану позивачу шкоду покладається саме на підприємство як суб`єкта благоустрою відповідального за утримання та догляд за зеленими насадженнями на відповідній території.

При цьому доведеною є наявність протиправної бездіяльність ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр», яка виразилась у невчиненні комплексу заходів, передбачених положеннями Правил №105, з догляду за зеленими насадженнями їх належного обстеження як суб`єктом відповідальним за утримання об`єктів благоустрою на відповідній території.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково послався на те, що ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» є балансоутримувачем відповідних зелених насаджень, оскільки останні у порядку, встановленому частиною 1 статті 15 Закону № 2807-IV, органом місцевого самоврядування підприємству не передавались.

Однак такий помилковий висновок суду не потягнув за собою неправильне вирішення справи.

Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування завданої позивачу шкоди, судом першої інстанції помилково не враховано ту обставину, що автомобіль ОСОБА_1 у момент падіння гілки з дерева знаходився безпосередньо перед контейнером для збирання побутових відходів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами у формі фотографій з місця події (том 1, а.с.199-203).

Зокрема як вбачається матеріалів фотофіксації (том 1, а.с.201), автомобіль позивача у момент падіння гілки з дерева розташований від контейнера для збирання побутових відходів на відстані, що є значно ближчою ніж 5 метрів, фактично впритул до контейнера.

У судовому засіданні від 14 січня 2025 року представник позивача вказану обставину не заперечувала, а також підтвердила, що відповідні матеріали фотофіксації є достовірними.

Відповідно до підпункту «е» пункту 15.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, забороняється стоянка ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази того, що місце розміщення контейнера для збирання побутових відходів не відповідає вимогам законодавства.

В зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 сприяли виникненню шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що причиною пошкодження автомобіля позивача стала в тому числі і особиста груба необережність постраждалого, який здійснив стоянку транспортного засобу з порушенням Правил дорожнього руху, водночас приходить до висновку, що ця обставина не звільняє відповідача ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» від цивільно-правової відповідальності, вина якого у неналежному утриманні об`єктів благоустрою доведена, однак підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 07 березня 2024 року у справі № 177/759/23.

За викладеного, колегія суддів, визначаючи розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 , враховуючи факт наявності грубої необережності останнього, приходить до висновку про зменшення розміру відшкодування до 50272 гривень 23 копійок, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Щодо вирішення позовних вимог, пред`явлених ОСОБА_1 до ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр», у частині відшкодування моральної шкоди

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

У справі, що переглядається:

позивач вказував, що через пошкодження його транспортного засобу він зазнав моральної шкоди, яка полягала у моральних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв`язків, яких він зазнав у зв`язку з пошкодженням його майна, неможливості користування власним автомобілем тривалий час;

з урахуванням встановлених обставин справи та розподілу тягаря доказування відсутні підстави стверджувати, що ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» доведено відсутність протиправності поведінки та вини в завданні моральної шкоди.

В зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що саме на ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» покладено обов`язок відшкодовувати позивачу моральну шкоду в силу вимог частини 1 статті 1167 ЦК України.

При цьому, з огляду на висновок апеляційного суду про те, що причиною пошкодження автомобіля позивача стала в тому числі і особиста груба необережність постраждалого, наявними є підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди з урахуванням ступеня вини позивача відповідно до положень статті 1193 ЦК України, які є загальними (застосовуються незалежно від характеру завданої шкоди), і підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Хоча судом першої інстанції не надано оцінки вказаним обставинам, проте це не призвело до неправильного вирішення позову в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 50000 гривень є завищеним та не відповідає засадам розумності та справедливості, а також є не доведеним у такому розмірі, а тому, виходячи із характеру, глибини фізичних та душевних страждань позивача, з ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр», як відповідача з вини якого дана шкода була завдана, підлягає стягненню 2000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів, вважає помилковими доводи представника ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр», висловлені у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, про наявність підстав для покладення на ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» та Чернівецьку міську раду солідарної відповідальності за завдану позивачу майнову та моральну шкоду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

За встановлених судами обставин справи, зокрема встановлення особи відповідальної за утримання та догляд за деревом, внаслідок падіння якого пошкоджено автомобіль позивача, у діях Чернівецької міської ради відсутні протиправність та вина у завданні шкоди позивачу, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень частин 1, 2 статті 1190 ЦК України.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 13 березня 2024 року у справі №521/11727/18.

Крім того, представником ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» у судовому засіданні 08 січня 2024 року підтверджено, що дерево з якого впала гілка на автомобіль позивача знаходилося на прилеглій до підприємства території.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що оскільки на підприємство як правонаступника прав та обов`язків Комунальної установи «Обласна консультативна стоматологічна поліклініка» відповідно до охоронного зобов`язання від 02 жовтня 2007 року покладено обов`язок здійснення наступних заходів: попередження забруднення, засмічення промисловими та побутовими відходами, пошкодження дерев, діяльність, яка може негативно вплинути на стан заповідного об`єкту, а тому підприємство не є відповідальним за утримання та належний догляд зелених насаджень.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року № 2456-XII (далі Закон № 2456-XII) до природно-заповідного фонду України належать: штучно створені об`єкти ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Відповідно до статті 27 Закону № 2456-XII пам`ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Оголошення пам`яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

За змістом частини 4 статті 28 Закону № 2456-XII власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до частини 5 статті 53 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Виходячи з змістовного аналізу змісту вищенаведених норм Закону № 2456-XII та сфери його правового регулювання, колегія суддів приходить до висновку, що охоронне зобов`язання від 02 жовтня 2007 року жодним чином не звільняє ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» від обов`язків, встановлених Законом № 2807-IV, Правилами №105, Правилами № 1282, щодо утримання об`єктів благоустрою на прилеглій до підприємства території, не змінює таких, а й навпаки покладає на особу додаткові обов`язки, спрямовані на охорону та збереження пам`ятки природи.

Щодо позовних вимог, пред`явлених ОСОБА_1 до Чернівецького міського комунального виробничого тресту зеленого господарства та протизсувних робіт, Чернівецької міської ради

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року в справі № 359/2087/19 (провадження № 61-19150св20) вказано, що «у справі, що переглядається, відповідач ОСОБА_2 судові рішення про їх виселення не оскаржував, своїм правом приєднання до касаційної скарги не скористався. Така процесуальна поведінка цих відповідача свідчить про згоду з оскарженими судовими рішеннями. Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_3 не навела переконливих доводів, яким чином оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 порушує її права та інтереси за умови, що цей відповідач судові рішення не оскаржив, тобто погодився з ними».

Аналіз аргументів апеляційної скарги ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» свідчить, що хоч підприємство і просило апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції повністю, проте не наводило доводів в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернівецького міського комунального виробничого тресту зеленого господарства та протизсувних робіт, Чернівецької міської ради, а також не обґрунтувало, яким чином оскаржене судове рішення в цій частині позовних вимог порушує його права та інтереси.

Позивач ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові до Чернівецького міського комунального виробничого тресту зеленого господарства та протизсувних робіт, Чернівецької міської ради не оскаржував, а отже погодився із таким рішенням суду.

За таких обставин у апеляційного суду відсутні підстави для перегляду рішення суду першої інстанції у вказаній частині.

Зазначене узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного суду від 15 лютого 2023 року у справі № 164/1772/19.

Щодо оскарження додаткового рішення від 15 листопада 2024 року

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України)

Згідно з частинами 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 134 ЦПК України встановлено правило, за яким разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини 13 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року в справі № 372/1561/23 вказав на те, що вимога частини 8 статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Указані висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до частини 1 статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, висловив правову позицію про те, що судове рішення має містити відповіді на всі заявлені позивачем (третьою особою) вимоги, зазначити у разі потреби їх розмір, а також вирішити питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги. Таким чином, питання розподілу судових витрат та способу виконання судового рішення, у разі вирішення питання про право, є обов`язком суду, що вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Колегія суддів виходить із того, що за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, ЦПК України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина 1 статті 246); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141; 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 270).

Отже, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку, визначеному статтею 270 ЦПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві представник позивача вказав, що попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції становить 10000 гривень (а.с. 26-29).

Як вже зазначалося, системний аналіз вищенаведених норм права, а також наявних висновків Верховного Суду дає підстави для висновку, що під час розгляду справи судом першої інстанції останній зобов`язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи. За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п`ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для зазначеного випадку пункт 5 частини 7 статті 265 ЦПК України встановлює, що у резолютивній частині рішення суду вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Відповідно, в межах ключового питання у цій справі під час перевірки дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог перевірці і оцінці підлягають такі обставини (у сукупності): (1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи; (2)наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в позовній заяві була вказана вимога про стягнення з відповідачів судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, та наведено (орієнтовний) розрахунок суми таких витрат, зокрема на правничу допомогу в сумі 10000 гривень (том 1, а.с. 8).

07 серпня 2024 року представником позивача подано до суду письмову заяву про наявність судових витрат та подання доказів на їх підтвердження протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у справі, тобто з дотриманням вимог частини 8 статті 141 ЦПК України (том 1, а.с.244).

16 вересня 2024 року представником позивача адвокатом Кодрян Я.Д. через підсистему «Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі з метою вирішення питання про судові витрати, а саме стягнення з відповідача ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 гривень.

До вказаної заяви додано: 1) копію ордера серії СЕ №1074701 від 12 грудня 2023 року; 2)копію договору про надання правничої допомоги від 22 листопада 2023 року; 3) копію акта (детальний опис) виконаних робіт (наданих послуг) від 16 вересня 2024 року; 4)копію квитанції до прибуткового касового ордера №142 від 16 вересня 2024 року (том 2, а.с. 1-7)

Тобто, до 12вересня 2024року (ухвалення судом рішення по суті спору) позивач подав до суду заяву про намір скористатися правом на подання доказів для підтвердження заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

В подальшому 16 вересня 2024 року, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, представником позивача подано до суду докази понесення витрат на правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, судом першої інстанції не вирішувалось.

В зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав, передбачених частиною 1 статті 270 ЦПК України, для ухвалення додаткового рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження, а тому додаткове рішення від 15 листопада 2024 року підлягає скасуванню з підстав порушення судом першої інстанції при його ухваленні норм процесуального права.

Колегія суддів, визначаючись із розміром витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу у суді першої інстанції, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи, виходить із наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 червня 2020 року у справі №211/1674/19 вказала на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137, частина 8 статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр», заперечуючи проти заявленого позивачем до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу, вказувало на те, що представником позивача не доведено пов`язаність витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень саме з розглядом цієї справи.

Посилалось на те, що надані адвокатом послуги, об`єм виконаних робіт, є очевидно неспівмірними з фактично визначеною їх вартістю у сумі 10000 гривень (том 2, а.с. 117-118).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в суді першої інстанції надавала правничу допомогу адвокат Кодрян Я.Д., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 22 листопада 2024 року (том 2, а.с. 5), ордером серії СЕ №1074701 від 12 грудня 2024 року (том 2, а.с.3), актом (детальним описом) виконаних робіт (наданих послуг) у справі №725/10170/23 від 16 вересня 2024 року (том 2, а.с. 6).

Також на підтвердження оплати наданих послуг представником Кодрян Я.Д. долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16 вересня 2024 року №142 на суму 10000 гривень (том 2, а.с. 6).

Відповідно до пункту 4.1 договору від 22 листопада 2024 року вартість послуг адвоката становить 10000 гривень.

Зі змісту акта від 16 вересня 2024 року вбачається, що надані адвокатом послуги у справі включають: 1) опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та наявної судової практики у аналогічних спорах, формування правової позиції, консультування з клієнтом, розяснення з правових питань (2 години); 2)підготовку та складання адвокатського запиту, витребування та збирання доказів (2 години); 3)підготовку позовної заяви, формування додатків до позовної заяви (5 годин).

З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що позовна заява складена на 9 сторінках (том 1, а.с.1-9) та до вказаної заяви долучено додатки на 52 аркушах (том 1, а.с.10-62).

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих ОСОБА_2 послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу у сумі 10000 гривень підлягають розподілу за результатами розгляду цієї справи.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 12 вересня 2024 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому слід:

змінити мотивувальну частину рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» про стягнення майнової та моральної шкоди відповідно до змісту цієї постанови.

резолютивну частину рішення суду в частині стягнення з ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 100544 гривні 46 копійок змінити, виклавши її в наступній редакції.

Стягнути з ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 50272 (п`ятдесят тисяч двісті сімдесят дві) гривні 23 копійки.

В решті рішення слід залишити без змін.

Додаткове рішення суду першої інстанції від 15 листопада 2024 року ухвалене з порушенням норм процесуального права, а тому його слід скасувати.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 2 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду:

позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

ОСОБА_1 заявлено дві самостійні вимоги майнового характеру (стягнення майнової та моральної шкоди).

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, загальною сумою всіх вимог.

Ціна позову у справі складає 150544 гривні 46 копійок (100544,46 (за вимогою про стягнення майнової шкоди) + 50000,00 (за вимогою про стягнення моральної шкоди).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2023 року 2684 гривні.

Отже, за подання позовної заяви, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1505 гривень 44 копійки (150544,46 х 1%).

Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем, що підтверджується квитанцією від 03 грудня 2023 року №4848-8121-1957-2679 (том 1, а.с. 10).

Також позивачем сплачено судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 16 вересня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією від 27 вересня 2024 року №7PC5-BEAK-X00M-5AX3 (том 2, а.с.23).

Позов ОСОБА_1 задоволено частково на 52272 гривні 23 копійки (частково задоволено вимогу про стягнення майнової шкоди у сумі 50272 гривні 23 копійки та частково задоволено вимогу про стягнення моральної шкоди у сумі 2000 гривень), що у відсотковому співвідношенні до ціни позову становить 34,72% (52272,23 / 150544,46 х 100).

Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 732 гривні 95 копійок (1505,44 + 605,60) х 34,72%).

Також в мотивувальній частині цієї постанови апеляційний суд прийшов до висновку, що підлягають розподілу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 у суді першої інстанції, у сумі 10000 гривень.

В зв`язку з цим, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 3472 гривні 40 копійок (10000,00 х 34,72%) в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За подання апеляційної скарги ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» підлягав сплаті судовий збір у сумі 2258 гривень 16 копійок (1505,44 х 150%).

Судовий збір у вказаному розмірі сплачений відповідачем, що підтверджується платіжною інструкцією від 11 жовтня 2024 року №780 (том 2, а.с. 50).

Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ОКНП «Чернівецький обласний стоматологічний центр» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1474 гривні 13 копійок (2258,16 х 65,28%).

Тому слід провести взаємозалік судових витрат у справі, які в результаті стягнути з ОКНП «Чернівецькийобласний стоматологічнийцентр» на користь позивача в сумі 2730 гривень 82 копійки (732,95 + 3472,00 1474,13).

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний стоматологічний центр» задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 вересня 2024 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний стоматологічний центр» про стягнення майнової та моральної шкоди відповідно до змісту цієї постанови.

Резолютивну частину рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 вересня 2024 року в частині стягнення з Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 100544 гривні 46 копійок змінити, виклавши її в наступній редакції.

Стягнути з Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 50272 (п`ятдесят тисяч двісті сімдесят дві) гривні 23 копійки.

В решті рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 15 листопада 2024 року скасувати.

Змінити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи №725/10170/23 в судах першої та апеляційної інстанцій.

Стягнути з Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2730 (дві тисячі сімсот тридцять) гривень 82 копійки.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15 січня 2025 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді: Наталія ПОЛОВІНКІНА

Ірина Перепелюк