Постанова

від 28.10.2024 по справі 140/25901/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/25901/23 пров. № А/857/25224/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Ремонтного житлово-комунального підприємства № 1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.11.2023р. в адміністративній справі за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській обл. до Ремонтного житлово-комунального підприємства № 1, Ковельської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання привести захисну споруду в стан повної готовності (суддя суду І інстанції: Мачульський В.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 20.11.2023р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

28.08.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) керівник Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління /ГУ/ Державної служби України з надзвичайних ситуацій /ДСНС/ у Волинській обл. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача Ремонтного житлово-комунального підприємства /РЖКП/ № 1 та Ковельської міської ради щодо приведення у стан готовності захисної споруди № 04123, яка знаходиться за адресою: Ковельський район, м.Ковель, вул.Сагайдачного, 7, з метою використання її за призначенням;

зобов`язати РЖКП № 1 та Ковельську міську раду привести у стан готовності захисну споруду № 04123, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., Ковельський район, м.Ковель, вул.Сагайдачного, 7, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ /МВС/ України № 579 від 09.07.2018р. (а.с.1-16).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами (а.с.85 і на звороті).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.11.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність РЖКП № 1 та Ковельської міської ради щодо приведення протирадіаційного укриття № 04123 у стан готовності відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затв. наказом МВС України № 579 від 09.07.2018р.; зобов`язано РЖКП № 1 та Ковельську міську раду в межах компетенції та повноважень вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди № 04123, що знаходиться за адресою: Волинська обл., Ковельський район, м.Ковель, вул.Сагайдачного,7, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затв. наказом МВС України № 579 від 09.07.2018р.

Не погодившись із винесеним рішенням суду, його оскаржив відповідач РЖКП № 1, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині заявлених до апелянта вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову щодо апелянта відмовити (а.с.204-213).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що відповідачем РЖКП № 1 належними, допустимими та достатніми доказами, а саме: актом приймання-передачі основних засобів від 28.02.2022р., актом від 15.03.2022р., технічним звітом від 07.09.2023р., актом від 05.07.2021р. встановлено неможливість подальшого утримання та експлуатації будівлі сховища № 04123 захисної споруди по вул.Сагайдачного, 7 в м.Ковелі Волинської обл. як захисної споруди цивільного значення через набуття нею аварійного стану (до приймання на баланс РЖКП № 1 28.02.2022р.) та технічної неможливості її відновлення (необхідності провести повний демонтаж будівельних конструкцій (стін та перекриття) та виконати нове будівництво захисної споруди цивільного захисту населення у відповідності діючих будівельних норм), постійного затоплення (підтоплення) захисних споруд ґрунтовими водами, що узгоджується з Вимогами щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затв. наказом МВС України № 579 від 09.07.2018р.

Позивач керівник Ковельської окружної прокуратури скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.117-123).

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, згідно інформації Ковельського районного управління ГУ ДСНС України у Волинській обл. № 48-3-01-123/48 03.03 від 08.02.2023р. на території Ковельської міської ради наявні споруди цивільного захисту, які перебувають у комунальній власності Ковельської міської ради (а.с.17-24).

Зокрема, сховище відповідно до паспорту споруди цивільного захисту знаходиться по вул.Сагайдачного, 7 в м.Ковель Ковельського району та становить площу 34,1 кв.м; введена в експлуатацію споруда у 1989 році; вказане укриття в разі наявної загрози розраховане на утримання у ньому 50 осіб.

З облікової картки даної захисної споруди цивільного захисту вбачається, що обліковий номер вищевказаного укриття 04123, форма власності комунальна, балансоутримувач РЖКП № 1, стан готовності не готове.

Відповідно до відомостей, що розміщені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, засновником даного РЖКП № 1 є Ковельська міська рада.

Сховище № 04123, що знаходиться по вул.Сагайдачного, 7 в м.Ковелі, перебуває на балансі РЖКП № 1, що підтверджується розпорядженням Ковельського міської ради від 01.12.2004р. (а.с.32).

Рішенням Ковельської міської ради № 8/144 від 22.04.2021р. реорганізовано РЖКП № 2 (код ЄРДПОУ 30514430) шляхом приєднання до РЖКП № 1 (код ЄРДПОУ 30653356) (а.с.28-29). Цим рішенням встановлено, що РЖКП № 1 є правонаступником майнових прав та обов`язків реорганізованого РЖКП № 2, а також усіх соціально-економічних зобов`язань перед найманими працівниками вказаних юридичних осіб.

Відповідно до технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна захисна споруда цивільного захисту (цивільної оборони) № 04123, що знаходиться по вул. Сагайдачного, 7 в м.Ковель є окремо розташованим сховищем (а.с.53).

Неготовність сховища № 04123 підтверджується інформацією Ковельського районного управління ГУ ДСНС України у Волинській обл. № 48-03-01-1244/48 03.03 від 20.07.2023р. та долученими актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, що проведено балансоутримувачем 05.07.2021р., 07.07.2022р. та 26.07.2023р.

Зазначеними актами оцінки стану готовності захисної споруди встановлено відсутність захисно-герметичних воріт, дверей, ставень, механізмів задраювання, системи вентиляції, запірної арматури, виносних баків, пудр - клозетів, системи електропостачання та електроосвітлення, заземлення електрообладнання, гідроізоляції, робочого інструменту з обслуговування захисної споруди, документації на захисну споруду, що підтверджують проведення щорічних оглядів захисної споруди.

Сховище по вул.Сагайдачного, 7 в м.Ковель є стратегічно важливою спорудою цивільного захисту, яка при необхідності, а саме внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, здатна розмістити 50 осіб.

Крім цього, Ковельською окружною прокуратурою 01.08.2022р. внесено відомості до ЄРДР під № 42022032110000065 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, за фактом службової недбалості в діях службових осіб органів місцевого самоврядування Ковельського району при приведенні в готовність та проведенні технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту.

У межах здійснення досудового розслідування цього кримінального провадження 26.07.2023р. слідчим із участю спеціаліста-головного фахівця цивільного захисту Ковельського РУ ГУ ДСНС у Волинській обл. Милостивої М.А., заступника міського голови ОСОБА_1 , начальника відділу з питань цивільного захисту та екологічної безпеки Дідковського Ю.М., заступника начальника РЖКП № 1 м.Ковеля ОСОБА_2 проведеного огляд приміщення сховища за № 04123 (а.с.62-64).

В ході вказаного огляду підтверджено наявність наступних порушень у сфері цивільного захисту населення, що допущено балансоутримувачем - РЖКП № 1, а саме: між покрівлею та дверима виявлено щілини, підлоговим покриттям є пісок, будь-яких запасних виходів-входів із сховища не виявлено, на стінах та стелі є сліди підтоплення, в приміщенні підвищена вологість, системи вентиляції, водопостачання, каналізаційної системи, системи опалення, електропостачання та електроосвітлення не виявлено, захисна споруда підлягає капітальному ремонту.

Посилаючись на акти обстеження та технічний звіт, відповідачі вважають, що вказана захисна споруда не відповідає будівельним нормам та стандартам для будівель цивільного захисту та не придатна для нормальної експлуатації, не здатна виконувати свої функції, а тому недоцільно проводити її ремонт.

Вважаючи, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність щодо приведення захисного укриття № 04123 у стан готовності, керівник Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Волинській обл. звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на початок збройної агресії проти України наявна на території Ковельської міської ОТГ захисна споруда цивільного захисту № 04123 (балансоутримувач РЖКП № 1 КП), що знаходиться по вул. Сагайдачного, 7 в м.Ковелі не була готова до використання за призначенням, через що не здатна забезпечити захист цивільного населення. Вказані обставини підтверджуються актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, що проведено 05.07.2021р., 07.07.2022р. та 26.07.2023р.

Систематичне невжиття Ковельською міською радою та РЖКП № 1 визначених законодавством заходів з метою приведення сховища № 04123 до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

При цьому, на момент розгляду справи судом вказана споруда не виключена з фонду захисних споруд та відсутнє документальне погодження на виключення будівлі сховища № 04123 від ГУ ДСНС України у Волинській обл.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами, та враховуючи також, що у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх судового захисту, тому поданий в інтересах держави позов керівника Ковельської окружної прокуратури належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльність РЖКП № 1 та Ковельської міської ради щодо приведення протирадіаційного укриття №04123 у стан готовності відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затв. наказом МВС України від 09.07.2018р. № 579; зобов`язання РЖКП № 1 та Ковельську міську раду в межах компетенції та повноважень вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди № 04123, що знаходиться за адресою: вул.Сагайдачного,7, м.Ковель, Ковельський район, Волинська обл., з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затв. наказом МВС України № 579 від 09.07.2018р.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що в апеляційного суду є наявними визначені приписами ст.319 КАС України підстави для скасування рішення суду із залишенням позовної заяви без розгляду.

Такий висновок слідує з наступних обставин, які були залишені поза увагою судом першої інстанції.

Підставою для представництва керівника Ковельської окружної прокуратури інтересів держави визначена бездіяльність відповідачів, яка полягає у неприведенні захисної споруди в стан готовності до використання.

Ключовим питання у цій справі є наявність або відсутність у керівника Ковельської окружної прокуратури права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Волинській обл. до РЖКП № 1, Ковельської міської ради.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.3-5 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 ч.1 ст.2 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014р. «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із ч.3 ст.23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018р. у справі № 822/1169/17, від 13.05.2021р. у справі № 806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18.

Своє право на звернення до суду з цим позовом керівник Ковельської окружної прокуратури обґрунтовує бездіяльністю ГУ ДСНС у Волинській обл., яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду в стан готовності до використання.

Тобто, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС у Волинській обл. Але, з огляду на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, у зв`язку із чим з цим позовом звертається саме прокурор.

З огляду на зазначене, колегія суддів враховує таке.

У позовній заяві, яку подав прокурор, він визначив, що підставою пред`явлення цього позову є саме бездіяльність органу державної влади (ГУ ДСНС у Волинській обл.) у здійсненні своїх функцій, а тому саме в інтересах ГУ ДСНС у Волинській обл. як позивача у цій справі прокурор подав позов.

В контексті наведеного варто з`ясувати, чи наділений ГУ ДСНС у Волинській обл. належним обсягом компетенції щоб набути повноваження позивача у цій справі.

Відповідно до ч.8 ст.32 КЦЗ України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (ч.15 ст.32 КЦЗ України).

Згідно із п.3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затв. постановою КМ України № 138 від 10.03.2017р., балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (п.9 Порядку № 138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (п.12 Порядку № 138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України № 579 від 09.07.2018р. (надалі Наказ № 579).

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (п.1 розділу ІІ Наказу № 579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (п.7 розділу ІІ Наказу № 579).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затв. постановою КМ України № 1052 від 16.12.2015р., встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно із п.3 Положення № 1052 основними завданнями ДСНС є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до п.4 Положення № 1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;

здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;

організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання;

складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;

застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

Законом України № 2228-IX від 21.04.2021р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» із КЦЗ України виключено ст.67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Одночасно, вказаним Законом КЦЗ України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Тобто, законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (п.48 ст.17-1 КЦЗ України).

Звідси, на підставі аналізу зазначених норм законодавства суд апеляційної інстанції констатує, що КЦЗ України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Волинській обл. на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.

Тому прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03.08.2023р. у справі № 260/4120/22, від 05.09.2023р. у справі № 260/4044/22, від 21.12.2023р. у справі № 400/4238/22.

У частині доводів позивача про зміни, внесені Законом України № 2655-IX від 06.10.2022р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності», колегія суддів зазначає наступне.

Вказаним Законом дійсно пункт 48 ч.2 ст.17-1 КЦЗ України після слів «адміністративного суду щодо» доповнити словами «допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо», а після слів «здоров`ю людей» - словами «з інших підстав, визначених законом».

Водночас, вказані зміни не впливають на висновок суду в цій справі про те, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (а після вказаних змін до КЦЗ - допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Зміна (розширення) підстав звернення з такими позовами не має принципового значення для вирішення розглядуваного спірного питання.

Відсутність же підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні ст.108 КАС України має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (п.1 ч.1 ст.155 КАС України, п.1 ч.1 ст.240 КАС України).

Аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду в справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, дійшов Верховний Суд у постановах від 18.07.2019р. (справа № 826/15794/17), від 23.10.2019р. (справа № 0640/4292/18), від 04.11.2021р. (справа № 826/9937/17) та від 13.04.2022р. (справа № 813/3584/17).

Отже, суд першої інстанції помилково розглянув позовні вимоги по суті.

Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

У зв`язку з викладеним, постановлене судом першої інстанції рішення відповідно до ч.1 ст.319 КАС України підлягає скасуванню, а заявлені позовні вимоги - залишенню без розгляду, з вищевикладених мотивів.

Також в порядку ст.139 КАС України та Закону України «Про судовий збір» понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта РЖКП № 1.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.3 ч.1 ст.315, ст.319, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ремонтного житлово-комунального підприємства № 1 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.11.2023р. в адміністративній справі № 140/25901/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській обл. до Ремонтного житлово-комунального підприємства № 1, Ковельської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання привести захисну споруду в стан повної готовності, - залишити без розгляду.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Ремонтне житлово-комунальне підприємство № 1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 28.10.2024р.