Постанова

від 15.10.2024 по справі 300/3327/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3327/24 пров. № А/857/20656/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань Кулабухової М.М.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року (головуючий суддя: Матуляк Я.П., місце ухвалення м. в Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «ТЕРРА-ЛІДЛЕНТ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Івано-Франківській області № 5/09-19-04-07-14 від 20.03.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку Фермерського господарства «ТЕРРА-ЛІДЛЕНТ». Зобов`язано Головне управління ДПС в Івано-Франківській області внести до реєстру платників єдиного податку відомості про Фермерське господарство «ТЕРРА-ЛІДЛЕНТ» як платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік. Стягнуто з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань, на користь Фермерського господарства «ТЕРРА-ЛІДЛЕНТ», судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Представник позивача Візінський В.В., 04.07.2024 звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь Фермерського господарства «ТЕРРА-ЛІДЛЕНТ» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи № 300/3327/24.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь фермерського господарства «ТЕРРА-ЛІДЛЕНТ понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 гривень.

З цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що додаткове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що аналізуючи докази які подані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу та фактичні обставини справи, вважає, що сума витрат, яку позивач просить відшкодувати є явно завищеними.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що розмір понесених позивачем витрат в сумі 10 000 грн підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.

Представник позивача, 10.10.2024 подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: договір про надання правової допомоги від 23.04.2024, акт приймання-передачі виконаної роботи від 26.04.2024, платіжна інструкція від 26.04.2024 за № 409, ордер серії АТ № 1067553 від 23.04.2024.

Так, згідно акта приймання-передачі виконаної роботи від 26.04.2024 адвокат Візінський В.В. подав наступні послуги:

- проведення усної консультації - 1 год;

- вивчення та правовий аналіз матеріалів справи і судової практики 3 год;

- складання позовної заяви- 4 год;

- та формування додатків до позовної заяви - 2 год.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правничу допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що приписами ч. 7 ст. 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідачем до суду першої інстанції не надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що документально підтверджені витрати позивача на правову допомогу, понесені ним в суді першої інстанції у загальному розмірі 10 000 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі № 300/3327/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін У зв`язку з перебуванням судді Матковської З.М. у відрядженні з 20.10.2024 по 25.10.2024 повний текст судового рішення складено та підписано 28.10.2024.