Постанова

від 28.10.2024 по справі 140/33085/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/33085/23 пров. № А/857/8735/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Ніколіна В. В., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Державної установи "Луцький слідчий ізолятор" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі №140/33085/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Луцький слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Ксензюк А. Я.,

дата ухвалення рішення 06 березня 2024 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Державної установи "Луцький слідчий ізолятор", в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди за період з 24 лютого 2022 року по 07 липня 2022 року включно, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відповідно до п.8 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 №925/5; зобов`язати Державну установу "Луцький слідчий ізолятор" здійснити йому нарахування та виплату додаткової винагороди за період з 24 лютого 2022 року по 07 липня 2022 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відповідно до п.8 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 №925/5 з урахуванням раніше виплачених сум у розмірі 85766,50 грн; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки виплати при звільненні додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відповідно до п.8 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 №925/5, за період з 01 березня 2023 року по день прийняття остаточно судового рішення у даній справі включно, розрахунок якої провести за такою формулою: 454,68 грн (середньоденний заробіток позивача) помножити на 77% (істотність частки недоплаченої суми) та помножити на кількість календарних днів затримки розрахунку з 01 березня 2023 року по день прийняття остаточно судового рішення у даній справі включно.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року у розмірі 30000,00 грн щомісячно, за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року. Зобов`язано Державну установу «Луцький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року у розмірі 30 000,00 грн щомісячно за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Державну установу «Луцький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати при звільненні додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року з розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 454,68 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися у 2023 році з наказу від 28 лютого 2023 року №14/ОС про звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України та інших документів, виданих при звільненні, однак до суду із позовом звернувся лише 01 листопада 2023 року, пропустивши строк, передбачений ч.5 ст.122 КАС України. Вказує, що отримання листа від 10 жовтня 2023 року №Сі/9-41-23/С-40 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення свої прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії. Щодо виплати додаткової винагороди за Постановою №168, то звертає увагу на те, що виплата цієї винагороди в силу приписів п.1 Постанови №168 здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Вказує, що виплата додаткової винагороди за Постановою №168, в тому числі позивачу, відбулась на підставі наказів по установі від 27 травня 2022 року №40/ОС-22 та від 16 серпня 2022 року №59/ОС-22, які позивачем не оскаржуються. Зауважує, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДКВС, а саме: щомісячні його види виплачуються пропорційно відпрацьованому часу. Оскільки додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, відноситься до щомісячних видів грошового забезпечення, тому вона також підлягає виплаті пропорційно відпрацьованому відповідною особою часу в порядку, встановленому пунктом 8 Порядку №925/5, а саме: розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць (30000,00 грн) на кількість календарних днів цього місяця. Тобто чинним законодавством передбачено, що виплата грошового забезпечення (заробітної плати), як основного, так і додаткового, проводиться за фактично відпрацьований час, і додаткова винагорода передбачена Постановою №168 не є виключенням із загального правила. Таким чином, нараховуючи позивачу додаткову винагороду від фактично відпрацьованого часу у відповідному місяці, відповідач діяв правомірно, а тому підстави для задоволення позову відсутні. З врахуванням наведеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що при вирішенні спору щодо оплати праці за період по 19 липня 2022 року особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, при цьому тримісячний строк застосовується в разі недоплати праці з 19 липня 2022 року, оскільки його вимоги про стягнення заробітної плати заявлені за період до 19 липня 2022 року, тому застосовується норма частини другої статті 233 КЗпП України до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX. Вказує, що розмір додаткової винагороди мав бути виплачений у розмірі 30000,00 грн незалежно від відпрацьованих годин, а у разі відпрацювання норми робочого часу. Крім того, апелянт не вказує на те, що позивач не відпрацював норми робочого часу за обумовлений у позові строк, а тому він має право на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168 у розмірі 30000,00 грн Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 19 червня 2021 року по 28 лютого 2023 року ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме: в державній установі «Луцький слідчий ізолятор» та на дату звільнення займав посаду оперуповноваженого оперативної групи, що підтверджується наказами №46/ОС-21 «Про особовий склад» від 18 червня 2021 року, №14/ОС-23 «Про особовий склад» від 28 лютого 2023 року та довідкою, виданою ДУ «Луцький слідчий ізолятор» №СІ/461/8 від 01 грудня 2023 року

28 лютого 2023 року наказом начальника відповідача №14/ОС-23 «Про особовий склад» 28 лютого 2023 року ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», пункту сьомого частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію», підпункту п`ятнадцятого пункту дев`ятого Положення про державну установу «Луцький слідчий ізолятор» затвердженого наказом Міністерства юстиції України №893/5 від 10 березня 2022.

04 жовтня 2023 року представник позивача звернулася до відповідача із заявою щодо нарахування і виплати додаткової винагороди згідно з Постановою №168 та нарахування і виплати компенсації за час затримки розрахунку при звільненні. 10 жовтня 2023 року відповідач листом №СІ/9-41-23/С-40 надав у відповідь документи у кількості додатків 9 штук.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виплачено позивачу додаткову винагороду згідно з Постановою №168 у загальному розмірі 32806,44 грн, в тому числі: за лютий 2022 року в розмірі 4374,99 грн (98 годин); за березень 2022 року в розмірі 14112,90 грн (350 годин); за квітень 2022 року в розмірі 9500,00 грн (228 годин); за травень 2022 року в розмірі 4818,55 грн (119,5 годин), що підтверджується довідкою №СІ/464/9 від 04 грудня 2023 року, наказом №40/ОС-22 «Про особовий склад» від 27 травня 2022 року, наказом №590/ОС-22 «Про особовий склад» від 16 серпня 2022 року, випискою з табеля облікового робочого часу.

Вважаючи бездіяльність державної установи «Луцький слідчий ізолятор» щодо проведення нарахування та виплати додаткової винагороди у повному розмірі згідно із Постановою №168 протиправними, позивач звернувся у суд з даним позовом за захистом своїх прав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000,00 грн щомісячно в період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року є протиправною, оскільки у період з 24 лютого 2022 року позивач проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Волинська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка» та набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою №168, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати ДУ «Луцький слідчий ізолятор» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року у розмірі 30000 грн щомісячно, з урахуванням виплачених сум. Крім того, враховуючи протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати зазначеної вище виплати і зобов`язання нарахувати та виплатити її на користь позивача встановленого під час розгляду даної справи та такі суми не є нарахованими та виплаченими на даний час, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати на користь позивача суму середнього заробітку за весь період затримки з 01 березня 2023 року по день фактичної виплати усіх виплат (не виплаченої частини додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року) з розрахунку середньоденного заробітку у розмірі 454,68 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Разом з тим, у задоволенні позовної вимоги щодо нарахування та виплати позивачу вказаної грошової винагороди у період з 01 червня 2022 року по 07 липня 2022 року відмовлено, оскільки на території Волинської області не велися воєнні (бойові) дії та вказана адміністративно територіальна одиниця не перебувала в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), так як вказана обставина є визначальною для продовження щомісячної виплати у розмірі 30 000,00 грн відповідно до Постанови №754.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо питання строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, то колегія суддів зазначає, що такий позивачем не пропущено, оскільки Верховний Суд неодноразово надавав оцінку вказаному питанню, та зазначив, що відповідно до ст.233 КЗпП України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У подальшому в ст.233 КЗпП України внесено зміни, а саме: із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Крім того, суд першої інстанції надав оцінку питанню строку звернення в суд з цим позовм.

Щодо суті позовних вимог, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України «Про Державну кримінально виконавчу службу України» (далі Закон №2713-IV).

Згідно з ч.2, 5 ст.23 Закону №2713-IV умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

За змістом п.2, 3 Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до п.2 та 8 Порядку №925/5 до складу грошового забезпечення входять: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Окрім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову №168.

Згідно з п.1 Постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро таполіцейськимвиплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно(крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 Постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 зазначеної Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07 березня 2022 року «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі Постанова №217) внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».

Згідно з п.2 Постанови №217 вказана Постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі Постанова №350) до Постанови №168 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24 березня 2022 року.

За змістом п.2 Постанови №350 вказана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року №754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі Постанова №754) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби,яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».Зазначені зміни набули чинності 08 липня 2022 року.

Відповідно до п.2 Постанови №754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 червня 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць», доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

Згідно з п.2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 19 червня 2021 року по 28 лютого 2023 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме: в державній установі «Луцький слідчий ізолятор» та на дату звільнення займав посаду оперуповноваженого оперативної групи, що підтверджується наказами №46/ОС-21 «Про особовий склад» від 18 червня 2021 року, №14ОС-23 «Про особовий склад» від 28 лютого 2023 року та довідкою, виданою ДУ «Луцький слідчий ізолятор» №СІ/461/8 від 01.12.2023.

Крім того, зі змісту довідки про нараховане та виплачене грошове утримання ОСОБА_1 з 01 лютого 2022 року по 31 серпня 2022 року №Сі/464/9 від 04 грудня 2023 року (а.с.58) вбачається, що позивачу була нарахована та виплачена додаткова грошова винагорода згідно з постановою КМУ №168, а саме: 4374,99 грн лютий - 98 годин; 14112,90 грн березень 350 годин; 9500,00 грн квітень - 228 годин; 4818,55 грн травень 119,5 год. Всього - 32806,44 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем, крім вищевказаної довідки, долучено до матеріалів справи накази №40/ОС-20, №59/ОС-22 про виплату спірної допомоги, а також виписку з табелю обліку робочого часу (а.с.59-60, 63).

Цей факт позивачем не заперечується.

Однак позивач наголошує на тому, що зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу прав позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн на місяць передбаченому Постановою №168 у первинній редакції та покликається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21 вересня 2023 року у справі №260/3564/22.

Так, в указаній постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у справі №280/5806/22 від 15 серпня 2024 року, де суд, зокрема зазначив, що позивачем не спростовано тієї обставини, що ним отримано додаткову грошову винагороду згідно з постановою КМУ №168 за фактичну кількість годин несення служби.

При цьому, доказів того, що ОСОБА_1 відпрацьовано повний період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, що, відповідно до висновку Верховного Суду у справі №260/3564/22, було б підставою для виплати саме 30 000 грн на місяць позивачем не подано, а судом таких не здобуто.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що доводи позивача про те, що зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу прав позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн на місяць, ґрунтуються на помилковому трактуванні висновків Верховного Суду, висловлених у справі №260/3564/22, та, фактично, їм [висновкам] не відповідають.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, дійшла висновку про те, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, оскільки за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу, а тому підстави для задоволення позову відсутні, і, як наслідок, відсутні підстави для похідної позовної вимоги про нарахування та виплату середнього заробітку за весь період затримки.

Доводи апеляційної скарги відповідача є підставними та обґрунтованими, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Оскільки колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог, тому підстави для стягнення судових витрат на користь позивача відсутні.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної установи "Луцький слідчий ізолятор" задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі №140/33085/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 28 жовтня 2024 року.