Постанова

від 16.10.2024 по справі 380/28009/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28009/23 пров. № А/857/21233/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, ухвалене суддею Гавдик З.В. у м. Львові о 17:55, повний текст якого складений 15 липня 2024 року, у справі № 380/28009/23 за адміністративним позовом Львівської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агератум плюс", про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, -

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2023 року позивач Львівська міська рада звернулась в суд з позовом до відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя», ТОВ «Аргентум плюс», в якому просив:

- припинити право Громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт на «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. А-1 на вул. Медової Печери, 71 у м.Львові від 14 квітня 2023 р. за №ЛВ 051230414690»;

- скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт на «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. А-1 на вул. Медової Печери, 71 у м. Львові від 14 квітня 2023р. за №ЛВ 051230414690».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо недопустимості такого доказу як акт обстеження земельної ділянки №388 від 03.11.2023, вважає, що такий доказ отриманий згідно з вимогами законодавства. Зазначає, що ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» департамент містобудування уповноважено здійснювати у межах повноважень контроль за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення. Власне, використовуючи надані повноваження, з метою здійснення контролю щодо належного використання майна Львівської міської ради, директором департаменту утворено комісію, яка здійснила обстеження земельної ділянки. У зв`язку з цим, здійснюючи обстеження земельної ділянки, що належить територіальній громаді, та складання акта обстеження від 03.11.2023, міська рада здійснювала реалізацію своїх повноважень та виконувала функції, визначені Земельним кодексом України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про охорону земель». Працівників управління державного контролю за використанням та охороною земель введено до складу комісії не як інспекторів, а як працівників виконавчих органів Львівської міської ради. Згідно доводів скаржника, працівники виконавчих органів Львівської міської ради, як власника земельної ділянки, уповноважені здійснювати виїзд на землі Львівської міської територіально громади та інше належне їй майно не з метою здійснення контролю (як про це помилково стверджує суд), а для обстеження стану майна комунальної власності. Отже складання акту обстеження земельної ділянки працівниками виконавчих органів Львівської міської ради охоплюється повноваженнями такої як власника землі. Щодо наявності повноважень на звернення до суду із заявленими вимогами зазначає, що органи місцевого самоврядування мають право звертатись до суду з метою реалізації своїх повноважень та забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, а також захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади. Вважає наведені судом мотиви відмови у позові реєстрація третьою особою права власності на будівлю, літера А-1, загальною площею 56,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , незаконними.

У відзиві відповідачем акцентовано увагу на неврахуванні судом першої інстанції обставин:

-відсутність належного дозволу на будівництво; відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відповідних Державних будівельних норм для початку будівельних робіт з нового будівництва необхідно отримати відповідний дозвільний документ на виконання будівельних робіт; повідомлення про початок виконання будівельних робіт з капітального ремонту не є достатнім у випадку, якщо має місце нове будівництво, а не капітальний ремонт;

-повідомлення про початок виконання будівельних робіт з капітального ремонту передбачає здійснення будівельних робіт на об`єкті, що не відповідає ситуації, коли на земельній ділянці немає будівлі; якщо відсутній об`єкт капітального ремонту на земельній ділянці, подача такого повідомлення протиправна;

-земельна ділянка є комунальною власністю, Львівська міська рада вправі діяти в інтересах територіальної громади та звертатись до суду або до контролюючих органів для захисту прав на земельні ресурси, зокрема для запобігання незаконному використанню землі або проведенню будівельних робіт без належного дозволу.

Щодо припинення права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідач вказує на те, що відповідно до ч.7 ст.36 Закону таке право може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Відповідач зазначає, що судом не було враховано жодних аргументів Інспекції щодо очевидної протиправності поданого ГО «Центр реабілітаційний ініціатив «Діяльне милосердя» повідомлення про початок виконання будівельних робіт на вул. Медової Печери, 71 у м. Львові. Водночас зазначає, що перевірка достовірності даних, внесених до повідомлення про початок виконання будівельних робіт є окремою підставою для проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, саме тому не підпадає під критерії, визначені законодавцем як достатні для здійснення позапланових заходів нагляду (контролю) в умовах воєнного стану. Як наслідок, самостійне звернення до суду з цим позовом стало для Львівської міської ради як власника земельної ділянки єдиною можливістю захистити порушені права територіальної громади та припинити право на виконання незаконних будівельних робіт на земельній ділянці комунальної власності. У відзиві на апеляційну скаргу просить задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволенні позову.

Третя особа - Громадська організація інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» у відзиві на апеляційну скаргу висловила свої заперечення проти доводів скаржника щодо обраного ним способу судового захисту. Згідно наведених у відзиві доводів, жодна із вимог не пред`явлена безпосередньо до відповідача. По суті позивач звернувся до суду в інтересах відповідача, оскільки відповідач не вправі на даний час здійснювати належні йому контрольні заходи. Зауважує, що позивачем не заявлено вимог про припинення державної реєстрації його речового права на будівлю за адресою АДРЕСА_1 .

Третя особа ТОВ «Аргентум плюс» правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 03.11.2023 складено відповідний Акт обстеження земельної ділянки на вул. Медової Печери, 71 у м. Львові № 388 в якому зазначено:

«Нами, начальником управління державного контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_1 , головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, ОСОБА_2 , начальником інформаційно-аналітичного відділу управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради Войтовичем Віталієм Анатолійовичем

за участю головного бухгалтера КЗ ЛОР «Львівський гаріатричний пансіонат» ОСОБА_3 заступника директора КЗ ЛОР «Львівський гаріатричний пансіонат» Годунька Романа Ігоровича у присутності, «

відповідно до ст. 2, 6/1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. 12, 75, 96, 98, 99, 100, 110, 111, 112, 120, 183, 198, 206, 211 Земельного кодексу України, ст. 52, 53, 53/1, 54, 56, 188-56 Кодексу України про адміністративні правопорушення проведено обстеження земельної ділянки, яка розташована: на вул. Медової Печери, 71 у м. Львові.

Обстеження земельної ділянки проведено на підставі: листа управління земельних ресурсів від 03.11.2023 №4-2403-49987 та на виконання наказу Департаменту містобудування від 03.11.2023 №260.

За результатами обстеження встановлено:

Земельна ділянка №1 перебуває в постійному користуванні: Громадська організація інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя»

Директор: ОСОБА_4

Адреса (юридична, поштова, фактична): 79007, м. Львів, вул. Клепарівська, буд 12, кв 5

Ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ): 36670162

Контактний номер телефону: «

Загальна площа земельної ділянки 2,4000 га

Кадастровий номер земельної ділянки: 4610137200:05:009:0056

Форма власності: комунальна

Цільове призначення: за кодом КВЦПЗ - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій. 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; що суперечить підпункту 7 пункту 1 додатку 58 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051

Категорія земель: землі житлової та громадської забудови

Інформація про плату за використання землі (своєчасно та в чи повному обсязі сплачена орендна плата за земельну ділянку): інформація відсутня.

Підстава набуття права на землю: державний акт на право постійного користування земельною ділянкою № 03:10:469:00001 кн. 03-5, виданий 23.03.2010 Управлінням Держкомзему у місті Львові.

Відомості про обмеження у використанні земель, які зазначені в документації із землеустрою: «

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами:

Обмеження у використанні земель, визначені містобудівною документацією:

1. відповідно до детального плану території земельна ділянка розміщена в зоні Г-5 лікувальні зони.

2. обмеження щодо червоних ліній: земельна ділянка знаходиться поза межами червоних ліній вулиці;

Обмеження у використанні земель, які внесені до містобудівного кадастру: не виявлено.

Охоронні зони зазначені в документації із землеустрою: «

Охоронні зони зазначені в містобудівній документації: «

Вид функціонального призначення території передбаченої містобудівною документацією, із зазначенням зони функціонального використання земельної ділянки, вихідні дані (містобудівні умови та обмеження, паспорти прив`язки тимчасових споруд, будівельні паспорти забудови земельної ділянки тощо): відповідно до плану зонування, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 25.01.2018 № 2914 «Про затвердження змін до містобудівної документації «План зонування території м. Львова (зонінг)»: Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка; Том 1 Частина 2. Зонування Сихівського району: Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району» земельна ділянка розміщена в зоні Г-5 лікувальні зони.

Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку в т.ч. про обмеження щодо використання земель та земельних ділянок (витяг з державного земельного кадастру): відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.11.2023 на земельній ділянці №1 площею 2,4000 га (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) відсутні відомості про встановлені обмеження. Дата реєстрації земельної ділянки 23.03.2010.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про земельну ділянку: відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.11.2023 №353049508, сформованої за параметрами пошуку «Кадастровий номер земельної ділянки», земельна ділянка площею 2,4000 га (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) перебуває у власності Львівської міської ради (код ЄДРПОУ: 04055896) від 13.05.2019 (номер відомостей про речове право: 31780208);

Земельна ділянка перебуває в постійному користуванні Громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» (код ЄДРПОУ: 36670162).

Номер запису про інше речове право: від 24.02.2015 №31780271, відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виданого Управлінням Деркомзему у місті Львові від 23.03.2010 серія та номер: ЯЯ180238.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, підстава набуття): відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.11.2023 №353049912 право власності на будівлю, Літ. А-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2475412746060) загальною площею 56,8 кв.м на вул. Медової Печери, 71 у м. Львові перебуває в Громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» на підставі Технічного паспорта, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 30.07.2021; Заяви, виданої Громадською Організацією Інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» від 05.10.2021 серія та номер:01-05.10/21. Право власності зареєстроване 04.10.2021.

Наявність та опис об`єктів нерухомого майна, інших об`єктів, що знаходяться на земельній ділянці на час обстеження, наявність правовстановлюючих документів на зазначені об`єкти: не виявлено.

Результати обстеження земельної ділянки: на виконання наказу департаменту містобудування від 17.01.2023 №10 було проведено обстеження земельної ділянки площею 2,4000га (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) на вул. Медової Печери, 71 у м.Львові, під час якого ознак використання Громадською організацією інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» земельної ділянки площею 2.4000 га (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) не виявлено. Під час повторного обстеження 03.11.2023 встановлено. що ситуація на місцевості не змінилась:

майна, право власності на яке в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Громадською організацією інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» (код ЄДРПОУ: 36670162) не виявлено. Доступ до земельної ділянки не обмежено, а сама ділянка покрита високо трав`яною рослинністю та частково заліснена».

Львівська міська рада звернулась до суду з вимогами до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про припинення права Громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт на «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. А-1 на вул. Медової Печери, 71 у м.Львові від 14 квітня 2023 р. за №ЛВ 051230414690» та про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт на «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. А-1 на вул. Медової Печери, 71 у м. Львові від 14 квітня 2023р. за №ЛВ 051230414690».

Доводи Львівської міської ради зводяться до того, що вона є власником земельної ділянки площею 2,4000 га (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056). Позивач вказує на фактичну відсутність на цій земельній ділянці будь-якого об`єкту нерухомості, який належить на праві власності Громадській організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя», а саме будівлі, літера А-1, загальною площею 56,8 кв.м, що розташована за адресою: Львівська область, м. Львів, вулиця Медової Печери, будинок 71.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст (інтерес у вузькому розумінні цього слова) та означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, в якій зазначено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним благом, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (ґ) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) неправовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача; це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини другої статті 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу;

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(ґ) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому; зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

У пунктах 8-9 частини першої статті 4 КАС України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав чи інтересів.

Порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право якої порушені цим рішенням.

Відтак, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особа дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Також, виходячи з положень частини другої статті 264 КАС України, порушення права особи, яка оскаржує нормативно-правовий акт, може бути обґрунтовано застосуванням або можливістю застосування цього акта до цієї особи.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність порушення дією, рішенням або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному та нематеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 квітня 2012 року у справі № 21-1115во10, та Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі №370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20.

Колегія суддів зазначає, що позивач жодними належними та допустимими доказами не обґрунтував порушення своїх прав Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю, відповідачем у справі. Позивач не вказав які саме рішення, дії чи бездіяльність відповідача порушують його права чи інтереси.

Ба більше, зміст правовідносин вказує на те, що позивач заявив позовні вимоги в інтересах відповідача, оскільки останній не вправі на даний час здійснювати належні йому контрольні заходи.

З цього приводу суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення (повідомлення про початок будівельних робіт), за скасуванням якого позивач звернувся до суду. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Відтак, висновки суду щодо правомірності оскарженого рішення не мають самостійного правового значення.

Щодо доводів скаржника про неврахування наданих на розгляд суду доказів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно №356062202 від 27.11.2023 Громадській організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» належить на праві власності будівля, літера А-1, загальною площею 56,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана будівля знаходиться на земельній ділянці площею 2,4000 га (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056), що належить Громадській організації «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» на праві постійного користування, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.04.2024.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.11.2023 №353049508, земельна ділянка площею 2,4000 га (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) перебуває у власності Львівської міської ради від 13.05.2019 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер: 5245-VI від 06.09.2012.

03 листопада 2023 року складений вищезазначений Акт обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 № 388 від 03.11.2023.

Згідно з відібраними судом першої інстанції у свідка ОСОБА_5 поясненнями, останній працює в управлінні земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, обіймаючи посаду начальника інформаційно-аналітичного відділу, 03 листопада 2023 року він у складі комісії проводив обстеження території площею 2,4000 га (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056) на АДРЕСА_1 . Ним підписано Акт обстеження земельної ділянки на вул. Медової печери, 71, у м.Львові № 388 від 03.11.2023. Недоліки акту, відсутність певної інформації, в судовому засіданні не спростував.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю не зверталася до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за дозволами на проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за адресою АДРЕСА_1 в порядку, визначеному Постановою КМ України від 13 березня 2022 року № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану».

Зміст листа Мінагрополітики №21-6000-10/10563 вказує на те, що матеріали Львівської міської ради щодо надання дозволу державним інспекторам з контролю за використанням та охороною земель Львівської міської ради на проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у формі обстеження земельної ділянки площею 2,4000 га (кадастровий номер 4610137200:05:009:0056), на АДРЕСА_1 в 2022-2023 роках до Мінагрополітики не надходили.

Відповідно комісія, яка 03.11.2023 провела обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 та склала Акт обстеження земельної ділянки № 388, не мала відповідних повноважень на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), а тому правильними є висновки суду першої інстанції про те, що Акт обстеження земельної ділянки на вул. Медової печери, 71, у м. Львові №388 від 03.11.2023 є недопустимим доказом, так як такий одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Слід зазначити, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Так, судом першої інстанції враховано, що згідно з п. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтував підстави неврахування доводів та доказів, зазначених позивачем, оскільки відомості про речові права третьої особи Громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя» про право власності на будівлю, літера А-1, загальною площею 56,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, у порядку, передбаченому Законом, що також є підставою для відмови в задоволені позовних вимог позивача по даній справі.

Як вже зазначалось, з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності повідомлення про початок виконання будівельних робіт, котре оскаржується. Судом встановлено відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача та вказана обставина є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності спірного повідомлення.

Приймаючи постанову у даній справі за наслідком апеляційного перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі №380/28009/23, суд апеляційної інстанції керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Слід також зазначити, що вжиті судом першої інстанції ухвалою від 29 листопада 2023 року заходи забезпечення адміністративного позову припинили свою дію з дати набрання рішенням суду від 03 липня 2024 року у даній справі законної сили.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями139, 242,308,309, 310,315,316,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі №380/28009/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 28.10.24 згідно з ч.3 ст.321 Кодексу адміністративного судочинства України.