Ухвала

від 30.10.2024 по справі 156/1326/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/1326/24

Провадження № 1-кп/156/110/24

У Х В А Л А

30 жовтня 2024 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні

клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої у кримінальному провадженні за № 12024030520000692 від 23 липня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

обвинуваченої ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

На розгляді в Іваничівському районному суді Волинської області перебуває кримінальне провадження за № 12024030520000692 від 23 липня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України.

Ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду від 15.03.2024 застосовано до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, а саме з 06 вересня 2024 року до 04 листопада 2024 року включно з подальшим утриманням у ДУ «Луцький слідчий ізолятор», ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» або в дільницях слідчих ізоляторів при установах виконання покарань Волинської та Рівненської областей. Строк дії цієї ухвали встановлено до 04 листопада 2024 року включно.

Від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ще на 60 днів, яке у підготовчому засіданні підтримав та просив про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ще на 60 днів, мотивуючи обґрунтованістю підозри ОСОБА_4 у скоєнні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, та наявністю ризиків, які продовжують існувати на даному етапі підготовчого (судового) розгляду, що передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема це можливість переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не дотримуватись покладених на неї процесуальних обов`язків, вчинити інші дії з метою затягування слідства та судового розгляду; продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів; за вчинення такого злочину передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, офіційно не працевлаштована, раніше притягалась до кримінальної відповідальності, а саме: судима 25.03.2024 вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку.

В обґрунтованість ризику, передбаченому у п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Шевченківському РВ ФДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області, оскільки засуджена 25.03.2024 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки, однак ухиляється від відбування призначеного покарання у зв`язку з чим оголошена в державний розшук ВП № 7 (м. Дніпро) Дніпропетровського районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області, розшукове провадження №86224004 від 25.07.2024 року.

Крім цього, в ході судового розгляду кримінального провадження № 12022030550000847 від 25.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 ухилялась від суду у зв`язку з чим ухвалою суду від 27.11.2023 була оголошена в розшук.

Після спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 22.07.2024 року, ОСОБА_4 була допитана слідчим СВ ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області та з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органу досудового розслідування, умисно представилася іншим прізвищем, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Миколаїв, Миколаївської області та вказала номер контактного телефону НОМЕР_1 , при тому не вказала точної адреси свого проживання. Після чого, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання кримінальної відповідальності за вчинення діяння, ОСОБА_4 поїхала у невідомому напрямку та почала переховуватись від органу досудового розслідування у зв`язку з чим 03.09.2024 року вона була оголошена у розшук у кримінальному провадженні № 12024030520000692. У зв`язку з цим прокурор вважає, що існує ризик, що ОСОБА_4 буде й в подальшому переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Прокурор вважає, що також слід врахувати, що ОСОБА_4 молодого віку, не працює, не навчається, в умовах воєнного стану, може безперешкодно здійснити виїзд за межі Волинської області та інших областей, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

В обґрунтованість ризику, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор вказує, що обвинувачена ОСОБА_4 , вільно проводячи дозвілля, буде мати реальну можливість чинити на потерпілу, яка є рідною сестрою померлого ОСОБА_6 , свідків та експертів, незаконний тиск з метою відмови останніми надання показань з приводу відомих їм обставин вчиненого кримінального правопорушення.

В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурор вказує, що при обранні більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_4 може перешкоджати розслідуванню кримінального провадження іншим чином, а саме не дотримуватись покладених на неї процесуальних обов`язків, вчинити інші дії з метою затягування судового розгляду. Так, з метою перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні ОСОБА_4 23.07.2024 в ході допиту в якості свідка умисно представилася іншим прізвищем, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурор вказує, що ОСОБА_4 будучи особою, яка ніде офіційно не працює, перебуває в державному розшуку, постійно змінює тимчасові місця проживання, з високою вірогідністю буде вчиняти інші злочини. Про наявність зазначеного ризику свідчить притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти власності, наявність не знятої та непогашеної судимості за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.03.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України, згідно з яким вона засуджена до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки. В період іспитового строку ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нового умисного тяжкого злочину проти життя особи, відтак наявність не погашеної судимості не вплинуло на її поведінку та не стало перешкодою до вчинення нового злочину.

Вищевказане, на думку прокурора, обґрунтовується встановленими слідством обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, а саме тим, що: наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоров`я; у разі визнання винним ОСОБА_4 у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років; ОСОБА_4 офіційно не працевлаштована, не навчається, не займається суспільно-корисною діяльністю, раніше притягалась до кримінальної відповідальності, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку. У зв`язку з такими обставинами, прокурор вважав необхідним продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачена просила суд змінити їй запобіжних захід на цілодобовий домашній арешт зазначивши, що вона є тимчасово переміщеною особою і на даний момент проживає у м. Ковель.

Призначений у порядку, передбаченому статтею 53 КК Укараїни захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримала думку своєї підзахисної та просила суд змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши прокурора, обвинувачену та її захисника, дослідивши матеріали клопотання суд дійшов такого висновку.

За змістом ч.1 ст. 92 КПК України за загальним правилом обов`язок доказування у кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому гл. 18 КПК України.

За змістом ч.3 ст. 331 КПК України за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Відтак, вбачається, що в межах підготовчого провадження (на підставі аналогії закону) є можливим ухвалення судом процесуального рішення про продовження строку дії запобіжного заходу.

Відповідно до ч.4 ст. 176 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України під час судового провадження запобіжні заходи застосовуються судом за клопотанням прокурора.

Згідно зі ст. 177 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії.

Згідно з ч.1 ст. 183 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст. 197 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України).

Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.1 ст. 199 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України).

Оцінюючи наведені підстави для продовження у даній конкретній справі відносно ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону). Ст. 29 Конституції України гарантується право кожної людини на свободу та особисту недоторканність.

Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Україною 17.07.1997 ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21.04.2011, де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти і інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_4 до вчинення насильницького умисного тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість повідомленої їй підозри.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 28.10.1994 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88, зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази у кримінальному провадженні, а саме: протокол обшуку, протокол огляду трупа, протоколи огляду предмета, протоколи допитів потерпілого, свідків, протокол освідування особи на предмет виявлення видимих тілесних ушкоджень, висновки експертів. Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 органом досудового розслідування пред`явлено обвинувачення у скоєнні умисного злочину проти життя та здоров`я особи, санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Обвинувачена, будучи молодою особою, офіційно не працевлаштована, не навчається, не займається суспільно-корисною діяльністю, не має тривалих, сталих, міцних соціальних зв`язків, оскільки не заміжня, дітей немає, із батьками не спілкується протягом тривалого часу, раніше притягалась до кримінальної відповідальності, а саме: судима 25.03.2024 вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, під впливом суворості можливого покарання за скоєння тяжкого злочину обвинувачена в умовах воєнного стану, може безперешкодно здійснити виїзд за межі Волинської області та інших областей, або за межі України, з метою уникнення кримінальної відповідальності з метою уникнення суду, наслідки та ризик втечі для обвинуваченої у цьому випадку можуть бути визнані менш небезпечними, ніж покарання за скоєний злочин та процедура відбування такого. Суд також враховує, що на фоні складної суспільно-політичної обстановки в Україні, запровадженні в державі воєнного стану та збройної агресії російської федерації проти України високу імовірність виїзду особи на територію, котра є тимчасово непідконтрольною державній владі України, або за межі України, що тягнутиме за собою неминуче ускладнення процедури подальшого судового розгляду кримінальної справи. Відтак, прокурором доведено існування щодо ОСОБА_4 ризику переховування від правосуддя (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Про наявність обґрунтованого ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що обвинувачена ОСОБА_4 , вільно проводячи дозвілля, буде мати реальну можливість чинити незаконний тиск на ще недопитаних судом потерпілу, свідків та експертів, з метою зміни або відмови ними він надання показань з приводу відомих їм обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Наведені прокурором доводи на підтвердження наявності передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України суд також вважає обґрунтованими та доведеними, оскільки при обранні більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_4 дійсно може перешкоджати розслідуванню кримінального провадження іншим чином, а саме не дотримуватись покладених на неї процесуальних обов`язків, вчинити інші дії з метою затягування судового розгляду, зважаючи на те, що з метою перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні ОСОБА_4 23.07.2024 року в ході допиту в якості свідка умисно представилася іншим прізвищем, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо доводів прокурора на підтвердження наявності передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику, суд враховує, що ОСОБА_4 ніде офіційно не працює, перебуває в державному розшуку, постійно змінює тимчасові місця проживання, і з високою вірогідністю вчинятиме інші злочини, оскільки ОСОБА_4 вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.03.2024 року засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України за вчинення злочину проти власності, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки. Така судимість не знята і не погашена, і в період іспитового строку ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нового умисного тяжкого насильницького злочину проти життя особи, що дає обґрунтовані підстави вважати, що наявність непогашеної судимості не вплинуло на її поведінку та не стало перешкодою до вчинення нового злочину.

Таким чином, ОСОБА_4 матиме реальну можливість в подальшому продовжувати займатися злочинною діяльністю, оскільки не має постійного місця роботи та джерела прибутку. Тому, прокурором доведено існування щодо ОСОБА_4 ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Оцінюючи в сукупності особу ОСОБА_4 , обставини вчинення кримінального правопорушення, необхідність забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також доведеність прокурором наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, існування відносно обвинуваченої реальних ризиків, передбачених ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, суд вважає, що такі обставини дають підстави зробити висновок, що більш м`який запобіжний захід на даний час не зможе запобігти і є недостатнім для запобігання ризикам, що існують, а тому суддя вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , оскільки такий запобіжний захід є виправданим за наявності суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Разом з тим, стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що вказані у клопотання прокурора ризики або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що такий запобіжний захід як інший, не пов`язаний із позбавленням волі, здатний таким запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший, не пов`язаний із позбавленням волі, на даний час суд не вбачає. Застосування більш м`яких видів запобіжних заходів, зокрема, цілодобового домашнього арешту, на даний час буде недостатньо ефективними запобіжним заходам для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суддя не визначає розмір застави останній.

Крім того, захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просила відкласти підготовче засідання у зв`язку із можливою наявністю клопотань у основного захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_8 .

У зв`язку із залученням захисника - адвоката ОСОБА_5 у порядку, передбаченому статтею 53 КК України для проведення окремої процесуальної дії (розгляд клопотання прокурора про продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою), висловленим у попередньому засіданні обвинуваченою ОСОБА_4 запереченням щодо здійснення підготовчого засідання без участі її захисника - адвоката ОСОБА_8 , з метою недопущення порушення прав учасників кримінального провадження та забезпечення належної підготовки даного кримінального провадження до судового розгляду, суд вважає за необхідне відкласти підготовче засідання на іншу дату.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 193, 194, 197, 318, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 28 грудня 2024 року включно.

Строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 обчислювати з 30 жовтня 2024 року.

Строк дії цієї ухвали в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою встановити до 28 грудня 2024 року включно.

Відкласти підготовче засідання на 13:00 год 13 листопада 2024 року.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій, захиснику та направити начальнику ДУ "Луцький слідчий ізолятор", для відома та виконання.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після оголошення.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1