Постанова

від 29.10.2024 по справі 140/7228/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/7228/21 пров. № А/857/14951/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів : Коваля Р.Й., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Луцької міської ради на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду з питань судового контролю за виконанням судового рішення від 03 червня 2024 року (постановлену головуючим-суддею Ксензюком А.Я. в порядку письмового провадження, повний текст ухвали складено 04 червня 2024 року у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Луцької міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №13/57 від 23.06.2021 Про відмову громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва в с. Озерце Луцького району Волинської області та зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га, на заяву від 06.03.2020 та у відповідності до вимог Конституції України, Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 позовні вимоги були задоволені повністю. Визнано протиправним та скасовано оспорюване рішення та зобов`язано Луцьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га за її заявою від 06.03.2020. Рішення набрало законної сили 03.12.2021.

Ухвалою суду від 23.04.2024 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено. Зобов`язано Луцьку міську раду у строк до 24.05.2024 подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі №140/7228/21.

22.05.2024 Луцькою міською радою подано звіт про виконання рішення суду.

27.05.2024 позивачкою подано клопотання про встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на керівника відповідача.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у прийнятті звіту Луцької міської ради про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі №140/7228/21 було відмовлено. Встановлено Луцькій міській раді новий строк для подання звіту про виконання вказаного рішення суду протягом 60 днів з дня набрання законної сили даною ухвалою. Клопотання ОСОБА_1 про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень Луцької міської ради, відповідального за виконання рішення, штрафу задоволено. Накладено на міського голову, як керівника суб`єкта владних повноважень Луцької міської ради, відповідального за виконання рішення, штраф за невиконання рішення суду у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн. Стягнення штрафу здійснено відповідно до частини третьої статті 382 КАС України шляхом стягнення половини суми штрафу, що становить 30280,00 грн на користь ОСОБА_1 , іншу половину у розмірі 30280,00 грн стягнуто на користь Державного бюджету України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та відмовити у задоволені заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що штраф на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, є мірою покарання, а тому можливість накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Вказує, що у даному випадку рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 зобов`язано саме Луцьку міську раду, яка є колегіальним органом, надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Позивачка не скористалась правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що поданий Луцькою міською радою звіт під назвою звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі №140/7228/21 не є звітом про виконання рішення суду, а є звітом про невиконання рішення суду. Суд вважав достатніми підстави для накладення штрафу на керівника відповідача - суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, оскільки ним не надано доказів про виконання рішення, яке набрало законної сили та не подано звіту про належне виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Згідно ч.1-3 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

В контексті положень ст.ст.129, 1291 Конституції України, обов`язковість рішень суду, які ухвалюються іменем України, визначена як одна з основних засад судочинства. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічна норма закріплена у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У спірному випадку скаржник вважає, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі №140/7228/21 виконано, оскільки підготовлено проєкт рішення Луцької міської ради Про надання громадянці ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва у с. Озерце Луцького району Волинської області, який вносився на розгляд пленарних засідань сесій Луцької міської ради VIII скликання, а саме : 25 - 27.01.2022, 26 - 23.02.2022, 30 - 30.03.2022, 31 - 27.04.2022, 32 - 25.05.2022, 33 - 27.07.2022, 34 - 31.08.2022, 35 - 28.09.2022, 36 - 26.10.2022, 37 - 30.11.2022, 39 - 21.12.2022, 40 - 25.01.2023, 41 - 22.02.2023, 43 - 31.03.2023, 44 - 26.04.2023, 45 - 31.05.2023, 47 - 28.06.2023, 48 - 26.07.2023, 50 - 30.08.2023, 51 - 25.09.2023, 52 - 31.10.2023, 53 - 29.11.2023, 54 - 20.12.2023, 55 - 31.01.2024, 56 - 21.02.2024, 57 - 27.03.2024, 58 - 24.04.2024.

При цьому, рішення не було прийнято у зв`язку з недостатньою кількістю голосів.

Стосовно вказаних доводів відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

06.03.2020 ОСОБА_1 звернулася до Озерцівської сільської ради з листом, у якому просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в с. Озерце Ківерцівського району. До заяви було додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та копія документа, що посвідчує особу.

Листом №358/01-35/2-20 від 25.05.2020 Жидичинська сільська рада Ківерцівського району Волинської області повідомила позивачку, що задовольнити клопотання про надання земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва не можливо у зв`язку з тим, що згідно генерального плану с. Озерце дані землі відносяться до земель рекреаційного призначення.

Вказане рішення сільської ради було предметом судового оскарження в межах даної справи.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 визнано протиправним та скасовано рішення Луцької міської ради №13/57 від 23.06.2021 Про відмову громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва в с. Озерце Луцького району Волинської області та зобов`язано Луцьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га за її заявою від 06.03.2020. Рішення набрало законної сили 03.12.2021.

На виконання вказаного судового рішення, Луцькою міською радою 22.05.2024 подано звіт про його виконання.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про прийняття звіту у цій справі та накладення у подальшому на голову Луцької міської ради штрафу в порядку ст.382 КАС України, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 23.0,4.2020 по справі №560/523/19, згідно якої специфіка застосування штрафної санкції в порядку судового контролю полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Штраф накладається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про його ухилення від виконання рішення суду.

У постанові від 01.02.2022 по справі №420/177/20 Верховний Суд дійшов висновку, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки несвоєчасного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв`язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника та його посадових осіб, спрямованих на виконання судового рішення, ступінь вини та обсяг законодавчо визначених повноважень, а також статус такого боржника тощо.

В контексті приведених вище висновків суду касаційної інстанції, колегія суддів наголошує на тому, що у межах даної справи відповідач наводить аргументи, зокрема, про неодноразове внесення на розгляд сесії питання надання позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, які лише свідчать про формальний підхід до вирішення спірного питання.

У будь-якому випадку, виконуючи рішення суду, резолютивна частина якого містить вимогу про зобов`язання надати дозвіл, а не розглянути повторно ініційоване позивачкою питання, відповідальна особа, якою є міський голова, повинен організувати роботу колегіального органу так, аби довести, що питання стосується не розгляду клопотання про надання дозволу за зверненням особи, а виконання такого рішення суду, яке набрало законної сили.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу вірно надав оцінку всім обставинам, які стали причиною невиконання судового рішення, з`ясував, які дії, спрямовані на виконання судового рішення у цій справі, вчиняв (не вчиняв) боржник - Луцька міська рада та голова міської ради з огляду на обсяг визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні повноважень.

Згідно ч.4 ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.

Зазначене повноваження, безумовно, включає забезпечення організації виконання судових рішень, які набрали законної сили.

За змістом приведеної вище норми, сільський, селищний, міський голова організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради, представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що неодноразове не голосування та не прийняття рішень Луцької міської ради на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду у справах №140/2528/19, №140/10048/21, №140/8265/21, №140/7228/21, №140/3747/22, №140/16578/21, №140/16575/21, №140/16581/21 та інших, свідчить про створення радою штучних перешкод для громадян та для виконання рішень судів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 відповідно до його резолютивної частини Луцькою міською радою не виконано.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вищевказаного судового рішення Луцька міська рада була зобов`язана ухвалити на сесії рішення питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачці.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що перелічені апелянтом обставини не є підтвердженням виконання судового рішення у даній справі, яким зобов`язано відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст.12, 14, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 370, 382 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Луцької міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року по справі №140/7228/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Р. Й. Коваль С. П. Нос