Ухвала

від 29.10.2024 по справі 260/4202/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

29 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/4202/24 пров. № А/857/24258/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, в електронній формі, в м. Львові, заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 260/4202/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 16.05.2024 № ЗХ/ЗК/3942/0716/14/РРО/1780825148-ФС в сумі 71000 грн.

02 вересня 2024 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що позивачка здійснила фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади, оскільки, до кінця перевірки не надано трудовий договір (контракт) між ФОП ОСОБА_1 та продавцем магазину ОСОБА_2 , яка здійснювала продаж пива у магазині за адресою: АДРЕСА_1

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.

Таку позицію обґрунтовує тим, що, відповідно до договорів безоплатного користування майном від 01.09.2023 та від 10.10.2023, що укладені з власником приміщення ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 та позивачка спільно використовують нежитлове приміщення для здійснення господарської діяльності.

У зв`язку із спільним використанням одного нежитлового приміщення, для здійснення господарської діяльності позивачка та ФОП ОСОБА_2 11.10.2023 уклали договір про співробітництво (партнерство). У зв`язку з чим позивачка вважає, що ОСОБА_2 мала право здійснювати продаж товару ФОП ОСОБА_1

03.10.2024 року апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Після відкриття апеляційного провадження на адресу апеляційного суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивачка просить зупинити стягнення на підставі постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу в сумі 71 000 грн за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 16.05.2024 № ЗX/ЗK/3942/0716/14/РРО/1780825148-ФС, у межах виконавчого провадження № 75655887, яке перебуває на примусовому виконанні в Ужгородському відділі державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до набрання судовим рішенням у справі № 260/4202/24 законної сили.

У обґрунтування вимог заяви позивачка зазначає, що звернення оскарженої постанови до примусового виконання, відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки:

- можливе відчуження належних позивачці коштів та майна за наявності спору, де вирішується питання щодо правомірності накладення штрафу;

- у випадку задоволення позову, позивачка буде змушена вживати додаткових зусиль (додатковий час та витрати) для відновлення своїх порушених прав та повернення стягнутих грошових коштів та/або реалізованого майна;

- накладений у межах відповідного виконавчого провадження арешт на грошові кошти позивачки обмежує її права на вільне розпорядження власним майном у той час, коли підстава для накладення такого арешту є предметом судового оскарження.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Апеляційний суд встановив, що 05.07.2024 року відповідач скерував постанову від 16.05.2024 № ЗХ/ЗК/3942/0716/14/РРО/1780825148-ФС, яка оскаржується у цій справі для виконання до Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області для примусового виконання.

30.07.2024 року державний виконавець Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області відкрив виконавче провадження №75655887 щодо примусового виконання постанови від 16.05.2024 № ЗХ/ЗК/3942/0716/14/РРО/1780825148-ФС.

30.07.2024 року державний виконавець Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області прийняв постанови про стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.

20.09.2024 року державний виконавець Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області прийняв постанову про арешт коштів боржника.

Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також види та способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

За правилами статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1, 2 статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено шляхом:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів, необхідних для створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто, покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе, виключно, за наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Таким чином забезпечення позову це створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо є реальні причини вважати, що рішення може бути невиконане.

Апеляційний суд вище встановив, що постанова Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 16.05.2024 № ЗХ/ЗК/3942/0716/14/РРО/1780825148-ФС в сумі 71000 грн. перебуває на примусовому виконанні в Ужгородському відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що 02 жовтня 2024 року апеляційний суд відкрив апеляційне провадження щодо перегляду в апеляційному порядку рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року про відмову в задоволенні позову про скасування постанови від 16.05.2024 № ЗХ/ЗК/3942/0716/14/РРО/1780825148-ФС.

Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 4 статті 372 КАС України, визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Отже, апеляційний суд не знаходить правових підстав для зупинення виконання рішення суду, що набрало законної сили, шляхом забезпечення позову.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що відсутні обставини, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, на переконання апеляційного суду, відсутні очевидні ознаки протиправності оскарженого рішення відповідача та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Відповідно до частини 3 статті 150 КАС України, ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд вважає, що необхідно відмовити у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 308, 311, 315, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Бруновська Н. В. Шавель Р. М.