Рішення

від 16.10.2024 по справі 357/1235/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/1235/22

Провадження № 2/357/607/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Цукуров В. П.,

секретар судового засідання - Чайка О.В.,

за участю представника позивача - Любавської І.Р. , представника відповідачів - адвоката Крат В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Державного управління справами до ОСОБА_2 , Громадської організації «СТЕЙТВОТЧ», третя особа - Національний природний парк «ІНФОРМАЦІЯ_6» про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.

У лютому 2022 року В лютому 2022 року Державне управління справами (далі - «Позивач») звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - «Відповідач-1») про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації (т.1 а.с. 1-11).

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на наступні обставини.

Державне управління справами у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією України, Законом України «Про управління об`єктами державної власності», Положенням про Державне управління справами, яке затверджене Указом Президента України 17.12.2002 року №1180/2002 «Про Положення про Державне управління справами» (далі - «Положення»).

Зазначеним Положенням передбачено, що Державне управління справами є допоміжним органом, створеним Президентом України відповідно до пункту 28 статті 106 Конституції України, який здійснює матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Адміністрації Президента України та інших створених Президентом України консультативних, дорадчих та допоміжних органів і служб.

Відповідно до п. 17, 18 Положення Державне управління справами відповідно до покладених на нього завдань здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих підприємствами, установами, організаціями, яким кошти Державного бюджету України надаються через Державне управління справами, і витрачанням ними коштів Державного бюджету України; аналізує ефективність використання бюджетних коштів підприємствами, установами, організаціями, яким кошти Державного бюджету України надаються через Державне управління справами.

Державна організація «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6» створена відповідно до Розпорядження Керівника Державного управління справами від 15.08.2005 року №382 і перебуває в управлінні Державного управління справами, є неприбутковою бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

06.09.2021 року в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» з посиланням на Звіти про фінансові результати (Форма№ 2-дс).

У цій статті зазначено: «Державна резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка забезпечує відпочинок вищих посадових осіб, що розташована в карпатському масиві Ґорґани, за період 2017 рік - перше півріччя 2021 року отримала збитки на суму 57,7 мільйона гривень. Резиденція знаходиться у сфері управління Державного управління справами. Про це йдеться у звіті про фінансові результати «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Вищезазначені відомості містять твердження щодо отримання збитків, які не відповідають дійсності та спотворюють інформацію, наведену в звітах про фінансові результати Державної організації «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», і таким чином наносять шкоду діловій репутації Державного управління справами та суб`єкта господарювання - Державної організації «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», що перебуває в його управлінні.

Сума, вказана в статті, визначена шляхом додавання рядка 2390 «Профіцит/дефіцит за звітний період» форми № 2дс звітів про фінансові результати Державної організації «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6» за період з 2017 року по перше півріччя 2021 року. У звітах немає рядка «збитки».

Державна організація «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6» перебуває в управлінні Державного управління справами, є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів загального і спеціального фондів державного бюджету. Оскільки ця організація є неприбутковою бюджетною установою, бухгалтерський облік і складання фінансової та бюджетної звітностей здійснюється відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі. Бюджетні асигнування загального фонду державного бюджету завжди дорівнюють касовим витратам.

Згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2010 року № 1202, вартість усіх об`єктів основних засобів, що перебувають на балансі організації, розподіляється на систематичній основі протягом строку його корисного використання шляхом нарахування амортизації (зносу) на дату балансу. Амортизація (знос) на вартість необоротних матеріальних активів нараховується в розмірі 50 відсотків у першому місяці їх використання, решта 50 відсотків - при списанні. Суму нарахованої амортизації суб`єкти державного сектору відображають у обліку збільшенням суми зносу та витрат.

Порядком заповнення форм фінансової звітності в державному секторі, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.02.2017 року № 307, визначено, що всі витрати, пов`язані з виконанням суб`єктом державного сектору своїх повноважень, відображаються в статті «Витрати» форми № 2дс «Звіт про фінансові результати».

Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі не передбачено розподілу загальної суми нарахованої амортизації (зносу) на послуги, які надаються бюджетними установами, або віднесення суми нарахованої амортизації до доходів, на відміну від підприємств інших форм власності. До вартості послуг, що надаються бюджетними установами, включається тільки амортизація, нарахована на активи, які використовуються для надання таких послуг.

Нарахування зносу бюджетними установами здійснюється без поступового перенесення вартості майна на створений продукт, тому що вони надають послуги населенню від держави. Тобто основна відмінність нарахування зносу та амортизації в бюджетних установах порівняно з підприємствами полягає в тому, що в бюджетних установах не здійснюється відшкодування витрат на відтворення основних засобів.

Таким чином, у звіті про фінансові результати (форма № 2дс) Державної організації «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6» у витратах відображено загальну суму нарахованої амортизації (зносу), яка є основним чинником формування дефіциту бюджету.

У розумінні норм Бюджетного кодексу України поняття «дефіцит» за своєю економічною сутністю: по-перше, не може трактуватися як «збиток»; по-друге, «дефіцит», що був утворений в результаті нарахованої та нерозподіленої амортизації, свідчить лише про значний розмір активів (основних засобів у вигляді будівель, споруд тощо), які є на балансі Державної організації «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6»; по-третє, «дефіцит» за рахунок інших статей видатків у принципі не може розглядатися в бюджетній установі як кредиторська заборгованість, наприклад, із заробітної плати, перед постачальниками тощо, оскільки всі платежі цих установ здійснюються через органи Державної казначейської служби, яка не допускає утворення такої заборгованості.

Ураховуючи норми чинного законодавства, поняття «збитки» до бюджетних установ не застосовується. Додавання показників фінансового результату за різні періоди звітності під час здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності організації не передбачено жодним нормативно-правовим актом з питань аудиту (перевірок, ревізій) бюджетних установ та є недопустимим. Тобто твердження з використанням терміну «збитки», опубліковане в указаній статті, не відповідає дійсності оскільки такої графи у Звітах, на які посилається автор немає та формує громадську думку про нераціональне використання бюджетних коштів.

Таким чином, поширена недостовірна інформація, яка ганьбить ділову репутацію Державного управління справами та суб`єкта господарювання - Державної організації «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», що перебуває в його управлінні, негативно впливає на авторитет Державного управління справами як державного органу, оскільки містить твердження про нераціональне та недоцільне використання бюджетних коштів, безпідставно критикує з порушеного питання його діяльність та призводить до втрати довіри до держави Україна.

Указані обставини Позивач підтверджує наступними доказами: 1. Роздруківка з сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/ статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5»; 2. Скрін з сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/ статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5»; 3. Звіт про фінансові результати за 2017 рік; 4. Звіт про фінансові результати за 2018 рік; 5. Звіт про фінансові результати за 2019 рік; 6. Звіт про фінансові результати за 2020 рік; 7. Звіт про фінансові результати за перше півріччя 2021 року; 8. Роздруківка з сайту ІНФОРМАЦІЯ_7 статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8»; 9. Скрін з сайту ІНФОРМАЦІЯ_7 статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року у справі №910/17300/21 заяву Державного управління справами про забезпечення доказів у справі №910/17300/20 було задоволено частково. Забезпечено докази шляхом витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостинг Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 37593550, місцезнаходження: Україна, 03067, місто Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 35-А) інформації про власника домену (реєстранта) та споживача послуги хостингу вебсайту (власника вебсайту) за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/ хостингу, який розміщений на сервері ІНФОРМАЦІЯ_9 за IP адресою НОМЕР_1 , а саме: прізвище, ім`я, по батькові, місце реєстрації та проживання, телефон, e-mail - у випадку, якщо власник фізична особа, або найменування юридичної особи, ідентифікаційний код, місцезнаходження, телефон, e-mail - у випадку, якщо власник юридична особа.

На виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 02.11.2021 року у справі №910/17300/21 про забезпечення доказів ТОВ "ХОСТІНГ УКРАЇНА" листом від 17 січня 2022 року № 3265 повідомило Господарський суд міста Києва про те, що власником домену (реєстранта) та споживачем послуги хостингу вебсайту є: ПІБ: ОСОБА_2 ; Адреса: АДРЕСА_1 ; Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Телефон: НОМЕР_2 .

Посилаючись на приписи матеріального та процесуального права України, Позивач просив суд:

визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Державного управління справами (01220, м. Київ, вул. Банкова, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 00037256) інформацію, оприлюднену ОСОБА_2 та Громадською організацією «СТЕЙТВОТЧ», а саме: в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2/ про те, що: «…Державна резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка забезпечує відпочинок вищих посадових осіб, що розташована в карпатському масиві Ґорґани, за період 2017 - півріччя 2021 року отримала збитки на суму 57,7 млн грн.».

зобов`язати ОСОБА_2 та Громадську організацію «СТЕЙТВОТЧ» спростувати інформацію про Державну організацію «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», а саме: «…Державна резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка забезпечує відпочинок вищих посадових осіб, що розташована в карпатському масиві Ґорґани, за період 2017 - півріччя 2021 року отримала збитки на суму 57,7 млн грн.», шляхом оприлюднення на Інтернет-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення суду по даній справі у 2-денний термін після набуття ним чинності.

26.05.2022 року ухвалою суду (суддя Орєхов О.І.) було відкрито провадження у даній справі та постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с. 64-65).

20.06.2022 року до канцелярії суду від Відповідача-1 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що він є неналежним Відповідачем по даній справі, оскільки володільцем веб-сайту є громадська організація «СТЕЙТВОТЧ», яка не була залучена в якості належного Відповідача по даній справі, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що вказана вище стаття порушує немайнові права позивача, оспорювана інформація є оцінкою фінансових звітів державної організації «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка не зверталася з позовом, способом захисту в разі поширення оціночних суджень є право на відповідь і власне тлумачення обставин справи, яке не було реалізовано позивачем, а тому є всі підстави для ухвалення відповідного рішення про відмову в задоволені позову з повному обсязі (т.1 а.с. 81-85).

05.07.2022 року до канцелярії суду від представника Позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Громадську організацію «СТЕЙТВОТЧ». В обґрунтування поданого клопотання остання зазначила, що у п. 12 Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Під час попереднього судового засідання, що відбувалося 20.06.2022 року, та після ознайомлення з відзивом ОСОБА_2 від 19.06.2022 року було встановлено, що власником веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_10» є Громадська організація «СТЕЙТВОТЧ», а автором статті - ОСОБА_2 , тому представник Позивача вважає, що Громадську організацію «СТЕЙВОТЧ» слід залучити до участі у справі в якості співвідповідача (т.1 а.с. 104-105).

18.07.2022 року ухвалою суду залучено до участі у даній цивільній справі у якості співвідповідача Громадську організацію «СТЕЙТВОТЧ» (далі - «Відповідач-2»).

18.08.2022 року до канцелярії суду від представника Відповідача-2 громадської організації «СТЕЙТВОТЧ» надійшов відзив на позовну заву, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки Позивачем не сформульовано позовні вимоги до кожного Відповідача і не зазначено, що Відповідачі несуть солідарну відповідальність, зауважив, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що вказана вище стаття порушує немайнові права Позивача, оспорювана інформація є оцінкою фінансових звітів державної організації «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка не зверталася з позовом, способом захисту в разі поширення оціночних суджень є право на відповідь і власне тлумачення обставин справи, яке не було реалізовано Позивачем (т.1 а.с. 145-148).

12.09.2022 року до канцелярії суду від представника Позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій остання просила суд:

визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Державного управління справами інформацію, оприлюднену ОСОБА_2 та Громадською організацією «СТЕЙТВОТЧ», а саме: в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2/ про те, що:«…Державна резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка забезпечує відпочинок вищих посадових осіб, що розташована в карпатському масиві Ґорґани, за період 2017 - півріччя 2021 року отримала збитки на суму 57,7 млн грн.»;

зобов`язати ОСОБА_2 та Громадську організацію «СТЕЙТВОТЧ» спростувати інформацію про Державну організацію «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», а саме: «…Державна резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка забезпечує відпочинок вищих посадових осіб, що розташована в карпатському масиві Ґорґани, за період 2017 - півріччя 2021 року отримала збитки на суму 57,7 млн грн.», шляхом оприлюднення на Інтернет-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення суду по даній справі у 2-денний термін після набуття ним чинності» (т.1 а.с. 160-163 ).

27.10.2022 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по даній цивільній справі в задоволенні позовних вимог Державного управління справами до ОСОБА_2 , громадської організації «СТЕЙТВОТЧ» про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації було відмовлено (т.2 а.с. 36-67).

19.04.2023 року ухвалою Київського апеляційного суду, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі Національний природний парк «ІНФОРМАЦІЯ_6» (далі - «Третя особа») у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача (т.2 а.с. 152-153).

31.05.2023 року постановою Київського апеляційного суду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.10.2022 року було залишено без змін (т.2 а.с. 211-212).

01.11.2023 року постановою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.10.2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31.05.2023 року було скасовано, а дану цивільну справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3 а.с. 50-57).

17.11.2023 року ухвалою суду було прийнято до провадження судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цукурова В.П., постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження (т.3 а.с. 67).

12.03.2024 року до канцелярії суду від представника Третьої особи надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку №18203/18204/23-36 від 01.02.2024 року експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у цивільній справі №357/1235/22 (т.3 а.с. 198-200).

20.03.2024 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження по даній цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті (т.3 а.с. 239).

У судових засіданнях представник Позивача позовні вимоги, з урахуванням уточнення, підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Надала пояснення, аналогічні за змістом позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Зауважила, що Позивач здійснює управління державним майном, у склад якого, у тому числі, входить Національний парк «ІНФОРМАЦІЯ_6». 06.09.2021 року на вебсайті, власником якого є Відповідач-2, було опубліковано статтю про те, що державна резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6» отримала збитки на суму 57,7 млн.грн. Автором указаної статті є Відповідач-1. Утім, Національний парк «ІНФОРМАЦІЯ_6» є бюджетною організацією та не може отримувати збитки. У відповідних фінансових звітах графа «збитки» відсутня. Натомість там є: «дефіцит» та «профіцит». Поширена інформація є недостовірною і негативно впливає на ділову репутацію Позивача, на його авторитет як державного органу, оскільки вона формує громадську думку про неефективне використання державних коштів саме Позивачем.

У судових засіданнях представник Відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Надала пояснення, аналогічні за змістом їхнім відзивам на позовну заяву. Представник Відповідачів наполягала, що фізична та юридична особа, представництво яких вона здійснює, не є належними Відповідачами у даній справі. Наголосила, що Відповідач-1 вже не є керівником Відповідача-2. Зазначила, що спірна публікація не містить інформації стосовно Позивача та стосується Третьої особи, а у висновку №18203/18204/23-36 від 01.02.2024 року експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у цивільній справі №357/1235/22 невірно зазначено назву статті, а саме замість правильного «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6» ДУС» з 2017 року отримала 57,7 млн.грн. збитків» було зазначено «ІНФОРМАЦІЯ_11».

У судові засідання представник Третьої особи не з`явився, до канцелярії суду подав заяву про розгляд справи без його участі (т.4 а.с. 25-26).

2. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Державне управління справами у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією України, Законом України «Про управління об`єктами державної власності», Положенням про Державне управління справами, яке затверджене Указом Президента України 17.12.2002 № 1180/2002 «Про Положення про Державне управління справами» (далі - Положення).

Зазначеним Положенням передбачено, що Державне управління справами є допоміжним органом, створеним Президентом України відповідно до пункту 28 статті 106 Конституції України, який здійснює матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Адміністрації Президента України та інших створених Президентом України консультативних, дорадчих та допоміжних органів і служб.

Відповідно до п.1.4. Положення про Національний природний парк «ІНФОРМАЦІЯ_6», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.03.2021 року №190 (у редакції наказу Міндовкілля 17.09.2021 року №603), Парк перебуває в управлінні Державного управління справами (т.2 а.с. 16).

06.09.2021 року в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 було опубліковано статтю під назвою «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6» ДУС з 2017 року отримала 57,7 млн грн збитків» із посиланням на звіти про фінансові результати (форма № 2-дс). У цій статті зазначено: «Державна резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка забезпечує відпочинок вищих посадових осіб, що розташована в карпатському масиві Ґорґани, за період 2017 рік - півріччя 2021 року отримала збитки на суму 57,7 мільйона гривень. Резиденція знаходиться у сфері управління Державного управління справами. Про це йдеться у звіті про фінансові результати «ІНФОРМАЦІЯ_6» (т.1 а.с. 14-23).

У звітах про фінансові результати Державної організації «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», правонаступником якої є Національний природний парк «ІНФОРМАЦІЯ_6», тобто Третя особа по даній справі, за 2017-2020 роки та перше півріччя 2021 року інформація про збитки організації - відсутня (т.1 а.с. 29-46).

02.11.2021 року ухвалою Господарського суду міста Києва по справі №910/17300/21 було витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна» інформацію про власника домену (реєстранта) та споживача послуги хостингу вебсайту (власника вебсайту) за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/ хостингу, який розміщений на сервері ІНФОРМАЦІЯ_9 за IP адресою НОМЕР_1 . а саме: прізвище, ім`я, по батькові, місце реєстрації та проживання, телефон, e-mail - у випадку, якщо власник фізична особа, або найменування юридичної особи, ідентифікаційний код, місцезнаходження, телефон, e-mail - у випадку, якщо власник юридична особа. Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна» надати витребувані докази у письмовій формі до Господарського суду міста Києва (т.1 а.с. 47-51).

На виконання ухвали господарського суду товариство з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна» надало запитувану інформацію, а саме вказало, що реєстрантом доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_10.ua» є ОСОБА_2 , тобто Відповідач-1 (т.1 а.с. 52-53).

Із відзиву Відповідача-1 вбачається, що саме він - ОСОБА_2 є автором указаної статті. Словом «збитки» він хотів надати оцінку неефективного управління державною власністю (т.1 а.с. 83).

Власником вебсайту за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/ є Громадська організація «СТЕЙТВОТЧ», тобто Відповідач-2 у даній цивільній справі (т.1 а.с. 86-87, 88, 89, 90-91).

01.11.2023 року Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, скасовуючи постановою рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.10.2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31.05.2023 року, якими Позивачу було відмовлено у задоволенні його позовних вимог, виходив з того, що висновок районного суду є передчасним і таким, що не ґрунтується на нормах права, а суди дійшли взаємовиключних висновків. Зокрема, районний суд - що Позивач не довів порушення своїх прав оспорюваною інформацією, а апеляційний суд - що Позивач не довів, що спірні висловлювання містять фактичні дані, а тому можуть бути визнані недостовірними. При цьому, апеляційний суд взагалі не здійснив обов`язкового розмежування оціночних суджень і тверджень про факти. Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене вище, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм та аргументам сторін відповідну правову оцінку та ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону (т.3 а.с. 50-57).

Відповідно до висновку №18203/18204/23-36 від 01.02.2024 року експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у цивільній справі №357/1235/22:

1. У тексті статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», розміщеної в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, - міститься інформація негативного характеру щодо Державного управління справами, яка викладена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

2. Лексема «збитки», яка вжита у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», розміщеної в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, у контексті інформації, що міститься у наданих на дослідження звітах про фінансові результати форми 2-дс Державної організації «Резиденція ІНФОРМАЦІЯ_6», використана некоректно, оскільки замінює собою термін «профіцит», що вплинуло на загальний зміст статті та надало загальному сприйняттю закодованій у ній інформації негативного маркування у частині висновків про неефективне управління коштами ДО «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», у тому числі з боку Державного управління справами, в підпорядкуванні якого перебуває дана організація.

3. Смислове навантаження статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», розміщеної в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, у частині повідомлення про орган управління - Державне управління справами і його діяльність, полягає в інформуванні адресатів про те, що негативні результати діяльності ДО «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6» у період з 2017 року - 1 півріччя 2021 року є наслідком управлінських дій ДУС по відношенню до підпорядкованої йому установи. Таке смислове навантаження статті може призвести до формування у суспільстві негативного ставлення до органу управління майном - Державного управління справами (т.4 а.с. 3-12).

Норми матеріального та процесуального права України, якими керується суд.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі.

У пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Частиною першою статті 94 ЦК України передбачено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

У статті 201 ЦК України встановлено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання. Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі, оскільки воно може бути використано суб`єктом господарювання як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини рішення в справі «Лінґенс проти Австрії» зазначено, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Висновки суду.

У даній справі судом встановлено та сторонами не оспорювалося, що 06.09.2021 року в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 було опубліковано статтю під назвою «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6» ДУС з 2017 року отримала 57,7 млн грн збитків» із посиланням на звіти про фінансові результати (форма № 2-дс). У цій статті зазначено: «Державна резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка забезпечує відпочинок вищих посадових осіб, що розташована в карпатському масиві Ґорґани, за період 2017 рік - півріччя 2021 року отримала збитки на суму 57,7 мільйона гривень. Резиденція знаходиться у сфері управління Державного управління справами. Про це йдеться у звіті про фінансові результати «ІНФОРМАЦІЯ_6» (т.1 а.с. 14-23).

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Із відзиву Відповідача-1 вбачається, що саме він - ОСОБА_2 є автором указаної статті. Словом «збитки» він хотів надати оцінку неефективного управління державною власністю (т.1 а.с. 83).

Власником вебсайту за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/ є Громадська організація «СТЕЙТВОТЧ», тобто Відповідач-2 у даній цивільній справі (т.1 а.с. 86-87, 88, 89, 90-91).

Відтак, ОСОБА_2 та Громадська організація «СТЕЙТВОТЧ» є належними Відповідачами по даній справі.

При цьому, відповідно до п.1.4. Положення про Національний природний парк «ІНФОРМАЦІЯ_6», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.03.2021 року №190 (у редакції наказу Міндовкілля 17.09.2021 року №603), Парк перебуває в управлінні Державного управління справами, тобто Позивача у даній справі (т.2 а.с. 16).

У звітах про фінансові результати Державної організації «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», правонаступником якої є Національний природний парк «ІНФОРМАЦІЯ_6», тобто Третя особа по даній справі, за 2017-2020 роки та перше півріччя 2021 року інформація про збитки організації - відсутня (т.1 а.с. 29-46).

Відповідно до висновку №18203/18204/23-36 від 01.02.2024 року експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у цивільній справі №357/1235/22:

1. У тексті статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», розміщеної в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, - міститься інформація негативного характеру щодо Державного управління справами, яка викладена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

2. Лексема «збитки», яка вжита у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», розміщеної в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, у контексті інформації, що міститься у наданих на дослідження звітах про фінансові результати форми 2-дс Державної організації «Резиденція ІНФОРМАЦІЯ_6», використана некоректно, оскільки замінює собою термін «профіцит», що вплинуло на загальний зміст статті та надало загальному сприйняттю закодованій у ній інформації негативного маркування у частині висновків про неефективне управління коштами ДО «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», у тому числі з боку Державного управління справами, в підпорядкуванні якого перебуває дана організація.

3. Смислове навантаження статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», розміщеної в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, у частині повідомлення про орган управління - Державне управління справами і його діяльність, полягає в інформуванні адресатів про те, що негативні результати діяльності ДО «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6» у період з 2017 року - 1 півріччя 2021 року є наслідком управлінських дій ДУС по відношенню до підпорядкованої йому установи. Таке смислове навантаження статті може призвести до формування у суспільстві негативного ставлення до органу управління майном - Державного управління справами (т.4 а.с. 3-12).

Тобто наявними у справі доказами підтверджується факт оприлюднення Відповідачами недостовірної інформації, яка стосується Державного управління справами, що може призвести до формування у суспільстві негативного ставлення до нього.

При цьому, інформація негативного характеру щодо Державного управління справами викладена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Суд не бере до уваги зауваження представника Відповідачів про те, що у резолютивній частині висновку експертів лапки поставлено після слова «ДУС», а не перед ним, як це вказано у спірній статті, оскільки ця обставина не спростовує висновків експертів по суті та не має правового значення.

Суд погоджується з думкою представника Відповідачів щодо необхідності дослідження питання контексту, в якому були висловлені оскаржувані твердження, яка ґрунтується на правових висновках Верховного Суду, зазначених у постанові від 27.03.2024 року в справі №2-777/11. З цього суду суд констатує, що під терміном «контекст» у мовознавстві розуміється відрізок, частина тексту писемної чи усної мови з закінченою думкою, який дає змогу точно встановити значення окремого слова. У той же час, із змісту статті убачається, що її основною закінченою думкою є висновок саме про отримання Третьою особою, яка знаходиться в сфері управління Позивача, збитків на суму 57,7 млн. грн., що підтверджує правильність висновків суду.

Стосовно обраного Позивачем способу захисту права суд зазначає, що відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому суд враховує, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 3, 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року.

У справі «Кудла проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що засіб захисту є ефективним, тільки якщо він доступний і достатній. Він має бути достатнім не тільки в теорії, а й на практиці, повинен бути ефективним на практиці, й по закону з урахуванням індивідуальних обставин справи.

У справі «Зінченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, в якій формі вони закріплені в національному правовому порядку.

Таким чином, справу розглянуто з урахуванням обраного Позивачем способу захисту права в межах заявлених ним вимог та на підставі поданих доказів.

Беручи до уваги вищевикладене, заслухавши пояснення представників сторін, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даній справі Позивачем було понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 22329,00 гривень (т.1 а.с. 12, т.2 а.с. 101, т.3 а.с. 11). Оскільки позовні вимоги задоволено повністю з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 22329,00 гривень, сплату якого документально підтверджено, по 11164,50 гривень з кожного.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Державного управління справами до ОСОБА_2 , Громадської організації «Стейтвотч», третя особа - Національний природний парк «ІНФОРМАЦІЯ_6» про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації - задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Державного управління справами інформацію, оприлюднену ОСОБА_2 та Громадською організацією «Стейтвотч», а саме: в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2/ про те, що: «…Державна резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка забезпечує відпочинок вищих посадових осіб, що розташована в карпатському масиві Ґорґани, за період 2017 - півріччя 2021 року отримала збитки на суму 57,7 млн грн.».

Зобов`язати ОСОБА_2 та Громадську організацію «Стейтвотч» спростувати інформацію про Державну організацію «Резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», а саме: «…Державна резиденція «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка забезпечує відпочинок вищих посадових осіб, що розташована в карпатському масиві Ґорґани, за період 2017 - півріччя 2021 року отримала збитки на суму 57,7 млн грн.», шляхом оприлюднення на Інтернет-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення суду по даній справі у двох денний термін після набрання ним законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного управління справами суму сплаченого судового збору в розмірі 11164,50 гривень (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири гривні 50 копійок).

Стягнути з Громадської організації «Стейтвотч» на користь Державного управління справами суму сплаченого судового збору в розмірі 11164,50 гривень (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири гривні 50 копійок).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Державне управління справами, місцезнаходження: вулиця Банкова, будинок 11, місто Київ, 01220, код ЄДРПОУ: 00037256.

Відповідачі:

ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Громадська організація «Стейтвотч», місцезнаходження: вулиця Вокзальна, будинок 22, квартира 32, місто Біла Церква, Київська область, 09117, код ЄДРПОУ: 39663870.

Третя особа - Національний природний парк «ІНФОРМАЦІЯ_6», місцезнаходження: вулиця Зарічна, будинок 4, село Гута, Івано-Франківська область, 77745, код ЄДРПОУ: 31075296.

Повне судове рішення складено 28.10.2024 року.

Суддя В. П. Цукуров