Постанова
від 15.10.2024 по справі 911/164/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. Справа№ 911/164/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.10.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області

від 08.02.2024 (повний текст складено 14.05.2024)

у справі № 911/164/21 (суддя В.М. Бацуца)

за позовом Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до 1) Вишгородської районної державної адміністрації

2) Іванківської селищної ради

3) Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія»

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс»

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

У січні 2021 року Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» позовом до Іванківської районної державної адміністрації, Блідчанської сільської ради, Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» про:

1) визнання незаконним і скасування розпорядження Іванківської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду» № 257 від 04.03.2009;

2) визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2009, укладеного між Громадською організацією «Садівницьке товариство «Лісова мрія» та Блідчанською сільською радою;

3) усунення перешкоди у здійсненні Державним підприємством «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 загальною площею 3,4999 га, яка розташована на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, шляхом її витребування (повернення) на користь Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» з незаконного володіння Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Броварською місцевою прокуратурою Київської області встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення у користування земель лісогосподарського призначення. Прокурор послався на те, що єдиним законним землекористувачем (у зв`язку з правонаступництвом) та згідно з планово-картографічними матеріалами є Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», яке в свою чергу, не надавало дозволу на вилучення оспорюваної земельної ділянки лісового фонду, при цьому зміна цільового призначення земель також не проводилась, у зв`язку з чим розпорядження від 04.03.2009 № 257 у частині спірної земельної ділянки прийнято з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, а відтак підлягає визнанню незаконними та скасуванню, також підлягає визнанню недійсним договір оренди від 05.10.2009, укладений на підставі цього розпорядження, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави в особі ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2021 у справі № 911/164/21 (суддя Христенко О.О.) позов Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» до Вишгородської районної державної адміністрації, Іванківської селищної ради, Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном залишено без розгляду; у задоволенні позову заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації, Іванківської селищної ради, Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 17.12.2021 задоволено заяву Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» про ухвалення додаткового рішення про покладення на позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/164/21; присуджено до стягнення з Київської обласної державної адміністрації на користь Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» 60 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 22.11.2022 рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі № 911/164/21 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2023 постанову Північного апеляційного Господарського суду від 22.11.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2021 у частині відмови в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації, Іванківської селищної ради, Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у частині залишення додаткового рішення без змін у справі № 911/164/21 скасовано, справу № 911/164/21 у частині позовних вимог Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації, Іванківської селищної ради, Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном, а також вирішення заяви Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» про ухвалення додаткового рішення про покладення на позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/164/21 передано на новий розгляд до суду першої інстанції, у решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2021 у справі № 911/164/21 залишено без змін.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, у постанові від 29.03.2023 зазначив, що вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, від 06.04.2021 у справі № 380/375/17, від 15.07.2020 у справі № 369/9900/16, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14, на які здійснено посилання прокурором в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).

У пункті 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Отже, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять (подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, на які здійснено посилання прокурором в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 наведено висновок про те, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Як свідчать матеріали справи, прокурором на підтвердження заявлених позовних вимог надано планово-картографічні матеріал лісовпорядкування, згідно з якими, за твердженням прокурора, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення і такі матеріали лісовпорядкування є належними доказами на підтвердження права постійного користування земельною ділянкою, зокрема: копії карти-схеми викопіювання з планшету Іванківського ДАЛГ, перспективний план ведення лісового господарства Іванківського державного агролісгоспу Київської області (книга 4 таксаційний опис Шпилівського лісництва) за 2001 рік, протокол першої лісовпорядної наради по базовому лісовпорядкуванні лісів Асоціації «Київагроліс» від 03.07.2000, проект організації і розвитку лісового господарства Іванківського державного агролісгоспу Київської області за 2001 рік; фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і меж їх таксаційних виділів по Державному підприємству «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001, 2003 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами, у тому числі кварталу № 41 Шпилівського лісництва Іванківського ДАЛГ, ця інформація надана ВО «Укрдержліспроект», що підтверджено листом від 02.12.2019 № 691.

При оцінці наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, у тому числі належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, право на розпорядження якою належить обласній державній адміністрації, яка є органом, уповноваженим державою як власником земельної ділянки здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, та перебування спірної земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, суди попередніх інстанцій не встановили правовий режим спірної земельної ділянки, при цьому в обґрунтування своїх рішень фактично використали концепцію негативного доказу, що само по собі порушує принцип змагальності, та не застосували принцип вірогідності, а також не оцінили докази у взаємному зв`язку в їх сукупності, у тому числі з урахуванням конфігурації спірної земельної ділянки та її місцерозташування серед оточуючих її земельних ділянок.

Разом із тим, не встановивши належним чином зазначені обставини, а також обставини, які стали підставою для відмови в позові, висновки судів попередніх інстанцій про недоведення порушення прав держави в особі Київської ОДА, на захист яких подано позов прокурора, є передчасними та такими, що не ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ґрунтуються, у тому числі на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про залишення без розгляду позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі державного підприємства, оскільки прокурором не доведено наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України Про прокуратуру, для представництва інтересів цієї юридичної особи у спірних правовідносинах у суді.

Натомість при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно вирішити питання про залучення Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» як третю особу, оскільки рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки цієї юридичної особи.

Під час нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/164/21 відмовлено у задоволенні позову повністю.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі позивача про визнання незаконним і скасування розпорядження Іванківської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду» № 257 від 04.03.2009 та усунення перешкод у здійсненні Державним підприємством «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, шляхом її витребування (повернення) з незаконного володіння, мотивовано тим, що прокурором у відповідності до приписів частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду всіх достатніх належних, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують віднесення земельної ділянки площею 3, 4999 га з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 до земель лісогосподарського призначення та її розміщення в межах 41 кварталу Шпилівського лісництва Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс».

Оскільки вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2009 є похідною від позовних вимог про визнання незаконним і скасування розпорядження Іванківської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду» № 257 від 04.03.2009 та усунення перешкод у здійсненні користування спірною земельною ділянкою, які в свою чергу є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, суд зазначив про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано наведені у позові норми матеріального права та проігноровано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у даній справі, а також не враховано правові позиції, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах:

- від 31.03.2021 у справі №360/1998/18, від 06.04.2021 у справі №380/375/17, від 15.07.2020 у справі №369/9900/16, від 21.02.2018 у справі №488/5476/14 (згідно яких при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України);

- у справі №361/6826/16 від 13.11.2019 (згідно якого відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдежліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки Об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування);

- у справах №6-224цс14 від 21.01.2015, №6-5015 від 01.07.2015, Верховного Суду у постановах від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц, від 01.03.2018 у справі №911/2049/16, Великої Палати Верховного Суду у постановах від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі №є83/1617/16 та від 13.06.2018 у справі №є69/1777/13-ц (планшет лісовпорядкування є документом, який підтверджує право постійного користування державним лісогосподарським підприємством спірною земельною лісогосподарського призначення міститься).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що ним надані належні, допустимі, достовірні та вірогідні доказами в розумінні статей 73,74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України щодо розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісового фонду, а саме:

- інформація ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 19.12.2019 №385, згідно з якою спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 розміщена в межах 41 кварталу Шпилівського лісництва державного підприємства «СЛП «Київобагроліс»;

- інформація надана ДІ «СЛІ «Київоблагроліс» листом від 18.12.2019 №379, згідно якого підприємство як постійний лісокористувач, не надавало погоджень (дозволів) на вилучення та/або зміну цільового призначення оспорюваної земельної ділянки лісового фонду, розташованої в межах Шпилівського лісництва ДП СЛП «Київоблагроліс».;

- графічні матеріалами, надані ВО «Укрдержліспроект» з листом від 02.12.2019 №691 та долученими до матеріалів справи викопіюваннями з планшетів лісовпорядкування та проектів організації та розвитку лісового господарства по Шпилівському лісництву Іванківського державного агролісгоспу 2001 року;

- рішення Іванківської районної ради Київської області від 21.11.2000 №11/109 «Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств у постійне користування Іванківському міжлісгоспу», яким вирішено пропонувати Київській обласній раді передати ліси реформованих сільськогосподарських підприємств площею 19401,5 га у постійне користування Іванківському міжлісгоспу асоціації «Київагроліс». Згідно з додатком до вказаного рішення в розрізі сільських рад Іванківського району, по Блідчанській сільській раді передано 2248 га лісових земель.

- рішенням сесії Київської обласної ради від 25.01.2001 №264-15-23 «Про землі лісового фонду Київської області, що вивільнені внаслідок реформованих колективних сільськогосподарських підприємств», яким Іванківському державному агролісогосподарському підприємству головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації надано у тимчасове користування в межах Іванківського району 19401,5 га земель.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідач-3 подав відзив, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін, наголошуючи на тому, що суд першої інстанції за результатами розгляду справи дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, застосувавши принцип «вірогідності доказів», так як жодних доказів, на підтвердження позовних вимог та на спростування заперечень відповідача-3 прокурором та позивачем надано до суду не було.

Явка представників у судове засідання

Представники позивача, відповідачів-2, -3 та третьої особи в судове засідання 15.10.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 27.09.2024) до електронних кабінетів позивача та відповідачів -2, -3.

Крім того, ухвала суду від 27.09.2024 була направлені третій особі засобами поштового зв`язку на адресу: 07201, Київська обл., смт Іванків, вул. Івана Проскури, 24.

Згідно відомостей, яке містяться на веб-сайті Укрошти, лист зі штрих-кодом 0600291671834 вручено Державному підприємству «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» 17.10.2024.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача, відповідачів-2, -3 та третьої особи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 03.12.1999 № 1529/99 та наказу Мінагрополітики України «Про прискорення передачі земель лісового фонду, що перебували у користуванні реформованих колективних сільськогосподарських підприємств» від 11.06.2001 № 156, рішенням Блідчанської сільської ради «Про надання згоди на передачу земель лісового фонду бувшого колективного сільськогосподарського підприємства «Тетерів» Іванківському між лісгоспу» від 20.06.2000 № 60 надано згоду на передачу земель лісового фонду бувшого колективного сільськогосподарського підприємства «Тетерів» загальною площею 2 063, 3 га у постійне користування Іванківському міжлісгоспу.

Рішенням Іванківської районної ради «Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Іванківському між лісгоспу» від 21.11.2000 р. № 11/109 вирішено запропонувати Київській обласній раді передати ліси реформованих сільськогосподарських підприємств площею 19 401, 5 га у постійне користування Іванківському міжлісгоспу асоціації «Київагроліс».

Рішенням Київської обласної ради «Про землі лісового фонду Київської області, що вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств» від 25.01.2001 № 254-15-ХХІІІ вирішено в тому числі уповноважити районні ради Київської області протягом 2001 року вирішувати питання щодо надання земель лісового фонду, які знаходяться за межами населених пунктів і вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств, у тимчасове користування для спеціального використання на умовах оренди строком на 10 років спеціалізованим лісогосподарським підприємствам.

Додатком до вищевказаного рішення «Лісовий фонд реформованих колективних сільськогосподарських підприємств, який передається у тимчасове користування (на умовах оренди строком на 10 років) спеціалізованим лісогосподарським підприємствам» встановлено, що Іванківську районну раду уповноважено передати у тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років Іванківському державному агролісогосподарському підприємству головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації площу земель лісового фонду (га) у кількості 19 401, 5 га.

Листом № 35 від 20.03.2007 Іванківське спеціалізоване Державне агролісогосподарське підприємство «Держагролісгосп» повідомило про те, що Іванківський держагролісгосп не заперечує щодо виділення земельної ділянки на території Блідчанської сільської ради поза межами населеного пункту для розташування дачного кооперативу.

Рішенням Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області № У-10/116 від 19.10.2007 «Про погодження виділення земельних ділянок за межами населених пунктів Блідчанської сільської ради» погоджено виділення земельної ділянки площею 3,5 га у довгострокову оренду Громадській організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» за межами населених пунктів на території сільської ради.

Розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки» № 991 від 04.12.2007 надано дозвіл Садівницькому товариству «Лісова мрія» на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 3,5 га, для ведення садівництва дачного кооперативу за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради.

Розглянувши клопотання ГО «Садівницьке товариство «Лісова мрія» про відведення земельної ділянки, комісією Іванківської районної державної адміністрації внаслідок обстеження земельної ділянки передбаченої для відведення в оренду громадській організації Садівницьке товариство Лісова мрія було складено акт вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої для відведення в оренду громадській організації Садівницьке товариство Лісова мрія для ведення садівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району б/н від 20.02.2008, зі змісту якого вбачається, що земельна ділянка орієнтовною площею 3,5 га намічена до відведення розташована на землях запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району та межує із землями Блідчанської сільської ради, рельєф ділянки рівнинний, дощовими, талими та ґрунтовими водами не підтоплюється. На земельній ділянці ростуть поодинокі зелені насадження. Ділянка вільна від забудови. Відведення земельної ділянки буде проводитись за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради Іванківського району. Орієнтовна площа земельної ділянки намічуваної до відведення 3, 5 га сіножаті.

Висновком Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Іванківської районної державної адміністрації № 177 від 15.02.2008 «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «Садівницьке товариство «Лісова мрія» погоджено місце розташування земельної ділянки наміченої до відведення в оренду для ведення садівництва громадській організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» орієнтовною площею 3, 5 га сіножатей за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району.

Висновком Головного державного санітарного лікаря Іванківського району № 194 від 19.02.2008 «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «Садівницьке товариство «Лісова мрія» погоджено місце розташування земельної ділянки наміченої до відведення в оренду для ведення садівництва громадській організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» орієнтовною площею 3, 5 га сіножатей за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району.

Погодженням Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації № 3/1804/02 від 28.02.2008 погоджено місце розташування земельної ділянки наміченої до відведення в оренду для ведення садівництва Громадській організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» орієнтовною площею 3,5 га сіножатей за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області.

Висновком Управління земельних ресурсів у Іванківському районі Головного управління земельних ресурсів у Київській області № 265 від 29.02.2008 «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «Садівницьке товариство «Лісова мрія» погоджено місце розташування земельної ділянки наміченої до відведення в оренду для ведення садівництва Громадській організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» орієнтовною площею 3,5 га сіножатей за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району.

Висновком № 06-13/1687 від 11.03.2008 Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «Садівницьке товариство «Лісова мрія» для ведення садівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського районну Київської області, на підставі розпорядження Іванківської райдержадміністрації від 04.12.2007 № 991, рішення Блідчанської сільської ради від 19.10.2007 № 10-116-V, акту обстеження та вибору земельної ділянки від 20.02.2008, погоджено місце розташування земельної ділянки наміченої до відведення в оренду для ведення садівництва Громадській організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» орієнтовною площею 3, 5 га сіножатей за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району.

Розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації № 498 від 13.05.2008 «Про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки» затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 3.5 га, для ведення садівництва Садівницькому товариству «Лісова мрія» за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради. Земельна ділянка розташована за межами населиних пунктів на території Блідчанської сільської ради. Надано дозвіл Садівницькому товариству «Лісова мрія» на розробку проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 3,5 га, в оренду для ведення садівництва за межами населених пунктів на території Блідчанської сільської ради.

08.08.2008 між Громадською організацією «Садівницьке товариство «Лісова мрія» та Київським обласним головним управлінням земельних ресурсів було підписано технічне завдання на виконання робіт, зі змісту якого виконувана робота: розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Громадській організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» для ведення садівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району; підстава для виконання робіт: клопотання ГО «Садівницьке товариство «Лісова мрія», дозвіл Розпорядження Іванківської районної державної адміністрації № 498 від 13.05.2008; характеристика об`єкту: 1. Місце розташування за межами населеного пункту Блідчанської сільської ради Іванківського району; 2. Форма власності: комунальна власність; 3. Цільове призначення: код цільового використання у відповідності з УКЦВЗ 2.2. для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; Вихідні дані: 1. Дозвіл Іванківської районної державної адміністрації; 2. Розмір земельної ділянки 3, 4999 га (34999 кв. м); 3. Наявні обмеження: відсутні; 4. Земельні сервітути: відсутні; 5. Умови надання земельної ділянки: оренда.

Довідкою Іванківського районного відділу земельних ресурсів Київського головного управління земельних ресурсів № 2340 від 09.08.2008 про правовий статус земельної ділянки, що передбачається до відведення ГО «Садівницьке товариство «Лісова мрія» повідомлено, що згідно з державною статистичною звітностю (форма 6-зем) станом на 01.09.2008 земельна ділянка площею 3,4999 га, що передбачена до відведення Громадській організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради як сіножаті - графа 11, землі запасу - шифр рядка 93.

Розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації № 257 від 04.03.2009 « Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду»: 1) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Громадській організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» для ведення садівництва за межами населених прутків за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради; 2) надано в оренду Громадській організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 3,4999 га, для ведення садівництва за межами населених пунктів за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради; доручено Блідчанській сільській раді укласти договір оренди земельної ділянки, встановити ставку орендної плати відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внести зміни до земельно-кадастрової документації.

05.10.2009 між Блідчанською сільською радою Іванківського району Київської області (орендодавець) та відповідачем-3 (орендар) було укладено договір оренди землі (далі-договір), відповідно до п. 1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення садівництва, яка знаходиться на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області за межами населеного пункту.

Згідно з п. 2. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3, 4999, га.

Пунктом 8 договору передбачено, що його укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 15. договору земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва.

Пунктом 16. договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки землі рекреаційного призначення.

Відповідно до пункту 43. договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря, третій в органі, який провів державну реєстрацію Іванківському рай.від. Київської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

05.10.2009 між Блідчанською сільською радою Іванківського району Київської області (орендодавець) та Громадською організацією «Садівницьке товариство «Лісова мрія» (орендар) було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

У подальшому, актом б/н від 15.07.2013 встановлення на місцевості меж земельної ділянки, прийомки-передачі на зберігання встановлених межових знаків землекористування «Садівницького товариства «Лісова мрія» для ведення садівництва в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського р-ну Київської області, надано земельній ділянці для ведення садівництва площею 3, 4999 га кадастровий номер земельної ділянки 3222080300:02:001:0002.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 208353598 від 06.05.2020, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002, що знаходиться за адресою: Київська обл., Іванківський р., с/рада Блідчанська, цільове призначення: для ведення садівництва зареєстроване право власності за Іванківською районною державною адміністрацією, а також право оренди земельної ділянки строком дії на 49 років за Садівницьким товариством «Лісова мрія».

Згідно з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3222267872021 від 23.03.2021 цільове призначення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, Іванківський район, Блідчанська сільська рада, з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002, площею 3, 4999 га для колективного садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: ведення садівництва.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор просить суд визнати незаконним і скасувати розпорядження Іванківської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду»№ 257 від 04.03.2009, усунути перешкоди у здійсненні Державним підприємством «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 загальною площею 3,4999 га, яка розташована на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, шляхом її витребування (повернення) на користь Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» з незаконного володіння Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія».

При цьому, прокурор посилається безпідставність створенням відповідачами перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою тим, що розпорядження № 257 від 04.03.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки» Іванківської районної державної адміністрації було прийнято, а на його підставі договір № 106 від 25.10.2009 оренди землі між Блідчанською сільською радою Іванівківського району Київської області та Громадською організацією «Садівницьке товариство «Лісова мрія» був укладений всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, інших нормативно-правових актів - за відсутності відповідних правових підстав для їх прийняття та укладення, а також за відсутності відповідних повноважень.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши встановлені фактичні обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку прокурора, підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, а також усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 3 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов`язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до частини 1 статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно з частинами 1-2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Статтею 162 Земельного кодексу України визначено, що охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Частино 1 статті 164 Земельного кодексу України охорона земель включає: а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування; б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; г) збереження природних водно-болотних угідь; ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14).

Так, статтею 5 Лісового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до статті 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

За змістом статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Положеннями статті 32 Лісового кодексу України встановлено, що районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території: 1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; 2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 3) передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними; 4) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення; 5) беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання; 6) вносять у встановленому порядку пропозиції про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства; 7) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Згідно з пунктом 11 статті 46 Лісового кодексу України лісовпорядкування передбачає зокрема забезпечення державного обліку лісів і державного лісового кадастру.

Як передбачено статтею 47 Лісового кодексу України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У лісах, що перебувають у державній власності, лісовпорядкування ведеться за рахунок коштів державного бюджету, у лісах комунальної власності - місцевого бюджету, у лісах приватної власності - за кошти їх власників. Ведення лісовпорядкування може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом.

Положеннями статті 48 Лісового кодексу України передбачено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Пунктом 5 прикінцевих положень Лісового кодексу України передбачено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

За змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року (надалі - Інструкція), планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з вимогами п. 2.1.4 Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.

Крім того, в Інструкції зазначені вимоги щодо оформлення планшету. При складанні оригіналу планшету він повинен бути викреслений у відповідності з прийнятими умовними знаками і містити в собі повне топографічне та лісотаксаційне наповнення. На ньому повинні бути зазначені область, район, лісгосп, лісництво, номер і площа планшету, картографічна основа, використана при складанні планшету, підписи і прізвища виконавця, які складали даний планшет: начальника лісовпорядної партії, геодезиста, інженера-таксатора. Всі ці дані розміщуються за рамкою планшета у встановлених місцях. В кожному кварталі проставляється його номер та площа таксаційних виділів, а по окружній границі - найменування суміжних землекористувачів та номери суміжних планшетів (п. 2.1.2 Інструкції). На основі креслення оригіналу планшету розбивається прямокутна координатна сітка з цифруванням її ліній за рамкою планшету (п. 2.3.2).

Щодо належності та достатності поданих до суду планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (копії карти-схеми викопіювання з планшету Іванківського ДАЛГ, перспективний план ведення лісового господарства Іванківського державного агролісгоспу Київської області (книга 4 таксаційний опис Шпилівського лісництва) за 2001 рік, протокол першої лісовпорядної наради по базовому лісовпорядкуванні лісів Асоціації «Київагроліс» від 03.07.2000, проект організації і розвитку лісового господарства Іванківського державного агролісгоспу Київської області за 2001 рік) та фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними ВО Укрдержліспроект межами частини кварталів і меж їх таксаційних виділів щодо ДП СЛП Київоблагроліс, як доказів віднесення земельної ділянки площею 3, 4999 га з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 до земель лісогосподарського призначення та її розміщення в межах 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП СЛП Київоблагроліс, слід зазначити наступне.

Вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, від 06.04.2021 у справі № 380/375/17, від 15.07.2020 у справі № 369/9900/16, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14.

Вище зазначалось, що згідно з пунктом 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

За висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» відповідно до листа від 02.12.2019 № 691 на запит прокурора надало фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і меж їх таксаційних виділів щодо ДП «СЛП «Київоблагроліс», відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001, 2003 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами, згідно із якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 322080300:02:001:0002 площею 3,4999 га накладається на землі лісогосподарського призначення 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП СЛП Київоблагроліс, що розташовано на території с. Блідча за межами населеного пункту.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України № 284 від 07.04.2021, лісовпорядкування матеріалів лісового фонду Іванківського АПК, в тому числі кварталу 41 Шпилівського лісництва Іванківського АПК проводилось 2000-2001 роках, а чергове лісовпорядкування проведено в 2019 році, матеріали знаходяться в стадії розробки.

Водночас, як вбачається зі змісту листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України № 383 від 13.05.2021 наданого останнім на адвокатський запит адвоката Бейлика А.Б. № 29/21 від 28.04.2021, накладення меж Шпилівського лісництва на фрагмент з Публічної кадастрової карти України виконано за допомогою ліцензійного програмного забезпечення «Digitals» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001 року та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами (322080300:02:001:0002) у масштабі 1:10000. Також, ВО «Укрдержліспроект» у даному листі також зазначило, що до компетенції останнього не входить виконання робіт пов`язаних із землеустроєм та експертними дослідженнями, а тому ВО «Укрдержліспроект» не надало відповіді на всі поставлені адвокатом Бейликом А.Б. у його адвокатському запиті питання, а саме: 1. Чи здійснювався працівниками ВО «Укрдержліспроект» (іншими уповноваженими особами) виїзд на місцевість (де знаходиться 41 квартал та 21, 22, 24, 26, 27 таксаційні виділи Шпилівського агролісництва) та чи здійснювались працівниками або іншими уповноваженими особами на місцевості заміри та інші технічні обміри при формування відповіді та нанесенні (накладені) меж (межових ліній чорного та білого кольору) частини 41 кварталу та № 21, 22, 24, 26, 27 таксаційних виділів Шпилівського лісництва (агролісництва) Іванківського ДАЛГ (АПК) на фрагмент з публічної кадастрової карти України та межами земельної ділянки кадастровий номер 322080300:02:001:0002 при наданні відповіді від 02.12.2019 № 691 на № 35-7672 від 25.11.2019 за підписом Головного інженера Бокало І. М.; 2. Чи є достовірними на 100 % (точне співпадіння) чи орієнтовними (з можливою похибкою) нанесення (накладення) меж (межових ліній чорного та білого кольору) частини 41 кварталу та № 21, 22, 24, 26, 27 таксаційних виділів Шпилівського лісництва (агролісництва) Іванківського ДАЛГ (АПК) на фрагмент з публічної кадастрової карти України та межами земельної ділянки кадастровий номер 322080300:02:001:0002 при наданні відповіді від 02.12.2019 № 691 на № 35-7672 від 25.11.2019 за підписом Головного інженера Бокало І. М.; 3. Чи може ВО Укрдержліспроект вказувати про достовірність (в тому числі технічну) (точне співпадіння) нанесення меж частини 41 кварталу Шпилівського агролісництва та меж таксаційних виділів № 21, 22, 24, 26, 27 (згідно лісовпорядкування від 2001 р.) використовуючи інформацію (фрагмент) публічної кадастрової карти України станом на 2019 та межі земельної ділянки кадастровий номер 322080300:02:001:0002 станом на 2019; 4. Чи вважається достовірними та технічно вірними станом на 2020 рік та станом на 2021 рік (станом на даний час) нанесені (накладені) ВО «Укрдержліспроект» в 2019 році межі (межові лінії чорного та білого кольору) частини 41 кварталу та № 21, 22, 24, 26, 27 таксаційних виділів Шпилівського лісництва (агролісництва) Іванківського ДАЛГ (АПК) (лісовпорядкування 2001 р.) на фрагмент з публічної кадастрової карти України та з урахуванням меж земельної ділянки кадастровий номер 322080300:02:001:0002 при наданні відповіді від 02.12.2019 № 691 на № 35-7672 від 25.11.2019 за підписом Головного інженера Бокало І. М.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що подані прокурором до суду планово-картографічні матеріали лісовпорядкування та фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними ВО «Укрдержліспроект» межами частини кварталів і меж їх таксаційних виділів щодо ДП «СЛП «Київоблагроліс2 не можуть бути належними та достатніми доказами у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять, оскільки матеріали лісовпорядкування лісового фонду Іванківського АПК, в тому числі кварталу 41 Шпилівського лісництва Іванківського АПК розроблялись в 2000-2001 роках, при цьому погодження місця розташування та виділення Садівницькому товариству Лісова мрія земельної ділянки для ведення садівництва за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради відбувалось у період з 2007 р. - 2009 р., а встановлення на місцевості меж земельної ділянки та присвоювання кадастрового номеру - в 2013 р., що не дозволяє дійти беззаперечного висновку на основі матеріалів лісовпорядкування 2001 р. щодо розміщення станом на 04.03.2009 р. та станом на момент розгляду справи спірної земельної ділянки в межах 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП СЛП Київоблагроліс, віднесення її до земель лісогосподарського призначення, а також, тим самим спростувати та заперечити доводи відповідачів.

Відповідно до положень частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У постанові від 26.03.2024 № 910/6757/23 Верховний Суд вказав, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить таке поняття як "достатність" доказів, натомість законодавцем запроваджено новий стандарт доказування "вірогідність доказів".

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, Верховний Суд у цій же постанові наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, при цьому, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 р. у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20).

Принцип змагальності (статті 13 Господарського процесуального кодексу України) і принцип рівності сторін (статті 7 Господарського процесуального кодексу України), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Зі змісту позовної заяви, вбачається, що прокурор в обґрунтування позовних вимог вказує про те, що земельна ділянка площею 3, 4999 га з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 в силу положень статей 19, 57, 84 Земельного кодексу України та статті 5 Лісового кодексу України відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства та розміщена в межах 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», що підтверджується, зокрема листом ДП «СЛП «Київоблагроліс» № 385 від 19.12.2019 «Про надання інформації, перспективним планом ведення лісового господарства Іванківського державного агролісгоспу Київської області» від 2001 року, протоколом першої лісовпорядної наради по базовому лісовпорядкуванні лісів Асоціації Київоблагроліс від 03.07.2000, проектом організації і розвитку лісового господарства Іванківського державного агролісгоспу Київської області (книга 4 таксаційний опис Шпилівського лісництва) від 2001 року, листом Департамента агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації № 02-04.1-1/1746 від 24.12.2019, листом Департамента екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації № 05.1-02-209/6891/4820 від 18.12.2019, листом Держлісагентства Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 04-48/2461 від 20.12.2019 «Щодо надання інформації про погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок», листом ДП «СЛП «Київоблагроліс» № 379 від 18.12.2019 «Про надання інформації», листом Секретаріата Кабінету Міністрів України № 10453/0/2-20 від 26.03.2020, листом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агенства лісових ресурсів України № 691 від 02.12.2019 «Щодо надання інформації», наявними в матеріалах справи, а також тим, що ДП «СЛП «Київоблагроліс» є правонаступником Київської обласної державної організації Київагроліс та агролісогосподарських підприємств, агролісництв: Богуславського державного агролісництва; Поліського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства; Таращанського державного агролісогосподарського підприємства; Державного підприємства Тетіївське державне агролісництво; Бородянського державного агролісництва; Києво-Святошинське державного агролісництва, що підтверджуються статутом ДП «СЛП «Київоблагроліс», затвердженим розпорядженням голови Київської ОДА від 02.12.2016 № 503.

При цьому, відповідачі у своїх заявах по суті спору вказують на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог прокурора, оскільки земельна ділянка площею 3, 4999 га з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 станом на момент прийняття Іванківською районною державною адміністрацією спірного рішення та станом на момент розгляду справи відносилась та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, склад угідь: сіножаті, вид використання: ведення садівництва, що підтверджується рішенням Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області № У-10/116 від 19.10.2007 «Про погодження виділення земельних ділянок за межами населених пунктів Блідчанської сільської ради», розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки» № 991 від 04.12.2007, листом Іванківського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства Держагролісгосп № 35 від 20.03.2007, актом вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої для відведення в оренду громадській організації Садівницьке товариство Лісова мрія для ведення садівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району б/н від 20.02.2008, висновком Управління земельних ресурсів у Іванківському районі Головного управління земельних ресурсів у Київській області № 265 від 29.02.2008 «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «Садівницьке товариство «Лісова мрія», висновком Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Іванківської районної державної адміністрації № 177 від 15.02.2008 «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «Садівницьке товариство «Лісова мрія», висновком Головного державного санітарного лікаря Іванківського району № 194 від 19.02.2008 «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «Садівницьке товариство «Лісова мрія», погодженням Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації № 3/1804/02 від 28.02.2008, висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про погодження місця розташування земельної ділянки, передбаченої до відведення ГО «Садівницьке товариство «Лісова мрія» для ведення садівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківської районну Київської області» № 06-13/1687 від 11.03.2008, розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації «Про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки» № 498 від 13.05.2008, технічним завданням на виконання робіт від 08.08.2008, довідкою Іванківського районного відділу земельних ресурсів Київського головного управління земельних ресурсів № 2340 від 09.08.2008 про правовий статус земельної ділянки, що передбачається до відведення ГО «Садівницьке товариство «Лісова мрія», актом б/н від 15.07.2013 встановлення на місцевості меж земельної ділянки, прийомки-передачі на зберігання встановлених межових знаків землекористування «Садівницьке товариство «Лісова мрія» для ведення садівництва в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського р-ну Київської області, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 208353598 від 06.05.2020, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3222267872021 від 23.03.2021, технічною документацією щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Садівницькому товариству Лісова мрія для ведення садівництва в адміністративних межах Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області від 24.07.2013, витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.03.2021, листом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України № 383 від 13.05.2021, наявними в матеріалах справи.

Відтак, з огляду на вищенаведене, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України щодо стандарту доказування, в тому числі такого стандарту доказування, як "вірогідність доказів", проаналізувавши аргументи учасників справи, зокрема прокуратури та відповідача-3, дослідивши та оцінивши усі надані учасниками справи докази, суд вважає за потрібне вказати, що у процесі розгляду справи, прокурором у відповідності до приписів частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду всіх достатніх належних, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують віднесення земельної ділянки площею 3,4999 га з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 до земель лісогосподарського призначення та її розміщення в межах 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП СЛП Київоблагроліс, та які у своїй сукупності переважали б доводи відповідачів щодо того, що земельна ділянка площею 3,4999 га з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 станом на момент прийняття Іванківською районною державною адміністрацією спірного рішення та станом на момент розгляду справи відносилась та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, склад угідь: сіножаті, вид використання: ведення садівництва та не розміщена в межах 41 кварталу Шпилівського лісництва ДП СЛП Київоблагроліс, а тому позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача про визнання незаконним і скасування розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду № 257 від 04.03.2009, усунення перешкод у здійсненні ДП СЛП Київоблагроліс права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 загальною площею 3,4999 га, яка розташована на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, шляхом її витребування (повернення) на користь ДП СЛП Київоблагроліс з незаконного володіння Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо вимог прокуратури стосовно визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2009, укладеного між Громадською організацією «Садівницьке товариство «Лісова мрія» та Блідчанською сільською радою, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки відсутні підстави для визнання незаконним та скасування розпорядження Іванківської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду» № 257 від 04.03.2009, на підставі якого оспорюваний договір оренди було укладено, вказаний правочин є таким, що не суперечить вимогам законодавства, а тому не підлягає визнанню недійсним.

Оскільки вимога про усунення перешкоди у здійсненні Державним підприємством «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду з кадастровим номером 3222080300:02:001:0002 загальною площею 3,4999 га, яка розташована на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, шляхом її витребування (повернення) на користь Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» з незаконного володіння Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія», є похідною вимогою, то остання також не підлягає задоволенню з огляду на законність розпорядження Іванківської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду» № 257 від 04.03.2009.

Стосовно заявленого відповідач-2 у поясненнях № 06-31-3300 від 18.10.2023 пропуском прокурором позовної давності для звернення з даним позовом до суду, слід зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 Цивільного кодексу України ).

Колегія суддів зазначає, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що обставини, викладені у позовній заяві прокурора, поданій в інтересах держави в особі позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України та судом у процесі розгляду справи не було встановлено порушення цивільного права або інтересу позивача, заява Громадської організації «Садівницьке товариство «Лісова мрія» про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Посилання прокурора на неврахування судом першої інстанції при прийнятті рішення висновків Верховного Суду, викладених у постановах, перелік яких зазначено в апеляційній скарзі, а також вказівок Верховного Суду у даній справі є необґрунтованим та спростовується текстом оскаржуваного рішення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/164/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника - Київську обласну прокуратуру.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/164/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/164/21 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/164/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 29.10.2024 після повернення судді Михальської Ю.Б. з відрядження та виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	15.10.2024
Оприлюднено	01.11.2024
Номер документу	122676999
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою щодо припинення права оренди

Бацуца В.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 15.10.2024 по справі 911/164/21ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —911/164/21

Постанова від 15.10.2024

Постанова
від 15.10.2024 по справі 911/164/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД