Постанова

від 29.10.2024 по справі 910/14552/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2024 р. Справа № 910/14552/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Кропивної Л.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не вийшов на зв`язок у режимі відеоконференції

від відповідача: Свернюк С.П. (у режимі відеоконференції )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 (повний текст рішення складено 05.07.2024) (суддя Мандриченко О.В.)

у справі № 910/14552/22 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1 472 894,42 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД" (далі - ТОВ "Торгівельний дім РТД", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція") про стягнення 1 472 894,42 грн, з яких 1 144 349,88 грн - основний борг, 80 104,49 грн - штраф, 28 128,31 грн - 3 % річних та 220 311,73 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання товару № 53-123-04-21-0714 від 21.09.2021 (далі - Договір) у частині оплати поставленого товару у встановлений Договором строк.

Історія справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі № 910/14552/22, позов ТОВ "Торгівельний дім РТД" задоволено частково. Стягнуто з ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція" на користь ТОВ "Торгівельний дім РТД" 1 144 349,88 грн основного боргу, 28 128,31 грн 3 % річних, 220 311,73 грн інфляційних втрат, а також 20 891,85 грн судового збору. В іншій частині позову ТОВ "Торгівельний дім РТД" відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21.11.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у справі № 910/14552/22 скасовано в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Торгівельний дім РТД" та розподілу судових витрат, справу № 910/14552/22 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі № 910/14552/22 замінено відповідача у справі, а саме: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" його правонаступником - Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція").

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі № 910/14552/22 позов задоволено частково; стягнуто з АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція" на користь ТОВ "Торгівельний дім РТД" 1 144 349,88 грн основного боргу, 28 128,31 грн 3 % річних, 220 311,73 грн інфляційних втрат та 20 891,85 грн судового збору; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 1 144 349,88 грн є обґрунтованою, арифметично правильною та відповідає матеріалам справи.

При цьому суд зазначив, що положення Закону України "Про санкції" та постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" не розповсюджуються на правовідносини у цій справі, а відтак і дія вказаного мораторію не розповсюджується на ТОВ "Торгівельний дім РТД" як на кредитора/позивача/стягувача як у даній справі, так і у спірних правовідносинах.

Щодо постанови КМУ від 30.12.2015 № 1147, якою заборонено ввезення на митну територію України товару, який згідно з УКТЗЕД міститься у Переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації, місцевий господарський суд зазначив, що позивач поставив відповідачеві товар за УКТЗЕД 4008219000, 4006, 4008290090, 4008, 4009, 3917399090, які відсутні у Переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації. Відтак поставка товарів за вказаними УКТЗЕД не суперечила постанові КМУ від 30.12.2015 № 1147 "Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації".

Також, за висновком суду першої інстанції, товар, поставлений позивачем відповідачеві за видатковою накладною № РН-0000904 від 24.05.2022, не підпадає під дію постанови КМУ від 09.04.2022 № 426 "Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі № 910/14552/22, АТ "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, зокрема, таке:

- судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки важливим обставинам, які мають значення для правильного вирішення справи;

- за Договором поставлений товар (частково - ярлик № 2-2874 від 07.02.2022 (додаток № 14 до відзиву № 154 від 03.02.2023) виробництва російської федерації. У рамках виконання постанови КМУ від 03.03.2022 № 187 та постанови Національного банку України від 24.02.2022 № 18 проведено аналіз чинних договорів, за якими виконано постачання та для уникнення здійснення видаткових операцій за договорами, укладеними з контрагентами, в частині товару, країною походження якого є країни-агресори;

- відповідно до п. 13 протоколу № 8 від 20.09.2022 засідання комісії щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану (додаток № 24 до відзиву № 154 від 03.02.2023), результатами попередньої перевірки контрагента прийнято рішення зупинити здійснення видаткових операцій за договорами, укладеними з ТОВ "Торгівельний дім РТД", в частині товару, країною походження якого є російська федерація;

- відповідно до п. 3 протоколу № 13 від 09.12.2022 (додаток № 1 до пояснень від 12.02.2024) визначено наявність заборони на виконання грошових та інших зобов`язань, кредитором (стягувачем) за якими є контрагенти за списком (п. 57 - ТОВ "Торгівельний дім РТД", договір № 53-123-04-21-07148 від 21.09.2021), та/або наявності в контрагента ризику зупинення здійснення видаткових операцій за його рахунками за результатами перегляду рішень комісії, прийнятих відповідно до протоколів 1-9. З огляду на викладене, стягнення суми заборгованості за Договором, за яким поставлена продукція російської федерації, буде свідчити про фінансування країни-агресора;

- судом першої інстанції при ухваленні рішення не взято до уваги заперечення відповідача про те, що на адресу позивача відповідачем було направлено лист від 28.10.2022 № 51/15606 про те, що планові платежі за Договором анульовано в SAP ERP (додаток № 25 до відзиву № 154 від 03.02.2023).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Суліма В.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі № 910/14552/22; призначено розгляд апеляційної скарги на 15.10.2024 о 09:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 01.10.2024.

Судове засідання, призначене на 15.10.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Демидової А.М. на лікарняному.

У зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 № 09.1-08/3901/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14552/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 для розгляду справи № 910/14552/22 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Кропивна Л.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 апеляційну скаргу АТ "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі № 910/14552/22 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Кропивна Л.В., Ходаківська І.П.; призначено розгляд апеляційної скарги на 29.10.2024 о 12:50; постановлено, що особи, які братимуть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, представник ТОВ "Торгівельний дім РТД" - Ольховик-Красільнікова Л.П., представник АТ "НАЕК "Енергоатом" - Свернюк С.П.

Позиції учасників справи

Позивач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 29.10.2024 взяв участь представник відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Представник позивача не вийшов на зв`язок у режимі відеоконференції з причин, що не залежали від суду.

Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неучасть у судовому засіданні представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав і просив суд її задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.09.2021 між ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (покупець) та ТОВ "Торгівельний дім РТД" (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-04-21-07148 (Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець - прийняти і сплатити товар - код CPV 19510000-4 по ДК 021:2015 - гумові вироби (рукави, пластини, шнури гумові) (далі - товар) у кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у специфікації № 1 (додаток до Договору № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору; рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 1 060 000,00 грн, ПДВ 20 %: 212 000,00 грн. Всього з ПДВ: 1 272 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору за даним Договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно зі специфікацією № 1 та виконання постачальником умов п. 3.2, 6.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що постачання здійснюється з дати публікації Договору в системі ProZorro, але не пізніше 10.12.2021, крім позицій згідно зі зведеним переліком № з/п 5, 6, 28, 29, 30 на закупівлю товару, для яких термін постачання - 90 днів з дати підписання Договору, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" або ВП ЮУ АЕС відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

За змістом п. 3.2 Договору з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках); електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку; на техпластину марки МБС - паспорт (сертифікат) якості; протокол випробувань техпластин марок МБС на відповідність НД, за якій виготовлено пластини (на кожну партію товщиною від 1 до 8 мм включно) в акредитованих (ліцензованих) незалежних від виробника лабораторій - оригінал; лист-згода заводу виробника про надання гарантії про якісну техпластину марки МБС постачання якісної продукції - оригінал; на пластину вакуумну - сертифікат (або паспорт) якості (копія, завірена постачальником); на шнур шпринцований - паспорт (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника); на шнури та рукави - документ, що підтверджує якість продукції (копія, завірена постачальником).

Відповідно до п. 3.3 Договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувачем з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання. Продовження строку дії Договору можливе до його закінчення, шляхом укладання відповідної додаткової угоди (п. 13.1 Договору).

Укладений сторонами Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2022 до Договору внесено зміни в специфікацію № 1 (додаток до Договору № 1) в графу "Кількість" по позиціях 5, 6. Також, зазначеною додатковою угодою сторони внесли зміни в п. 2.1 Договору, виклавши його в редакції, відповідно до якої загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 967 840,90 грн без ПДВ; крім того, ПДВ 20 %: 193 568,18 грн. Всього з ПДВ: 1 272 000,00 грн.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 301 431,02 грн, що підтверджується видатковими накладними від 27.09.2021 № РН-00000549 на суму 75 973,20 грн, від 28.09.2021 № РН-0000550 на суму 15 000,00 грн, від 04.10.2021 № РН-0000553 на суму 141 300,00 грн, від 04.10.2021 № РН-0000555 на суму 83 256,00 грн, від 06.10.2021 № РН-0000566 на суму 92 568,00 грн, від 11.10.2021 № РН-0000577 на суму 15 444,00 грн, від 29.10.2021 № РН-0000604 на суму 335 059,20 грн, від 05.11.2021 № РН-0000623 на суму 36 417,60 грн, від 10.11.2021 № РН-0000627 на суму 331 214,22 грн, від 16.11.2021 № РН-0000643 на суму 10 918,80 грн, від 24.12.2021 № РН-0000713 на суму 98 880,00 грн, від 28.12.2021 № РН-0000720 на суму 15 000,00 грн, від 24.05.2022 № РН-0000904 на суму 4 914,00 грн, від 20.06.2022 № РН-0000931 на суму 45 486,00 грн.

Відповідно до накладної-вимоги на відпуск матеріалів від 27.06.2022 № 22-21 відповідач повернув товар, поставлений за видатковою накладною від 10.11.2021 № РН-0000627, на загальну суму 88 900,95 грн.

За накладною-вимогою на відпуск матеріалів від 28.01.2022 № 22-3 відповідач повернув шнур вакуумний квадратний 12*12 на загальну суму 42 000,00 грн, поставлений за видатковою накладною від 04.10.2021 № РН-0000555.

Вищенаведені суми, зазначені в накладних-вимогах, не включають у себе ПДВ, тобто відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 157 081,14 грн з ПДВ.

Таким чином, загальна заборгованість за Договором склала 1 144 349,88 грн (1 301 431,02 - 157 081,14). Проти вказаного розміру заборгованості відповідач не заперечував.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 05.09.2022 вих. № 1/05-09 на суму 1 144 349,88 грн, яка отримана відповідачем - 09.09.2022, відокремленим підрозділом відповідача - 13.09.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які додані до позовної заяви.

Доказів оплати товару на суму 1 144 349,88 грн матеріали справи не містять.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статті 626, 628, 629 ЦК України визначають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 цього Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання глави 54 та глави 63 ЦК України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Отже, особа, яка придбала товар за договором, зобов`язана сплатити його вартість продавцеві в порядку та строки, встановлені договором або законом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Як встановлено місцевим господарським судом і перевірено судом апеляційної інстанції, позивач поставив відповідачу товар, який відповідач прийняв (крім повернутого за накладними-вимогами від 28.01.2022 № 22-3 та від 27.06.2022 № 22-21). Доказів оплати товару на суму 1 144 349,88 грн сторонами до матеріалів справи не надано.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 1 144 349,88 грн є обґрунтованим, арифметично правильним і таким, що відповідає матеріалам справи.

Разом із тим, відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що виробником поставленого товару за Договором є, в тому числі, російська федерація, тому відповідно до листа ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція" від 28.10.2022 № 51/15606 (додаток № 25) планові платежі за даним договором анульовано в SAP ERP. Так, зокрема, відповідно до ярлика від 07.02.2022 № 2-2874 (додаток № 14 до відзиву) країною походження товару (частини), поставленого позивачем, є російська федерація.

Верховний Суд, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій у даній справі в частині задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат і передаючи справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, не перевірили та не встановили, чи є позивач стягувачем, стосовно якого постановою КМУ від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; чи належить позивач до осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови КМУ; а також не дослідили докази, на які посилається скаржник, та не надали відповідної правової оцінки обставинам наявності/відсутності підстав для запровадження щодо позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції".

Згідно із ч. 1-3 ст. 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" видами санкцій згідно із цим Законом є, зокрема, обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно із цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку із цим воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про введення воєнного стану в Україні", запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Зокрема, згідно з підпунктом 1 пункту 1 постанови КМУ від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов`язань кредиторами (стягувачами), за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові КМУ від 03.03.2022 № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 22.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23.

Таким чином, за змістом Закону України "Про санкції" та постанови КМУ від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" установлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором.

Отже, у подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", а також чи є позивач особою, щодо якої постановою КМУ від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови КМУ.

При цьому при новому розгляді даної справи судом першої інстанції враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, про необхідність надавати правову оцінку доводам відповідача (боржника) щодо можливості застосування у спірних правовідносинах Закону України "Про санкції" та підзаконних нормативно-правових актів в частині наявності/відсутності щодо позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції".

Так, як встановлено судом першої інстанції і перевірено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Торгівельний дім РТД" (49017, м. Дніпро, вул. Авіаційна, буд. 39, офіс 17, ідентифікаційний код 34409800) є юридичною особою, яка зареєстрована за законодавством України та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданого позивачем суду першої інстанції, засновником позивача є ОСОБА_1 , який є громадянином України, місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Розмір частки засновника (учасника): 35 000,00 грн, що є 100 % статутного капіталу товариства (т. 3, а.с. 41-44).

Такі ж самі відомості щодо позивача та його засновника містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату ухвалення Північним апеляційним господарським судом даної постанови - 29.10.2024 (відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 872530 від 29.10.2024).

Також у матеріалах справи міститься копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , який виданий Амур-Нижньодніпровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області (т. 3, а.с. 39-40).

Таким чином, враховуючи, що учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Торгівельний дім РТД" (юридична особа, яка зареєстрована за законодавством України та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України) є громадянин України ОСОБА_1 , місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що положення Закону України "Про санкції" та постанови КМУ від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" не розповсюджуються на правовідносини у цій справі, а відтак і дія вказаного мораторію не розповсюджується на ТОВ "Торгівельний дім РТД" як на кредитора/позивача/стягувача як у даній справі, так і у спірних правовідносинах.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.10.2024 у справі № 910/13756/22, який відхилив доводи відповідача (АТ "НАЕК "Енергоатом") про те, що після здійснення ним оплати позивачу за продукцію походження з російської федерації, останнім може бути здійснений розрахунок за товарно-матеріальні цінності з юридичною особою, зареєстрованою у державі, яка визнана міжнародною спільнотою країною-терористом, а тому кошти, стягнені за цей товар, підуть на фінансування російської армії, як такі, що засновані на припущеннях; крім того, відповідачу не належить контроль за цільовим використанням позивачем належних йому коштів, за відсутності умов для застосування, запроваджених постановою КМУ від 03.03.2022 № 187 заборон на виконання, оскільки це є сферою відповідальності позивача.

Слід також зазначити, що постановою КМУ від 30.12.2015 № 1147 "Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заборонено до 31.12.2022 (включно) ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації, за переліком згідно з додатком. Отже, згідно із вказаною постановою КМУ заборонено ввезення на митну територію України товару, який згідно з УКТЗЕД міститься в Переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до видаткових накладних № РН-00000549 від 27.09.2021, № РН-0000550 від 28.09.2021, № РН-0000553 від 04.10.2021, № РН-0000555 від 04.10.2021, № РН-0000566 від 06.10.2021, № РН-0000577 від 11.10.2021, № РН-0000604 від 29.10.2021, № РН-0000623 від 05.11.2021, № РН-0000627 від 10.11.2021, № РН-0000643 від 16.11.2021, № РН-0000713 від 24.12.2021, № РН-0000720 від 28.12.2021, № РН-0000904 від 24.05.2022, № РН-0000931 від 20.06.2022 позивач поставив відповідачеві товар за наступними УКТЗЕД: 4008219000, 4006, 4008290090, 4008, 4009, 3917399090.

Товари за УКТЗЕД: 4008219000, 4006, 4008290090, 4008, 4009, 3917399090 відсутні у Переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з Російської Федерації.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що поставка товарів за вказаними УКТЗЕД не суперечила постанові КМУ від 30.12.2015 № 1147 "Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації".

Судом першої інстанції при вирішенні даного спору також враховано, що 09.04.2022 КМУ прийнято постанову № 426 "Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації", що набрала чинності 11.04.2022, відповідно до якої заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації. Товари, переміщення яких територією Російської Федерації здійснено транзитом, та товари, ввезені з Російської Федерації, у тому числі товари походженням з третіх країн, можуть бути поміщені в митний режим імпорту, якщо їх ввезення в Україну здійснено до 24.02.2022 включно.

Таким чином, з 11.04.2022 - після набрання чинності цією постановою КМУ, встановлено заборону на ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позивачем відповідно до видаткових накладних № РН-0000904 від 24.05.2022 та № РН-0000931 від 20.06.2022 поставлено відповідачеві товар за УКТЗЕД: 4006, виробником якого, відповідно до специфікації № 1 до Договору, а також ярликів на придатну продукцію № Я-048-23-0021 від 16.06.2022 та № Я-058-23-0021 від 12.07.2022, є сам позивач, тобто ТОВ "Торгівельний дім РТД".

Таким чином, товар, поставлений позивачем відповідачеві за видатковими накладними № РН-0000904 від 24.05.2022 та № РН-0000931 від 20.06.2022, не підпадає під дію постанови КМУ від 09.04.2022 № 426 "Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації".

Щодо товару за видатковою накладною № РН-0000627 від 10.11.2021, країною походження якого, відповідно до ярлика на придатну продукцію № 2-2874 від 07.02.2022, є російська федерація, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначений товар був поставлений до 24.02.2022. При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, в силу положень постанови КМУ від 09.04.2022 № 426 товари, переміщення яких територією Російської Федерації здійснено транзитом, та товари, ввезені з Російської Федерації, у тому числі товари походженням з третіх країн, можуть бути поміщені в митний режим імпорту, якщо їх ввезення в Україну здійснено до 24.02.2022 включно.

Решта товару була поставлена відповідачеві за Договором до 24.02.2022, а саме в період з 27.09.2021 по 28.12.2021, і відомостей про те, що країною походження цього товару є російська федерація, матеріали справи не містять.

Водночас у матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження застосування до позивача обмежувальних заходів (санкцій) у порядку Закону України "Про санкції", як і належності позивача до осіб, передбачених вищезазначеними постановами КМУ. Не надано до матеріалів справи і доказів застосування до позивача заходів у вигляді зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками відповідно до постанови правління Національного банку України від 24.02.2024 № 18.

За таких обставин, передбачений чинним законодавством мораторій на вчинення окремих видаткових операцій у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає.

Посилання скаржника на протоколи засідання комісії відповідача щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану № 8 від 20.09.2022 та № 13 від 09.12.2022, а також лист відповідача від 28.10.2022 № 51/15606 про анулювання планових платежів за Договором в SAP ERP, адресований директору з фінансів та бюджетування ДП "НАЕК "Енергоатом" (т. 1, а.с. 91-97, т. 3, а.с. 109-112), колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, оскільки зазначені протоколи та лист є внутрішніми документами відповідача та не можуть бути визнані такими, що змінюють або скасовують зобов`язання сторін, передбачені укладеним між ними Договором та положеннями чинного законодавства України.

Доводи апелянта про наявність форс-мажорних обставин як підстави звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором також підлягають відхиленню, оскільки відповідач не довів за допомогою належних та допустимих доказів наявності відповідних обставин.

Таким чином, невиконання відповідачем грошового зобов`язання правильно кваліфіковане судом першої інстанції як його порушення у розумінні ЦК України, а самого відповідача визнано таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, доводи відповідача не спростовують його обов`язку зі сплати грошових коштів за придбаний у позивача товар за спірними видатковими накладними, строк виконання якого є таким, що настав. З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів оплати поставленого товару, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 1 144 349,88 грн та наявність правових підстав для її задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 28 128,31 грн за період з 01.12.2021 по 11.11.2022 та інфляційних втрат у розмірі 220 311,73 грн за період із січня 2021 року по вересень 2022 року, слід зазначити таке.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що позивачем неправильно розраховано кінцевий термін оплати за поставлений товар, оскільки товар за накладними приймався відповідачем пізніше відповідно до ярликів останнього на придатну продукцію, суд першої інстанції слушно зауважив про таке.

У п. 3.3 Договору сторонами погоджено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

При цьому, за умовами п. 2.2 Договору оплата товару відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно зі специфікацією № 1 та виконання постачальником умов п. 3.2, 6.1 цього Договору.

Ярлики на придатну продукцію складались та підписувались саме відповідачем, отже, строк оплати не може залежати від таких дій відповідача, вчинених в односторонньому порядку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що такий розрахунок виконано арифметично правильно, а відтак вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 28 128,31 грн 3 % річних та 220 311,73 грн втрат від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, щодо решти висновків суду першої інстанції апеляційна скарга доводів не містить.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі № 910/14552/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі № 910/14552/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 30.10.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді Л.В. Кропивна

І.П. Ходаківська