Рішення

від 17.10.2024 по справі 910/4386/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2024Справа № 910/4386/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сталь"доАкціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"простягнення 1 547 239,20 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Гусельщикова М.А.;

від відповідача: Пономарь С.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4386/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Сталь» (далі також позивач, ТОВ «Альфа-Сталь», Клієнт) до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі також відповідач, АТ КБ «Приватбанк», Банк) про стягнення грошових коштів в розмірі 1 423 266, 80 грн та пені в розмірі 123 972,40 грн за період з 08.12.2023 по 22.03.2024.

Відповідно до ухвали від 17.05.2024 суд відкрив провадження у справі № 910/4386/24, вирішив проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 27.06.2024. Суд витребував в Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» докази.

31.05.2024 відповідачем подано заяву про продовження строків на подання відзиву до 24.06.2024.

24.06.2024 до суду надійшов письмовий відзив на позов.

Крім того, 26.06.2024 до суду звернувся позивач із клопотанням про відкладення слухання справи з огляду на надходження відзиву та необхідність підготовки відповіді на відзив.

За результатами розгляду заяви відповідача про продовження строку для подання відзиву суд дійшов висновків про задоволення клопотання відповідача про продовження строків для подання відзиву. Суд долучив відзив до справи.

Ухвалою від 27.06.2024 суд відклав підготовче засідання на 08.08.2024 та повторно витребував у Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» докази, які зазначені в ухвалі від 17.05.2024.

04.07.2024 та 10.07.2024 АТ «ПУМБ», на виконання вимог суду надав витребувані докази.

07.08.2024 до суду звернувся позивач із клопотанням про витребування доказів та письмовими поясненнями по справі.

За результатами розгляду клопотання позивача про витребування доказів суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

У підготовчому засіданні 08.08.2024 суд наголосив, що витребувані в АТ «ПУМБ» докази наявні в матеріалах справи в повному обсязі, у тому числі й стосовно платіжної інструкції № 4195 від 07.12.2023.

Крім того, заявлені до витребування докази (зазначені в абз. 2 прохальної частини заяви від 07.08.2024) не мають значення для вирішення спору в справі, а протилежного в підготовчому засіданні 08.08.2024 доведено не було.

Крім того, суд надав оцінку письмовим поясненням позивача від 07.08.2024 та встановив, що фактично подано відповідь на відзив у порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ухвали суду від 17.05.2024, позивачу було встановлено строк для подання відповіді на відзив в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України протягом 10 днів з дня отримання відзиву.

З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що відзив позивач отримав 26.06.2024, а відповідь на відзив мав подати в строк до 08.07.2024.

Безпосередньо в підготовчому засіданні 08.08.2024 представником позивача наведені поважні причини пропуску строку для подання відповіді на відзив.

Суд дійшов висновку про доведення позивачем поважності причин пропуску строку та вирішив долучити відповідь на відзив до справи.

Крім того, суд наголосив відповідачу на наявності у нього права на подання письмових заперечень в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України у встановлені судом строки.

З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 17.10.2024.

Представники сторін безпосередньо в судовому засіданні 17.10.2024 надали усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 17.10.2024 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Сталь» 12.01.2023 анкетою-заявою, відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», що розміщенні на офіційному сайті Банку в мережі інтернет (privatbank.ua), які разом з пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування.

Відповідно до п. 1.3. Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», Банк зобов`язався здійснювати операції із валютними цінностями на підставі поданої заяви або платіжної інструкції клієнта в Системі «Приват24 для бізнесу» або без подання такої заяви клієнтом у випадках, передбачених чинним законодавством України, та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язався сплатити Банку комісійну винагороду, встановлену Банком на день здійснення такої операції та надати необхідні документи для здійснення операції із валютними цінностями.

Відповідно до Анкети належної перевірки клієнта юридичної особи-резидента від 08.03.2023, особами з правом фінансового підпису є генеральний директор ОСОБА_1 та головний бухгалтер Колосовська Оксана Леонідівна. Для здійснення операцій за відкритим рахунком ТОВ «Альфа-Сталь» використовує систему дистанційного обслуговування «Приват24 для бізнесу».

Як вбачається із доводів позивача, 07.12.2023 з 11:30 год до 15:06 год, з метою здійснення розрахунків з постачальниками сировини згідно з договорами, укладеними з контрагентами, бухгалтером позивача були створені платежі та сформовані платіжні доручення:

- № 4193 на суму 455 855,40 грн, отримувач ТОВ «ВАН ЛЕУВЕН УКРАЇНА», призначення: Оплата за товар згідно Договору № 02/1107 від 11.07.2022 року, та Рахунка на оплату № 1507 від 06 грудня 2023 у сумі 379879,50 грн., ПДВ 20% 75975,90 грн. (рахунок в ПАТ «Укрсіббанк» UA 343510050000026006206488300);

- № 4194 на суму 474 556,40 грн, отримувач ТОВ «ВАН ЛЕУВЕН УКРАЇНА», призначення: Оплата за товар згідно Договору № 02/1107 від 11.07.2022 року, та Рахунка на оплату № 1508 від 06 грудня 2023 у сумі 395463,67 грн., ПДВ 20% 79092,73 грн. (рахунок в ПАТ «Укрсіббанк» UA 343510050000026006206488300);

- № 4195 на суму 492 855,00 грн, отримувач ТОВ «СІСТАР НВП», призначення: Оплата за товар згідно Договору № ДОП-0059/22 від 10.08.2022 р. та Рахунку на оплату № ДСиС000984 від 06 грудня 2023 р. у сумі 410712,50 грн., ПДВ 20% 82142,50 грн. (рахунок в АТ «Рада банк» UA453065000000026005300000680).

За твердженнями позивача, в платіжні інструкції були внесені правильні платіжні реквізити отримувачів платежу, однак, в момент здійснення таких платежів система дистанційного обслуговування відключалась, необхідно було повторно заходити до системи та заново підписувати платіжні інструкції, а грошові кошти були направлені на невідомий позивачеві рахунок.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що в результаті несанкціонованого (помилкового) списання коштів з поточного рахунку ТОВ «Альфа-Сталь», позивач отримав збитки на суму 1 423 266,80 грн. АТ КБ «Приватбанк» в особі відповідального працівника, який обслуговує рахунок позивача, отримавши для виконання платіжні доручення ТОВ «Альфа-Сталь», мав звернути увагу на очевидні ознаки сумнівності (підозрілості) фінансових операцій та, як наслідок, зупинити або відхили списання коштів.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався на таке:

- проведення спірних транзакцій № 4193 та № 4195, навіть після зміни реквізитів платежу, супроводжувалось повторним підписанням платежу як директором так і бухгалтером з типової IP адреси та відправленням платежів до НБУ на подальшу перевірку та опрацювання. По платежу № 4194 створення і відправлення відбувалось лише з типових IP адрес з некоректними реквізитами з самого початку його створення;

- всі дії при здійсненні платіжної операції опрацьовані та підписані за допомогою КЕП директора та бухгалтера, були чинними на момент вчинення транзакцій, підтверджені діючими на той момент Сертифікатами ключів;

- відповідачем здійснено належну автентифікацію позивача за допомогою КЕП, що виключає можливість покладення на Банк відповідальності за спірні транзакції;

- перевірка реквізитів отримувача коштів перед їх відправленням цілком і повністю знаходиться в зоні відповідальності позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою та четвертою ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини першої ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина перша ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2023 між ТОВ «Альфа-Сталь» та АТ КБ «Приватбанк» підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг зі зразками підписів і відбитком печатки, згідно якої, ТОВ «Альфа-Сталь» у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщені в мережі Інтернет на сайті банку www.privatbank.ua, які разом із пам`яткою клієнта та тарифами становлять договір банківського рахунка (далі Договір).

За своєю правовою природою вказаний Договір є договором банківського рахунку, а відтак підпадає під правове регулювання глави 72 ЦК України.

Частиною першою ст. 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено главою 72 або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя ст. 1058 ЦК України).

Згідно зі ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частинами першою та третьою ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до вимог ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України; права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України; загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури. визначаються Законом України «Про платіжні послуги».

Відповідно до п. 54 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п. 21 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом, зокрема: надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи (стаття 41 Закону України «Про платіжні послуги»).

Платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього (п. 57 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Платіжний застосунок - програмне забезпечення, що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію (у тому числі за допомогою платіжних інструментів) та/або здійснювати інші операції, передбачені договором з надавачем платіжних послуг (абз. 23 ч. 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затв. Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі також - Положення № 164).

Відповідно до п. 136 Положення № 164 «Користувач зобов`язаний:

- зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень».

Відповідно до ч. 3 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.

Частиною першою ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Використання електронного цифрового підпису врегульовано Законом України «Про електронні довірчі послуги», згідно зі статтею 1 якого автентифікація - це електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис чи печатка вважається таким, що пройшов перевірку та отримав підтвердження, якщо: перевірку кваліфікованого електронного підпису чи печатки проведено засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки; перевіркою встановлено, що відповідно до вимог цього Закону на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису чи печатки підписувача чи створювача електронної печатки; за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснено ідентифікацію підписувача чи створювача електронної печатки; під час перевірки за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки отримано підтвердження того, що особистий ключ, який належить підписувачу чи створювачу електронної печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки; під час перевірки підтверджено цілісність електронних даних в електронній формі, з якими пов`язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка.

Як вбачається з наявних у справі фактичних даних, всі спірні платежі були підписані за допомогою КЕП (кваліфікований електронний підпис), що належать директору та бухгалтеру ТОВ «Альфа-Сталь».

Відповідно до п. 27 частини першої ст. 1 Закону України Закону України «Про електронні довірчі послуги», кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Частино першою ст. 23 Закону України Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що під час надання кваліфікованих електронних довірчих послуг використовуються кваліфіковані сертифікати електронного підпису, кваліфіковані сертифікати електронної печатки та кваліфіковані сертифікати автентифікації веб-сайту (далі - кваліфіковані сертифікати відкритих ключів).

Згідно з частиною другою ст. 23 Закону України Закону України «Про електронні довірчі послуги», перелічені обов`язкові реквізити, які повинні містити кваліфіковані сертифікати відкритих ключів.

Таким чином користувач кваліфікованого електронного підпису пройшов відповідну ідентифікацію та отримав кваліфіковані сертифікати відкритих ключів, як додатковий механізм, що пов`язує власника з його даними з державних реєстрів та, по суті, гарантує посвідчення особи.

Саме особа, яка має кваліфікований електронний підпис несе відповідальність за його вказання в реквізитах електронного документа.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги», користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані: забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа; не використовувати особистий ключ у разі його компрометації, а також у разі скасування або блокування сертифіката відкритого ключа.

Отже, на самого власника особистого ключа покладається обов`язок повідомляти про його компрометацію для унеможливлення вчинення незаконних дій з використанням особистого ключа особи.

Як стверджує позивач, проведення платежів проводилось у присутності директора та бухгалтера Товариства, пароль від електронного ключа директор бухгалтеру не передавав. Оскільки сума перерахувань була значною, бухгалтер формувала платіжні документи під контролем та за погодженням з директором, який використовував свій ЕЦП особисто.

Позивач не надав суду належних, допустимих та вірогідних доказів того, що платіжні доручення, на підставі яких були списані кошти з рахунку позивача на рахунки іншої особи, не містили ЕЦП позивача чи що позивачем було повідомлено банк про компрометацію особистих ключів повноважних осіб підприємства.

Приймаючи до уваги вищенаведені правові норми, суд доходить до висновку, що спірні платежі за 07.12.2023 було здійснено за допомогою кваліфікованого електронного підпису ТОВ «Альфа-Сталь».

Натомість, спростовуючи заявлений позов, відповідач навів наступні доводи. За результатами службової перевірки першочергово аналізом логов по рахунку НОМЕР_1 встановлено наступну хронологію подій щодо створення і підписання спірних платіжних доручень.

Платіжне доручення № 4193 створено під логіном директора з комп`ютера ("Mozilla/5.0 (Windows NT 10.0; Win64; x64) AppleWebKit/537.36 (KHTML, like Gecko) Chrome/119.0.0.0 Safari/537.36" "user_ip":"91.196.150.3") "user_ip":"217.72.84.112", відредаговано під логіном знов таки директора (вхід здійснено допомогою ключа КЕП "5E984D526F82F38F04000000AE072D01FE298B04) з того самого комп`ютера але іншої IP адреси "91.196.150.3", після чого платіжні доручення знову підписано директором і бухгалтером з IP адреси user_ip":"217.72.84.112 та відправлено директором з IP адреси "217.72.84.112.

Платіж № 4194 створено шляхом копіювання з попереднього платежу № 4193.

По платіжному дорученню № 4195 так само як по платежу № 4193 відправлено з IP 217.73.84.112, senddate: "07-12-2023 14:56:48, userId: "11877789" requestIp: "217.73.84.112"та підписано директором (authenticationIdCreateDatetime: "07-12-2023 14:47:51") і бухгалтером (authenticationIdCreateDatetime: "07-12-2023 14:54:11").

До цього було відредаговано userId: "11877789" userIp: "91.196.150.3"authenticationId: "5E984D526F82F38F04000000AE072D01FE298B04"authenticationIdCreateDatetime: "07-12-2023 11:00:05.

Всі дії супроводжувались відправленням директору повідомлень на його фінансовий номер телефону (додано до відзиву витяг з ПК Банку).

Згідно інформації щодо авторизації в «Приват 24 для бізнесу» за період з 01.12-09.12.2023 року, входи з IP адреси 91.196.150.3 під КЕП директора здійснювалися і до редагування даних, а саме 06.12.2023 об 09:37:59 та 07.12.2023 року об 08:19:01.

Також, відповідачем долучено до справи докази, з яких вбачається, що згідно інформації з вибірки по ІР адресам платежу AMKUIP реф. JBKLNC7O8ERJJN, платіж № 4193 створений 07.12.2023 року в 11:16 підписаний об 11:20 та відправлений об 11:20 директором ОСОБА_2 , id- НОМЕР_2 з пристрою з ІР адреси НОМЕР_3 та підписаний "sign_cert":"248197DDFAB977E5040000009A4902018FB81A04", що відповідає ключам ЕЦП, які були дійсні на момент створення даного платежу.

ІР адреса 217.72.84.112 є типовою для користувача ID 11877789, що належить директору ОСОБА_1 . ІР-адреса 217.72.84.112 відповідає адресі - м. Одеса, Провайдер: InfoMir LLC.

Редагування даних на некоректні реквізити здійснено з ІР-адреси НОМЕР_4 (с. Вишневе, Київська обл, Провайдер: Maximum-Net LLC). Авторизація в системі проведена з надсиланням ОТП паролю на номер директора НОМЕР_5 , вхід здійснено під ключем КЕП "5E984D526F82F38F04000000AE072D01FE298B04.

Відповідно до сертифікату ключа КЕП 5E984D526F82F38F04000000AE072D01FE298B04 останній було згенеровано 03.11.2023 16:41:53.

Як слідує з наданих відповідачем пояснень, у ході аналізу вибірки по історії авторизації користувача ОСОБА_1 ID 11877789, за період 03.11.2023-04.11.2023 (дата генерації КЕП) зафіксовано авторизації тільки з типовими ІР-адресами: ІР-адреса 217.72.84.112 (м. Одеса, Провайдер: InfoMir LLC) та ІР-адреса 194.54.160.189 (м. Городнє, Одеська обл., Провайдер: Lekol LLC) В ході аналізу вибірки по історії авторизації користувача ОСОБА_3 , ID 48668759, за період 03.11.2023-04.11.2023 (дата генерації КЕП), зафіксовано авторизації тільки за цими ж типовими ІР-адресами: адресою 217.72.84.112 (м. Одеса, Провайдер: InfoMir LLC) та ІР-адреса 194.54.160.189 (м. Городнє, Одеська обл., Провайдер: Lekol LLC).

Таким чином, генерація КЕП 5E984D526F82F38F04000000AE072D01FE298B04 здійснено під авторизацією директора ОСОБА_1 з типового пристрою та IP адреси ще 03.11.2023 року. Протягом більше місяця з боку позивача не було жодного звернення до Банку щодо заперечення чинності цих електронно-цифрових підписів чи будь якої підозрілої діяльності.

У той же час, позивач стверджував, що про втручання сторонніх осіб до роботи електронного банкінгу йому стало відомо тільки після здійснення спірних платежів 07.12.2023.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження втрати електронного платіжного засобу, а тому всі ризики щодо його використання несе користувач.

Частиною 20 статті 38 Закону України Про платіжні послуги користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний:

- негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Під втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації. (абз. 7 ч. 19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»).

Відповідно до п. 4 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. (ч. 5 ст. 87 «Про платіжні послуги»). Це положення кореспондує з п. 140 Положення НБУ № 164.

Позивач був зареєстрований в ПК «Приват24 для Бізнесу».

Відповідно до абз.1 ч. 3 розділу Загальні положення Положення №164, автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача та/або належність користувачу певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача.

Відповідно до статті 68 Закону України Про платіжні послуги визначено: Автентифікація електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.

Електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, а також їх автентифікація здійснюється відповідно до абзацу першого частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (Закон № 2155-VIII ).

Згідно із Законом № 2155-VIII засобом електронної ідентифікації є носій інформації, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи під час надання та/або отримання електронних послуг.

Авторизація це процедура отримання дозволу на проведення операції з використанням платіжного інструменту (аб.2 ч. 3 Загальних положень Положення НБУ №164).

Норми Положення НБУ №164 визначають підставою перекладання тягаря доказування на Банк Проведення транзакції без автентифікації платіжного інструменту і його держателя - п. 146 VІІ Розділу: Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Як вже зазначено вище, всі дії посадових осіб позивача здійснені за допомогою КЕП, який прирівнюється до особистого підпису його власника. Докази чинності сертифікатів КЕП також додані до матеріалів справи.

Відтак Банком проведено автентифікацію підписантів в особі директора і бухгалтера, що виключає відповідальність останнього за проведення спірних транзакцій.

Перевірка реквізитів отримувача коштів перед їх відправленням цілком і повністю знаходиться в зоні відповідальності позивача.

Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. У разі виявлення невідповідності інформації платник має відшкодувати надавачу платіжних послуг шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації. (ч. 2 ст. 87 Закону України Про платіжні послуги).

Більше того, в Банку відправника відсутній такий обов`язок в силу ч. 6 ст. 46 Закону України Про платіжні послуги, адже зазначений обов`язок входить в компетенцію Банку отримувача, а саме:

- надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність:

1) номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або

2) унікального ідентифікатора отримувача.

Відповідно до абз. 11 ч. 6 ст. 46 ЗУ Про платіжні послуги, у разі недотримання вимог, зазначених у цій частині, відповідальність за шкоду, заподіяну отримувачу, несе надавач платіжних послуг отримувача.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач виконуючи платіжні доручення, в повному обсязі та у відповідності до норм чинного законодавства виконав взяті на себе обов`язки за Договором та відповідно до чинного законодавства, у зв`язку з чим із матеріалів справи не вбачається вини Банку в події несанкціонованого списання з рахунку позивача грошових коштів.

Враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 1 547 239,20 грн, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до п. 43 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги», неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс 18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно надувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно, що мало місце і в даних правовідносинах.

Приймаючи до уваги викладене, позивач не позбавлений права звернутись до суду із вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів від неналежного отримувача.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Згідно з положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сталь" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко