Постанова

від 29.10.2024 по справі 303/2959/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/2959/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 жовтня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

за участі секретаря Гусонька З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 квітня 2024 року (головуючий суддя Куцкір Ю.Ю.) у справі № 303/2959/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Горондівська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст заяви

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, визначивши заінтересованими особами ОСОБА_2 та Горондівську сільську раду Мукачівського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 , з яким вона перебуває у зареєстрованому шлюбі, проживали однією сім`єю із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Довідки старости с.Жнятино № 293 від 15.08.2023, на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним були зареєстровані та проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно Довідки старости с.Жнятино № 25 від 13/02/2024 ОСОБА_3 не мав близьких родичів або осіб, зобов`язаних його утримувати за чинним законодавством, у зв`язку з чим мав спільний побут та спільно проживав на засадах родинних відносин за однією адресою у АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 , починаючи з грудня 2004 року.

Вказувала, що оскільки ОСОБА_3 близьких родичів не мав, а його дружина ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішили його підтримати та турбуватись про нього, як про рідного. У зв`язку із цим, ОСОБА_3 подарував заявниці свій будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Після отримання в дар житлового будинку, у грудні 2004 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переїхали в нього та проживали разом із ОСОБА_3 до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, зокрема земельні ділянки площею 1,73 га та 1,797 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Жнятинської сільської ради Мукачівського району.

Постановою державного нотаріуса Другої Мукачівської державної нотаріальної контори Шпеник М.Ю. від 01.03.2024 №80/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з неподанням документів, які б підтверджували право на спадкування.

Таким чином, встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 потрібно заявнику для оформлення спадкових прав, підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини відповідно до ст.1264 ЦК України (четверта черга спадкоємців за законом).

Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 із 03.12.2004 по 13.02.2014.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Горондівська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що зі змісту поданої заяви слідує, що метою встановлення цього факту є наступне вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останнього. При цьому, із такої заяви вбачається, що разом із померлим ОСОБА_3 проживав і ОСОБА_2 .

Відтак, заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Подібні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13.10.2021 в справі № 159/858/20 (провадження № 61-1633св21), від 12.01.2022 в справі № 227/2188/21 (провадження № 61-18156 св21) та від 24.06.2022 в справі № 337/3395/21 (провадження № 61-21062св21).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

На цю ухвалу подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, ухвала не містить обґрунтування в чому саме полягає спір про право; судом не встановлено із якими саме спадкоємцями та якої черги спадкування існують розбіжності заявника, у якій юридичній формі виражені відповідні розбіжності на момент постановлення ухвали, які саме перешкоди в реалізації прав заявниці вчиняють заінтересовані особи. Суддею місцевого суду не встановлено, чи заінтересовані особи заперечують проти встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю зі спадкодавцем, при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення проти вимог заявниці. У зв`язку з цим висновок суду про наявність спору про право не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на наявних у справі доказах.

Учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Горондівський сільський голова подали заяви, у яких просили провести розгляд справи за їх відсутності. Крім того, ОСОБА_2 просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз?яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов?язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб?єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов?язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб?єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов?язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов?язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб?єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов?язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов?язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз?яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред?явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19.06.2019 у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05.12.2019 у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03.02.2021 у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16.06.2021 у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20).

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України, встановлено черговість спадкування за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, мають право на спадкування за законом у четверту чергу (ст. 1264 ЦК України

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суд не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на закликання до спадкування, тобто не встановив між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним.

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі N 336/709/18-ц (провадження N 61-39374св18).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, що стверджується довідкою старости с.Жнятино № 293 від 15.08.2023,.

Згідно Довідки старости с.Жнятино № 25 від 13/02/2024 ОСОБА_3 не мав близьких родичів або осіб, зобов`язаних його утримувати за чинним законодавством, у зв`язку з чим мав спільний побут та спільно проживав на засадах родинних відносин за однією адресою у АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 , починаючи з грудня 2004 року.

Відмова державного нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину пов`язана виключно з тим, що ОСОБА_1 не надала документів, які підтверджують право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , не довела наявність підстав для закликання до спадкоємства.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження є передчасним.

Таким чином висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження є помилковим, а тому оскаржувана ухвала, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст 379 ЦПК країни, а справа - передачі для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.368, п. 6 ч. 1 ст.374, п.4 ст.379, ст. ст.381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 квітня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2024 року.

Головуюча:

Судді: