Постанова

від 30.10.2024 по справі 469/304/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.10.24

22-ц/812/1546/24

Справа №469/304/24 Головуюча у 1-й інстанції Гапоненко Н. О.

Провадження № 22ц/812/1546/24 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю (даліТОВ) «Південь Агро Інвест»

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Гапоненко Н. О. в залі суду в смт. Березанка Миколаївської області із складенням його повного тексту, по справі

за позовом

ОСОБА_1 до ТОВ «Південь Агро Інвест»

про стягнення орендної плати

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ТОВ «Південь Агро Інвест» про стягнення невиплаченої орендної плати за 2022 рік в сумі 23335 грн 69 коп., яка з урахуванням пені, 3% річних та втрат від інфляції складає 27144 грн 81 коп.

В обґрунтування позову зазначила, що є власницею двох земельних ділянок площею 9,3801га та 0,34 га з цільовим призначення для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, які розташовані в межах Березанської селищної ради (колишньої Чапаєвської сільської ради).

Земельні ділянки передані нею в оренду ТОВ «Південь Агро Інвест» згідно з додатковою угодою від 1 жовтня 2017 року до договору оренди, укладеною строком до 31 грудня 2022 року.

За умовами договору, за користування земельною ділянкою передбачено сплату орендної плати у строк до 1 вересня поточного року у розмірі 8,97% від нормативної грошової оцінки земель, яка за рік оренди кожної ділянки складає суми в розмірі 22519грн 43 коп. та 816 грн 26 коп. відповідно. Орендна плата виплачується з урахуванням індексації, яка встановлена на 1 січня поточного року.

У разі несвоєчасного внесення орендної плати у строки визначені договором для орендаря встановлено додатковий обов`язок по сплаті пені у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За період дії договору орендна плата позивачкою, як орендодавицєю, отримана виключно у грошовій формі шляхом перерахування орендарем коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 .. Заяв про отримання орендної плати у натуральній формі нею не подано.

У березні 2021 року, напередодні закінчення строку дії договору, позивачкою на ім`я орендаря надіслана заява про відмову від пролонгації договору оренди на новий строк.

Після подачі заяви ОСОБА_1 орендна плата за 2022 рік від відповідача не отримана.

Посилаючись на закінчення строку дії договору та не виплату орендарем плати за 2022 рік, позивачка просила стягнути цю суму орендної плати з відповідача з урахуванням збитків від інфляції, 3% річних та пені. Також просила суд стягнути на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

У відзиві на позовну заяву представниця відповідача ТОВ «Південь Агро Інвест» вважала її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з того, що проведений позивачкою розрахунок не є правильним, оскільки ОСОБА_1 пред`явлено вимогу про стягнення з товариства суми боргу з орендної плати без врахування сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які орендарем вже сплачено за умовами договору. Тому сума орендної плати до виплати за 2022 рік складає 18785 грн 23 коп.

В той же час така сума орендної плати товариством не виплачена своєчасно, внаслідок форс-мажорних обставин, викликаних збройною агресією російської федерації проти України з проведенням бойових дій та окупації частини Миколаївської області, що призвело до залишення більшістю працівників підприємства території області та фактичного відновлення діяльності товариства лише на початку 2023 року.

За наведених обставин та умов договору товариство, як сторона, що порушила зобов`язання не зі своєї вини, підлягає звільненню від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Одночасно заперечував з приводу заявленого розміру витрат на правову допомогу, вважаючи їх завищеними та неспівмірними зі складністю справи.

На відзив ТОВ «Південь Агро Інвест» позивачкою надана відповідь, у якій остання послалася на відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання, з огляду на неподання товариством відповідного сертифікату на підтвердження настання форс мажорних обставин та відсутності Березанської селищної територіальної громади у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими.

29 травня 2024 року відповідач звернувся з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів сплати податків та зборів як податковим агентом.

Того ж дня позивачка звернулась з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів додаткової сплати коштів на правничу допомогу та акту приймання передачі наданих послуг.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено, ухвалено про стягнення на її користь з ТОВ «Південь Агро Інвест» заборгованості з орендної плати у розмірі 23335 грн 69 коп. (без врахування податків та обов`язкових платежів), 1034 грн в якості трьох відсотків річних, 2740 грн 68 коп. втрат від інфляції, 34 грн 44 коп. пені, 1211 грн 20 коп. судового збору та 6000 грн витрат на правничу допомогу, а усього 34356 грн 01 коп.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з доведеності позовних вимог та відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Не погоджуючись з судовим рішенням та посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, а також його невідповідність обставинам справи, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів скарги зазначив, що позивачкою помилково проведений розрахунок штрафних санкцій, виходячи із суми орендної плати без вирахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які вже сплачені орендарем.

Також вказував, що суд не застосував річний строк позовної давності до вимог про сплату неустойки та помилково задовольнив ці вимоги у повному обсязі.

Вважав стягнутий судом розмір витрат на правничу допомогу завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка, діючи через свою представницю, вважала її доводи необґрунтованими, а саму скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на положення статті 168 ПК України та сталої судової практики, згідно з якими податки та збори мають враховуватись при фактичній виплаті суми орендної плати, тому вважала, що стягненню на її користь підлягає вся сума обумовлена у договорі оренди.

Заперечувала щодо застосування строків давності щодо стягнення неустойки (пені) та вважала заявлені нею до стягнення витрати на правничу допомогу співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 26 вересня та 11 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи в порядку письмового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

При вирішенні справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею двох земельних ділянок, площею 9, 3801га із кадастровим номером 4820986000:02:000:0012 та площею 0,34га 4820986000:07:000:0057, що мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані у межах Березанської селищної ради (колишньої Чапаївської сільської ради) Миколаївського (раніше Березанського) району Миколаївської області у відповідності до державного акту на право власності на землю ІІІ МК №038972 (а.с.10-12).

30 січня 2008 року між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ім. К.Л.Петровського» укладено договір оренди земельних ділянок №040800700009, до якого за участю сторін договору та відповідача, як нового орендаря, 1 жовтня 2017 року укладено додаткову угоду, за умовами яких сторони погодились про відступлення права оренди ТОВ «Південь Агро Інвест» та передачу йому належних ОСОБА_1 земельних ділянок у платне користування строком до 31 грудня 2022 року і з викладенням умов договору оренди у новій редакції (а.с.13-14).

У відповідності до положень розділу ІV додаткової угоди до договору сторонами обумовлений розмір орендної плати в 8,97% від нормативної грошової оцінки кожної земельної ділянки, які за пунктом 4.1. становлять 22519 грн 43 коп. та 816 грн 26 коп. відповідно.

Іншим пунктом 4.4. додаткової угоди до договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати за коефіцієнтом визначеним на 1 січня поточного року.

За пунктом 4.5. визначені розміри орендної плати вносяться не пізніше 1 вересня кожного року.

Згідно до змісту пункту 4.7 в розділі «орендна плата» передбачено додаткова виплата орендарем пені у розмірі 0,1 % від несплаченої ним суми орендної плати за кожен день її прострочення, у разі невнесення плати у строки, визначені цим договором (а.с.13-14).

Крім того до додаткової угоди включено розділ ХІІІ, у якому сторонами погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання договору вони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. В той же час сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (а.с.14).

16 березня 2021 року, до закінчення строку дії додаткової угоди до договору, позивачкою складено на ім`я відповідача заяву про небажання продовжувати дію договору оренди на майбутнє, яку надано відповідачу лише 12 липня 2022 року, з посиланням про бажання орендодавиці обробляти земельну ділянку самостійно (а.с.17).

Строк дії додаткової угоди до договору оренди сплив 31 грудня 2022 року, але орендарем свої зобов`язання перед орендодавицею належним чином у повному обсязі не виконані, так як за останній рік платного користування земельної ділянкою, яким був 2022 рік, орендна плата на користь позивачки ним не виплачена.

Втім, орендарем виконані свої зобов`язання частково, як податковим агентом ОСОБА_1 , у відповідності до пункту 4.2 додаткової угоди, оскільки за 2022 рік ним сплачені усі обов`язкові платежі та збори (а.с.56, 86-87).

Ці обставини в частині виконання товариством обов`язків податкового агенту за 2022 рік позивачкою та її представницею у судових засіданнях за допомогою належних доказів не спростовані.

В той же час, посилаючись виключно на несвоєчасність виконання зобов`язань за договором оренди, позивачка подала цей позов до суду та просила про стягнення з орендаря на свою користь орендної плати в сумах, визначених в пункті 4.1 додаткової угоди без врахування податків та зборів, та додаткового стягнення, як втрат від інфляції, що визначені пунктом 4.4, пені згідно до пункту 4.7, та 3% річних за несвоєчасність виконання грошового зобов`язання відповідно до пункту 13.1 додаткової угоди та положень статті 625 ЦК України.

Не заперечуючи по суті проти виплати орендної плати за 2022 рік, відповідач, як орендар, вважав належним її розмір за відрахування сплачених ним податків та зборів, та посилався на відсутність підстав для додаткового стягнення з нього збитків від інфляції, пені та 3% річних за відсутністю його вини у несвоєчасному виконанні зобов`язання, з огляду на введення в країні з 24 лютого 2022 року воєнного стану та проведення бойових дій на території Миколаївського району Миколаївської області.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання додаткової угоди до договору, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» у зазначеній редакції, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно до положень статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Положеннями статті 24 Закону України «Про орендну землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, оскільки такі зобов`язання за змістом частини 1 статті 526 ЦК України мають виконуватись належним чином.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм матеріального права та встановлених обставин справи, слід виснувати, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ТОВ «Південь Агро Інвест» свої зобов`язання за додатковою угодою до договору оренди повністю та належним чином не виконав, а саме не здійснив виплату орендної плати на користь орендодавиці за 2022 рік.

Разом з тим, місцевий суд помилково вважав необхідною її стягнення без врахування податків та зборів, що сплачені відповідачем, як податковим агентом.

Так, згідно пункту 164.2.5 статті 164 Податкового Кодексу України (ПК) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

У відповідності до положень пункту 170.1.1. статті 170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

З наданих відповідачем до місцевого суду платіжних інструкцій № 964 та №1002 від 15 лютого 2024 року вбачається, що орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» за 2022 рік сплачено 25553 грн 50 коп. загального розміру військового збору з оренди землі та 135048 грн 59 коп. податку на доходи фізичних осіб, що утримано з оренди землі у Березанській територіальній громаді (а.с.55зв, 56), з яких у відповідності до декларації про відомості про суми нарахованого доходу на користь фізичних осіб сплачено/зараховано сплату податку на доходи у розмірі 4200 грн 43 коп. та військового збору у розмірі 350 грн 03 коп. за позивачку ОСОБА_1 (а.с.86зв-87зв).

За такого та з урахуванням передбаченого законом обов`язку орендаря сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір з орендної плати за землю, як податковим агентом, позивачкою мала бути отримана орендна плата у загальному розмірі 18758 грн 23 коп., яка підлягає стягненню на її користь.

Доводи позивачки про необхідність стягнення за рішенням суду орендної плати, у розмірі визначеному за умовами додаткової угоди без врахування здійснених відповідачем обов`язків, як податковим агентом, суперечать висновкам, зробленим Об`єднаною Палатою КЦС в складі ВС у постанові від 25 березня 2024 року при розгляді справи №461/2729/22, оскільки у цьому разі перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не бути вважатися належним виконанням судового рішення. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині належного предмету виконання.

Тобто стягнення на користь позивачки суми без врахування здійсненої виплати податків та зборів призведе до штучного збільшення обов`язків відповідача та безпідставного виконання судового рішення у розмірі, що перевищує розмір зобов`язання.

При вирішенні справи судом також встановлено невнесення орендарем орендної плати у строки, визначені додатковою угодою до договору, тобто наявність підстав для стягнення з відповідача пені у відповідності до пункту 4.7 та втрат від інфляції згідно до пункту 4.4.

Самі підстави для стягнення цих сум узгоджено за умовами договору, який укладено за взаємною згодою сторонами у відповідності до статей627-628 ЦК України, і тому не потребував встановлення наявності чи відсутності вини однієї із сторін у разі порушення строків виплати орендної плати.

Враховуючи викладене та порядок наведених позивачкою розрахунків, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо порядку їх проведення, з огляду на зменшення суми орендної плати, яка підлягає стягненню на користь позивачки, з товариства на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню втрати від інфляції в сумі 2206 грн 25 коп. та 34 грн 44 коп. пені, яка визначена в межах заявлених вимог, та не може бути збільшеною до 6856 грн 39 коп. за рік прострочення виплати за відсутністю таких позовних вимог та поданої позивачкою апеляційною скаргою.

За такого доводи апеляційної скарги стосовно застосування позовної давності до нарахування суми пені у відповідності до пункту 4.7 не є слушними.

Разом з тим, вимоги позивачки ОСОБА_1 в частині стягнення 3% річних за порушення строків виконання зобов`язань у відповідності до статті 625 ЦК України є такими, що не підлягали задоволенню, враховуючи наступне.

У відповідності до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами додаткової угоди до договору оренди, які викладені у пункті 13.2 сторонами погоджено, що особа, яка порушила зобов`язання за цим договором, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Тому відповідач, посилаючись на введення на усій території України воєнного стану, що унеможливило виконання ним належним чином взятих на себе зобов`язань, починаючи з 24 лютого 2022 року і до 1 вересня 2022 року, зокрема в частині використання земельних ділянок та сплату за це у встановлений строк відповідного розміру орендної плати, зазначав про відсутність його вини у формі умислу або необережності, у розумінні частини 1 статті 614 ЦК України, що на переконання колегії суддів, є підставою для звільнення його від сплати 3% річних в якості відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Наведені відповідачем обставини є загальновідомими та не потребують додаткового доказування.

Посилання представниці позивачки на необхідність надання довідки про виникнення форс-мажорних обставин (настання воєнного стану) за змістом пункту 13.2 додаткової угоди не є обов`язковою умовою.

Отже, відповідача слід звільнити від відповідальності в частині стягнення з нього 3% річних, та відмовити у задоволенні таких вимог позивачці, змінивши загальну суму пред`явлених позовних вимог до стягнення.

Оскільки позивачкою до стягнення заявлена загальна сума, то такі її вимоги підлягають частковому задоволенню зі зміною судового рішення у відповідності до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦК України. Позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивачки 21025 грн 92 коп., які складають з: 18785грн 23коп. орендної плати, 34 грн 44 коп. пені та 2206 грн 25 коп. втрат від інфляції.

У зв`язку зі зменшенням суми стягнення за позовними вимогами ОСОБА_1 у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з ТОВ Південь Агро Інвест» на користь позивачки слід стягнути 936 грн 97 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та з позивачки на користь відповідача за перегляд справи в суді апеляційної інстанції 411 грн 34 коп..

При врахуванні доводів відповідача стосовно неспівмірності та завищеності витрат на правову допомогу, що сплачені позивачкою за послуги адвоката у відповідності до квитанцій до прибуткового касового ордеру №4 від 22 лютого 2024 року та №2 від 27 травня 2024 року, колегія суддів враховує, що вони були наведені, як в суді першої інстанції при розгляді справи, так і у змісті апеляції.

Тому, з огляду на виконання позивачкою обов`язку про зазначення загальної суми судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, які нею були заявлені до стягнення у позові в меншому розмірі, ніж фактично стягнуті судом, складності справи, що розглянута судом, доводів адвоката позивачки, які наведені у відповіді на відзив, що відхилені судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає витрати в розмірі 3500 грн такими, що є достатніми та відповідними складності цивільної справи та обсягу задоволених вимог, з урахуванням наданої правничої допомоги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2024 року змінити, зазначивши про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 21 025 грн 92 коп. загальної суми боргу за додатковою угодою до договору оренди № 040800700009 від 1 жовтня 2017 року, яка складається з: 18785 грн 23 коп. заборгованості з орендної плати за 2022 рік (з урахуванням утриманих обов`язкових податків та зборів), 2206 грн 25 коп. втрат від інфляції та 34 грн 44 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 936 грн 97 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 3 500 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» 411 грн 34 коп. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова