Ухвала

від 29.10.2024 по справі 910/12952/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.10.2024Справа № 910/12952/24

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД"

про стягнення 159 932,50 грн.

УСТАНОВИВ:

Керівник Чернігівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - позивач, Управління) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" (далі - відповідач, ТОВ "ІЛАТАНМЕД") про стягнення пені у сумі 159 932,50 грн на користь обласного бюджету Чернігівської області.

Безпосередньо у позовній заяві прокурором заявлено клопотання про залучення Комунального некомерційного підприємства "Чернігівський медичний центр сучасної онкології" Чернігівської обласної ради (далі - КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології" ЧОР) до участі у справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Даний позов подано прокурором в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації як розпорядника коштів обласного бюджету Чернігівської області та органу, що фінансує і контролює діяльність КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології" ЧОР.

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідачем не поставлено товар в строк (24.12.2021), встановлений Договором про закупівлю № 330 від 20.12.2021, укладеним між КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології" ЧОР та відповідачем, що є підставою для стягненню з відповідача пені у розмірі 159 932,50 грн за період з 25.12.2021 по 29.12.2021, при цьому пеню у наведеній сумі прокурор просив суд стягнути на користь обласного бюджету Чернігівської області.

Дослідивши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що вказаний позов підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Приписами частин 3, 4, 5 статті 53 ГПК України встановлено, зокрема, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1).

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166б, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достовірних доказів.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, керівник Чернігівської окружної прокуратури обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва в суді законних інтересів держави, зазначивши про таке:

- наявність порушення майнових інтересів держави у бюджетній сфері та необхідність їх комплексного захисту, оскільки ТОВ "ІЛАТАНМЕД" належним чином не виконало взятих на себе договірних зобов`язань зі своєчасної і в повному обсязі поставки пересувного мамографічного комплексу, що призвело до недосягнення виконання бюджетної програми з забезпечення вчасного, якісного та ефективного реагування на випадки невідкладних станів;

- органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах, є Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації як головний розпорядник коштів обласного бюджету Чернігівської області та орган, що фінансує і контролює діяльність КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології" ЧОР;

- орган державної влади, уповноважений на захист державних інтересів у спірних правовідносинах, будучи проінформованим про існування такого порушення, не здійснює захисту інтересів держави;

- прокурором виконано вимог абз. 4 ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом повідомлення суб`єкта владних повноважень про порушення інтересів держави та надання достатнього строку для вжиття заходів щодо їх захисту, також відповідно до вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором листом від 30.09.2024 повідомлено Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення позову до суду.

З матеріалів поданого позову вбачається, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за перевищення строку поставки товару на користь обласного бюджету Чернігівської області грунтуються на умовах Договору про закупівлю № 330 від 20.12.2021, який було укладено між КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології" ЧОР (покупець) та ТОВ "ІЛАТАНМЕД" (постачальник) (далі - Договір).

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що за перевищення строку поставки товару, постачальник сплачує пеню 0,5% від суми поставки за кожний день прострочення. При цьому даний пункт Договору не містить умов про сплату постачальником пені на користь обласного бюджету Чернігівської області.

Відтак, належним позивачем у спірних правовідносинах може бути виключно покупець за Договором - КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології" ЧОР, оскільки Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації не є стороною Договору та умовами Договору сторони не передбачили можливість сплати постачальником пені за порушення строків виконання зобов`язань на користь будь-якої іншої особи, окрім КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології" ЧОР, а також не передбачили сплату пені на користь обласного бюджету Чернігівської області.

За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

Таким чином, прокурором не вірно визначено позивача у спірних праовідносинах.

З огляду на наведене, позов прокурора підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" про стягнення 159 932,50 грн пені на користь обласного бюджету Чернігівської області повернути.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 29.10.2024 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана ГУМЕГА